"Подумати ще раз? Ти пропонуєш нам порушити нашу обітницю?" — На чолі Рандельхоффа пролягли глибокі зморшки.
"Саме так", — без вагань відповів Гоффман.
"Гоффман!" — вигукнув Рандельхофф. Це прозвучало як докір, мовляв: "Як ти взагалі міг таке запропонувати!?"
"Я знаю, наскільки важлива наша обітниця".
"Тоді чому?" — запитав Рандельхофф.
"Чому ми взагалі дали цю обітницю?" — запитав Гоффман.
"Хіба ти не знаєш?"
"Я надто добре знаю чому. Я був там, коли ми її давали. Це все через Інаріуса".
Справжнє значення їхньої обітниці «Ми ніколи не виготовлятимемо спорядження для чужинців» полягало в тому, щоб ніколи не забувати про приниження, яке вони пережили від рук Інаріуса, і не забувати трагедію того дня. Також це була клятва, що вони більше ніколи не дозволять нікому іншому контролювати себе.
"Однак... якби мені довелося обирати між помстою та нашою обітницею, я б обрав помсту".
Очі Гоффмана були сповнені різноманітних емоцій. Там була лють і жага відплати, туга і сум за загиблою сім'єю, жаль і жалість до власного життя тощо.
"Помста Інаріусу? Звідки це раптом взялося?"
"Подивися на ці драконячі матеріали. Хіба ти не бачиш у них мечів, сокир чи списів, здатних пробити шкуру Інаріуса?"
"Мм".
"Містере Кан О", — раптом сказав Гоффман.
"Так?" — відповів Кан О. Він затамував подих і спостерігав за тим, як розгортаються події.
"Ви сказали, що зможете діставати таку кількість драконячих матеріалів щомісяця. Це правда?"
"Так".
Гоффман пильно подивився на Рандельхоффа. — "Якщо ми матимемо стабільне постачання драконячих матеріалів, я зможу створити найкраще спорядження; спорядження, здатне вбити дракона".
Для коваля це був єдиний спосіб помститися — створити зброю, здатну вбити Інаріуса!
"Проте..."
"Що важливіше: помста чи наша обітниця?" — запитав Гоффман.
"Якщо помста можлива, то кого хвилює та обітниця".
Вони пережили стільки болю від рук Інаріуса та його експериментів. Мало того, вони втратили незліченну кількість членів сім'ї та братів. Тому Дворфи зробили б усе можливе, щоб помститися, якою б не була ціна. Ось наскільки сильно вони прагнули відплати дракону, який завдав їм стільки горя.
Грр.
"Я згоден". — Гоффман зціпив зуби, а його тіло затремтіло.
"Але порушення обітниці не вб'є Інаріуса", — сказав Рандельхофф.
"Я знаю, але це дає нам шанс на помсту. Я створю найкраще спорядження".
"Але хто використає це спорядження, щоб убити Інаріуса? Ти? Я? Все плем'я? Нас можуть убити, або ще гірше — полонити. Ти хочеш, щоб наші нащадки стали рабами Інаріуса?" — Рандельхофф сипав запитання за запитанням.
"Це те, про що варто думати вже після того, як я створю зброю". — Гоффман не збирався відступати.
Тоді...
"Я вб'ю Інаріуса", — втрутився Кан О.
"Що?"
"Я використаю спорядження, яке створить містер Гоффман, щоб убити Інаріуса", — швидко уточнив Кан О.
"Ти серйозно?" — Рандельхофф втупився в нього.
"Так. Я обов'язково вб'ю його. Але я не можу назвати вам конкретні терміни".
Віра Кан О была непохитною: - Не існує монстра, якого неможливо перемогти!
Одного дня він зможе здолати і дракона.
- Я мушу змусити їх працювати на мене.
Тому він запропонував убити для них Інаріуса.
"Вождю!" —Гоффман дивився на Рандельхоффа пристрасним поглядом, змушуючи його прийняти рішення.
"Гоффман, чому ми дали цю обітницю саме в цьому місці, де не живуть інші розумні істоти?"
"Це..."
"Дотримання клятви важливе. Ця клятва дала нам силу волі жити в цій безплідній пустці. Що, якщо ми порушимо її? Одного дня наші нащадки забудуть про те, що з нами сталося, про рабство і трагедію, з якою ми зіткнулися, і хтось інший знову опиниться в рабстві".
"..."
Гоффман не міг цього заперечити. Він мав рацію. Тоді вони всі відчували те саме, коли давали цю клятву.
- Невже не спрацює? — припустив Кан О, що його не вдалося переконати.
"Але..." — продовжив Рандельхофф.
- Але? — Кан О уважно прислухався.
"Ти правий. Якщо нам і доведеться порушити клятву, то тільки заради помсти. Справді, помста важливіша за нашу обітницу".
"Тоді?"
"Я не забув про Лізу, Хоффа та всіх інших, хто загинув!"
Ліза та Хофф були покійними дружиною та сином Гоффмана. На жаль, вони загинули від рук посіпак Інаріуса.
"Вождю..." — Очі Гоффмана наповнилися сльозами від того, що Рандельхофф не забув про його родину.
"Однак це не те, що я можу вирішити самостійно. Бук".
"Так", — негайно відгукнувся Бук.
"Збери все плем'я. Ми обговоримо це всі разом. Кожен з нас має бути присутнім!"
"Зрозумів!" — Бук покинув кімнату Рандельхоффа.
"Ви, хлопці, трохи почекайте. Ми повідомимо вам, що вирішимо", — сказав Рандельхофф, дивлячись на Кан О та Ман Бока.
"Так!"
"Гоффман, якщо наші брати не погодяться з нами, я нічого не зможу вдіяти".
Гоффман кивнув головою.
Через деякий час...
"Ми зібрали всіх".
"Ходімо".
Бук повернувся і забрав із собою Гоффмана та Рандельхоффа. Кан О та Ман Бок залишилися наодинці в кімнаті Рандельхоффа.
"Як думаєте, чим усе закінчиться?" — запитав Ман Бок.
"Сподіваюся, вони погодяться на наші умови".
"Ймовірно, так і буде".
"Правда?"
"Так. Я зустрічав тут кількох Дворфів, коли торгував з ними. Вони досі носять шрами від втрати близьких або найкращих друзів".
"Мм".
"Жертви нечасто забувають те, що вони втратили. Особливо якщо втрачене було для них надзвичайно важливим. А немає нічого важливішого за сім'ю та друзів".
"Тоді як винуватці швидко про все забувають".
"Справді".
"Тоді все має закінчитися добре".
"Так".
Ман Бок влучив у саму точку.
"Ми приймаємо ваші умови. Ми виготовимо спорядження з драконячих матеріалів. Ви можете робити з ними все, що забажаєте", — сказав Рандельхофф, щойно повернувся.
"Дякую". — Обличчя і Кан О, і Ман Бока просвітліли.
"Натомість ви повинні стримати свою обіцянку".
З'явилося вікно квесту.
[Убити Інаріуса]
[Інаріус відомий як Божевільний Дракон, Злий Дракон та Чорнокриле Лихо. Його лігво розташоване під відомою Скелею Істан. Однак убити дракона, до того ж дорослого, майже неможливо.]
[Залишилося часу: 365 днів.]
[Складність: Невідома.]
[Мінімальні вимоги: Брат Дворфів Чорного Молота.]
[Нагорода: Стати безумовним рятівником Дворфів Чорного Молота.]
[Якщо ви перевищите часове обмеження, ви станете смертельним ворогом дворфів Чорного Молота.]
[Через вашу високу близькість із Дворфами Чорного Молота квест було прийнято автоматично.]
Кан О витріщив очі. — "Га? 365 днів? Вождю, це якось не так".
"Все так".
"Що? Як ви очікуєте, що я вб'ю дракона за рік?"
"Ти хочеш, щоб ми чекали вічно?"
"Ні, я кажу, що одного року недостатньо".
"Я знаю. Я подовжу ліміт часу, якщо побачу, що ти готуєшся і стаєш сильнішим".
"Мм".
"Ти сказав, що вб'єш дракона для нас, тож тримай свою обіцянку. Якщо хочеш спорядження, ти маєш заслужити його. Ти не можеш так обманювати своїх братів".
"Я обов'язково здолаю його одного дня. Але, будь ласка, дайте мені достатньо часу на підготовку".
"Звичайно!"
"А, і, будь ласка, поверніть мені Серце Вогню. Ви обіцяли повернути його, коли розкриєте його таємницю і коли народиться коваль, достатньо вправний, щоб працювати з адамантієм".
Кан О не забув про Серце Вогню, меч SS-рангу, який він позичив Дворфам Чорного Молота. Він нізащо не міг про нього забути. Зрештою, він коштував цілий статок!
"Зрозумів". — Рандельхофф кивнув головою.
"Принесіть сюди Серце Вогню", — наказав він Гоффману.
"Так".
Невдовзі...
"Ось". — Гоффман передав йому клинок у формі полум'я.
"О, дитино моя. Ти нарешті повернувся до мене!" — Кан О обійняв меч і потерся об нього щокою.
"Хіба ти не маєш і нам щось дати?" — запитав Рандельхофф. Він, мабуть, мав на увазі драконячі матеріали.
"О, звісно. Ось, тримайте". — Кан О передав Гоффману матеріали. Проте кров дракона та частину серця дракона він залишив собі.
Він планував зберігати частину, поки не збере шість штук, а кров дракона була ціннішою для мага, алхіміка або цілителя, такого як Едер.
"Будь ласка, поговоріть з містером Ман Боком щодо того, скільки одиниць спорядження ви виготовите і якого саме".
Роль Кан О полягала в наданні сировини. Обробка та продаж були обов'язком Дворфів та Ман Бока.
"Так".
"Зрозумів".
Ман Бок і Гоффман відповіли одночасно.
"І я хотів би запитати вас про мій демонічний меч. Ви сказали, що тепер можете працювати з адамантієм, так?"
"Саме так".
"Тоді, будь ласка, виготовте мені демонічний меч".
"Ти збираєшся ним користуватися чи продати?"
"Я буду ним користуватися".
Він був здатний володіти лише демонічними мечами, тому мати навіть ще один було б величезною перевагою.
"Він потрібен тобі прямо зараз?"
"Ні, не зовсім".
Це було не дуже терміново. Зрештою, у нього були Убіст і Блад.
"Щоб стати Майстром-Ковалем, мені потрібно залишити шедевр для майбутніх поколінь. Я планую використати адамантій, драконячі матеріали та інші дорогоцінні матеріали, які надасть містер Ман Бок, щоб створити найкращий демонічний меч", — пояснив Гоффман свої прагнення.
"Добре".
Це була приємна новина. Гоффман планував створити найкращий демонічний меч, який коли-небудь бачив цей світ.
"Але я ще не маю достатньо навичок, щоб належним чином створити такий клинок".
"Тож ви просите більше часу".
"Саме так".
"Скільки часу вам потрібно?"
"Не можу сказати. Але я відчуваю, що використання драконячих матеріалів наблизить мене на крок".
"Хмм".
"Якщо ти не хочеш чекати, я можу виготовити тобі демонічний меч прямо зараз. Звісно, я докладу всіх зусиль".
"Ні, все гаразд. Я дам вам стільки часу, скільки знадобиться. Але я маю дещо сказати. Я Демонічний Мечник, тому можу володіти лише демонічними мечами".
Гоффман схилив голову набік: - Чому він каже мені це зараз?
"Ви сказали, що виготовите зброю, яка дозволить мне вбити дракона. Але єдина зброя, якою я можу користуватися — це демонічні мечі".
"І?"
"Будь ласка, зробіть мені неперевершений демонічний меч, такий, що дозволить мені вбити Інаріуса".
Гоффман кивнув головою, його очі палали рішучістю.
На цьому його справи з Дворфами Чорного Молота були завершені.
***
Синдія, Мухок і паладини Церкви Смерті відвідали кілька церков і попросили їхньої допомоги в пошуках майянів Джигона та Орги. Потім вони прибули до північної Гільдії Шукачів Пригод Альтейна.
"Керівнику філії, цього разу ми хотіли б, щоб ви знайшли для нас двох людей".
Синдії негайно дозволили особисту зустріч із керівником філії, і вона перейшла прямо до справи.
"Хто вони?" — запитав керівник філії.
"Джигон і Орга!"
"А як щодо Крішан?"
"Ми з нею розібралися".
"Мм".
"Цих може бути ще важче знайти. Розумієте, у Джигона та Орги немає крил, що кидаються в очі", — сказала Синдія.
"Але натомість у нас є їхні обличчя". — Мухок передав йому два аркуші паперу, на кожному з яких було зображено їхні обличчя.
Божественний Дракон, Гайнус, використав свою магію, щоб показати їм, як саме вони виглядають.
"Я дам завдання шукачам пригод. Але чи буде винагорода такою ж, як минулого разу?"
"Так". — Мухок витягнув дорогоцінний камінь мітрилу.
"Зрозумів".
Після цього квест було розміщено на дошці оголошень гільдії разом із зображеннями облич Джигона та Орги.