Кам'яні Мавпи продовжували з'являтися, намагаючись завадити загону Кан О просуватися вперед.
Хоча на їхньому боці була чисельна перевага, мавпи зовсім не використовували тактику чи стратегію, тож у героїв не виникало проблем із ними.
"Це навіть весело", — раптом сказав Сефіро.
"Що саме?", — запитав Едер.
"Хіба це не нагадує ті дитячі майданчики-джунглі, на яких ми гралися в дитинстві?"
Підземелля було надзвичайно тривимірним, тому проходити його було одне задоволення.
"Майданчики-джунглі?"
Едер схилив голову набік. Він ніколи раніше не чув про таке.
"Не бери в голову. У будь-якому разі, не втрачайте пильності лише тому, що це весело. Я відчуваю, що це ще далеко не все."
Було саме так, як і казав Кан О.
Через деякий час загін зіткнувся з черговою групою мавп. Проте серед них було кілька особин, яких вони раніше не зустрічали.
Бум-бум! Бум-бум!
Мавпи били себе в груди! Це однозначно були горили.
Уг'я-г'я!
Загін Кан О чітко побачив червоні ясна горил, коли ті підняли величезні камені обома лапами.
"Ви ж не думаєте, що вони збираються це кинути?", — вираз обличчя Сефіро заціпенів.
Ук'я!
Горили одночасно швирнули валуни.
Вжух!
Камені полетіли на них із шаленим свистом, наче їх випустили з катапульт.
"Врозтіч!"
Щоб уникнути обстрілу, вони розбіглися в різні боки.
Бах, бах, бах, бах!
Від удару валуни вщент розтрощили виступи або залишили глибокі подряпини на дерев'яних стінах.
- Такий розмір...
Якщо вони продовжать кидати ці валуни, то тут нічого не залишиться.
- Може, використати Тригер Диявола?
Це був варіант. Він міг би злетіти і перебити їх усіх. Проте невдовзі він похитав головою.
- Спершу спробуємо піднятися туди так.
Подібне могло трапитися і пізніше, тому він не хотів використовувати Тригер Диявола так рано.
"Нам треба швидше підніматися. Інакше всі виступи будуть знищені."
Кан О підстрибнув і вхопився за гілку. Потім він перекинув себе на виступ збоку.
Сефіро видерся по ліані, а потім перестрибнув на іншу. Тим часом Едер піднімався по одній ліані прямо до горил.
Кі-кі! Кі-кі!
Мавпи знову закидали їх камінням та фруктами. На щастя, горили переводили подих і поки не атакували.
- Зараз.
Кан О відбивав каміння та фрукти Блад і перестрибував з виступу на виступ.
Невдовзі він підібрався до них впритул.
Кілька Кам'яних Мавп одразу кинулися втікати.
Однак горили не відступили; навпаки, вони підняли ще більше валунів і одночасно кинули їх у Кан О.
- Тц.
Кан О швидко озирнувся і стрибнув до ліани, що звисала неподалік.
Вжух.
Валуни влучили в колишній виступ Кан О, повністю його зруйнувавши.
"Пхух."
Кан О перевів подих і стрибнув на сусідній виступ. Після цього він зробив ще один стрибок і приземлився прямо перед горилою.
"Я за вами скучив."
Кан О змахнув Блад знизу вгору.
Удар Темряви!
Бум!
Криваво-червона хвиля вдарила горилу, мерехтячи при цьому.
Але, як і звичайні Кам'яні Мавпи, горила мала здатність перетворювати своє тіло на камінь. Тому вона не зазнала великої шкоди від його атаки.
Кан О почав готувати наступний удар.
Саме тоді зверху на нього посипалися Кам'яні Мавпи Королівського Кулака.
Уааахк!
Горила прямо перед ним зчепила лапи в замок і з силою опустила їх вниз. Вона перетворила руки на камінь, тож потужність удару була незаперечною.
- Спершу заблокую, а потім ухилюся.
Кан О швидко прийняв рішення.
Бах!
Він розвернув Блад боком і парирував атаку горили.
Хоча він ніколи не вивчав навичку "Парирування Мечем", Кан О зміг відтворити цей ефект завдяки чистій майстерності.
- Бік.
Кан О легко ухилився від кам'яного кулака, що цілив у його лівий бік, і швидко зробив випад Блад.
Колотий удар!
Кі-кі!
Інші Кам'яні Мавпи продовжували свій наступ. Проте Кан О з легкістю ухилявся від їхніх атак і контратакував.
Якби хтось інший побачив це, він би закричав від подиву. Це було схоже на найкращі моменти гри професійного атлета!
Хай там як, Кан О привернув увагу Кам'яних Мавп, поки Едер і Сефіро відносно легко дісталися вигідної позиції.
Щойно вони почали підтримувати Кан О, трійця взялася за масове винищення мавп. Горили продовжували кидати валуни і відчайдушно билися, але все було марно.
Зрештою, коли одна з горил загинула, решта посипалися як доміно.
[Ви перемогли Кам'яну Мавпу-Геракла.]
Горилу називали Кам'яною Мавпою-Гераклом. Вони були потужнішими та вищими за рівнем, ніж Мавпи Королівського Кулака, а також давали більше досвіду.
Після того, як вони вбили останню Мавпу-Геракла, звичайні Кам'яні Мавпи, що здалеку кидали фрукти та каміння, розбіглися.
Піднімаючись по дереву, вони врешті-решт натрапили на прохід, що вів назовні.
Пройшовши крізь нього, вони побачили гілки дерева Аграші, товсті як стовбури сосен. Вони нарешті дісталися верхівки.
Нижня частина дерева була схожа на тонку склянку, тому було дивно бачити, наскільки величезною виявилася його крона.
Там також був бос! І він точно не був звичайним босом!
[Ви знайшли Короля Кам'яних Мавп, Укуна.]
[Він є міфічною істотою.]
[Слава зросла.]
Він лежав на боці, наче статуя Будди, що відпочиває, спираючись на одну руку.
Укун був понад 20 метрів заввишки. Слово "велетень" було найвлучнішим для нього. На його голові була корона, ніби й так було недостатньо очевидно, що він король.
Ковть.
Едер сглотнув. Сама його присутність була вражаючою.
"Він виглядає як рейд-бос", — обережно сказав Сефіро.
"Він також унікальний монстр", — додав Кан О.
Системне повідомлення чітко назвало його міфічною істотою, що робило його ще особливішим.
"Що нам робити?", — запитав Едер.
"Готуйтеся тікати."
У минулому вони втрьох уже перемагали рейд-боса.
- Але це зовсім інша справа.
Проти Укуна вони нічого не могли вдіяти. Про це йому підказував величезний досвід геймера.
"Згоден на всі 100%."
Сефіро почав обережно відходити назад.
Саме тоді...
Укун підвівся і сів у позу лотоса.
"Минуло багато часу відтоді, як я востаннє бачив людей", — промовив Укун.
Було чимало монстрів, які вміли розмовляти. Проте небагато з них могли підтримувати справжню розмову.
Більшість просто проклинали гравця під час атаки.
- Можливо...
Можливо, у нього не було лише двох варіантів: "битися і померти" або "тікати". Могла бути і третя можливість.
"Вітаю, Ваша Величносте."
Кан О вклонився до землі.
"Е?"
"Ти що витворяєш?"
Едер і Сефіро були шоковані його діями.
- Ти з глузду з'їхав!?
"Я мало знаю про людські звичаї, але схоже, що ти готовий зі мною поговорити", — сказав Укун, дивлячись на Кан О.
"Звісно."
Кан О підняв голову і ввічливо сів.
"П-пане Кан О."
"Серйозно, що ти робиш?"
Едер і Сефіро все ще були спантеличені.
"Будь ласка, сідайте. Це той, з ким можна домовитися, тож давайте спробуємо", — спокійно сказав Кан О.
"Навіть якщо він монстр і рейд-бос? Давай просто використаємо цей момент, щоб втекти", — прошепотів Сефіро на вухо Кан О.
Здавалося, Укун може напасти будь-якої миті.
"Технічно, він також бос-монстр."
Кан О вказав на Едера.
"Ой."
Він не помилявся.
"Просто сідайте. Ми не можемо просто залишити його тут і втекти самі."
Коли Едер сів, Сефіро теж примостився поруч із виразом обличчя: 'А, хай йому грець!'.
Як тільки ситуація заспокоїлася, Укун підняв руку.
"Принесіть напою."
Дві Кам'яні Мавпи-Геракли винесли дві великі, широкі та плоскі чаші, наповнені жовтою рідиною.
Укун підняв одну з цих величезних чаш однією рукою, наче це була піщинка, і випив усе одним махом.
Укун витер обличчя своєю товстою гігантською лапою.
Потім він сказав: "Ви, мабуть, досить сильні, враховуючи, що змогли пройти крізь моїх підлеглих і дістатися сюди."
"Я досить сильний."
Кан О знизав плечима. Він був сильним, у цьому не було сумнівів.
"Але ти не можеш мене перемогти!"
Укун вдарив себе в груди.
"На даний момент — так", — чесно визнав Кан О.
"Я залишу вас живими, тож пообіцяйте мені ось що."
"Що саме?"
"Не розповідайте нікому про це місце чи про нас. Я терпіти не можу, коли люди збираються навколо нас натовпами."
Укун набув лютого вигляду.
"Тоді хіба ви не могли б просто нас убити?", — безстрашно запитав Кан О.
Звісно, він сказав це не тому, що не мав виходу.
- Те, що він готовий з нами розмовляти, означає, що у нього є причина не завдавати нам шкоди!
Він поставив це питання лише після того, як склав усю картину докупи.
"Я б так і зробив багато років тому. Проте люди продовжують приходити, скільки б я їх не вбивав. Люди справді наполегливі! Вони були настільки набридливими, що... ми прийшли сюди, і цього разу я вирішив просто вас відпустити."
"Мене цікавить ще одна річ."
"Яка?"
Укун виглядав так, ніби розмова починала йому набридати.
"Ви справді вірите, що я нікому не розповім про це місце?"
"Ні. Я просто сподіваюся, що ти цього не зробиш. Я просто вб'ю наступну людину, яку побачу. Оскільки ви доведете, що дарувати вам життя було безглуздо."
Від його тіла почала виходити жага до вбивства.
"П-пане Кан О."
Сефіро, бачачи, що справи йдуть не дуже добре, спробував попередити Кан О, щоб той його не провокував.
Кан О підняв руку, показуючи, що все під контролем.
- Я отримав усю потрібну інформацію. Тепер...
Кан О думав, як найкраще використати цю унікальну ситуацію.
"Лорде Укун."
"Що?"
"Я не можу зробити це безкоштовно."
"Що ти сказав?"
Укун насупив брови, але Кан О нітрохи не злякався.
"Якщо ви заплатите мені відповідну ціну, я ніколи нікому не розповім про це місце."
"Ти, щеня. Жити набридло?", — прогарчав Укун.
"Якщо ви вб'єте мене, то інші прийдуть шукати мене. Я сказав їм, що йду сюди", — відповів Кан О.
Гравці відроджуються після смерті, але не було сенсу пояснювати це Укуну. Ось чому він вигадав цю зручну брехню.
Поки Укун розумів, що вбивство Кан О призведе до того, що ще більше людей прийдуть його шукати, все було гаразд. Звісно, насправді не було нікого, хто б пішов його шукати.
"Гм."
"Якщо я повернуся і скажу їм, що тут нічого немає, то вони сюди не прийдуть. Однак я не можу тримати язика за зубами без належної компенсації."
"Чого ти хочеш?"
Укун фактично здався на цьому етапі. Він просто давав зрозуміти, що дасть йому те, що той забажає.
- Ху, ху. Ти все одно лише мавпа.
Усе йшло за планом Кан О. Він не міг стримати посмішки. Проте йому з великими труднощами вдалося опанувати себе.
- Спокійно! Не кажи "гоп", поки не перескочиш! Це момент істини!
- Спробую витиснути з цього якнайбільше!
"Кажи ближче до справи."
"Гроші та скарби."
"Гроші? Ти маєш на увазі той блискучий жовтий метал?"
"Саме так. Люди божеволіють через цей блискучий жовтий метал. Цінні речі або скарби теж підійдуть."
"Принесіть увесь блискучий жовтий метал зі сховища", — наказав Укун двом Кам'яним Мавпам-Гераклам.
Сефіро, який спостерігав за всім цим, не міг стулити рота від подиву.
- Ого, подивіться на цього хлопця.
Подумати тільки, він обдурив рейд-боса. Багато в чому він справді був надзвичайним.
- Тц, тц. Шкода, що ти зустрів пана Кан О...
Оскільки Едер проходив через подібну ситуацію з Кан О, він, здавалося, співчував Укуну.
- Ху, ху, ху. Цікаво, скільки там буде?
Кан О стримав сміх і чекав, поки горили принесуть гроші.