Кан О відвів руку вбік, наче збирався пускати камінці по воді, і жбурнув Вогняну Бомбу.
Рев!
Полум'я люто здійнялося вгору.
Кухааахк!
Звір-в'язниця закричав. Ідеальний камуфляж Бранги мало що важив, коли все його тіло було охоплене вогнем. Він корчився в спробах загасити полум'я.
Він був безсмертним, але не імунним до болю. Ба більше, безсмертя змушувало його залишатися живим, поки він вічно палав; це була доля, гірша за смерть.
Як би там не було, спроби Бранги загасити вогонь залишили його беззахисним. Це був шанс для Кан О та Сефіро завдати удару.
Сефіро звузив очі, наче яструб, що пікірує на здобич. Він наклав і випустив стрілу всього за 3 секунди.
Дзинь. Вуш!
Стріла вилетіла з його рук із характерним звуком, після чого почувся свист розсіченого повітря.
Стріла, що Пронизує Сонце!
Стріла оберталася, наче свердло, і влучила Бранзі прямо в лоб.
Критичне влучання в голову!
З рани вилетіла жменя червоних осколків. Потім Кан О продовжив справу, розпочату Сефіро.
Розріз!
Демонічний Меч Убіст розсік спину Бранги, залишивши глибоку рану.
Кяхк!
Він ще не встиг загасити вогонь. Кан О та Сефіро атакували, поки полум'я спопеляло його тіло.
Очі Бранги витріщилися і забігали навсібіч. Потім він широко розкрив пащу і атакував язиком.
Він вирішив убити ворогів до того, як розбереться з вогнем. Але це була не найкраща ідея.
Найкращою зброєю Бранги був камуфляж! Оскільки полум'я не давало йому замаскуватися, він більше не становив для них загрози.
Кан О легко ухилився від його яскраво-червоного язика. Звісно, при цьому він не забував розмахувати мечем.
Свист, розріз, свист, розріз!
Кан О раз по раз змахував своїм вугільно-чорним мечем; здавалося, ніби він малює картину. Його чорне лезо було пензлем, а хамелеон — чистим полотном.
Сефіро безжально випустив ще одну стрілу, змусивши Брангу використати свій останній засіб.
Просторовий Стрибок!
Це дозволяло користувачеві телепортуватися на короткі дистанції!
Його хвіст почав зникати, а за ним і решта тіла. Однак телепортація без камуфляжу була безглуздою. Зрештою, Кан О швидко помітив його, коли той знову з'явився.
"Он туди!"
"Ось ти де!"
Кан О та Сефіро знову засипали його атаками.
Як і з Мадоном, Кан О добив звіра-в'язницю. Коли його HP закінчилися, Кан О пронизав серце Демонічним Мечем Убіст.
Штрик!
Язик Бранги безвільно повис, а тіло завалилося набік!
[Ви перемогли Звіра-В'язницю Брангу.]
Трісь, трісь!
Сфери на його спині розбилися, звільняючи в'язнів. Загалом їх було 10. Кан О та Сефіро швидко оглянули їх.
"Вони живі."
"Так. Ці теж усі живі."
На щастя, їм вдалося врятувати всіх. Кан О та Сефіро поклали їх в одному місці і чекали, поки Едер зв'яжеться з ними.
Через деякий час...
Едер зв'язався з Кан О після того, як передав полонених Церкві Смерті. Кан О негайно закликав Едера назад.
"Заклик Едера!"
Раптом з'явилося обличчя Ліча, яке виглядало б жахливо вночі.
"Забери цих хлопців." — Кан О вказав на людей, що лежали на землі.
"Зрозумів." — Едер негайно викликав кістяну багатоніжку і забрав їх.
Тим часом Кан О та Сефіро вирушили на пошуки нових звірів-в'язниць. Було ще багато людей, яких потрібно врятувати! У них не було часу на відпочинок.
Після того, як група Кан О пішла...
Із землі пробився паросток. Він продовжував рости, поки не перетворився на лозу, а згодом — на пучок квітів.
Шелест.
З центру цих квітів вискочило дрібне насіння, схоже на соняшникове. Проте це насіння мало прозорі крильця.
Тріпотіння.
Насіння почало летіти на північний схід!
***
Їхня рятувальна операція мала величезний успіх. Вони вбили кількох звірів-в'язниць, таких як Мадон, Бранга та багато інших. Загалом їм вдалося врятувати понад 100 людей!
У даний момент...
Група Кан О полювала на Звіра-В'язницю Алькасета.
Гуп! Гуп! Гуп!
Кожен крок Алькасета супроводжувався важким гупанням. Він був понад 20 метрів заввишки, а його тіло було велетенським, під стать зросту.
Загалом він виглядав як одноокий велетень. Проте, наче у горбуна, його спина була зігнута, і там була вмонтована надзвичайно велика сферична в'язниця. Всередині сфери мало бути не менше сотні людей.
Ось чому його називали "ходячою в'язницею".
"Спочатку атакуйте ноги, щоб він упав," — сказав Кан О.
"Зрозумів." — Едер кивнув.
"Я діятиму по-своєму. Зрештою, полювання на велетнів — це моя спеціалізація." — Сефіро вхмильнувся: - Я буквально Мисливець на Велетнів!
"Вперед!"
Група Кан О рвонула до Алькасета.
"Гуох?" — Алькасет вирвав із землі дерево.
Вуш!
"Розбігайтеся!" — закричав Кан О.
Сефіро та Едер розійшлися вліво і вправо, а Кан О відскочив убік.
Бум!
Дерево вдарило об землю, змусивши гілки та листя посипатися на підлогу.
"Куоох."
Алькасет 'простогнав', вхопив дерево обома руками, розчавив його і жбурнув прямо в Едера!
"Рука Велетня!"
Едер швидко закликав і схрестив у повітрі дві велетенські кістяні руки.
Бам! Бам!
Дерево і кістки зіткнулися, змушуючи друзки, кору, листя та всіляке сміття полетіти на землю. У розпалі всього цього Кан О атакував Алькасета.
- Це має бути боляче.
Кан О зробив горизонтальний замах Демонічним Мечем Убіст. Іскри затанцювали на вугільно-чорному лезі.
Подих Блискавки!
Вибух блискавки стався, коли вона влучила Алькасету в ногу.
Тріск!
"Куха!"
Алькасет спробував наступити на Кан О своєю неушкодженою ногою.
Який бовдур. Він не зміг би втримати рівновагу з пораненою ногою. Що ще гірше, його спина була зігнута.
"Уооог?"
Алькасет гепнувся задом на землю.
Тоді...
Сефіро випустив стрілу. Проте ця особлива стріла відрізнялася від тих, які він зазвичай використовував. Вона мала зазубрини по боках і була вкрита отрутою, яка змушувала рану свербіти.
Це була стріла проти велетнів, або "Вбивця Велетнів".
Хрясь!
Стріла пробила задню частину його шиї.
"Гуоох?"
Алькасет насупив брови і спробував витягнути стрілу. Вона справді нестерпно свербіла!
Проте стріла не виходила легко, і найменше зусилля завдавало йому сильного болю; це було через зазубрини, що вп'ялися в його плоть.
"Куаах!"
Алькасет почухав шию, а потім сердито вирвав стрілу. Він вирішив терпіти біль!
Бризки!
Тонни червоних осколків хлинули з рани.
Сефіро зловісно посміхнувся, наче демон, і випустив наступну стрілу. Ця стріла також була "Вбивцею Велетнів".
Хрясь!
Друга стріла досягла цілі.
"Курахаа!"
Алькасет раптово підвівся, схопив дерево, що лежало поруч, і жбурнув його в Сефіро.
Бум!
Він кинув його так сильно, що дерево розлетілося на друзки, щойно торкнулося землі. Проте Сефіро вже втік із того місця.
"Увааах!"
Око Алькасета забігало, шукаючи Сефіро.
Тоді...
Кан О рвонув до нього і змахнув Демонічним Мечем Убіст.
Тигр Буревію!
Він замахнувся кулаком, але було вже запізно.
Бум!
Золота аура вдарила йому по яйцях.
"Ух."
Обличчя Алькасета скривилося від болю. Він вхопився за свої "коштовності" однією рукою, а іншу простягнув, маючи намір схопити Кан О.
Тоді Едер вистрілив у нього масою кісток, наче катапульта, що запускає велетенський валун. Сама по собі "Маса Кісток" не була руйнівним заклинанням. Але прямо перед контактом...
"Вибухни!" — Едер стиснув кулак.
Бум! Бум! Бум! Бум!
Алькасет опинився в центрі потужного вибуху.
Водночас...!
Третя стріла "Вбивця Велетнів" Сефіро влучила в ціль, а Кан О пронизав верхню частину його стопи. Тоді тіло Алькасета почервоніло. Він вирвав дерево обома руками і почав розмахувати ним у шаленій люті.
Берсерк!
Ця навичка збільшувала силу користувача пропорційно до того, наскільки він був розлючений!
Вуш! Вуш! Вуш!
З кожним замахом дерева виривалася ударна хвиля.
"Ух." — Кан О закрився Убістом і відступив.
Алькасет божеволів, а ударні хвилі були надзвичайно потужними.
"Тц! Отримуй!"
"Постань!"
Сефіро та Едер намагалися атакувати його здалеку, але дерево відбивало всі стріли та кістки.
- Він відбиває всі атаки ззовні. Якщо так, то... я повинен увійти в самісіньке око бурі.
Кан О використав Тригер Диявола, перетворившись на чорного демона.
Переміщення крізь Безодню!
Кан О занурився в землю і зник.
Через деякий час...
Кан О знову з'явився над головою Алькасета і використав Вічну Темряву.
Бам!
Стовп темряви вдарив його в маківку.
"Гуоох."
Алькасет упав уперед. Проте час добивати його ще не настав.
"Сконцентрувати вогонь!" — крикнув Кан О, і Едер та Сефіро негайно послухалися.
Кіготь Безодні!
Стріла, що Пронизує Сонце!
Кістяна Коса!
Всілякі атаки полетіли в нього.
Через деякий час...
"Геук..."
Кан О встромив меч йому в шию. Він більше не підвівся.
Сфера-в'язниця тріснула, звільняючи всіх, хто був у пастці. Алькасет ув'язнив 100 людей. Врятувати і перевезти їх було нелегким завданням.
На щастя, біла кістяна багатоніжка Едера могла перевозити максимум 150 людей, якщо він максимально подовжував її.
"Йди."
"Так."
Коли Едер пішов, Сефіро сказав: "Звірі-в'язниці здаються набагато слабшими, ніж я очікував."
Вбивати звірів-в'язниць було занадто легко. Настільки, що це здавалося підозрілим.
Кан О кивнув. Сефіро був правий. Це було аж занадто легко, чи не так?
"Хіба не здається, що на нас готують засідку?" — стурбовано запитав Сефіро.
"Засідку, кажете..."
"Нам слід бути обережними."
"Мм!"
Однак...
Всупереч їхнім очікуванням, їхня рятувальна операція проходила без жодних перешкод. Як результат, групі Кан О вдалося врятувати 1000 людей протягом тижня. Тепер залишилося не так багато людей.
Проте Кан О та Сефіро не виглядали щасливими.
"Чому ми досі не бачили Діабола?" — запитав Сефіро.
Чим більше життєвої сили він висмоктує, тим могутнішим стає Діабол. Проте він досі не з'явився, хоча вони вже врятували 1000 людей.
"Можливо, він спить?" — жартома сказав Едер.
"Можливо... Його тут немає." — Кан О не жартував. Він прийшов до цього висновку після обмірковування всіх фактів.
"Його немає?" — здивовано запитав Едер.
"Я не зовсім упевнений. Це лише моя гіпотеза."
Він ще ні в чому не був упевнений. Але якщо Діабола справді зараз тут немає, то... це був їхній найкращий шанс послабити його якомога сильніше.
"Поспішаймо і врятуймо стільки людей, скільки зможемо."
"Так!"
***
Їхня рятувальна операція тривала ще деякий час.
Але в якийсь момент...
Простір розірвався, і перед групою Кан О з'явився чоловік. Це був Майянес Діабол, той самий, якого вони бачили в спогадах Малака.
Він побачив труп Мадона і насупив брови.
"Що саме..." — Він примружив очі, дивлячись на групу Кан О. — "Ви зробили?"
Його голос був таким же моторошним, як у похмурого женця.
Бум!
Діабол вивільнив свою силу.