Едер закликав різноманітну нежить, серед якої були Палаючі Зомбі, Отруйні Гулі, Скелети-Воїни та Маги, Дуллахани та Лицарі Смерті.
Отруйні Гулі кинулися в бій зі своїми гострими фіолетовими кігтями, Скелети-Воїни волочили по підлозі іржаві мечі, а очниці Скелетів-Магів палахкотіли глибоким синім вогнем.
Дуллахани, чиї відрубані голови звисали з боків, і Лицарі Смерті, що повернулися до життя на заклик свого господаря, верхи на скелетах коней.
"Атакуйте!" — Едер спрямував свій череп-посох на Галмосса.
Ку-а-ах! Тріск, брязкіт, гуркіт!
Нежить кричала, а їхні кістки брязкали, коли вони мчали на Мандрівного Галмосса.
"Хух, хух."
Едер виглядав виснаженим. Це було природно. Зрештою, він закликав армію з 200 мерців одночасно! Щоб утримувати контроль над ними, йому потрібна була абсолютна концентрація та величезна кількість мани.
- Чи зможемо ми справді протриматися хвилину?
Закликана ним нежить була від 200-го до 300-го рівня. Лицарі Смерті мали найвищий рівень, але він зміг закликати лише кількох.
З іншого боку, Галмосс був 400-го рівня. Більше того, це був бос, чия сила значно перевищувала його рівень!
Навіть якби він закликав ще більше нежиті, він би не зміг його здолати. Він просто намагався виграти для Кан О хвилину на відновлення.
"Ховайтеся і тягніть час!" — вигукнув Едер.
Даріон, Сорен і Карін зрозуміли підтекст. Іншими словами: Лишайтеся живими, поки Кан О не відновиться!.
- Якщо ми протримаємося доти, то зможемо перемогти!
Даріон, Сорен і Карін думали про одне й те саме, ховаючись серед армії нежиті.
Однак 1 хвилина — це було надто довго. Жнець Душ випустив потужний енергетичний розряд.
Лавина Відчаю!
"Робіть усе можливе, щоб вижити!" — закричав Даріон з-поміж лав нежиті.
Бам!
Віялоподібний вибух поглинув армію мерців. Більше половини нежиті було знищено лавиною.
- Ти чудовисько.
Едер був найдалі від Галмосса, тож не потрапив під Лавину Відчаю. Саме тому він зміг побачити, як Галмосс одним ударом розірвав його армію.
Сила Галмосса лякала. Проте у них все ще залишалася надія; надія на ім'я Кан О!
"Нежить, вперед!" — спокійно скомандував Едер.
На щастя, мерці, імунні до страху, покірно виконували наказ свого господаря.
Вжух!
Галмосс змахнув мечем. Кілька Скелетів-Воїнів, зомбі та Дуллаханів упали, наче маріонетки, яким перерізали нитки. Незважаючи на це, армія нежиті продовжувала наступ.
Над головою Галмосса з'явилося кілька сірих клинків.
Мечі, Одержимі Привидами!
Вжух, вжух, вжух!
Він випустив зливу лез. На жаль, деякі з цих мечів влучили в групу Кан О.
"Сорен!" — розпачливо крикнула Карін.
Два сірих леза пробили груди Відьми Гравітації.
"Пане Даріоне, будь ласка, подбайте про Сорен!" — терміново сказала Карін.
Даріон підбіг і підхопив її на руки. Вона ще не померла, хоча її НР майже вичерпалося. Він негайно приніс її до Едера.
"Покладіть її."
Едер дістав із сумки золоте «яйце» і поклав їй до рота. Тоді її тіло почало сяяти.
"Ху-еп!"
Едер витяг мечі з її грудей. Величезні осколки світла вибухнули з рани. Якби Едер не дав їй ті ліки, вона б загинула.
Едер швидко витягнув обидва леза. Щойно він це зробив, мечі перетворилися на дим.
Перша допомога!
Він розтер мазь по ранах і перев'язав їх бинтами. Її слабке дихання стало набагато рівнішим, ніж раніше.
Як і очікувалося від Майстра-Цілителя!
"З нею все буде добре. Тепер їй просто потрібен час на загоєння. Пане Даріоне, будь ласка, оберігайте її."
"Так!"
Проте захистити її здавалося непростим завданням. Клинок Галмосса вбив останнього мерця.
Вжух!
В одну мить Галмосс опинився прямо перед Едером, Даріоном і Сорен.
"Тц!"
Даріон кинувся вперед і змахнув гладіусом.
- Я захищу своїх напарників!
Це була єдина думка в його голові. Проте все пішло не так, як він хотів.
Свист!
Жнець Душ пройшов крізь його тіло.
"Ох!"
Всього один удар — і Даріон опинився на межі смерті.
"Зупинись, покидьку!"
Вжух!
Піщаний Кулак Карін влучив прямо в Галмосса. Це завдало трохи шкоди, але й тільки!
Галмосс продовжував махати мечем. Цього разу він націлився на Едера!
Едер відскочив убік. Він спробував ухилитися від клинка, але атака була занадто швидкою, тож його праву ногу було розітнуто.
"Ох." — Едер насупився і впав на підлогу.
Галмосс підняв свій меч у повітря. Сорен лежала прямо перед ним.
"Ні!" — відчайдушно закричала Карін. Однак зупинити його було неможливо.
Він замахнувся мечем на беззахисну Сорен.
У цей момент...
Поруч з нею з'явився вугільно-чорний демон. Це був Кан О!
Прийнявши ліки Едера та трохи відновивши Витривалість, Кан О використав Переміщення крізь Безодню, щоб знову з'явитися тут.
Кан О підхопив її на руки і відштовхнувся від підлоги. Він не був повільним, як Едер; він був достатньо швидким, щоб ухилитися від блискавичного Жнеця Душ.
Бам!
Зрештою, Жнець Душ схибив.
"Хух, було близько." — Кан О з полегшенням зітхнув. Якби він запізнився бодай на мить, Сорен була б мертвою. Він був радий, що встиг її врятувати.
"Оппа!" — радісно вигукнула Карін.
- Кан О Оппа нарешті повернувся!
"Карін! Збери Сорен, Даріона та Едера і захищай їх. Можуть полетіти одержимі мечі."
"А як же Галмосс?"
"Просто зосередься на їхньому захисті. Я сам його прикінчу."
"Зрозуміла. Виходь, Момо!"
Заклик Піщаного Голема!
Голем зібрав усіх поранених напарників Карін своїми довгими товстими руками.
Кан О кинувся на Галмосса, наче комета, а його вугільно-чорний хвіст розсікав повітря за ним. Галмосс зреагував негайно.
Перехресний меч!
Хрестоподібний розряд полетів прямо в нього. Оскільки це була все ще третя фаза, атака Галмосса була подвоєною.
"Хуап!" — Кан О змахнув мечем.
Тигр Буревію!
Золота аура і Перехресний меч зіткнулися. Два розряди сплелися воєдино, кожна сторона боролася за першість.
Тоді Кан О горизонтально змахнув мечем.
Кіготь Безодні!
Додавання вугільно-чорної аури змусило шальки терезів схилитися на його користь. Перехресний меч розвіявся, а потік золота й темряви влучив прямо в Галмосса.
Бам!
У грудях Галмосса з'явилася діра. Величезні осколки світла вирвалися назовні, але пробита зона швидко регенерувала. Водночас величезна енергія почала накопичуватися навколо меча Галмосса. Це була Лавина Відчаю.
- Прокляття!
Скільки разів він використовуватиме цю безглузду здатність, перш ніж заспокоїться?
Замість того, щоб ухилятися чи відступати, Кан О вирішив йти вперед. Його і Галмосса розділяв лише 1 метр!
Тоді світ сповільнився. Ні, насправді він не сповільнився. Просто Демонічний меч Убіст рухався настільки швидко, що здавалося, ніби все інше навколо завмерло.
Трансцендентний Клинок!
Його меч спалахнув.
Бам!
Він уже зробив помах. Тільки після цього тіло Галмосса розійшлося надвоє.
Обжерливість, Трансцендентний Клинок та Лезо Безодні наклалися одне на одне, дозволивши йому здійснити цей подвиг. Більше того, він вдарив у слабке місце Галмосса, на яке вказала Гіперінтуїція!
Яскраві червоні осколки світла посипалися з його тіла, наче осіннє листя клена. Було зрозуміло, що він отримав значну шкоду. Проте він ще не був мертвий.
"Хаап!" — Кан О спробував зробити рух мечем донизу.
Проте стан Галмосса був дивним. З його тіла почав підніматися чорний дим.
- Це четверта фаза?
Він зупинився, але продовжував тримати оборону.
"Га?"
На щастя, четвертої фази не було.
Тіло Галмосса почало розсіюватися, як дим. Руйнівна енергія, що зібралася навколо його клинка, зникла, наче сніг теплим весняним днем.
Гуп.
Жнець Душ упав на землю.
[Ви перемогли Мандрівного Галмосса.]
[Мандрівний Галмосс — унікальний бос-монстр.]
[Слава значно зросла.]
[З Галмосса випадають предмети, що носять його ім'я.]
[Ви перемогли унікального боса. Бойові характеристики зросли.]
[Обжерливість активна. Характеристики вкрадено.]
[Фізична сила +1]
[Ви підвищили рівень.]
"У-ва-а-а!" — Кан О стиснув кулаки і закричав від радості.
- Я переміг Галмосса. 100 мільйонів вон мої!
"Пане Кан О!"
"Оппа!"
"Вау, ми перемогли!"
"У-ва-а-а-а!"
Едер, Даріон, Карін і Сорен, яких захищав Піщаний Голем, висипали назовні та почали святкувати. Вони кричали, обіймалися і здіймали галас ще досить довго!
***
"Ура!"
"Так!"
"Вау, він справді його здолав!"
Побачивши, як Кан О перемагає Галмосса в реальному часі, Джин Чхоль та його співробітники почали аплодувати та радіти.
Перемога над монстром, якого вважали непереможним, точно стане гарячою темою для обговорень. До того ж це зробив Кан О — людина, до якої глядачі все ще проявляли величезний інтерес!
- Перегляди будуть неймовірними! — думав кожен присутній.
"Гей, Бьон Дже," — покликав Джин Чхоль.
"Так?"
"Коли отримаєш оригінальний запис від пана Кан О, зроби круті промо-матеріали та трейлер."
"Буде зроблено, сер!" — миттєво відповів Бьон Дже.
"Поговоріть з учасниками і якомога швидше призначте дату наступних зйомок."
Оскільки Кан О переміг Галмосса, учасники мали повернутися в студію. Там GBS оголосять наступного монстра, а конкурсанти оберуть черговість.
"Куй залізо, поки гаряче. Відділ піару, передайте це в новини, а всі інші — готуйтеся до наступних зйомок."
"Так," — одночасно відповіли підлегрі.
"Гаразд, тоді за роботу!" — Джин Чхоль поплескав у долоні, підбадьорюючи команду. Сценаристи почали метушитися.
Він дивився на екран телевізора, де Кан О та його команда обіймалися, і промовив: "Давайте працювати разом ще довго, пане Чже У!"
Для нього Чже У був наче гуска, що несе золоті яйця.
***
Коли вони вже майже закінчили святкувати, на арені для турнірів почали збиратися іменні Лицарі-Привиди.
"Що відбувається?" — Кан О насупився.
Він зовсім цього не очікував! Але вони не мали бути проблемою. Іменні Лицарі-Привиди були низькорівневими монстрами, тож неважливо, скільки їх там було.
Проте вони прийшли сюди не для того, щоб битися.
"Галмосс мертвий!"
"А-ах, нарешті!"
"Ми... вільні."
Лицарі-Привиди замку Таксен спочатку були NPC. Але з якоїсь причини вони стали привидами після смерті. Таким чином, їхній інтелект був високим, оскільки вони мали спогади про минуле життя, і вони були монстрами, з якими можна було розмовляти.
Зрештою, Кан О вже спілкувався з Ангелем Гранші раніше і отримав підказку щодо Демонічного меча Блад в минулому.
Один Лицар-Привид підплив ближче. Це було знайоме обличчя.
"Пане Ангель!" — вигукнув Кан О.
"Це справді був ти!" — Ангель впізнав його.
"Де ви були? Я приходив зовсім нещодавно, але ніде не міг вас знайти... я думав, ви зовсім зникли."
"Я ховався від Галмосса на стелі. Я наче як діяв йому на нерви."
"Мг."
"Хай там як, дякую." — Ангель шанобливо схилив голову.
"За що?"
"Вбивство Галмосса звільнило нас!"
Кан О вже приблизно зрозумів їхні обставини.
"Ви були в пастці через Галмосса?"
"Саме так. Галмосс — це монстр, народжений з кількох мстивих духів, які не змогли захистити своїх господарів. Він насильно перетворив душі лицарів на привидів і тримав їх тут."
Лицарі-Привиди, яких силоміць перетворили на примар і тримали тут проти їхньої волі, усі мріяли про свободу. Для когось втеча із замку Таксен була свободою, а для когось свободою була смерть.
Ангель належав до останніх. Він хотів нарешті упокоїтися з миром.
"Тепер ми вільні. Гадаю, кожен з нас тепер піде своїм шляхом. Я хотів би ще раз подякувати тобі від імені всіх."
"Якщо ви настільки вдячні, то дайте мені щось перед тим, як підете," — жартома сказав Кан О.
"Як бачиш, у мене нічого немає." — Ангель простягнув порожні руки.
"Спочивайте з миром." — Кан О посміхнувся і помахав рукою.
"Будь здоровий і не ставай привидом!" — Тіло Ангеля злетіло в повітря. Інші Лицарі-Привиди зробили те саме.
Вони вишикувалися, зробили коло над групою Кан О, а потім злетіли в небо.
У якийсь момент пролунав звук «бух», ніби вибухнули хлопавки, і вони розсіялися в різних напрямках.
Це було справді величне видовище!