Кан О знову прийшов до руїн Батію. Можливо, через те, що минуло вже чимало часу відтоді, як він убив шанувальника Злого Бога, атмосфера чи вигляд руїн майже не змінилися.
Шанувальники Злого Бога, замасковані під Збирачів трав, не виявляли жодних ознак ворожості чи підозри.
- Але я все одно не можу дозволити собі бути необережним.
Хай там як, шанувальники Злого Бога знали, що хтось за ними стежить. Хоча зовні вони виглядали непомітними, вони все ще могли бути насторожі.
Кан О поводився як звичайний гравець. Він вдавав, що шукає монстрів, і навіть убив кількох Бульдогів для годиться.
Роблячи це, він непомітно пробирався до візерунка козла.
- Тут же нікого немає, правда?
Кан О швидко озирнувся, а потім дістав бронзове дзеркало зі свого інвентарю.
У цей момент...
Бронзове дзеркало випромінювало червоне світло, а очі на візерунку козла почали світитися.
- Я так і знав!
Бронзове дзеркало справді було ключем.
Тіло Кан О почало зникати. Його переносило кудись в інше місце, наче він скористався сувоєм повернення або міжміською брамою телепортації.
[Ви увійшли до Прихованого святилища Батію.]
Невдовзі Кан О опинився в зовсім іншому місці.
- Приховане святилище?
Він був усередині будівлі.
Лампи у формі блискавок звисали зі стелі, випромінюючи мерехтливе світло.
На стінах були намальовані фрески. Ймовірно, вони зображували міфи про Батію.
Фрески тьмяніли, а стіни були в тріщинах, тож це місце, мабуть, давно не доглядали. Частини стін навіть обвалилися, залишивши по собі діри.
Кан О обережно просувався коридором.
Виходячи з усього, що він дізнався до цього часу, послідовники Батію були вбиті ордою монстрів; після цього послідовники Джайли захопили храм Батію, щоб знайти втрачений священний скарб Джайли.
Іншими словами, він перебував у самому лігві тигра. Йому треба було тримати вуха гостро.
Він натрапив на роздоріжжя.
Кан О інтуїтивно обрав дорогу праворуч. Трохи згодом він відчув, що хтось наближається.
Він швидко почав шукати місце, де можна сховатися. Потім звернув за кут і зачаївся.
"Незабаром священний скарб повернеться до нас", — сказав чоловік у бронзовій мантії.
Судячи з його слів, він мав бути одним із шанувальників Злого Бога.
"Нам довелося несолодко через цих клятих виродків Батію", — відповів інший чоловік у такому ж вбранні.
"Коли наступний ритуал?"
Один із них витяг бронзове дзеркало зі своєї мантії.
"Червоний місяць майже повний, тож чекати залишилося недовго."
"Хо-хо. Хотів би я, щоб цей день настав швидше. Мені так подобаються звуки, які видає незаймана дівчина, коли її приносять у жертву", — шанувальник Злого Бога зловісно посміхнувся.
"Хе-хе, лорд Джайла такий задоволений, коли вони кричать про милосердя, благаючи нас залишити їм життя."
Було кілька причин, чому Джайлу називали злим богом, і однією з них було його кредо: поширювати біль і страждання.
Хай там як, ці двоє продовжували базікати своїми огидними ротами.
При цьому вони навіть не підозрювали, що хтось підслуховує їхню розмову.
"Тож ви визначаєте час ритуалу за червоним місяцем?"
Кан О дістав бронзове дзеркало з інвентарю. Ті виродки точно сказали, що за допомогою дзеркала можна дізнатися час проведення ритуалу.
- Отже, у нього є ще одне застосування, крім того, щоб увійти сюди.
Кан О подивився на бронзове дзеркало.
З нього виходило червоне випромінювання.
Коли він тільки здобув його, дзеркало показувало тонкий серп місяця, але тепер воно виглядало як півмісяць.
Це означало, що червона енергія з часом перетвориться на повний місяць!
Звісно, раніше він не знав, що означають ці зміни.
Але підслухавши розмову шанувальників Злого Бога, він зміг це з'ясувати.
- Воно показує, коли зійде повний місяць.
Ходили чутки, що в ніч повного місяця в руїнах Батію проводять дивний ритуал.
Насправді мова йшла не про справжній місяць на небі, а про момент, коли червоне світло в бронзовому дзеркалі стане повним колом.
- І коли цей "повний місяць" зійде, вони почнуть церемонію!
Зараз був півмісяць, але з часом він поступово наповниться. Це і буде його шансом перебити всіх послідовників Злого Бога!
Однак наразі йому потрібно було ретельно дослідити святилище і з'ясувати, скільки там шанувальників Злого Бога.
Кан О знову почав непомітно пересуватися.
***
Приховане святилище було розділене на кілька поверхів, і тут було чимало кімнат. Саме святилище було спроєктовано досить складно.
Через це досліджувати його було непросто, але водночас тут було багато місць, де можна було оминути шанувальників Злого Бога або сховатися від них.
"Ми повинні поспішати з приготуваннями до ритуалу. Заради нашого бога."
"Принесіть кров, плоть і серце незайманої нашому богу!"
"Джайла!"
Щойно шанувальники Злого Бога проходили повз, Кан О злегка прочиняв двері та оцінював ситуацію зовні. Відчувши чиюсь присутність, він знову ховався в кімнаті.
- Божевільні виродки, — Кан О клацнув язиком.
- Я помітив, що всі вони носять бронзові мантії.
Мабуть, тому, що бронза символізує Джайлу.
- Мені потрібно дістати таку саму.
Щоб проникнути на базу ворога, для початку треба мати відповідний одяг!
Кан О вийшов із кімнати і попрямував туди, звідки щойно з'явилися шанувальники Злого Бога.
Не минуло багато часу, як ...
Кан О визирнув із-за рогу коридору і роззирнувся.
- Це місце...
Це була велика зала. У центрі стояв високий вівтар, а поруч стояли десять шанувальників Злого Бога, урочисто охороняючи його.
На вівтарі лежала закрита труна.
- Невже священний скарб запечатаний усередині?
Якби ні, то вони б не охороняли його так ревно. Отже, саме тут вони збиралися проводити церемонію.
Дослідивши приховане святилище, він дійшов висновку, що це єдине місце, де можна провести такий ритуал.
Але, як то кажуть, необережність рано чи пізно вилізе боком.
"Хто там!?"
Один із шанувальників Злого Бога помітив, як Кан О зазирає всередину.
- Чорт забирай.
Кан О швидко сховався, але було вже пізно.
"Там хтось підозрілий!"
"Ловіть його!"
Охоронці вівтаря кинулися до Кан О.
Він негайно витяг сувій повернення з інвентарю і розірвав його.
Вжух!
Навколо нього замерехтів сріблястий пил.
- Будь ласка, будь ласка...
Якщо на гравця нападають під час використання сувою повернення, його дія скасовується. Тож якби хтось із шанувальників Злого Бога встиг його вдарити, телепортація не відбулася б, і йому довелося б битися з ними.
Проте це зовсім не входило в плани Кан О.
Його метою був учень Джайли, а не рядові послідовники. Він не збирався зв'язуватися з ними до зустрічі з самим учнем.
- Готово!
На щастя, повернення пройшло успішно, і він зник без сліду.
Шанувальники Злого Бога прибігли лише за кілька секунд.
"Що? Його тут немає?"
"Він уже втік?"
"Прокляття. Хто це взагалі був!?"
"Перевірте всі кімнати! Він може ховатися!"
"Зрозумів!"
***
Подальше розслідування було неможливим.
Єдине, що він міг зробити зараз — це піти і вбити їх.
Коли червоне світло в бронзовому дзеркалі стане повним місяцем... Це і буде день "X".
- Звісно, до того часу мені треба ретельно підготуватися.
Кан О почав готуватися до бою проти учня Джайли.
Спершу він вирушив до Холізею.
"Йо, Даріоне", — Кан О махнув рукою вродливому чоловікові.
"Вітаю."
На відміну від минулого разу, Даріон не кинувся тікати, а ввічливо схилив голову. Мабуть, він зрозумів, що тікати марно.
"Цього разу не тікаєш?", — Кан О розплився в посмішці.
"Кхм. Минулого разу в мене були термінові справи", — Даріон вигадав непереконливе виправдання.
"Байдуже. Буркан тут?"
"Так. Бажаєте, щоб я провів вас до нього?"
"Хіба це не очевидно?"
Даріон злегка надувся. Він точно думав щось на кшталт: "Я що, твій раб? От же ж покидьок.".
"Хочеш отримати на горіхи?", — Кан О насупив брови.
"Га? За що?"
"Ти щойно подумки мене вилаяв."
"Нічого подібного!"
Даріон був шокований. Зрештою, Кан О влучив прямо в ціль.
Кан О пильно подивився на Даріона.
"Кхм. Я негайно проведу вас до Майстра Буркана."
Даріон пішов вперед, намагаючись не зустрічатися поглядом із Кан О.
"Панк."
Він зовсім не відповідав своїй зовнішності та постійно наривався на неприємності.
Кан О пішов за ним.
"Він там."
Даріон вказав на двері та зник раніше, ніж Кан О встиг щось зробити.
"Тц", — Кан О клацнув язиком, постукав і увійшов до кімнати.
"О, молодший брате. Ти вже виконав квест?", — запитав Буркан.
"Ні, ще ні. Я хотів просити тебе про послугу щодо цього", — люб'язно сказав Кан О.
Його голос автоматично ставав ввічливим, коли йому була потрібна допомога!
"Про що саме?"
"Будь ласка, вбий мене", — серйозно сказав Кан О.
"Що?"
На обличчі Буркана з'явився вираз, який ніби питав: "Що ти верзеш?".
"Мені потрібно знову пройти випробування Убіста. Якщо раптом я програю і Убіст візьме наді мною контроль, будь ласка, вбий мене", — пояснив Кан О.
Він уже певний час користувався перевагами Тригера Диявола, через що рівень асиміляції перевищив 92%. Іншими словами, він міг використовувати Тригер Диявола ще лише 8 хвилин.
Однак 8 хвилин — це занадто мало для бою з учнем Джайли. Тому він прийшов із наміром подолати випробування заздалегідь і подовжити час використання Тригера Диявола.
"Ти хочеш знову пройти Випробування Демонічного Меча?", — Буркан нахилив голову.
Його вигляд запитував: "Навіщо?".
"У Демонічного Мечника є навичка під назвою Тригер Диявола. Її використання зрештою змушує тебе знову проходити Випробування Демонічного Меча."
"Справді?"
Здавалося, Буркан зрозумів.
"Ти ж зробиш це для мене, правда?"
"Звісно. Було б великою проблемою, якби Убіст захопив контроль над тобою в якомусь випадковому місці."
"Прямо зараз."
"Добре."
Буркан і Кан О прийшли до підземної арени.
"Ти впевнений у собі?", — запитав Буркан.
Він по суті питав: Ти справді думаєш, що маєш шанси знову подолати випробування Убіста?
"Він став таким же сильним, як і я, тож... Це буде непросто, але я мушу спробувати."
"Так. Саме це казав Майстер Валан. Що Убіст — це і темрява, і тінь одночасно."
Убіст був тінню, що відображала свого власника! Ось чому Убіст мав той самий рівень, що і його господар.
"Тоді почнемо?"
Кан О активував Тригер Диявола, тримаючи в руках Убіст.
Темрява поглинула його, і невдовзі він перетворився на Вугільно-чорного Демона.
"Якщо я протримаюся так 8 хвилин, випробування Демонічного Меча розпочнеться автоматично", — сказав Кан О.
"8 хвилин, кажеш... Тоді чому б нам не побитися, поки ми чекаємо? Але без жодних навичок. Просто чиста майстерність володіння мечем", — Буркан поплескав по гладіусу на поясі.
"Давай."
Поєдинок із Майстром Гладіаторів!
Крім того, бій із ним підніме концентрацію до максимуму, що може допомогти у випробуванні!
"Йди сюди!"
Буркан оголив свій гладіус. Його шолом гладіатора засяяв.
"Я йду!"
Кан О кинувся на Буркана, а його вугільно-чорний хвіст майорів у повітрі.
Дзень!
Гладіус і демонічний меч зіткнулися!
Гладіус Буркана зовсім не був звичайним.
Як і його шолом, Гордість Ракана, цей гладіус був неперевершеним лезом, створеним Майстром Ковалем.
Він точно був SS-рангу!
Цей меч нічим не поступався його демонічному мечу.
Дзень, дзень, дзень!
Демонічний меч і гладіус продовжували стикатися.
Однак Тінь Убіста також почала атакувати Буркана. Зрештою, це було те, що Кан О не міг контролювати.
"А, двоє проти одного. Це нечесно."
Як і личило Непереможному Гладіатору, Буркан легко відбивав атаки як Кан О, так і Тіні Убіста.
"Я не можу на це вплинути."
"Хо-хо, он як?", — Буркан розплився в посмішці.
Буркан був абсолютно спокійним; для нього це було занадто легко.
- Як і очікувалося від Майстра Гладіаторів.
Кан О викладався на повну. До того ж він зараз використовував Тригер Диявола. Він не був слабким за жодними мірками.
Проте між ним і Бурканом все ще була значна різниця в силі. Так само як і з Валаном.
- Якщо так, то мені треба навчитися у нього всьому, чому зможу.
Кан О почав копіювати рухи тіла Буркана, те, як він змахував мечем, куди дивився, як дихав.
Він увійшов у стан трансу, але незабаром...
[Рівень асиміляції Демонічного меча Убіст досяг 100%.]
[Починається випробування Демонічного меча Убіст.]
Вугільно-чорний кіготь вирвався з демонічного меча і поглинув Кан О. Водночас усе навколо занурилося в глибоку темряву.