Банк Діани.
Це була стара сільська будівля з вежею з годинником. На вивісці будівлі були зображені терези та щит.
Це був не лише перший банк, коли-небудь заснований на континенті, але й місце, де знаходився приватний сейф Едера.
"Це найкраще місце для зберігання самоцвіту адамантію".
Кан О стиснув свою сережку з синього кристала.
Піп. Піп.
Після кількох гудків він почув знайомий голос.
"Так, пане Кан О?" — запитав Едер.
"Я хочу скористатися твоїм приватним сейфом", — сказав Кан О ні з того ні з сього.
"Перепрошую?"
- Що це на нього найшло?
"Принеси монету, яка відкриває твій сейф. Я скоро тебе прикличу".
"Що?"
"Ти не хочеш?" — холодно запитав Кан О.
"Н-ні, я зроблю це".
"Я так і думав. Я прикличу тебе просто зараз..."
"П-почекайте секунду! Я зателефоную вам, коли візьму монету".
"Поспішай".
Через деякий час...
Кан О закликав Едера.
"Ти приніс монету, так?" — запитав Кан О.
"Так", — слабо відповів Едер.
"Ходімо".
З цього моменту все пішло як по маслу. Кан О та Едер змогли увійти до його приватного сейфа без особливих труднощів.
У сейфі зберігалася нагорода Кан О за квест у розмірі 4 000 золотих, а також справжнє тіло Едера.
"Мм. Гроші всі тут".
Він побачив акуратно складені 40 золотих злитків і задоволено розплився в посмішці.
"Я маю віддати їх комусь, тож я нізащо б нічого з ними не зробив", — відповів Едер.
"Добре. Тримайся такого мислення. А тепер..."
Кан О поклав адамантій на один бік сейфа.
"Це адамантій?"
"Так".
"Виглядає дорого".
"Так і є".
"Тоді чому ви його не продаєте?"
- Як для того, хто продає все, що приносить прибуток, чому він його не продає?
"Є причина, чому я не можу його продати".
Він не хотів ризикувати наслідками продажу.
"Ви його вкрали?"
Едер зиркнув на нього, ніби кажучи: "Ви підозрілий".
"Ні".
"Тоді не зважайте".
"Жити набридло?"
Кан О насупився. Едер швидко відвів погляд і вдав байдужість.
"Просто попереджаю, я поки що триматиму адамантій тут".
"Добре".
"У мене тут більше немає справ, тож ходімо".
Двоє покинули Банк Діани.
"Тепер я можу йти додому?" запитав Едер.
"Ні".
"Як я... і думав. Тоді що ми будемо робити зараз?"
"Ми вирушаємо до Великого Лісу", — заявив Кан О.
Потім він надіслав Сефіро повідомлення.
⟨Пане Сефіро.⟩
⟨Слухаю?
⟨Ви де?⟩
⟨Я в Гільдії Лучників Алтейна. А що?⟩
⟨Будь ласка, приходьте до готелю Вьюм.⟩
⟨Навіщо?⟩
⟨Незабаром ми вирушаємо до Великого Лісу. Перед цим я хочу, щоб ми зібралися і поділилися тим, що знаємо.⟩
⟨Зрозумів.⟩
***
Кан О, Едер і Сефіро сиділи за столом.
"Ми повинні знайти Підземний лабіринт Пармарл, який розташований десь у Великому Лісі", — сказав Кан О.
Підземний лабіринт Пармарл!
Там дрімав ще один демонічний меч, той самий меч, яким колись володів Гранде Локсія.
"Підземний лабіринт Пармарл... Чому ви його шукаєте?" — запитав Сефіро.
"Я маю виконати квест".
"Квест?"
"Ось цей".
Кан О поділився з ним квестом.
[Знайти могилу Гранде Локсії]
[Гранде Локсія — засновник Локсії, родини меча та леопарда! Він герой, який колись переміг демона, що загрожував світу. Його називали Мудрим Мечем, і він був схожий на зразкового лицаря. Всі поважали його за чудовий характер та ідеали.]
[Якщо ви знайдете його могилу, ви обов'язково знайдете щось важливе...]
[Складність: Невідомо.]
[Мінімальні вимоги: Немає.]
[Нагорода: Невідомо.]
[Провал: Невідомо.]
"Могила Гранде Локсії розташована в тому ж місці, де він переміг демона. І це місце знаходиться в Підземному лабіринті Пармарл, який, у свою чергу, розташований десь у Великому Лісі", — пояснив Кан О.
"Отже, причина, з якої ми йдемо до Великого Лісу, полягає в тому, щоб знайти Підземний лабіринт Пармарл і виконати квест".
Сефіро виглядав зацікавленим.
"Саме так. Але нам потрібно більше інформації".
Великий Ліс був величезним! Він займав більшу частину південної частини континенту.
Навіть з його Гіперінтуїцією було б нерозумно йти туди без жодної крихти інформації.
"У нас є кілька ключових слів, які нам допоможуть. Гранде Локсія, Підземний лабіринт Пармарл, демон, який мешкає в лабіринті, і меч Гранде Локсії", — сказав Кан О.
"Що з мечем Гранде Локсії?" — запитав Сефіро.
"Кажуть, що Гранде Локсія володів надзвичайно зловісним і таємничим мечем. Його меч був похований разом з ним. Це те, що я збираюся знайти".
"Це хороша зброя?"
"Це як мінімум зброя S-рангу".
"Це ж не єдина річ, яка там буде, правда?"
"Хто знає?"
Кан О знизав плечима.
- Здається, нагорода буде величезною...
Ось що підказували інстинкти Сефіро. Тепер йому просто потрібно було знайти спосіб отримати шматочок пирога.
"У мене є пропозиція", — сказав Сефіро.
"Яка саме?"
"Я хотів би 30% від усього, що ви отримаєте в Підземному лабіринті Пармарл та за квест".
Оскільки він уклав з ним такий несправедливий контракт, Сефіро не міг забирати нічого з трофеїв.
"Чому я маю це робити?"
Кан О не відмовив одразу. Він давав Сефіро шанс домовитися.
"Якщо ви погодитеся, то я більше не буду просто провідником; я стану партнером. Хіба це не змусить мене працювати набагато старанніше?"
"Гмм".
Кан О явно не був дуже зацікавлений. - Запропонуй мені щось, що справді того варте!.
"Я знаю деяких інформаційних брокерів. Я заплачу їм і роздобуду деяку інформацію".
"Мм".
Вираз обличчя Кан О трохи пом'якшав.
"Я знижу свою пропозицію до 20%".
"Охо".
"Нарешті, я обіцяю зробити все, що в моїх силах. Клянуся своїм ім'ям".
"Меч у Підземному лабіринті Пармарл — мій. Я не можу віддати його тобі як частину твоєї частки".
"Зрозумів".
"Я згоден".
Кан О посміхнувся.
Тоді Едер, який тихо слухав, підняв руку.
"У мене теж є пропозиція. Якщо ви дасте мені частку..."
Кан О кинув на нього вбивчий погляд, і Едер опустив руку.
Він розслабив очі, а потім плеснув у долоні, щоб повернути справу в потрібне русло.
"А тепер! Давайте підемо і зберемо трохи інформації. Пане Сефіро, будь ласка, зберіть стільки інформації, скільки зможете, через ваші зв'язки та інформаційних брокерів".
"Залиште це мені!"
Сефіро був надзвичайно сповнений ентузіазму щодо всього цього.
"Едере, знайди все, що зможеш, у бібліотеці".
"Я спробую, але..."
Едер мав похмурий вираз обличчя.
Кан О зрозумів, що настав час використовувати пряник, а не батіг. Погрози батогом тут не будуть ефективними.
"Якщо тобі вдасться знайти хорошу інформацію, я заплачу тобі за неї".
"Скільки?"
"50 золотих. Якщо не хочеш, то теж добре", — твердо сказав Кан О, не бажаючи домовлятися про ціну.
"Гаразд", — негайно відповів Едер.
"Я теж збиратиму інформацію самостійно, тож постарайтеся".
"Так, сер!" — одночасно відповіли Едер і Сефіро.
Після цього Едер попрямував до бібліотеки.
Сефіро також покинув готель Вьюм, заявивши, що призначив зустріч зі своїми інформаційними брокерами.
Що ж до Кан О...
"Спершу зайдемо до Тіно, чи не так..."
Тіно колись був відомим найманцем, але тепер перетворився на п'яницю.
Він вийшов із заїжджого двору і попрямував до Тіно.
***
Як і завжди, Кан О знайшов Тіно в барі Джуренто.
Але чомусь Тіно не був п'яним.
"Привіт".
"Ви хто?"
"Не пам'ятаєте?"
"А, суп із морепродуктів!"
Здавалося, Тіно згадав його, піднявши вказівний палець.
"...Ви маєте на увазі того хлопця, який люб'язно купив вам той суп із морепродуктів, так?" — додав Кан О.
"Але це була ціна за інформацію".
"Тож ви мене пам'ятаєте".
Кан О розплився в посмішці.
"Звичайно, пам'ятаю. Отже, ви прийшли за інформацією сьогодні?"
"Так".
"Кхм. У мене в горлі пересохло".
Тіно погладив себе по горлу.
"Хочете золото чи алкоголь?"
"І те, і інше добре".
Тіно засяяв.
Кан О передав йому 10 золотих, і Тіно швидко сховав їх до кишені.
"Хе-хе".
Він швидко замовив випивку, і власник залишив на його столі пляшку дешевого вина та склянку.
"Хочете випити?" — Тіно налив собі і запитав.
Кан О похитав головою.
"Кхе".
Тіно випорожнив склянку і налив собі ще одну.
"Ми вже говорили про сім'ю Локсія раніше. Пам'ятаєте?" — запитав Кан О.
"Пам'ятаю. Я розповідав вам про меч родини Локсія та їхню приховану скарбницю. Я також пам'ятаю, як казав вам піти знайти Хроніки Локсії".
"Ви знаєте що-небудь про засновника родини Локсія, Гранде Локсію?"
"Гранде Локсія... Крім того факту, що він був легендарним лицарем, який залишив своє ім'я в історії, ні".
"А як щодо Підземного лабіринту Пармарл, який розташований десь у Великому Лісі?"
"Це я чую вперше..." — сказав Тіно, сьорбнувши вина.
"Але я можу познайомити вас із кимось, хто багато знає про Великий Ліс".
Очі Кан О на мить блиснули.
Зрештою, з ким Тіно познайомив його минулого разу? Це був Грано. З ким він познайомить його цього разу?
"Хто це?"
Кан О дістав 20 золотих і передав йому.
"Ось, комісійні".
"У Великому Лісі мешкає незліченна кількість племен, і серед них є плем'я під назвою Нувак".
"Нувак?"
"Це означає третє око. У них є традиція малювати третє око на лобі".
"І?"
"Розшукайте вождя клану. Він один із наймудріших людей, що мешкають у Великому Лісі".
"Ви його знаєте? Якщо так, то, будь ласка, напишіть мені рекомендаційного листа..."
"Ми не знайомі. Хоча я знаю, що йому понад 100 років, і що його називають Мудрою Душею".
"Мудра Душа, значить..."
Кан О подумав, що з ним варто зустрітися.
"Я піду знайду його".
"Так і зробіть. Цей чоловік — експерт з Великого Лісу".
Тіно знову наповнив свою склянку. Він справді пив безперестанку.
"Побачимося пізніше".
"Бережіть себе".
Кан О покинув бар Джуренто і попрямував до свого наступного пункту призначення.
Скрип.
Кан О увійшов до Гільдії Шукачів Пригод.
"Пане Джейс".
"О, це ти", — привітав його Джейс, Шукач Пригод зі шрамом над оком.
"Ви зайняті?"
"Ні. Давай спустимося вниз і вип'ємо по чашці чаю".
Двоє спустилися до підземного кафе і сіли за стіл.
"Чим ти займався останнім часом?"
"Я зосередився на самовдосконаленні, щоб мати змогу досліджувати небезпечніші місця".
Він також брав участь у телевізійній програмі.
"Правильна думка. Світ великий, і є багато місць, куди можна піти".
Джейс посміхнувся.
"Дійсно. Ось чому цього разу я думаю вирушити до Великого Лісу".
Кан О перейшов до головної теми.
"Великий Ліс, значить... Це прекрасне місце. Але воно також і дуже небезпечне".
"Я отримав інформацію про те, що меч родини Локсія знаходиться десь у Великому Лісі".
"Охо, невже?"
"Так. Очевидно, він знаходиться в Підземному лабіринті Пармарл. Ви що-небудь знаєте про це?"
"Що-небудь на кшталт точного місця розташування або як його знайти!"
Джейс на мить задумався, а потім похитав головою.
"Ні. Пан Тіно міг би щось знати".
"Я вже питав його. Він порадив мені знайти вождя Нувак".
"Ось як?"
Здавалося, у Джейса не було для нього корисної інформації.
"Якщо це так, то..."
"Пане Джейс".
"Гмм?"
"Неважливо, якщо це не має відношення до того, про що я питав. Чи є у вас для мене якась варта уваги інформація?"
- Бажано інформація, яка принесе мені багато грошей!
"У мене є дещо для тебе, але..."
"Але?"
"Я скажу тобі після того, як ти знайдеш меч".
"Чому не зараз..."
"Не розпорошуй увагу на два різні завдання; спочатку знайди меч. Після цього розкажи мені про свою пригоду, і тоді я дам тобі інформацію", — перебив його Джейс.
Він був непохитним.
"Зрозумів".
Зрештою Кан О був змушений кивнути головою.