Майстер Золота, Ван Со Рім.
Вона очолювала Крамницю Сорім і посідала 2-ге місце серед "Чисел". За чутками, вона була настільки багатою, що накопичила цілу гору золота.
Раніше Ван Со Рім остерігалася Ман Бока. Вона тримала його під контролем і врешті-решт вступила з ним у пряме протистояння, що зрештою призвело до його краху. Тепер, коли він був усунутий зі шляху, їй більше не доводилося турбуватися про талант чи ділову хватку Ман Бока.
"Пане Кан О, саме ви повинні бути в змозі зібрати 1 мільйон золотих," — недбало кинув Ман Бок.
"Перепрошую?"
- Ч-чому я?
"Ви ж накопичили певну суму грошей до цього часу, чи не так? До того ж, ви один із "Чисел", тож ви всесвітньо відомі. Будь ласка, позичте те, чого вам не вистачає."
"Борг — це якось..." — Кан О терпіти не міг позичати гроші. Виплата відсотків здавалася йому пограбуванням.
"Такі можливості заробити гроші трапляються нечасто. Тому, будь ласка, скористайтеся шансом, поки він у вас є," — порадив Ман Бок.
"Мм, зрозумів. Я спробую зібрати кошти." — Кан О кивнув головою.
- Мені це не подобається, але я позичу гроші, якщо доведеться.
"Тепер припустимо, що ви зібрали необхідний 1 мільйон золотих і стали господарем підземелля. Ви повинні отримувати певну кількість драконячих матеріалів щомісяця."
"Так."
"Продавати драконячі матеріали як є — було б безглуздям. Виготовляючи з них обладунки або зброю, ви зможете продати їх у кілька разів, ні, можливо, навіть у десять разів дорожче, ніж коштував оригінальний матеріал."
Кан О кивнув головою. У фентезійному світі чи не найкраще спорядження виготовляється саме з драконячих матеріалів? Зброя та обладунки з дракона були предметами розкоші найвищого класу, як-от Gucci, Chanel чи Louis Vuitton.
"До того ж, у вас уже є майстри, які можуть перетворити їх на спорядження."
"Я не дуже впевнений. Я не знаю жодного майстра, який був би достатньо вправним, щоб..."
"Ви близькі з Дворфами."
"Дворфи Чорного Молота? Не думаю, що вони достатньо вправні, щоб працювати з драконячими матеріалами. Принаймні зараз."
Вождь Дворфів Чорного Молота, Рандельхофф, стверджував, що жоден з їхніх ковалів не був достатньо кваліфікованим, щоб обробити дорогоцінний адамантій рангу S.
Давати їм інші матеріали рангу S, такі як кістка дракона, луска чи шкіра, було б безглуздо. А якщо це їм не під силу, то про роботу з серцем дракона не може бути й мови.
"Нещодавно я продав їм трохи пива, сигар та речей першої потреби. Я чув, що незабаром там народиться великий коваль."
"О, справді?"
Це була гарна новина. Незабаром вони зможуть викувати з адамантієвої руди демонічний меч.
"Якщо ви забезпечите їх драконячими матеріалами, вони зможуть виготовити з них спорядження, а я зможу його продати. Це був би ідеальний союз, чи не так?"
Ман Бок хитро вписав себе в цю схему. Справжній купець вхопиться за будь-яку можливість заробити!
Кан О все обдумав.
Якщо Ман Бок правий, він легко заробить 1 мільйон золотих. Можливо, навіть значно більше! Будучи єдиним постачальником драконячого спорядження, вони зможуть самі встановлювати ціни.
- Варто спробувати.
Це був буквально високий ризик і висока винагорода. Перш за все, Ман Бок був зацікавлений у цій справі. У Ман Бока був гострий нюх на гроші; якщо він вважав бізнес прибутковим, то не було причин йому не вірити.
"Якщо ви хочете брати участь, то, будь ласка, інвестуйте!" — Він простягнув порожню руку. Це виглядало так, ніби він просив грошей на Новий рік.
"Я спробую зібрати 300 000 золотих. Натомість я хочу 30% від прибутку."
"Домовилися." — Кан О та Ман Бок потиснули один одному руки.
Тоді Ман Бок сказав: "Будь ласка, поспішіть і зберіть решту!"
***
Йому потрібно було ще 600 000 золотих. Ман Бок надасть 300 000 з 1 мільйона, а у Кан О було відкладено близько 100 000 золотих.
- Хтось, хто позичить мені 600 000 золотих...
Кан О згадав директора магічних досліджень води у Вежі, Грано. Навіть найбагатші люди не могли схилити Вежу на свій бік за допомогою грошей; вони були настільки багаті самі по собі. Тож він вірив, що Грано зможе позичити йому 600 000 золотих.
Однак невдовзі Кан О похитав головою. Звісно, вони могли б позичити йому гроші, але Вежа натомість попросила б його віддати драконячі матеріали.
- Хмм, кого ще я міг би попросити?
Кан О блукав Алтейном, занурений у роздуми. Його два демонічні мечі були заховані в інвентарі, а обличчя закрите. До того ж, люди ще не знали про його сет Драка, тож ніхто його не впізнав.
Раптом Кан О перевів погляд на певну будівлю. Він дивився на білу споруду, що нагадувала Колізей; проте при найближчому розгляді можна було помітити значні відмінності! Це був Холізей!
- Можливо...
Кан О попрямував до Холізея.
Холізей був гладіаторською ареною. Гладіаторські бої були улюбленим видом спорту жителів Алтейна. Тож наймайстерніші гладіатори вважалися справжніми зірками. Популярність гладіатора визначала вартість квитків на його бій.
Що, якби на арені з'явився Непереможний Гладіатор, Буркан? Квитки коштували б цілий статок, а величезний "колізей" був би заповнений до країв. Таким чином, Буркан міг заробити десятки тисяч золотих лише за один бій. Іншими словами, Буркан був шалено багатим, хоч і не виглядав таким.
"Брате!"
Кан О відчинив двері до Буркана і зайшов усередину.
"Молодший брате? Давно не бачилися. Як ти?"
У нього було величезне, міцне тіло, проте виглядав він як наївний старий холостяк, що зовсім не пасувало до його титулу Непереможного Гладіатора.
"Був трохи зайнятий. А ти як?"
"Ха-ха, я в порядку."
"Як справи у вас з пані Дорою, ні, тобто з невісткою?" — Дора була дівчиною Буркана.
"Звісно, все чудово." — Буркан просяяв. Потім він відкрив коробочку з каблучкою, всередині якої виявилася прекрасна прикраса. — "Я збираюся незабаром зробити пропозицію."
"Вітаю. Ти ж не забув, як сильно я тобі допоміг, правда?"
Буркану було ніяково з жінками; він був з тих, хто ніяковіє перед ними. Тому він залишався старим холостяком, хоч і був Непереможним Гладіатором. Проте Кан О трохи підштовхнув його і відіграв вирішальну роль у створенні їхнього союзу.
"Я неодмінно запрошу тебе на весілля."
"Це обов'язково. У мене до тебе є прохання," — сказав Кан О. Ось причина, чому він почав підлещуватися, згадуючи Дору.
"Що таке? Я вже казав тобі раніше, що свої проблеми ти маєш вирішувати сам."
"Я не прошу тебе побити когось чи вбити монстра замість мене."
"Тоді що тобі потрібно?"
"Я хочу позичити трохи грошей."
"Гроші? Скільки?"
"600 000 золотих."
"Що?" — Буркан підняв руку і почухав вухо: - Я що, недочув?
"600 000 золотих! Вони в тебе є чи ні?" — твердо сказав Кан О, наче це він позичав гроші.
Не усвідомлюючи того, Буркан повністю піддався цій манері спілкування.
"Ну, вони у мене є, але..."
"Тоді, будь ласка, позич мені їх."
Буркан опанував себе і нахмурився. "Ти в боргах?"
"Просто дозволь мені позичити їх."
"Ні, дякую." Буркан схрестив руки на грудях. Це був знак повної відмови.
"Я заплачу 10% відсотків. Ти отримаєш назад 660 000 золотих."
"Я можу покласти їх у банк і отримаю більше."
"Тоді що мені зробити, щоб переконати тебе?"
"Для початку скажи, на що тобі ці гроші."
"Щоб заробити ще більше!" — Кан О пояснив свій і Ман Бока план заробітку.
"Хмм, драконячі матеріали, значить..." — Буркан замислився.
Кан О мовчав і чекав, поки Буркан продовжить.
"Гаразд, я позичу тобі гроші."
"О, я так і знав, брате!"
"Однак!"
"Однак?"
"У тебе є рік, щоб повернути мені 800 000 золотих!"
"Ой." — 800 000 золотих!? Це означало, що він хоче 200 000 золотих як відсотки.
"Якщо не зможеш повернути гроші, віддаси мені підземелля душі. Я знаю, що право власності можна передати."
"Мм!" — До того ж він хоче використати підземелля як заставу?
"Я нізащо не позичу тобі 600 000 золотих без гарантій. Хіба я не правий?"
"Хіба ти не можеш просто позичити їх без усього цього?" — запитав Кан О.
Однак Буркан повністю проігнорував його і продовжив.
"І наостанок, попрацюй одним із гладіаторів Холізея. Мені не подобаються останні новачки. Звісно, все, що ти заробиш, діставатиметься мені, поки ти не виплатиш борг."
"Ох!"
Якщо він не зможе повернути борг, йому доведеться його відпрацьовувати! Кан О хотів сказати, що це нерозумні умови. Проте вся влада в цих переговорах належала Буркану.
"Не цікаво? Ну, тоді гаразд."
"Брате, ці умови занадто..."
"Жодних торгів," — рішуче перервав його Буркан.
Кан О прикусив губу. Зрештою він підняв руки на знак капітуляції.
"Зрозумів. Я згоден, тож, будь ласка, позич мені гроші."
"Добре. Пиши контракт!"
Вони двоє написали та підписали контракт, який включав усе, про що вони домовилися.
- Подумати тільки, що я опинився в такому програшному становищі!
Кан О побачив слово "боржник" поруч зі своїм ім'ям і здригнувся. Він часто був тим, хто диктував умови, але ніколи раніше не був у ролі того, кому їх диктують.
"Кхм." — Кан О заспокоївся і подивився на Буркана. — "Давай гроші. 600 000 золотих!"
"Має бути "Будь ласка, позич мені гроші", а не "Давай гроші". Ти тепер мій боржник!" — Буркан усміхнувся, явно отримуючи задоволення від моменту.
"Будь ласка. Позич. Мені. Гроші."
"Я не можу просто так їх тобі віддати. А що, якщо ти просто забереш 600 000 і втечеш?"
"Я справді схожий на таку людину?"
"Так."
"Пфе."
- Він знає мене занадто добре.
"Тоді що ти хочеш зробити?"
"Це підземелля душі, Цвинтар Саула, так? Відведи мене туди. Я повинен переконатися, що у тебе справді є застава."
"Зрозумів. Тоді я покличу тебе, коли буду готовий."
"Домовилися."
***
⟨Пане Ман Бок, у мене є 700 000 золотих.⟩
⟨Вже? ⟩
⟨Так. Коли ви будете готові? ⟩
⟨Мені знадобиться близько трьох днів.⟩
⟨ Зрозумів. Будь ласка, повідомте мені, коли будете готові. ⟩
⟨Добре.⟩
Через три дні. Місто Латнія.
Кан О, Буркан і Ман Бок прибули на Землю Богині через магічне коло переміщення Едера. Вони склали досить незвичайне тріо.
"Це Деспія!"
"Хмм."
Буркан і Ман Бок ніколи раніше не були на Землі Богині.
"Сюди."
Кан О вивів їх із міста. Незабаром після того, як вони покинули Латнію, з-під землі вискочив Гігантський Крюгер.
"Уооо."
Ман Бок закричав, наляканий раптовою появою потворної бестії з величезною пащею. Але з ким він був? Кан О, який входив до "Чисел", і Непереможний Гладіатор, Буркан. Безпечнішого місця годі було й шукати.
"Це Гігантський Крюгер, значить," — недбало кинув Буркан і змахнув своїм гладіусом.
Кан О також негайно засипав його атаками.
Гігантські Крюгери славилися своєю жорстокістю та непохитністю! Це були нерозсудливі, люті та могутні монстри!
Але перед Кан О та Бурканом він був не більше ніж диким псом. Вони вдвох миттєво вбили його.
"Яка нудьга," — коротко прокоментував Буркан.
"Ходімо." — Кан О знову повів їх до місця призначення.
Небезпека підстерігала на кожному кроці Землі Богині. Наприклад, зони, наповнені рослинами-людожерами, або володіння пекельних мурах. Вони не були проблемою. Кан О знав найбезпечніший шлях.
Минув час...
"Ось це місце."
Група Кан О благополучно дісталася до Цвинтаря Саула.
[Вхід у підземелля, Цвинтар Саула.]
Могутні монстри, такі як Просвітлений Маною Скелет-Маг, Майстер Дуллахан та Елітний Лицар Смерті, зустріли групу Кан О.
Але вони прийшли сюди не для того, щоб битися, тому вступали в бій лише за необхідності.
І нарешті...!
Вони побачили мармурову будівлю та її кнопки-черепи. Це був вхід до лігва Акіте.