Кан О вийшов із міжміської брами Сноупріма.
Він негайно попрямував до штаб-квартири гільдії "Ліс Відьми".
Асу чекала на нього біля входу.
"Ти справді швидко дістався, Оппа."
"Я прибіг, щойно отримав повідомлення. Але як тобі вдалося роздобути цей предмет?"
"Я запитала майстра гільдії, але у неї не було того, що ти шукав."
"Зрозумів. І що ти зробила потім?"
"Після цього я розпитала інших і виявила, що він є у однієї з учасниць нашої гільдії!"
"Мм, гарна робота. Щиро дякую!", — Кан О погладив її по голові.
- А вона молодець!
"Та нічого особливого. Чи не занадто ти бурхливо реагуєш?", — Асу сором'язливо посміхнулася.
"Отже, у кого Лікер Вераріса? Вона згодна мені його продати?"
"Дай мені хвилинку. Я піду і покличу її."
"Добре."
Асу ненадовго зайшла всередину, а потім вийшла. Вона була з кимось, хто здався йому досить знайомим.
"Привіт.", — її супутниця помахала рукою.
"А! Шеф-кухар Лі Су Мін!"
Це була не хто інша, як шеф-кухар Лі Су Мін.
"Знову зустрілися."
"Так. Я стаю щасливішим щоразу, коли бачу вас."
"Су А сказала мені, що тобі потрібен Лікер Вераріса."
"Так, саме так."
"Ось, тримай." — Су Мін витягла з інвентарю прозору скляну пляшку.
Рідина всередині виблискувала, ніби в ній змішали золотий і срібний порошок.
"Дуже вам дякую.", — Кан О обережно прийняв пляшку.
[Лікер Вераріса]
[ Лікер світового рівня, виготовлений за секретною технологією племені Вераріс. Окрім легендарної Маргарет Алтейн, не існує напою кращого за цей.]
"Використовуй його з розумом."
Він був шокований тим, що вона просто віддала його йому.
"Я не можу це прийняти!"
Йому було б байдуже, якби це був хтось інший, але шеф-кухар Лі Су Мін була для Су А як сестра; він не міг просто взяти це задарма!
"Все гаразд. Не турбуйся про це." — Лі Су Мін лагідно посміхнулася і відмахнулася.
"Я не можу так вчинити."
"Серйозно, все добре. Я сама отримала його безкоштовно. І у мене є ще одна пляшка."
"Просто прийми його," — сказала Асу, яка мовчки спостерігала за ними.
"І все ж...", — Кан О вагався.
Він не міг просто взяти таку цінну річ безкоштовно...
"Ти зможеш просто подарувати їй щось пізніше. Я виберу те, що їй сподобається. Онні, не відмовляйся від подарунка," — сказала Асу.
"Гаразд, нехай буде так. Але якщо мені не сподобається, тобі доведеться забрати його назад!", — жартівливо мовила Су Мін.
"Тобі сподобається те, що я виберу. Ти ж мені довіряєш, правда?" — Асу солодко посміхнулася.
"Так, я розраховую на тебе."
"Угу."
"Вибачте, але не могли б ви розповісти, як вам вдалося дістати таку цінну річ?", — запитав Кан О, перервавши дам.
"Я випадково натрапила на пораненого людориба на пляжі. Я підлікувала його і приготувала йому трохи їжі."
"А, то це від того людинориба."
"Він сказав мені взяти цей лікер на знак подяки."
"Дуже вам дякую.", — Кан О схилив голову.
"Приходь ще поїсти до мого ресторану."
"Обов'язково прийду, обіцяю."
Лі Су Мін пішла назад у приміщення.
"Оппа, ти зайнятий?", — запитала Асу.
"Ні."
"Тоді давай прогуляємося."
"Звісно."
Саме на це Кан О і сподівався. Вони взялися за руки і пішли до сусіднього лісу.
***
Кан О прийшов до будинку Едера.
"Едере, ти добре відпочив?"
"Так, звісно. Ти дістав його?"
"Ага. Дістав Лікер Вераріса."
"Хе, отже, єдине, що стоїть на твоєму шляху до володіння підземеллям душі — це мій райдужний кристал."
"Так. Що ж, давай домовлятися?"
"Гаразд."
Кан О та Едер сіли один навпроти одного за старим столом.
"Можна поглянути на товар?"
"Звісно."
Едер приніс райдужний кристал, який виблискував сімома різними кольорами.
- Це точно він.
Закінчивши огляд кристала, Кан О подивився на Едера і запитав: "Скільки ти за нього хочеш?"
"Мм. 1 000... Ні, 2 000 золотих!", — Едер збирався сказати 1 000, але передумав. 1 000 золотих здалися занадто малою сумою, тому він підняв її до 2 000.
"Згоден. 2 000 золотих," — негайно відповів Кан О.
Він ніколи не зміг би купити його на ринку за таку ціну. Тож він купив його відразу, поки Едер не передумав або не підняв ціну ще вище.
"С-справді?"
"Ага."
"Ого, я щойно заробив 2 000 золотих!"
Едер був задоволений. Зрештою, 2 000 золотих — це чималі гроші.
"Ті 4 000 золотих, які ти мені винен, вони в банку, так?"
Йому мали виплатити 4 000 золотих за завершення квесту Едера. І ці гроші були надійно заблоковані в банку Діани.
"Так. Навіщо мені їх чіпати? Я ж знаю, з ким маю справу."
"Можеш просто розпоряджатися половиною як хочеш. Я візьму лише 2 000 золотих, коли закінчу твій квест. Тебе це влаштовує?"
"Гаразд. Тримай.", — Едер передав йому райдужний кристал.
Щойно він взяв кристал, з'явилося системне повідомлення.
[Деталі квесту "Транспортування тіла Едера" змінено. Винагорода за квест тепер становить 2 000 золотих замість 4 000.]
- Нарешті.
Він отримав усі матеріали, необхідні для володіння власним підземеллям.
Кан О поклав кристал в інвентар і встав.
"Я йду."
"До Печери Тейно?"
"Ага."
"Дозволь мені піти з тобою."
Едер дуже цікавився каменем душі та підземеллям душі. Зрештою, ідея змінювати підземелля як заманеться, просто володіючи каменем душі, була захоплюючою перспективою.
"Чекай тут. Я викличу тебе, коли буду на місці."
"Добре."
***
За допомогою Черепахи-Маяка Кан О та Сефіро знову знайшли Дім Тейно.
Очі Тейноса були заплющені.
"Закликаю Едера.", — перш за все Кан О покликав напарника.
З'явилося сіре обличчя Едера, екіпірованого в набір Дуллахана з Булавою Пекельного Вогню.
Кан О повернув голову і подивився на Тейноса.
"Я тут!" — тріумфально сказав він.
Тейнос підняв повіки.
"Ти приніс морські скарби?" — запитав він.
"Ти очікував, що я прийду з порожніми руками?" — Кан О витягнув Кристал Лупенії та Лікер Вераріса з інвентарю.
Кристал був загадковим каменем, що випромінював яскраве райдужне світло. Лікер же виблискував, як зорі на нічному небі, щоразу, коли він хлюпав у пляшці.
"Піднеси їх ближче,", — сказав Тейнос, і Кан О підійшов.
"Дивись!"
Кан О витягнув обидві руки. В одній він тримав Кристал Лупенії, а в іншій — Лікер Вераріса.
"Морські скарби!" — Тейнос тепло подивився на предмети.
"Візьми це в обмін на камінь душі," — сказав Кан О.
Він ніби промовляв: 'Давай, малий черепахо. Я дам тобі скарби, якщо ти даси мені підземелля!'.
"Добре."
Панцир Тейноса раптово розколовся навпіл. З середини висунулися два щупальця і забрали обидва предмети.
Щойно щупальця сховали скарби всередині панцира, вони почали витягувати щось інше.
Вони принесли камінь розміром з кулак, що мав форму трикутної піраміди. Посередині був вигравіруваний черепашачий панцир, а в центрі каменю була зосереджена тьмяна біла енергія.
"То ось він який, камінь душі..."
Кан О не міг відірвати від нього очей.
Едер і Сефіро, що стояли поруч, теж були заворожені.
"Бери камінь душі. Як тільки зробиш це, ти станеш господарем цього підземелля,", — сказав Тейнос.
Причин для вагань не було.
Кан О простягнув руку і схопив камінь душі. Тоді артефакт спалахнув яскравим світлом, ніби вибухнула сигнальна ракета.
[Ви стали господарем підземелля душі, Печера Тейно.]
[Тепер ви можете користуватися правами господаря підземелля.]
[Ви можете змінити назву підземелля в будь-який час. Однак змінити її можна лише один раз.]
Світло швидко згасло.
"Вітаю, Господарю.", — пролунав голос Тейноса.
"Дякую. Сподіваюся, ми порозуміємося.", — Кан О посміхнувся.
"Вітаю, пане Кан О.", — Едер щиро радів за нього, ніби це стосувалося його самого.
"Кхм, вітаю. Я заздрю.", — Сефіро виглядав розчарованим.
Зрештою, він не зміг дістати жодного з морських скарбів, тому не міг нічого вимагати від Кан О.
"Дякую."
Кан О прийняв їхні вітання коротким кивком і струснув камінь душі.
"Мені потрібно постійно тримати його при собі?"
Якщо камінь душі буде знищено, підземелля зникне разом із ним. Тому його потрібно зберігати належним чином, якщо ви не хочете, щоб ваше підземелля зникло за одну ніч.
"Ні. Я можу тримати його в безпеці. І я буду віддавати його тобі, коли тобі потрібно буде ним скористатися."
"Як мені ним користуватися?"
"Просто поклади камінь на долоню і вигукни "управління підземеллям"."
"Управління підземеллям!", — негайно вигукнув Кан О.
Тоді камінь душі злетів у повітря. Накопичена біла енергія розійшлася назовні, створюючи квадратний екран.
[Управління підземеллям — Печера Тейно]
- Це системне вікно.
Кан О відразу зрозумів, як ним користуватися. Коли він торкнувся екрана пальцями, з'явилося кілька варіантів.
Інформація про підземелля, розширення підземелля, зміна рельєфу та середовища, додавання та посилення охоронців, зміна назви підземелля тощо.
- Хмм. Як мені додати нових монстрів? Я хочу, щоб тут спавнилися Цельтуси.
Що, якби йому вдалося змусити Цельтусів з'являтися тут? Це був би кінець гри. Він би постійно вбивав їх і заробляв купу грошей. Це була б золота жила!
Однак він не знав, як додати Цельтусів. Тому вирішив запитати у Тейноса.
"Тейносе."
"Що таке?"
"Я хотів би додати Цельтусів до цього підземелля. Як мені це зробити?"
"Господар підземелля може змінювати рельєф і середовище підземелля. Якщо ти зміниш ці два параметри, типи монстрів, що з'являються, також зміняться."
"Не можна зробити так, щоб з'являвся лише певний тип монстрів?"
"Ні, не можна."
"Мм,", — сказав Кан О.
- Відкладемо цей план на потім.
Кан О вибрав "зміну рельєфу та середовища", але виявив, що впровадження будь-яких змін коштуватиме чимало. Деякі зміни навіть вимагали певних предметів. Він не знав, на що йому потрібно змінити своє підземелля, щоб там з'явилися Цельтуси, і не міг просто розкидатися грошима, намагаючись це з'ясувати.
- Хмм. Тоді мені потрібно принаймні переконатися, що я буду отримувати свій щомісячний дохід.
Саме тому він так відчайдушно хотів отримати підземелля душі! Він хотів щомісячних виплат, які з цим пов'язані.
- Якщо я натисну на "інформацію про підземелля", там має бути написано, скільки я отримую щомісяця.
Він натиснув на відповідний розділ.
[Печера Тейно]
[Печера, де мешкає охоронець каменю душі, Тейнос. Світний мох не дає темряві панувати всередині. Також містить озеро, в якому живуть кілька видів риб.]
Кан О, який повільно переглядав інформацію, зупинився на розділі "винагорода".
[Винагорода за підземелля (Щомісячна виплата)]
[1 000 золотих. 100 Шкур Гну. 10 Ядер Кам'яноїдів. 1 Зілля вибухового росту.]
Кан О хитро посміхнувся. 1 000 золотих на місяць! Крім того, якщо він продасть 100 шкур Гну та 10 ядер Кам'яноїдів, він заробить ще близько 500 зверху. Іншими словами, він отримуватиме близько 1 500 золотих на місяць! Також йому давали "Зілля вибухового росту"; воно явно не здавалося звичайним предметом.
- Я отримаю його через місяць, тоді й побачу, що воно робить.
Очікування Кан О виправдалися.
Однак людській жадібності немає меж. Особливо для такого, як Кан О, який був жадібнішим за більшість.
- Я хочу заробляти ще більше на місяць!
Тому він запитав: "Тейносе, як мені збільшити винагороду за підземелля?"