Чже У готувався до виходу.
Зазвичай він просто одягав футболку, джинси та куртку, але той факт, що він "готувався", означав, що сьогоднішній день був особливим.
"Мм, непогано", — МінА подивилася на його вибір і сказала. Це був просто темно-синій костюм, але завдяки його роботі в додзьо кендо, тіло гарно його заповнювало.
"Одягни це зверху". — МінА передала йому пальто.
"Добре".
"Сідай. Я поправлю тобі зачіску". — МінА почала втирати віск у його волосся.
"Як справи з твоїм хлопцем?" — запитав Чже У.
"Що ти маєш на увазі?"
"Ти все ще неповнолітня, тож нехай все буде пристойно", — суворо сказав він.
"Не хвилюйся за мене". — МінА смикнула його за волосся.
"Ай". — Чже У зморщився від раптового болю. — "Приходь додому вчасно, і якщо раптом ти залишишся ночувати, то..."
"Я вирву тобі все волосся". — МінА пильно подивилася і по-звірячому пригрозила йому.
"..." — Чже У тримав язик за зубами. Він хотів сказати більше, але передумав: - Зрештою, моє волосся мені дороге.
"Ти набагато кращий, коли мовчиш", — люто сказала МінА. Вона посміхнулася, а потім уклала його волосся, її пальці рухалися звичним і вправним рухом. — "Я закінчила".
- А не так уже й погано! — Чже У подивився на себе в дзеркало, і те, що він побачив, йому сподобалося.
"Дякую".
"Давай". — МінА простягнула руку.
"Звісно". — Чже У витягнув зі свого гаманця 30 000 вон. Це була оплата за надані послуги.
"Хе-хе, дякую". — МінА вхопила готівку і повернулася до своєї кімнати.
"Гадаю, мені час йти". — Чже У подивився на годинник у вітальні, а потім вийшов з дому.
***
Чже У домовився зустрітися з нею в цьому шикарному кафе.
- Я прийшов трохи раніше. — Він перевірив час; він прийшов на 30 хвилин раніше.
Чже У відкинувся на спинку зручного крісла і чекав на неї. Потім він подумав про свої плани на майбутнє.
- Мабуть, зйомки Першого Мисливця на першому місці. Я буду зайнятий деякий час.
Він мав їхати в студію на зйомки, а також мав убити монстра заради нагороди. Щоразу, коли у нього з'являвся вільний час, він також мав досліджувати Деспію.
Коли він почне отримувати драконячі матеріали зі свого нового підземелля душ, тоді він зможе всерйоз розпочати свій новий бізнес із драконячих обладунків.
На щастя, з його боку не потрібно было багато робити. Дворфи Чорного Молота могли виготовляти спорядження, а Ман Бок продаватиме готову продукцію.
- Я також маю завершити квест богині.
Вбивство Крішан, як і решти майянів, та повернення джерел Бога Творіння було пріоритетнішим за все інше.
Його розклад був щільним: зйомки, дослідження Деспії та квест богині! У майбутньому у нього буде багато клопоту.
- Сподіваюся, він не дасть мені жодних завдань Хранителя Континенту.
У нього і так було багато справ, але що, якби Валан прийшов і дав йому завдання, пов'язане з Хранителем Континенту? Його б на все не вистачило.
Дзинь.
Пролунав дверний дзвінок. Чже У повернувся до реальності та подивився на двері.
Дівчина в шерстяній шапці та сонцезахисних окулярах увійшла в кафе. На ній також був білий тренч; вона справді нагадувала йому янгола.
- Ого, вона така гарна.
Поки він милувався її вродою, він усвідомив, як йому пощастило бути її хлопцем.
Су А підійшла і посміхнулася. Чже У посміхнувся у відповідь.
"Ти прийшла раніше".
"Так, ти теж".
"Давай купимо напої та підемо".
"Звісно".
Чже У та Су А купили гарячої кави та вийшли. На парковці на них чекав жовтий автомобіль.
"Він милий". — У будь-якому разі, такою була його думка.
"Будь ласка, сідай". — Су А сіла на місце водія, а Чже У сів на пасажирське сидіння.
Вууух!
Машина рухалася плавно. Су А виглядала абсолютно розслабленою, крутячи кермо.
"Ти часто водиш?"
"Час від часу воджу. У тебе немає прав, чи не так?" — запитала Су А, не зводячи очей з дороги.
"Так". — У нього не було ні посвідчення водія, ні машини.
"Я можу тебе навчити. Хочеш навчитися водити?"
Її навчання водінню цим ніжним голосом... Більше того, під час уроку вони були б наодинці в машині. Це не виглядало поганою пропозицією.
"Можливо, варто". — Чже У посміхнувся.
Після того, як вона змінила передачу, Кан О побачив її м'яку, білу руку на важелі. Він поклав свою руку на її і ніжно стиснув.
"Твоя рука така гарна".
"Хі-хі". — Су А посміхнулася.
Вууух.
Автомобіль мчав по дорозі. Обоє виглядали цілком щасливими.
***
Машина зупинилася.
Крізь вікна вони могли бачити гігантський екран. Це було схоже на кінотеатр.
Це насправді був кінотеатр; автокінотеатр!
Очевидно, вони показували старий фільм, який хотіла подивитися Су А. Однак його показували лише в автокінотеатрі, і Су А попросила його подивитися його з нею.
Чже У погодився на всі 100%. Йому було байдуже, що це за фільм, поки він був наодинці з Су А в машині.
"Там продають попкорн та інші закуски. Якщо чогось захочеш, можеш піти купити і повернутися". — Вона вказала на кіоск.
"Я думав, ти нічого не їси, коли дивишся кіно?"
Чже У знав, що вона любить фільми, особливо класику. Він також знав, що вона нічого не їсть під час перегляду, щоб мати змогу повністю зосередитися на самому фільмі.
"Не їм".
"Тоді мені нічого не треба".
Екран пояснив, на яку частоту їм слід налаштувати радіоприймач автомобіля, перейшов до реклами, а потім показав фільм.
Вони могли чути музику та діалоги через автомобільні динаміки, а Су А дивилася на екран кінотеатру блискучими очима.
Спершу Чже У не цікавився фільмом. Йому було байдуже, що це за фільм, адже він міг тримати її за руку, бачити її обличчя в профіль і проводити час разом.
Він спостерігав за тим, як Су А повністю зосередилася на фільмі, і в якийсь момент він теж захопився.
У фільмі змальовувалися стосунки між чоловіком, який міг подорожувати в минуле, і ніжною, прекрасною жінкою. Це був хороший фільм, який ставив питання про те, що таке справжнє кохання, життя та щастя, і приходив до власного висновку.
Стосунки цих двох розвивалися як проточна вода, і поступове поглиблення їхніх взаємин виглядало природним, що робило фільм вартим перегляду.
- Я хочу прожити довге, щасливе життя ось так із Су А! — раптом подумав Чже У.
"Як тобі?" — сказала Су А після завершення фільму.
"Я був щасливий протягом усього фільму".
Зрештою, він провів час із дівчиною, яку кохав, переглядаючи хороший фільм.
"Я теж".
Чже У та Су А почали обговорювати фільм.
Вони говорили про свою улюблену сцену, гру акторів, почуття, які він викликав, і про те, що вони думають про щастя, життя та кохання. Обоє говорили з ентузіазмом і так довго, що аж зголодніли!
Бууурл!
Раптом у Су А забурчало в животі, змусивши її почервоніти.
"Ого, це був грім?" — Чже У перевів погляд, пустотливо посміхаючись.
"Що? Який звук?" — Су А вдала невинність. 'Дівчата-айдоли навіть в туалет не ходять!' здавалося, говорив вираз її обличчя. Проте вона не могла нічого вдіяти з почервонінням свого обличчя та вух.
"Ти не чула?"
"Ні!"
"Дивно. Я впевнений, що чув це звідси". — Чже У тицьнув її в живіт, і Су А почала захищатися.
"Гей, ти не повинен так торкатися тіла леді!"
Чже У просто посміхнувся: - Вона така мила.
Її дії були просто чарівними! Ох, він закохався в неї по вуха.
"Ходімо поїмо. Краще поспішити; ми ж не хочемо знову почути грім".
"Кажу тобі, не було ніякого звуку!" — Су А боролася до останнього.
"Все гаразд, це природно. Чому б тобі заодно і не пукнути?"
"Оппа!" — Су А люто подивилася на нього. Це був той самий погляд, яким на нього іноді дивилася МінА; він був справді жорстоким!
"Ходімо поїмо. Я дуже голодний", — сказав Чже У, змінюючи тему. Він також виглядав настільки жалюгідним, наскільки це було можливо. Якби Едер чи Сефіро могли побачити його зараз... вони б ударили його або випустили в нього стрілу.
"Хм, добре. Ходімо поїмо". — Су А перестала на нього люто дивитися.
"Що ти хочеш поїсти?"
"Як щодо удону? Неподалік є чудовий ресторан удону".
"Звучить чудово!"
***
Сонце дуже швидко зайшло, і настала ніч.
Чже У вийшов з машини.
"Бережи себе, Оппа. Будь обережним". — Су А мило помахала рукою з водійського сидіння.
"Обережним? Мій будинок прямо тут". — Чже У вказав позаду себе. Вуличний ліхтар освітлював провулок, а його будинок був прямо навпроти.
"Але дякую за турботу про мою безпеку". — Чже У схилив голову.
"Хе-хе, це дрібниці". — Су А засміялася.
"Їдь обережно і подзвони мені, коли будеш вдома".
"Добре. Тоді я поїхала".
"Бережи себе". — Чже У помахав рукою.
Вууух.
Вона та її жовта машина поїхали.
Чже У дивився на задню частину її машини, яка ставала все далі й далі, занурений у думки.
Су А була неймовірно популярним айдолом. Тому у нього не було іншого вибору, окрім як бути обережним, зустрічаючись із нею в реальному житті.
Але використання автомобіля повністю усунуло цю проблему; ніхто не звертав би на них уваги, коли вони були всередині машини. Більше того, це дозволяло їм бути наодинці в обмеженому просторі!
Здавалося, що в майбутньому у них буде більше побачень у машині. Оскільки він не мав ні прав, ні машини, Су А довелося б щоразу бути за кермом і підвозити його.
Він цього не хотів. Його чоловіча гордість не дозволяла цього.
- Давай отримаємо права і купимо машину теж! — Чже У посміхнувся, уявляючи, як він везе Су А і відвозить її додому.
***
Кімната очікування акторів GBS.
Чже У сидів на своєму місці, чекаючи на початок Першого Мисливця.
Тук, тук.
"Заходьте".
Джин Чхоль відкрив двері та увійшов усередину. У руках він тримав шолом.
"У мене є те, що ти просив". — Джин Чхоль посміхнувся.
"Дякую". — Чже У взяв шолом і уважно його оглянув.
Це був срібний шолом, що закривав усе вище носа. Він був простим, без будь-яких прикрас чи пір'я, але не був позбавлений стилю.
- Виглядає непогано.
"Будь ласка, приміряй його", — сказав Джин Чхоль.
Чже У кивнув і зробив так, як він просив.
Шолом був трохи завеликий, але він не був незручним. Він справді звужував огляд, але не настільки, щоб просити заміну.
Чже У оглянув себе в дзеркало. Він виглядав як лиходій у фентезійному романі чи фільмі.
"Непогано".
Краще бути лиходієм, який встромить ніж у спину, ніж героєм, якому встромлять ніж у спину.
"Успіхів на сьогоднішніх зйомках. Я вболіваю за тебе!" — Джин Чхоль стиснув кулак.
"Так, я зроблю все можливе", — відповів Чже У.
"Побачимося пізніше в студії". — Джин Чхоль попрощався з ним.
"Бережи себе".
Джин Чхоль пішов. Через короткий час хтось інший постукав у двері.
Тук, тук.
- Хто це?
"Будь ласка, заходьте".
Це був один із співробітників.
"Зйомки скоро почнуться. Будь ласка, йдіть за мною".
"Зрозумів". — Чже У встав.
Нарешті настав час!
***
"Будь ласка, зачекайте тут".
Чже У сів на призначене йому місце. Перед ним була гігантська завіса, що закривала огляд.
"Зараз ми почнемо зйомки".
Він почув голос співробітника з-за завіси.
Камера повернулася, і метушливі співробітники або обережно пересувалися, або стояли нерухомо і спостерігали. Звичайно, Чже У не міг бачити, що вони робили з-за завіси.
"Вітаю, глядачі. Я ведучий Першого Мисливця, Чон Сон Гук".
Він почув яскравий, бадьорий голос.
- Цей голос... Давненько ж ми не бачилися.
Чже У колись знімався в програмі GBS Людина, що підкорює підземелля. На той час одним із ведучих був Чон Сон Гук.
Він був досить безсоромним, щоб називати себе обличчям GBS, але він був вправним ведучим.
"Що, вам цікаво, що за завісою за мною? Мені теж цікаво. Співробітники натякнули мені; за завісою знаходяться дивовижні люди. Цікаво, хто вони!?"
- Так, хто вони? — Чже У було так само цікаво дізнатися, хто вони такі.
"Зазвичай найкраще залишають наостанок. Чи не так? Спочатку дозвольте мені пояснити, що таке Перший Мисливець. Всі, будь ласка, подивіться на екран". — Сон Гук вказав на великий монітор. Монітор звисав зі стелі, тож Чже У та решта учасників могли його бачити.
Дзінь!
На екрані з'явився підготовлений кліп.
Гравці Арта стверджують, що деяких монстрів неможливо вбити.
За кожного з цих монстрів призначена величезна нагорода! Досвідчені мисливці виступили вперед, готові вбити монстрів і забрати нагороду.
Вони не товариші, а суперники!
Хто стане тим, хто здолає раніше невбивних і забере всі нагороди собі!?
Це в цілому просто пояснювало, про що був Перший Мисливець.
Чже У відчув сонливість і з силою придушив позіхання. Він уже знав, про що програма, тому кліп його зовсім не зацікавив.
На щастя, після закінчення кліпу він отримав гарні новини; новини, які повністю розвіяли його сонливість.
"А тепер!"
Як ведучий матчу з професійного реслінгу, Чон Сон Гук підняв руку, ту саму, що тримала сценарій, вгору і привернув увагу учасників до себе.
"Дозвольте мені представити наших великих мисливців, тих, хто полюватиме на цих непереможних монстрів!"
Кан О розплющив очі: - Серйозно, просто скажіть мені вже, хто ще тут є!