"У мене є ще одне прохання," — обережно сказав Кан О.
"Яке саме?" — відповів Рандельгофф.
"Я хотів би піти на полювання разом із вами," — ввічливо відповів він.
"На полювання?"
"Так. Едер і я майже нічого не знаємо про це місце. Я хотів би супроводжувати Дворфів-воїнів і поступово акліматизуватися тут."
Полювання на монстрів у вулканічному регіоні лише вдвох було і небезпечним, і складним. Зрештою, тутешні монстри були надзвичайно могутніми. Але якщо вони супроводжуватимуть Дворфів-воїнів, то зможуть полювати безпечно. Звісно, вони отримуватимуть набагато менше досвіду, майстерності та здобичі, але воно того варте.
- І... мені потрібно триматися поруч, якщо я хочу подружитися з ними.
Він планував максимально зблизитися з Дворфами Чорного Молота, а потім попросити їх виготовити йому демонічний меч.
"Я впевнений у своїх силах. Ми не станемо вам на заваді!" — рішуче сказав Кан О.
"А як щодо здобичі?"
"Ми заберемо лише те, що заробимо самі."
"Гаразд. Ми візьмемо вас із собою, коли підемо на полювання." — Рандельгофф погодився на прохання Кан О.
- Є! — Кан О стиснув кулак.
"Маєш ще якісь прохання?" — запитв Рандельгофф.
"Ні," — негайно відповів Кан О.
"Ігріхаме, забезпеч їм місце для проживання." — Рандельгофф пильно подивився на Ігріхама, який непохитно стояв збоку.
"Зрозумів. Будь ласка, йдіть за мною." — Ігріхам жестом запросив їх слідувати за ним, і Кан О з Едером вийшли з кімнати.
Після їхнього відходу залишилися тільки Рандельгофф та Бук.
"Це вперше, коли у нас гості відтоді, як ми заснували наше сховище," — сказав Рандельгофф.
"Ви впевнені в цьому? Вони можуть бути агентами Інаріуса," — занепокоєно сказав Бук.
Втікши з-під влади Інаріуса, Дворфи Чорного Молота прийшли сюди, в Деспію, щоб сховатися. Але що, якщо Кан О та Едер були шпигунами Інаріуса? Вони б розповіли Інаріусу, де ховаються Дворфи Чорного Молота.
"Я знаю. Але вони згадали пана Хонадана, тому ми маємо ставитися до них як до гостей."
Хонадан! Він був рятівником їхнього племені, тим, хто допоміг їм втекти від Інаріуса. Вони не могли їх виставити, оскільки ті і врятували Хонадана, і дізналися від нього, як дістатися сюди.
"І ніщо з того, що сказав Кан О, не здалося мені підозрілим. Ти бачив його меч, правда?"
"Так, це демонічний меч." — Бук згадав вугільно-чорний клинок Кан О, а також знайомий 'аромат' (темряву), який він випромінював!
"Він точно Демонічний Мечник. Ми єдині, хто здатний кувати зброю, насичену силою темряви, тому не дивно, що він прийшов до нас."
Припустимо, вам щось дуже сильно потрібно, але є лише одне місце, де це можна дістати. Ви підете туди, незалежно від того, як далеко це буде.
"Як гадаєте, щодо Храму Смерті вони теж кажуть правду?"
"Якщо Кан О каже правду, то і той нежить, Едер, ймовірно, теж не бреше."
"Мм." — Бук кивнув головою.
"Ми повинні пильно стежити за ними. Ми все ще не знаємо, які їхні справжні наміри."
Звісно, Рандельгофф не довіряв Кан О та Едеру повністю.
"У нас немає іншого вибору, окрім як продовжувати спостерігати."
"Мм, час покаже. Чи вони справжні гості, чи наші вороги!"
Сховище Дворфів Чорного Молота.
Щоб створити це сховище, Дворфи прорили тунель всередині вулкана; як наслідок, прохід був вузьким, а дорога — складною. Кімната, яку надали Кан О та Едеру, не мала дверей, натомість вхід закривав шматок жовтої шкіри.
Ігріхам зупинився перед кімнатою і підняв завісу.
"Будь ласка, користуйтеся цією кімнатою," — коротко сказав він.
"Дякуємо." — Кан О та Едер коротко кивнули і зайшли всередину.
Кімната була прямокутною, в ній стояли кам'яне ліжко, стіл, стільці тощо. Вона була досить великою, щоб двоє людей могли комфортно жити.
"Шлях тут заплутаний, тож якщо вам щось знадобиться, будь ласка, покличте мене цим дзвоником." — Ігріхам передав йому коричневий дзвоник розміром із кулак.
"Зрозумів." — Кан О прийняв дзвоник і поставив його на стіл.
"Вам потрібно щось конкретне?"
"Зараз нічого. А тобі?" — Кан О подивився на Едера.
"Мені нічого не треба."
"Тоді відпочивайте." — Ігріхам пішов, залишивши Кан О та Едера самих у кімнаті.
"Я радий, що все пройшло добре," — сказав Едер. Він мав на увазі те, що вони знайшли Дворфів Чорного Молота і змогли залишитися в їхньому сховищі.
Кан О кивнув головою. "Це справді полегшення. Залишатися тут без безпечного місця було б самогубством, з усіма цими Орлами Смерті та Таламандерами навколо."
"Більше того... Я вірю, що можу встановити тут магічне коло перенесення. З ним ми зможемо приходити до Деспії та залишати її, коли забажаємо," — сказав Едер.
Володіння тілом Ліча дозволяло йому створювати магічні кола перенесення, які були схожі на міжміські брами переміщення або магічні кола підземелля душ. Він заговорив про це лише зараз, тому що вони опинилися у відносно безпечному місці!
Припустимо, він встановив би магічне коло де завгодно і повернувся на континент. Що, якби на магічне коло напали монстри або воно було пошкоджене якимось чином? Очевидно, вони не змогли б повернутися до Деспії через це коло.
Щоб повернутися сюди знову, їм довелося б знову бути з'їденими Лівіолою, досліджувати його нутрощі та знову проходити квест серця!
Тому Едер досі навіть не думав про встановлення магічного кола. Однак сховище Дворфів Чорного Молота було підходящим місцем для цього. Це було безпечне місце, тож магічне коло тут не постраждає!
"Поки не встановлюй його," — сказав Кан О.
"Чому?"
"Дворфи сховалися тут після втечі від Інаріуса. Ти справді думаєш, що вони зрадіють, якщо ми створимо магічне коло, яке з'єднає це місце із зовнішнім світом без їхнього дозволу?" — дорікнув йому Кан О.
- Думай, перш ніж щось робити!
"Ц-це правда." — Едер почухав потилицю. Він мав рацію. Це було все одно що намагатися знести стіну без дозволу власника будинку.
"Тож який твій план на майбутнє?" — Едер змінив тему.
"Використати Дворфів на повну!"
Дворфи Чорного Молота жили в Деспії вже тривалий час! Тому Кан О планував використовувати їхні знання та ресурси якнайбільше.
* * *
Всередині вулкана...
"Я підходжу!"
"Піднімайте щити!"
"Вбийте спершу того, що зліва!"
Дворфи-воїни були занурені в битву, тримаючи молоти розміром більше людської голови і вдягнені в товсту броню. Вони билися проти Гакрабів.
Гакраби були монстрами-крабами, що жили в лаві. Вони були понад 3 метри заввишки, мали гігантські клешні та міцний коричневий екзоскелет. Оскільки вони жили у вулканічному регіоні, то могли також вивергати лаву. Їхній рівень був між 350 та 400! До того ж, їх тут було понад 30.
"Гей, Новачку. Допоможи лівому флангу!" — крикнув Дворф Кан О.
"Зрозумів!" — негайно відповів Кан О і кинувся до лівого флангу.
"Хуап!" — Кан О вдарив Убістом по панциру Гакраба.
Дзинь!
Сила віддачі була величезною.
- Він і справді міцний! — Звісно, його панцир був міцним; зрештою, це був монстр, що жив у лаві.
Гакраб відкрив пащу.
Пхх!
Червона лава хлинула з його рота. Кан О швидко відскочив убік.
Шип!
Лава зібралася там, де він щойно стояв, і від землі піднявся чорний дим.
"Хаат!" — Кан О атакував ще раз.
Шух!
Біла лінія пройшла за шляхом Убіста.
Бам!
Кан О розрубав панцир, залишивши на його поверхні зовсім невелику рану.
Зміна.
Кан О замінив Убіста на Блад. Використання Блад, меншої та легшої зброї, було б ефективнішим при цілі в таку маленьку рану! Він швидко замахнувся мечем, наполегливо цілячись саме в те саме місце. Як тільки його клинок торкнувся цілі, з тіла монстра вирвалися червоні осколки світла.
Вуш!
Гакраб змахнув клешнею. Це було так, ніби в нього летіла гігантська куля для знесення будівель. Однак це не було аж так небезпечно.
- Він повільний!
Рухи Кан О були легкими, як пір'їнка; він ухилився від клешні, а потім продовжив свій штурм. Через безперервні удари в рану, вона збільшилася, а панцир краба почав тріскатися, як павутина.
- Добре.
Зміна.
Кан О знову стиснув Убіст. Його ціль стала більшою, тож настав час ударити щосили.
"Хаат!" — Він стрибнув у повітря і рубонув зверху вниз.
Тигр Буревію!
Бух!
Золота аура у формі тигра люто накинулася на Гакраба.
Трісь!
І без того тріснутий панцир повністю розлетівся. Коли його панцир був розбитий, Гакраб впав у стан розгубленості і не міг поворухнутися.
"Сюди!"
"Добийте його!"
Дворфи-воїни швидко підбігли і почали гатити по ньому своїми молотами.
Вуш! Вуш! Вуш! Вуш!
Їхні гігантські молоти видавали важкий звук "вуш", що роздирав землю.
Зрештою, Гакрабу настав кінець.
[Ви перемогли Гакраба Розплавленої Скелі.]
[Ви перемогли монстра, що живе в неймовірно небезпечній зоні (Деспія).]
[Ви отримали додатковий досвід та майстерність.]
"Гарна робота, Новачку." — Дворф-воїн поплескав його по плечу.
"Дякую." — Кан О широко посміхнувся.
Однак битва ще не закінчилася. Залишилося ще багато Гакрабів.
- Наступний... ти! — Кан О з силою відштовхнувся від підлоги і кинувся до своєї наступної цілі.
Едер теж не просто стояв осторонь. Він з силою опустив свою косу на підлогу. Тоді назовні розійшлося пурпурове кільце.
АоЕ Прокляття: Старіння!
Будь-який Гакраб у радіусі його дії ослаб.
"Схопити їх!" — Едер простягнув руку до краба.
Кістяне ув'язнення!
Кістяна клітка виросла навколо коричневого панцира краба, наче корал.
Пхх!
Гакраб вивергав лаву і люто борсався, намагаючись вирватися з кістяної в'язниці. Але тіло Едера було тілом Ліча 400-го рівня, тому його магію було не так просто зруйнувати.
"Вибухни!" — Едер стиснув кулак.
Кістяна бомба!
Бух!
Білі кістки вибухнули назовні, що супроводжувалося величезним "бух". Яким би міцним не був його панцир, він не міг залишитися неушкодженим після Кістяної бомби впритул.
"Тепер. Атакуйте!"
"Вбийте його!"
Дворфи-воїни кинулися на Гакраба, який не міг втримати рівновагу.
Бам! Бам! Бам!
Щоразу, коли вони гатили по крабу, лунав важкий звук, подібний до того, який можна почути на будівельному майданчику.
Ще одного Гакраба було повалено.
"Вони сильні," — пробурмотів Рандельгофф, на власні очі спостерігаючи за зусиллями Кан О та Едера.
"Тепер я розумію, як вони змогли знайти це місце," — сказав Бук поруч із ним.
"Вони точно будуть величезною допомогою."
"Справді."
"Наша наступна експедиція... це серце, так?"
"Так. Ти... плануєш взяти їх із собою?" — здивовано запитав Бук.
Вулканічний регіон Деспії мав три надзвичайно небезпечних підземелля: кратер, серце та Гніздо Орла! Кожні шість місяців Дворфи обирали одне з підземель і проводили туди експедицію. Зрештою, там вони могли отримати дорогоцінні ресурси та мінерали, яких не могли знайти більше ніде!
Завдяки цим матеріалам Дворфи Чорного Молота могли краще озброїтися. Тому експедиція була життєво важливою для них.
"Вони довели свою майстерність. Як ти знаєш, чим глибше в підземелля, тим більше можна отримати."
"Мм."
"Залишати таких вправних бійців тут було б марнотратством."
"Зрозумів."