"Ви знаєте, що таке підземелля душі?", — запитав Кан О.
"Підземелля душі? Що це?"
"Підземелля, яким можна володіти. Якщо ви стаєте його власником, то можете змінювати або додавати певні особливості, наприклад, його рельєф чи середовище."
"Я чув чутки про підземелля, які ще більш унікальні, ніж приховані... Мабуть, йшлося саме про підземелля душі."
Навіть після того, як його бізнес прогорів, Ман Бок невпинно планував своє повернення. Він стежив за чутками, ринковими цінами та іншою важливою інформацією. Тож він чув, що існують локації, особливіші за приховані підземелля, хоча й не знав точно, що вони собою являють.
"Мшиста печера — це підземелля душі, і я його господар," — заявив Кан О.
"Зрозуміло."
Ман Бок не виглядав надто здивованим. Щойно Кан О пояснив суть, він швидко склав докупи всі фрагменти мозаїки.
"Я створив прохід, який веде прямо до озера. Також я можу скидати в озеро величезну кількість корму. Однак усе це коштує мені грошей."
"Тоді ви можете прискорити ріст південної риби або збільшити її кількість в озері." — Ман Бок посміхнувся.
Південна риба була дорогоцінною, і можливість збільшити обсяги такого цінного товару була чудовою новиною.
"Саме так. Проте я ще не впевнений, чи варті ці інвестиції того. Я ніколи раніше не пробував підгодовувати їх."
"Це було правильне рішення. Спершу потрібно дізнатися природний вилов; тільки так ви зрозумієте, чи дає підгодовування якийсь реальний ефект."
"Точно.", — Кан О кивнув і продовжив: — "Хай там як, будь ласка, допоможіть мені отримати максимум від мого статусу господаря підземелля."
Іншими словами: 'Допоможіть мені заробити якомога більше грошей!'.
"Я зрозумів. Завтра ж почну працювати."
"Що саме ви плануєте робити?"
"Я найму кількох експертів-рибалок, щоб вони виловили найбільш цінну та рідкісну рибу. Потім я буду продавати її обмеженими партіями за максимально високою ціною."
Ман Бок не збирався продавати якомога більше риби. Для цього знадобилося б багато робочої сили, що роздуло б витрати на зарплату. Крім того, південна риба була такою дорогою саме через свій смак та неймовірну рідкість. Очевидно, що масовий викид товару на ринок обвалив би його ціну.
Тому він збирався продавати лише певну кількість, щоб тримати ціну на висоті. Звісно, це було можливо лише тому, що вони з Кан О стали монопольними постачальниками.
"Я розраховую на вас.", — Кан О розплився в посмішці, задоволений планом.
Він вибрав правильну людину!
"Ви можете на мене покластися. Я принесу вам гору золота.", — очі Ман Бока світилися впевненістю.
***
Кан О одягнув набір Барамута і стиснув Убіста зворотним хватом, щоб меч було добре видно. Його обличчя повністю закривав шолом, оскільки він не став робити його прозорим.
"Вітаю. Тоді почнемо інтерв'ю,", — з посмішкою промовила Хе Рім.
"Добре."
Кан О мав дати їй інтерв'ю в обмін на знайомство з Ман Боком та Фішером. Тепер він повертав цей борг.
"Будь ласка, представтеся."
"Мене звати Ога," — коротко відповів Кан О.
Хе Рім додала: "Ми вперше почули про вас після "Битви проти 100 чоловік". Останнім часом ви стали неймовірно відомим завдяки бою з рейдовим босом Карако та повітряній битві з Королевою Змій Кассіо. Ви той самий Ога, вірно?"
"Саме так." — Ога кивнув. Хе Рім продовжила.
"Люди називають вас Чорним Звіром та Червоним Крилом."
Чорний Звір, Ога! Червоне Крило, Ога!
"Ви знаєте, чому вас почали так називати?"
"Тому що я перетворююся на чорне або червоне 'створіння'."
Ці прізвиська дісталися йому через вигляд, якого він набував при використанні "Тригера Диявола" з одним із своїх демонічних мечів.
"Правильно. Багатьом цікаві ваші трансформації. Чи не могли б ви розповісти про них детальніше?"
"Не можу."
"Прошу?", — Хе Рім дивилася на нього поглядом, що говорив: 'Ти справді збираєшся так поводитися? Я ж тобі допомогла!'.
"Я жартую. Мої перетворення — це... особлива здатність моєї зброї.", — спокійно збрехав Кан О.
"Тригер Диявола" був навичкою. Хоча він не міг використовувати її без демонічного меча, це точно не було пасивною властивістю предмета. Кан О не хотів розкривати свої секрети випадковим людям.
"Зрозуміло. А що це за здатність?"
"Це секрет. Ви ж розумієте, так?"
"Звісно. Цей меч виглядає як чудова зброя; розкажете про нього?"
"Цей вугільно-чорний меч — зброя S-рангу, і він досить потужний. На жаль, він не має жодних особливих властивостей, окрім трансформації.", — Кан О знову спокійно брехав, не кліпнувши оком.
- Якщо я скажу їй, що цей меч SS-рангу, за мною точно почнуть полювати всякі покидьки.
Предмети SS-рангу мали особливе значення для гравців. Навіть якщо вони виглядали звичайно, вони були неймовірно могутніми та надзвичайно рідкісними! Їм неможливо було скласти ціну, і кожен гравець мріяв про такий.
Кан О володів чотирма предметами SS-рангу (два кільця та два демонічні мечі), але якби він зізнався хоча б в одному, шанси на напад зросли б миттєво.
Вітряний Лучник Сефіро колись похвалився своїм луком Лассельпіно SS-рангу, коли щойно здобув його. Через це його нещадно атакували незліченні гравці протягом тривалого часу.
Навіть зараз іноді знаходилися охочі його пограбувати.
"Пане Ога, ви використовуєте ще один меч, так?", — вона мала на увазі Демонічний Меч Блад.
"Так."
"Він теж S-рангу?"
"Саме так."
"Хмм, схоже, гравці помиляються. Вони вважають, що обидва ваші мечі мають ранг SS."
"Так, вони помиляються. Я б і сам дуже хотів мати хоч одну річ SS-рангу.", — поки він брехав, обличчя Кан О дещо здерев'яніло, але під шоломом цього ніхто не бачив.
"То як ви стали таким сильним?", — запитала Хе Рім.
"Завдяки моєму класу."
"Вашому класу?"
"У мене прихований клас. Звісно, я не можу розкрити всі деталі."
"А! Прихований клас!"
Це пояснювало колосальну силу Кан О.
"Могли б ви розповісти хоч трішки?", — Хе Рім склала руки разом, ніби благаючи.
"Я отримав цей клас як нагороду за проходження "Битви проти 100 чоловік"."
"Якщо для його отримання потрібно було пройти таке випробування... це має бути дивовижний клас."
"Він спеціалізується на бою. Ось чому я виглядаю сильнішим за інших гравців."
"Але ж клас — це ще не все, правда? Який у вас рівень? Пан Дукерам уже вище 300-го,", — зауважила Хе Рім.
- Він уже за 300-й перевалив? Справді монстр.
Імператор Дукерам.
Він був не просто частиною "Чисел", він був номером один. А ще — майстром гільдії "Імперія". Він був найсильнішим гравцем, який утримував цей титул від самого заснування Арта!
Більшість бойових ранкерів були між 250-м та 280-м рівнями. Дукерам був єдиним, хто подолав позначку 300.
Простіше кажучи, він був чудовиськом!
Хоча Кан О теж був монстром. Він стрімко піднімався в рейтингу, будучи лише 210-го рівня.
"Я десь 260-го.", — Кан О збрехав знову.
Якби він чесно сказав "210", йому б ніхто не повірив.
"У вас є якісь поради, як швидко підняти рівень?"
"Йдіть у підземелля і полюйте. Так ви швидко прокачаєтесь."
"Ну звісно. Про це всі знають. Щиро дякую," — з іронією відповіла Хе Рім.
Кан О продовжив: "Краще вийти проти одного сильного монстра, ніж проти десяти слабких."
"Це теж усім відомо."
"Істина буває досить очевидною. Крім того, характеристики та майстерність навичок набагато важливіші за рівень."
"Дуже дякую, що повторили те, що і так знають усі."
"Може, закінчимо на цьому?", — роздратовано сказав Кан О.
- Якщо ти продовжуватимеш у тому ж дусі...!
"Перейдемо до наступного питання! Будь ласка, розкажіть про найскладнішого монстра або підземелля, яке..." — Хе Рім швидко змінила тему і продовжила інтерв'ю.
Через деякий час...
"Ми закінчили!"
"Гарна робота."
Нарешті з цим було покінчено. TGN змонтували інтерв'ю з Кан О і показали його у своєму ефірі, а також виклали на сайті.
Реакція глядачів дала йому зрозуміти, наскільки популярним він став.
Того дня, коли вийшло інтерв'ю, на найбільшому форумі Арта, Артсторі, з'явилося безліч постів.
[Чорний Звір, Ога. Причина його сили!]
[Чи справді зброя Оги лише S-рангу?]
[Мої припущення щодо прихованого класу Оги.]
...
***
Продаж південної риби йшов як по маслу.
Кан О не втручався і повністю довірив це Ман Боку. Його логіка 'потрібні ліки — йди до аптекаря' все ще працювала. Він просто мав пізніше забрати половину прибутку.
Він не хвилювався, що Ман Бок його обікраде чи обмане — його "Гіперінтуїція" одразу б про це підказала. До того ж, він бачив, як працює Ман Бок; торгівля була в нього в крові, але він не був підлою людиною.
Зрештою, Кан О залишив бізнес на партнера і повернувся до своєї основної роботи Мисливця на Підземелля разом із супутниками.
Великий Ліс був величезним, тож там залишалося ще чимало недосліджених місць.
Але сьогодні групі Кан О, на жаль, довелося повернутися до селища Нувак з порожніми руками.
Останні три дні вони досліджували великі підземелля, але видобуток не окупив витрат. Коли вони відчинили двері заїзду "Нувак", їх зустрів украй несподіваний гість. Справді непередбачуваний.
"Я чекав на вас."
"Пане Діоне?"
Діон чекав на нього. Це був гладіатор, майстер володіння парними гладіусами та командир 100 Бойців.
"Чому ви тут?"
Кан О нахмурився і подивився на привабливого чоловіка поруч із Діоном. Це був не хто інший, як останній учень Буркана, Даріон!
"Я прийшов із паном Діоном," — сказав Даріон.
"Навіщо?"
"Майстер Буркан був зайнятий грою... Кхм, останнім часом він завалений роботою, тому я навчаюся у пана Діона."
Тепер, ставши вільною людиною, Буркан насолоджувався життям і спихнув свого учня на Діона.
"Чого ви хочете?", — Кан О подивився на Діона.
"Йди з нами,", — раптово промовив той.
"Куди?"
"До Холізею."
Кан О почав відчувати тривогу.
- Тільки б не те, про що я думаю...
"Навіщо?" — запитав він.
- Не йди! — кричали його інстинкти.
Однак...
"Лорд Валан чекає на тебе."
"Мм." — його тривога не була безпідставною.
"А можна я не піду?" — безнадійно запитав Кан О.
Звісно, це не спрацювало.
"Я ж, здається, вже сказав. На тебе чекає велика людина."
Це не було предметом обговорення; його ставили до відома, а не питали згоди.
О, Валане. Навіщо він його шукає? Яку ще марудну роботу він змусить його виконувати?
- Може, втекти? — раптом подумав він.
Але блакитні очі Діона дивилися прямо на нього. Він був майстром клинка, тож втекти було б проблемою.
Кан О нервував, бо справді не хотів йти, а Даріон дивився на нього так, ніби радів його нещастю.
- Ти, паскуднику! Я з тобою пізніше розберуся!
Кан О кинув косий погляд на Даріона, але зрештою погодився на умови Діона.
"Ходімо."
"Вирушаємо негайно." — Діон передав йому сувій повернення.
"Пхух, я ще повернуся,", — зітхнув Кан О.
"Повертайся швидше."
"Гарно провести час!"
"Ага, ага..." — Кан О кволо розірвав сувій.
Шваа.
Через мить Кан О, Даріон та Діон повністю зникли.