"Хаа!"
"Ми вибралися!"
"Вони все ще йдуть за нами!"
Група Кан О перемогла незліченну кількість Кальма і змогла втекти з Мурашиного тунелю.
Зі смертю Малака структура командування Кальма розвалилася. Група Кан О скористалася замішанням і змогла прорвати блокаду.
Звісно, їх усе ще переслідували.
Група Кан О свиснула.
Свист.
Пролунав високий звук, і прибігли їхні коні.
"Біжіть щодуху!"
"Но!"
"Вперед!"
Група Кан О щосили натягнула віжки.
І-го-го!
Їхні коні помчали галопом.
"Вони тікають верхи!"
"За ними!"
"Ми не можемо дозволити їм утекти!"
Кальма швидко всілися на своїх коней чи верблюдів і кинулися навздогін за групою Кан О. Вони переслідували їх аж до самої Річки Розпачу.
"Швидше!"
Група Кан О скористалася каное, яке вони залишили раніше, щоб переправитися через річку.
"Вони перетинають річку!"
"П-принесіть човен!"
"Грр!"
"Уааахк!"
У них не було під рукою човна, тож на цьому їхня погоня закінчилася.
"Гарна робота, друзі. Оскільки вони втратили свого лідера, почнеться велика внутрішня боротьба. Вони не зможуть полювати на людей деякий час," — Кан О посміхнувся.
"Так. Я радий, що все пройшло добре. Але було трохи страшно, коли ми не могли скористатися сувоями повернення," — сказав Сефіро.
У нього паморочилося в голові, коли з'явилося системне повідомлення про те, що він не може використати сувій повернення всередині бази.
"Мм, той факт, що ми не можемо використовувати сувої повернення в попелястих пустках, є величезною проблемою," — сказав Кан О.
Їм доведеться часто бувати в попелястих пустках, щоб рятувати в'язнів і вбивати Майянесів. Але якщо вони опиняться в небезпеці, то не зможуть скористатися сувоями, що точно створює проблеми.
"Нам слід бути обережнішими, коли ми проходимо крізь попелясті пустки," — додав Кан О.
Едер та Сефіро кивнули.
"О, і ще..." — Кан О дістав із інвентарю намисто з чорних черепів Малака. — "Будь ласка, вхопіться за нього. У ньому спогади Малака."
[Намисто з чорних черепів Малака]
[Намисто, яке носив лідер Кальма, Малак, також відомий як Малак Лиховісне Знамення. Предмет, що представляє лідера Кальма. Черепи пофарбовані невідомим чорним барвником.]
[Цей предмет містить спогади. Бажаєте переглянути спогади Малака?]
Едер та Сефіро простягнули руки і вхопилися за череп.
Г'я.
Варьон визирнув із грудей Сефіро. Здавалося, він теж хотів це побачити.
Кан О повністю проігнорував Варьона.
"Переглянути спогади Малака!"
Кан О, Едеру та Сефіро показали запис.
Малак був лідером групи бандитів. Він та його бандити грабували маленькі села в джунглях чи на рівнинах або вимагали гроші та цінності у перехожих.
Одного разу...
Вони пограбували чергового перехожого, але той випадково загинув у процесі.
Проте той перехожий не був звичайною людиною; він навчався на священника в Церкві Смерті. Тож паладини Церкви Смерті почали переслідувати Малака та його бандитів.
На Землі Богині був лише один спосіб втекти від паладинів Церкви Смерті: увійти в заборонені північні та західні райони.
Зрештою, Малак і його бандити перетнули Річку Розпачу і увійшли в заборонену зону — попелясту пустку. Паладини не могли переслідувати їх далі.
Бандити Малака почали вмирати від голоду, один за одним. Але раптово перед ним з'явилися дві істоти.
Одним із них був чоловік. У нього були велетенські білі крила, а з голови стирчали два роги!
Іншою була жінка. Її руки та ноги були оповиті трояндовими лозами, і вона також мала прекрасні білі крила!
Пізніше він дізнався, що вони належали до стародавнього племені Майянесів; він також дізнався, що вони були запечатані в забороненій зоні.
Як би там не було, ці двоє запропонували йому те, від чого ні він, ні бандити не могли відмовитися.
"Ми дамо тобі владу, їжу та гроші. Натомість постачай нам людей."
"Так. Так, ми це зробимо."
У них не було вибору. Малак і його бандити опустилися на коліна перед ними і схилили голови.
Саме тоді народилися Мисливці на Людей, Кальма.
"Я дарую тобі унікальну силу," — сказав рогатий чоловік, поклавши руку на голову Малака.
Ось так Малак отримав здатність поглинати силу інших. Завдяки цій здатності Малак зміг стати набагато сильнішим за інших Кальма.
Звісно, він заплатив за це високу ціну; він перетворився на потворну людину-кажана.
Після цього Малак залучив до лав злочинців, що призвело до значного зростання їхньої чисельності. Водночас Кальма полювали на людей і віддавали їх Майянесам.
Невдовзі всі дізналися про Малака та Кальма. Слово "Кальма" стало синонімом страху.
На цьому спогади Малака закінчилися.
"Там була корисна інформація," — сказав Кан О.
"Рогатий чоловік із білими крилами — наша ціль, Майянес Діабол," — сказав Едер.
Сіндія дала їм певну інформацію щодо Майянесів. Рогатий чоловік у спогадах Малака відповідав її опису Майянеса Діабола.
"А жінка з білими крилами — це..." — почав Сефіро.
"Її звуть Майянес Крішан," — відповів Кан О.
"Нам, мабуть, доведеться усунути її після Діабола, так?"
"Так. Щойно ми вб'ємо Діабола, квест богині має змінитися. Ймовірно, вона скаже нам убити Крішан наступною."
"Чи не могли б ви тоді взяти мене в цей квест? Будь ласка! Ну дуже вас прошу!" — Сефіро вхопився за Кан О.
"Я запитаю її."
"Ви обіцяли!" — з надією вигукнув Сефіро.
- Я так хочу отримати квест богині!
"Зрозумів." — Кан О кивнув головою.
"Побачити замок Діабола зсередини та дізнатися, як виглядають його створіння через спогади Малака — це велика перемога для нас," — сказав Едер.
Переглядаючи спогади Малака, вони змогли побачити, як виглядає база Діабола, а також його створіння. Це справді був величезний успіх.
"Я радий, що ми дізналися про хамелеонів, які можуть повністю маскуватися. Якби ми про них не знали, на нас чекав би неприємний сюрприз."
"Дійсно."
"Повернімося до Латнії і використаємо отриману інформацію, щоб скласти план."
Група Кан О попрямувала до міста Латнія.
***
Сокири, мечі, щити тощо висіли на чорних стінах. Уся зброя здавалася придатною до використання.
Проте насправді вона не годилася для бою. Зрештою, справжня зброя залишилася на вітринах!
Меч у формі полум'я, Серце Вогню, був створений майстром-ковалем, якому якимось чином вдалося зберегти таємницю металу всередині зброї.
Поруч лежав адамантій, що вважався найміцнішим металом у світі, Кістка Дракона, отримана від наймогутніших істот у світі, і, нарешті, Платина Віольфа.
Вони знаходилися в найглибшій частині Схованки Дворфів Чорного Молота: у кузні!
У велетенській жаровні палало полум'я, висвітлюючи тінь Дворфа, який раз по раз опускав свій молот.
Водночас...
Дзень! Дзень! Дзень!
Його молот бив по металу, відгукуючись металевим дзвоном.
"..."
Дворфа, чиї губи були щільно стиснуті, звали Гоффман.
Його очі раптом зволожилися.
Дзень!
Почервонілий метал відбивав вираз туги.
- Ліза.
Ім'я його покійної дружини застигло на язиці.
Дзень!
Він знову вдарив по металу. Гоффман бачив усміхнену дитину, що сміялася, відображену в металі.
- Хофф...
Його втрачений скарб.
Дзень.
Гоффман підвів голову і втупився в Кістку Дракона. Його обличчя скривилося, ніби серце зупинилося. Він не міг стриматися і зціпив зуби.
- Інаріус!
Той, хто вбив Лізу та Хоффа!
Гоффман ніколи не міг забути той день, коли чорний дракон вирвав у нього все, його сім'ю. Ні, він не дозволить собі забути це. Ніколи!
- Сила!
Дзень!
Його молот рухався лютіше, ніж раніше.
- Достатньо сили, щоб убити дракона...
Дзень! Дзень!
- Сила!
Дзень!
Гоффман перестав бити по металу. Тоді темрява виповзла з його тіла, пройшла крізь молот і просочила метал.
Виготовлення зброї з елементом темряви було спеціалізацією Дворфів Чорного Молота!
Гоффман коротко глянув на темно-червоний метал, тепер наповнений елементом темряви, але незабаром щипцями кинув його в жаровню.
- Цього недостатньо. — Він втупився в самоцвіт адамантію. З таким рівнем майстерності працювати з самоцвітом адамантію було неможливо.
"Хух."
Гоффман перевів подих, поклав інший шматок металу на ковадло і почав кувати далі.
Дзень! Дзень! Дзень!
Його молот лунав на всю кузню!
У той час ніхто й не здогадувався. Серце Вогню, що містило знання про таємницю металу, ледь помітно затремтіло.
Невдовзі на світ мав з'явитися ще один Майстер-Коваль.
***
Володіння Діабола лежали на захід від Річки Розпачу.
Це була попеляста пустка, але там також був велетенський ліс і стародавній золотий замок. Золотий замок був головною базою Діабола, а навколишній ліс був місцем, де жили його різноманітні створіння.
І прямо зараз...
"Ходімо."
Група Кан О таємно увійшла в ліс.
"Я відчуваю чиюсь присутність он там. Схоже на одне зі створінь Діабола." — Сефіро вказав у один бік лісу, і група Кан О повільно попрямувала туди.
Куваах!
З'явилося щось важке.
Це був велетенський монстр, що нагадував черепаху. Як у справжньої черепахи, його спина була вкрита панциром, але ноги були товстими, як у слона, а обличчя нагадувало ящірку.
Це було одне зі створінь Діабола. Його називали Мадон.
У панцир були вмонтовані сфери, заповнені рідиною; у цих сферах насправді знаходилися люди, що притулилися один до одного.
Майянеси були істотами, що отримували силу, висмоктуючи життєву силу людей! З цією метою Майянес Діабол створив цих Звірів-В'язниць, і ці звірі ув'язнювали тих самих істот, що давали йому силу.
Як і Мадон, що лежав перед ними.
Вони також діяли як батареї; Діабол міг висмоктувати життєву силу захоплених людей, коли йому було потрібно.
Група Кан О планувала дати відсіч Звірам-В'язницям і звільнити якомога більше людей. Чим більше людей вони звільнять, тим слабшим стане Діабол!
Як би там не було, Кан О подав Сефіро сигнал. Він хотів, щоб той зробив перший постріл.
Сефіро ледь помітно кивнув і наклав стрілу.
Цілься, вогонь!
Стріла злетіла з його кінчиків пальців!
Настав час битися.
Кан О рвонув крізь хащі, а Едер почав читати заклинання.
Їхня рятувальна операція почалася всерйоз.