Стіни печери були вкриті блакитним мохом, що випромінював тьмяне світло.
"Це світний мох", — сказав Едер.
"Світний мох? Ти про той блакитний?", — запитав Кан О.
"Так. Це живуча рослина, яка може процвітати будь-де, навіть на безплідному ґрунті. Як бачите, він випромінює світло. А якщо його з'їсти, можна дихати під водою близько 10 хвилин."
Як і очікувалося від легендарного цілителя. Він знав усе, що можна було класифікувати як лікарську траву.
Тоді...
"Щось наближається!", — Сефіро вказав у далечінь.
Агагага!
З'явилося більше десяти монстрів, видаючи галасливі крики.
Монстри були вкриті різнокольоровою лускою, мали очі як у хамелеона та морди як у ящірок. Їхні дві перетинчасті лапи нагадували ласти, а на спині також був плавник.
"Утанки."
Кан О точно знав, хто це такі.
"Твоя правда, це Утанки."
Сефіро теж їх впізнав.
Вони жили групами біля річок, мілководних узбереж, прибережних печер тощо. Їхній рівень був близько 250-го.
"Пане Сефіро, будь ласка, цільтеся в того, що з посохом."
Існувало два типи Утанок. Воїни Утанки володіли зброєю на кшталт списів, сокир чи дубин, тоді як Закликачі Хвиль Утанки використовували магію води.
Очевидно, той, хто тримав посох, був Закликачем Хвиль.
"Зрозумів.", — Сефіро кивнув головою.
Маг мав величезну вогневу міць, але його захист був сміховинним. Тому першочергове усунення мага було стандартною стратегією.
"Вперед."
Кан О вихопив Демонічний Меч Блад, а Едер підняв Булаву Пекельного Вогню та квадратний щит.
Сефіро наклав стрілу на тятиву і випустив її.
Свист! Тьху!
Його стріла влучила прямо в макушку монстра! Битва почалася всерйоз.
Ака! Ака!
Воїни Утанки закричали і кинулися на Кан О, Едера та Сефіро.
Едер зробив крок уперед.
Гуп!
Едер тупнув ногою, і магічне коло під його ногами перетворилося на чорні лінії, що розійшлися назовні!
Проклята Земля: Зруйнований Вал!
Це було масове прокляття, яке знижувало захист ворогів.
Укару!
Закликач Хвиль підняв свій посох. Тоді він почав випромінювати блакитну ауру.
Посилення Водою!
Це заклинання наділяло зброю союзника стихією води, збільшуючи її руйнівний потенціал.
Зброя Воїнів Утанок огорнулася блакитною енергією.
Вжух, вжух, вжух!
Вони замахнулися на Кан О та Едера.
Кан О рухався як спритна білка, що дозволяло йому повністю уникати всіх атак. А потім він контратакував!
Демонічний Меч Блад випустив хвилю у формі кажана.
Удар Темряви!
Бум!
Воїни Утанки повалилися на підлогу.
Кан О не збавляв обертів і неодноразово змахував мечем. Його атаки були точними та потужними.
Втративши ініціативу, Утанки повільно опинялися в глухому куті, незважаючи на те, що оточили Кан О.
Тим часом Едер блокував атаки Воїнів Утанок своїм квадратним щитом.
Дзинь, дзинь, дзинь!
Списи, сокири та дубини гатили по його щиту з гуркотом, схожим на смаження бобів.
Зрештою Едер отримав шанс на атаку.
"Моя черга!", — він швидко змахнув булавою, вгативши Утанку в обличчя.
Бам.
Який приємний звук! Едер на цьому не зупинився.
Удар Щитом!
Едер врізав Воїну Утанку в щелепу краєм щита; тіло монстра на мить підскочило вгору, але так само швидко впало на землю.
"Ти наступний!", — Едер кинувся як розлючений бик і люто атакував ворогів.
Досі Закликач Хвиль лише спостерігав, але вирішив, що час втрутитися; він знову змахнув посохом.
Водяний Спис!
Довгий, вируючий водяний спис полетів у Кан О та Едера. Їм нічого не залишалося, як припинити бійку і сховатися.
"Пане Сефіро!", — крикнув Кан О. Він фактично казав: 'Займи його!'.
"Я знаю.", — Сефіро почав діяти. Він наклав три стріли і...
Потрійний Постріл!
Три стріли полетіли в мага, змусивши Закликача Хвиль застосувати захисне заклинання.
Водяна Стіна!
З-під землі вдарив потік води.
Стріли Сефіро не змогли пробити водний бар'єр.
Незважаючи на це, він продовжував випускати стріли. Оскільки вони застрягали у Водяній Стіні, шкоди вони не завдавали. Однак його дії не були марними.
Змушуючи мага підтримувати захисне заклинання, він не давав йому використовувати атакувальну магію проти Кан О та Едера.
Завдяки цьому Кан О та Едер змогли повністю зосередитися на Воїнах Утанках перед ними.
Через деякий час...
Не в змозі витримати нищівний натиск Кан О, Утанки почали падати один за одним.
Щоб переломити хід битви, Закликач Хвиль вирішив створити гігантське цунамі, відпустивши Водяну Стіну.
Але Кан О вже переключився на Убіста. Він легко знищив цунамі за допомогою здатності демонічного меча поглинати магію.
У Утанок не було шансів на перемогу, і незабаром їх спіткала смерть.
"Ви зібрали мотлох?"
"Ось.", — Едер передав йому різнокольорову луску Воїнів Утанок.
"Вперед!"
Ця битва була занадто легкою, тож відпочивати зараз було б смішно.
Загін Кан О просувався крізь Печеру Тейно, маючи намір дійти до самого кінця підземелля.
***
Тут були й інші монстри. Наприклад, хробаки, що їдять каміння, або Кам'яноїди, а також Гну, які виглядали як морські леви, але з одним оком і величезним рогом.
Кам'яноїди, чий рівень був близько 280-го, були найсильнішими монстрами тут.
Гну не були такими потужними, але принаймні сильнішими за Утанок. Вони, очевидно, не могли протистояти загону Кан О.
Однак Кам'яноїди мали величезний запас здоров'я, тому на їхнє вбивство йшло чимало часу.
"Схоже, тут спавняться лише ці три види монстрів", — зауважив Сефіро.
Вони досліджували підземелля вже досить довго, проте зустрічали лише Кам'яноїдів, Гну та Утанок.
"Так. Можливо, Тейно — це ім'я боса", — обережно припустив Едер.
Підземелля називалося Печера Тейно. Якщо це так, то, можливо, цей "Тейно" десь усередині.
"Давайте підемо далі. Сподіваюся, це бос прихованого підземелля або охоронець підземелля душі", — сказав Сефіро.
Після зіткнення з гільдією Імперія загін Кан О дослідив кілька підземель. Однак вони не знайшли жодних прихованих локацій чи підземель душі. Тому він вважав, що настав час знайти хоча б одне.
- Якщо ми знайдемо підземелля душі, я маю отримати свою частку! — заприсягнувся Сефіро.
Він мусив це зробити! Він не дозволить Кан О забрати все собі. Це було б занадто для нього!
"Давайте йти, поки не дійдемо до кінця."
"Слухаюсь!"
Загін Кан О не зупинявся. Вони пробивалися крізь будь-яких монстрів, що траплялися на шляху, і зрештою досягли кінця печери.
Там було невелике озеро.
"Це морська вода,", — Сефіро скуштував воду і сказав.
- Морська вода, хм...
Це означало, що озеро з'єднане з морем.
"Я ніде не бачу боса. Ти щось відчуваєш своєю Гіперінтуїцією?", — запитав Едер.
"Ні,", — негайно відповів Кан О.
Під час проходження підземелля його інтуїція не спрацювала жодного разу. Зараз було так само.
"Ви думаєте, бос або приховане підземелля знаходяться в озері?", — запитав Сефіро.
"Можливо,", — сказав Кан О.
- Зрештою, не всі монстри живуть на суші.
"Ти збираєшся зайти?"
"Так,", — відповів Кан О.
Він уже пройшов такий довгий шлях, тож не зайти і не перевірити, що всередині, було б нерозумно.
"Але хіба це не буде проблемою, якщо всередині виявляться монстри або бос? Ми ніколи раніше не билися під водою,", — занепокоєно мовив Едер.
Наскільки добре вони зможуть битися під водою?
"До того ж, ми не можемо дихати під водою,", — додав Сефіро.
Нежиті на кшталт Едера дихати було не потрібно, але Кан О та Сефіро були іншими. Якщо вони не зможуть дихати, їхні HP впадуть, а коли HP опускається до 0, наступає смерть.
"А, у мене є рішення для цього. Якщо ви з'їсте світний мох, зможете дихати під водою 10 хвилин,", — сказав Едер.
Світний мох був тут усюди. Прямо зараз вони могли набрати його стільки, скільки хотіли.
"Тоді це вирішує одну проблему. Але залишається інша. Чи доведеться нам битися під водою чи ні... Чесно кажучи, я не впевнений у своїй здатності битися під водою,", — зізнався Сефіро.
Він був лучником. Однак під водою він не зміг би стріляти належним чином.
"Мені теж некомфортно битися під водою...", — Едер виглядав невпевненим.
Чи зможе він під водою правильно змахувати щитом або булавою?
"Нам доведеться бути максимально обережними під час дослідження."
Кан О збирався зайти за будь-яких умов.
"А що, якщо доведеться битися?"
"Тоді будемо битися. Але якщо здаватиметься, що ми не можемо перемогти, тоді... Едер, пожертвуй собою."
"Що?", — Едер витріщив очі. Він ніби запитував: 'Чому я!?'.
"Якщо справи підуть кепсько, ми з паном Сефіро втечемо, поки ти їх відволікатимеш. Коли ми будемо в безпеці, я тебе викличу."
"Мм, я розумію.", — Едер визнав, що він найкраще підходить для цього завдання.
"Добре. Тоді наберемо світного моху."
Кан О та Сефіро назбирали купу блакитного моху, що ріс на стінах та прилеглих скелях. Потім вони його з'їли.
"Ух."
Гірко! Світний мох був справді гидким на смак.
[Ви з'їли Світний Мох.]
[Ви можете дихати під водою протягом 10 хвилин.]
"Одягайтеся легше. Не можна йти туди у важких обладунках або з булавою,", — сказав Кан О.
Він негайно сховав набір Барамута та Демонічний Меч Убіст у свій інвентар.
"Будь ласка, візьміть і моє теж.", — Едер передав йому своє спорядження. Здавалося, він хотів, щоб Кан О подбав і про його речі.
Сефіро зняв свої шкіряні обладунки і поклав їх разом із Луком Лассельпіно до інвентарю. Потім він дістав кинджал і пристебнув його до пояса.
Тепер, коли вони були готові, загін Кан О без вагань стрибнув в озеро.
Плюск!
***
Всередині було прекрасно. Навколо плавали різні види риб.
Сефіро казав, що це морська вода, і це підтверджувалося наявністю коралів та водоростей.
На щастя, тут не було жодних підводних монстрів, які могли б становити небезпеку.
Їхні очі горіли, поки вони досліджували озеро.
Минув час...
Кан О раптом замахав руками. Під водою він не міг говорити, тому подавав команді знак.
Едер і Сефіро підпливли до нього.
- Що сталося? — ніби запитували вони очима.
Кан О вказав кудись; він показував на черепаху, яка неквапливо плавала навколо.
Сефіро негайно отримав системне повідомлення.
[Ви зустріли тварину, що приносить удачу — Черепаху-Маяк.]
[Шанс випадіння предметів збільшується на 20% на весь день.]
- Черепаха-Маяк? - Сефіро вперше про таке чув.
- І що з того? — він запитально подивився на Кан О.
Едер теж спантеличено дивився на командира. - Що той хоче, щоб він зробив?
Тоді Кан О поплив за Черепахою-Маяком і зробив жест іншим, щоб вони йшли слідом.
Едер і Сефіро не розуміли, що він замислив, проте вирішили дотримуватися плану і плисти за Кан О та черепахою.