День був ясним.
"Хаааа."
Чже У позіхнув у своїй гримерці.
А потім...
Тук-тук.
Почувся стукіт у двері, а за ним голос Джин Чхоля.
"Це я."
Як завжди, Джин Чхоль прийшов, щоб віддати йому шолом.
"Будь ласка, заходьте."
"Ось."
Джин Чхоль передав йому шолом.
"Фух. Дякую, що робите це для мене. Ви завжди могли б попросити когось іншого принести його."
"Хоо, хоо. Міг би, але мені хочеться час від часу бачитися з вами."
Джин Чхоль засміявся.
Була проста причина, чому він приносив шолом особисто.
Особисті зв'язки.
Джин Чхоль очікував, що в майбутньому Чже У стане ще відомішим. Ось чому він хотів налагодити з ним особистий контакт, поки ще була така можливість.
"Дякую."
Чже У посміхнувся, забираючи шолом; він чудово розумів, що робить Джин Чхоль.
- Що ж, мені це не шкодить.
Для геймера зв'язок з одним із продюсерів GBS точно не був зайвим.
"Ви бачили останній епізод?" — запитав Джин Чхоль.
Він мав на увазі 6-ту серію.
Там було показано, як Чже У та Су А б'ються з тролями на аванпості Інгріт і виконують свою місію.
"Так, бачив."
"Як він вам?"
"Через те, що складність підземель зростає, учасники "Підкорювача підземель" почали демонструвати свої справжні навички. Стало цікавіше дивитися."
Іншими словами, нещодавній епізод був кращим за попередні.
"Хоо, хоо. Рейтинги теж зросли."
Джин Чхоль засміявся.
Програма "Підкорювач підземель" не була мегахітом, але трималася вище середнього рівня.
Найголовніше, що кількість глядачів невпинно зростала, і це надихало.
Ось чому вираз обличчя Джин Чхоля був таким сяючим, коли він говорив про рейтинги.
"Зрозуміло."
Чже У кивнув головою.
"Давайте і сьогодні постараємося на славу."
"Гаразд."
Джин Чхоль вийшов із гримерки.
Через деякий час...
Тук-тук.
Хтось ще прийшов його шукати.
Наступним гостем був Пак Те Гю.
"Що привело вас сюди сьогодні?" — запитав Чже У.
Минулого разу Пак Те Гю приходив, щоб запросити його до своєї гільдії.
"Зайшов привітатися і заодно поговорити з вами."
Те Гю широко посміхнувся.
- Хоча мені насправді немає про що з тобою говорити...
Чже У не відчував особливого бажання заводити дружбу, можливо, тому, що Те Гю був партнером Юн Се Хва.
"Ви хочете мені щось сказати?" — запитав Чже У.
"А, так. Хочу."
"Кажіть."
- Просто скажи і йди.
"Чи не хотіли б ви приєднатися до нашої гільдії? Мені було цікаво, чи не змінили ви свою думку..." — запитав Те Гю.
- Знову це...
Чже У негайно похитав головою.
"Я відмовляюся."
"Ви сильний, пане Ога, але поодинці можна зробити лише обмежену кількість речей. Одного дня ви виявите, що вас розтоптали, тож чому б не приєднатися до гільдії "Яйрус" і не подивитися, як далеко ви зможете зайти?"
Те Гю намагався переконати Чже У, але той не піддався ні на йоту.
"Одна людина може стояти на самій вершині."
Він був доказом цього.
У Warlord він самотужки бився проти 1000 членів гільдії та вийшов переможцем, здобувши титул Людського Дракона.
У будь-якому разі...!
"Я просто буду займатися своєю справою," — сказав Чже У.
Він не додав: "забираючи всі підземелля собі."
"Шкода."
"Я не зміню своєї думки, тому, будь ласка, припиніть спроби мене завербувати."
"Хоо... Тоді можна запитати вас про інше?" — сказав Те Гю.
"Я ж не зобов'язаний відповідати, правда?" — запитав Чже У.
"Звісно."
"Кажіть."
"Ви все ще володієте великою кількістю адамантію?" — запитав Те Гю, і Чже У широко розплющив очі.
Він зовсім не очікував такого запитання.
- Звідки він знає про адамантій...?
Чже У з підозрою подивився на нього, але потім згадав про пост, який він опублікував на Артсторі.
- А, точно. Я ж виклав там фото адамантію...
"Чому ви питаєте?"
"А. Ви не бачили, що наша гільдія опублікувала на Артсторі?"
"Ні, не бачив."
"Наша гільдія нещодавно завершила масштабний ланцюговий квест. Нагорода за квест така: якщо ви дасте Майстру-Гірнику трохи руди, він виготовить для вас особливе спорядження," — почав Пак Те Гю.
"І?"
"Чим краща руда, тим краще спорядження. Нашій гільдії потрібно багато спеціальної руди, такої як та велика кількість адамантію, яку ви показали на Артсторі," — закінчив Те Гю і простежив за реакцією Чже У.
"Це буде проблемою."
У найгіршому випадку гільдія "Яйрус" вимагатиме, щоб він віддав адамантій, і йому доведеться переховуватися.
"Я вже продав адамантій."
Зрештою Чже У був змушений збрехати. Якщо він все ще його має, то стане мішенню.
"Розумію. Тоді не могли б ви сказати, кому ви його продали? Я ніколи не бачив його на аукціоні раніше..."
"Я не можу вам цього сказати," — твердо промовив Чже У.
"Здається, ви щось не так зрозуміли. Гільдія "Яйрус" — це не злочинна гільдія. Ми не намагаємося вкрасти адамантій; ми хочемо купити його за відповідну ціну," — сказав Те Гю.
- Ти справді думаєш, що я вперше маю справу з такими величезними гільдіями, як ваша?
Чже У не вірив йому, але не вважав за потрібне повідомляти про це Те Гю.
"Зрозуміло. Я не лише вже продав його, але й не думаю, що покупець хоче, щоб його особиста інформація розголошувалася, тому... я більше нічого не скажу."
Чже У щільно стулив губи.
"Я розумію. Якщо раптом передумаєте, не соромтеся зв'язатися зі мною за моєю візитною карткою."
Чже У кивнув головою.
"Тоді я піду."
Коли той вийшов, Чже У насупив брови.
"Це... Сподіваюся, з цього не вийде ніяких неприємностей."
***
Пак Те Гю вийшов із гримерки Чже У і зателефонував своєму лідеру гільдії, Яйрусу.(Нік гільдмастера такий же, як і назва гільдії)
"Главо гільдії."
"Як усе пройшло?"
"Я не зміг змінити його думку."
Після завершення масштабного ланцюгового квесту гільдія "Яйрус" склала список руд, які варто було б дати Майстру-Гірнику.
Одним із металів у списку був адамантій, найміцніший метал в Арті.
На щастя, Ога, власник великої кількості адамантію, і Пак Те Гю, член гільдії "Яйрус", були учасниками однієї телепрограми.
Тому Яйрус наказав Те Гю привернути Чже У на свій бік, а також з'ясувати, що сталося з адамантієм.
Очевидно, Те Гю провалив своє завдання.
"Справді?"
"Чи є прогрес щодо інших руд?"
"Уся наша гільдія шукає їх, тому я впевнений, що їм вдасться щось нашкребти."
Гільдія "Яйрус" шукала спеціальну руду, таку як адамантій.
Але така унікальна руда зустрічалася вкрай рідко. Понад те, їм потрібна була велика кількість.
Навіть гільдії "Яйрус" було б важко роздобути таку руду.
"Продовжуй намагатися. Кажуть, що крапля камінь точить," — сказав Яйрус.
"Хоо. Я спробую, але... не думаю, що це буде легко. Ога надзвичайно недовірливий до інших і, здається, ненавидить гільдії як такі."
"Він досить відомий, тому ми не можемо йому погрожувати... З'ясуй, чого він хоче, підкинь якусь приманку, що завгодно. Придумай щось."
"Хм."
"Ти ж знаєш, що місце віцекапітана вакантне, так?"
Яйрус раптово згадав про посаду віцекапітана.
"Так."
Деякий час тому попередній віцекапітан намагався монополізувати нагороду за масштабний ланцюговий квест, через що його вигнали з гільдії.
Тому друге місце в гільдії "Яйрус" зараз було вільним.
"Якщо ти добре впораєшся, це місце буде твоїм."
Пропозиція Яйруса була спокусливою.
"Ви сказали це Тулу і Гейлу також, чи не так?"
Тул і Гейл були двома іншими гравцями в гільдії "Яйрус", які мітили на посаду віцекапітана.
"Звісно, сказав. Я мав зробити все чесно."
"Я спробую знайти спосіб."
"Гаразд, успіхів."
Те Гю повісив трубку і зайшов у свою гримерку, обмірковуючи справу.
"Посада віцекапітана..."
Коли люди збираються разом, приходить влада; з владою приходять гроші та привілеї. А також...
"Ці гроші та привілеї дістануться тим, хто займає високі посади."
Те Гю хотів стати віцекапітаном. Для цього йому потрібно було роздобути адамантій за будь-яку ціну.
"Має бути щось, що я можу використати..."
Раптом він щось почув.
"Га?"
Він почав шукати джерело шуму і врешті-решт підійшов до дверей на сходи. Він обережно відчинив їх і...
"Поки ти не зламаєшся!"
Він почув знайомий голос.
- Хіба це не голос пані Се Хва?
Він трохи змістився і почув інший голос згори.
"Хаа. Що з тобою сталося?"
Там сперечалися дві жінки.
Це були Су А та Юн Се Хва.
Те Гю сховався в кутку і почав підслуховувати їхню розмову.
"Хм."
Йому на думку спала чудова ідея.
***
Кажуть, що зустрічаєш свого заклятого ворога в найгірший час і в найгіршому місці. Су А та Юн Се Хва зіткнулися посеред порожнього коридору.
Су А намагалася проігнорувати її і просто пройти повз, але, як завжди, Юн Се Хва не збиралася її відпускати.
"Гей, ти не збираєшся вітатися?" — сказала Юн Се Хва, втупившись на неї.
"Хаа."
Су А зітхнула, і вираз її обличчя ніби говорив: "Знову?"
"Ти зітхаєш? Гей, іди за мною."
Юн Се Хва попрямувала до сходів; Су А пішла за нею, і її очі блиснули.
"Давайте все з'ясуємо!"
Тим самим поклавши край цим нещасливим стосункам!
"Гей, Чон Су А!"
Юн Се Хва люто дивилася на Су А посеред порожніх сходів.
"Ти останнім часом зовсім розперезалася. Думаєш, можеш проявляти неповагу до мене лише тому, що стала трохи популярною?" — цькувала її Юн Се Хва.
Проте на Су А це не справило жодного враження.
Су А подивилася їй прямо в очі і сказала: "Як довго ти збираєшся так поводитися?"
Вираз обличчя Юн Се Хва став по-справжньому отруйним.
"Поки ти не зламаєшся!"
"Хаа. Що з тобою сталося?"
Вона не була такою, коли вони вперше зустрілися.
Юн Се Хва була яскравою та позитивною; людиною, яку можна було назвати "хорошою."
"Ти забрала це в мене!" — уїдливо кинула вона.
"Що саме я в тебе забрала?"
"Якби не ти, це було б моє місце! Ця популярність була б моєю!"
Була більш фундаментальна причина її цькування: комплекс неповноцінності.
Вона хотіла опустити Су А, людину, яка була кращою за неї, до свого рівня!
Заздрість, ревнощі, комплекс неповноцінності тощо. Якби вона визнала це, то визнала б, що Су А краща за неї.
Тому вона вперто трималася за думку, що Су А вкрала її місце.
"Знову це? Ти пішла з Triple Lower з власної волі. Я не займала твоє місце!" — сказала Су А.
Вона була абсолютно щирою.
Однак щирість не діяла на людину з таким сильним комплексом неповноцінності.
"Пфф. Кого ти обманюєш, злодійко!" — промовила Юн Се Хва, і її голос був сповнений шпильок.
"Хаа."
Су А не могла не зітхнути.
"Ти... заздриш мені, чи не так?" — сказала Су А, заспокоївшись.
"Що?"
"Ти просто заздриш, Онні."
"Н-ні, це не так!" — негайно закричала Юн Се Хва.
Вона була схожа на паціента, який здригається, коли лікар торкається травмованої ділянки.
Реакція Се Хва підтвердила її здогад.
"Я... я не заздрю такій, як ти! Не заздрю!"
"Хоо," - вона зітхнула ще раз.
"Що можна сказати людині, настільки охопленій заздрістю? Вибач? Це моя провина? Я не краща за тебе?"
"Давай припинимо це."
Зрештою, це було єдине, що вона змогла придумати.
"Припинимо що!?" — крикнула Юн Се Хва.
Су А проігнорувала її і пішла геть.
"Ти, стерво! Кішка-злодійка!" — порожньо кричала Юн Се Хва їй услід.
Коли Су А зовсім зникла з виду, Юн Се Хва плюхнулася на сходи.
Лють, відчуття невдачі, ревнощі, розчарування тощо — усе це нахлинуло на неї водночас.
"Я не зіпсований товар!"
Вона склала руки на грудях, ніби в молитві, і внутрішньо кричала у відчайдушній спробі відплати.
У цей момент...
До неї підійшов Пак Те Гю.
"Ви в порядку?"
Те Гю поклав руку їй на плече, чим неабияк шокував її.
"В-чому ви тут!?"
"Ви в порядку?" — запитав Те Гю ще раз.
"А, я... я в порядку."
Юн Се Хва змусила себе підвестися і спробувала піти.
"Я випадково почув вашу розмову," — сказав Те Гю.
"Хоо. Будь ласка, проігноруйте її..."
"Хіба ви не хочете перемогти?" — перебив її Те Гю.
"Що?"
"Хіба вам не стане краще, якщо ви в чомусь її обійдете?"
Те Гю злегка посміхнувся своїм красивим обличчям.
"Це вас не стосується."
Юн Се Хва не хотіла ніякої допомоги. Це була її проблема, і тільки її.
"Нічого не зміниться, якщо ви нічого не робитимете."
"Що ви знаєте..."
Юн Се Хва люто втупилася на нього.
"Я не знаю, що ви відчуваєте. Проте... я вірю, що ми можемо бути корисними один одному."
Те Гю розплився в посмішці.
"Бути корисними один одному?"
"Так. Я допоможу вам перемогти Су А, а ви натомість допоможете мені з моєю метою. Рука руку миє."
"..."
"То що ви вирішите? Ви погодитеся? Чи продовжите поводитися як заляканий собака, що скиглить?"
Те Гю простягнув руку.
Зрештою Юн Се Хва, яка розгублено дивилася на нього, взяла його за руку.