До того часу, як тіло Кан О перестало випромінювати темряву, усі тролі були вбиті.
"Оппа."
Асу, яка спостерігала за битвою зі сторони, підійшла до нього.
"Ти зробив це зовсім сам! Хороша робота."
Її голос був колючим.
"М-гм. Щось не так?" — обережно запитав Кан О.
"Так," — миттєво відповіла вона.
"Що саме?"
"Це твоя провина."
"Моя? Чому?"
Кан О схилив голову набік.
"Ти все зробив сам; я була просто стороннім спостерігачем. Хіба можна після цього називати нас командою?"
Асу надула губи.
"Це тому що... я подумав, що буде важко захистити тебе, тому... я просто обрав найкращий варіант, щоб і захистити тебе, і виконати завдання..."
Кан О щосили намагався переконати її, що прийняв правильне рішення.
"Я знаю, що ти прийняв найкраще рішення, яке міг. Просто..."
Вона ненадовго замовкла і продовжила: "Мені трохи прикро, що ти наказав мені тікати. Я хотіла битися разом з тобою."
Асу хотіла зробити свій внесок, не обтяжуючи Кан О, і підкорити підземелля разом як команда.
Однак вона не брала участі в битві і просто стояла осторонь. Вона не могла позбутися відчуття, що була для нього тягарем.
- Тю. Я був занадто турботливим.
Кан О міг зрозуміти, чому вона така розчарована.
З її точки зору, наказ тікати фактично означав: "Ти тут не допоможеш, тому просто стій там і дивись".
Кан О схилив голову і склав руки разом.
"Вибач мені," — щиро перепросив він.
Побачивши, як він так щиро вклоняється і перепрошує, вона пом'якшала.
"Я теж вибачаюсь. Ти зробив усе це заради мене, а я тут дуюся."
Асу також схилила голову.
Після цього вони одночасно підняли голови і подивилися один одному в очі.
"Ха-ха."
Вони подивилися один на одного і почали сміятися. Це був явний знак того, що вони прийняли вибачення один одного.
"Обіцяю більше так не робити," — запевнив Кан О.
"Я тобі цього не подарую, якщо зробиш!"
Асу виглядала кокетливо, кинувши на нього побіжний погляд.
"Так, так. Повернімося в студію."
"Добре!"
***
Камери працювали.
"Усі повернулися з підземелля. Хороша робота, друзі," — почав Чон Сон Гук.
"Але сьогодні...!"
Естафету перехопила Соль Хі.
"Була команда, яка провалила свою місію," — з жалем сказала вона.
"Ц-ц-ц. Нарешті якась команда зазнала поразки у цих дедалі складніших підземеллях."
Сон Гук також зобразив на обличчі жаль.
"Давайте подивимося, що це за команда."
Кан Соль Хі вказала на екран.
Барабанний дріб!
Після дробу на екрані з'явилися імена команд. Усі вони мали напис "успіх" біля своїх імен.
Усі команди, крім однієї.
Камера зосередилася на Джейку та Чхве Хє Йон. Вони виглядали так, ніби ось-ось розплачуться.
"А-а. Перша команда, що провалила місію — це команда Джейка та Хє Йон!"
Голос Соль Хі пролунав на всю студію.
Сон Гук підійшов до Джейка.
"Що сталося, пане Джейк?"
Іноземець-європеєць Джейк знизав плечима.
"Є таке старе корейське прислів'я: 'Навіть мавпа може впасти з дерева'."
"Ви просто припустилися помилки?"
"Саме так. І це цілком моя провина. Пані Хє Йон діяла чудово."
Джейк подивився на свою партнерку Хє Йон і схилив голову.
"Зрозуміло. Ми переглянемо запис і побачимо, яку помилку ви зробили. А тепер, пані Хє Йон. На жаль, ви перша команда, яка провалила місію. Ви почуваєтеся нормально?" — запитав Сон Гук.
"Це прикро, але все гаразд, адже ми зробили все, що могли. І я відчуваю, що ми досягнемо успіху, якщо спробуємо ще раз."
"Я теж вірю, що ви вдвох пройдете підземелля 3-го рівня, якщо вам дадуть другий шанс! Успіхів," — втішив їх Сон Гук.
Потім він передав слово Кан Соль Хі.
"Кажуть, що невдача — це мати успіху! Команда Джейка та Хє Йон, я сподіваюся, ви сприймете це як урок і покажете нам ще кращі результати в майбутньому. Проте...!"
Кан Соль Хі пустотливо посміхнулася.
"Невдача залишається невдачею! Ви повинні бути покарані."
"Ох, як шкода!" — вигукнув Чон Сон Гук.
Після цього...
Джейк витягнув картку з коробки для покарань.
Його покаранням було з'їсти кімчі, приготовлене з використанням надзвичайно гострого тайського перцю "пташине око".
"Угх. Г-гостро!"
Джейк, який сміливо з'їв кімчі, боровся з собою. Його обличчя повністю почервоніло, здавалося, воно зараз вибухне.
"Уеп!"
Знаменитість Чхве Хє Йон їла обережно, проте реакція була такою ж, як у Джейка.
Вона продовжувала тупцювати ногами, а з очей потекли сльози; її обличчя було настільки червоним, що здавалося, воно ось-ось лопне.
Побачивши це, Су А сказала: "Фух. Стає гаряче, навіть просто дивлячись на них."
"Так. У них у роті, мабуть, пожежа."
Чже У кивнув головою і поглянув на Юн Се Хва.
- А в неї очі горять.
Юн Се Хва пильно дивилася на Су А.
Су А повністю ігнорувала погляд Юн Се Хва.
- Вона поводиться так, ніби тієї взагалі тут немає.
Ігнорування лише сильніше дратувало її, змушуючи вдивлятися в Су А ще інтенсивніше.
- Сподіваюся, вона сама собі вириє могилу...
Чже У хотів нагоди присоромити її, як тоді, коли він розмалював обличчя Кан Соль Хі.
- Хто знає, можливо, пізніше випаде шанс...
Чже У відвів від неї погляд.
Джейк та Хє Йон, доївши кімчі, залпом випили по цілому літру молока.
"Фух. Це було гаряче!"
"Дуже гострооооо!"
Здавалося, цього було замало, тому далі вони почали їсти йогурт.
"Джейку, як тобі покарання?" — запитав Сон Гук із пустотливим виразом обличчя.
"Хаа, хаа. Обіцяю більше не провалювати місії," — Джейк підняв руку і заприсягнувся, хоча все ще важко дихав.
"А як щодо вас, пані Хє Йон?"
"Хоо, хоо. Я думала, що помру," — сказала Хє Йон, витираючи сльози.
"Дякуємо вам за те, що ви такі стійкі. Але ви провалили місію, тому не отримаєте винагороди і повинні будете знову пройти підземелля 3-го рівня," — спокійно оголосила Соль Хі.
"Угх!"
Джейк та Хє Йон виглядали так, ніби хотіли розплакатися. Тепер покарання їхньої команди справді закінчилося.
Після цього Кан Соль Хі та Чон Сон Гук плавно перейшли до наступного сегменту.
Вони повідомили командам-переможцям, скільки ті заробили на цей момент, і поспілкувалися з кожним з учасників.
- Коли ж це закінчиться...
Звісно, єдиною думкою Чже У було закінчити це якомога швидше і піти додому.
"Пані Соль Хі, сьогодні було на що подивитися, чи не так?" — запитав Сон Гук.
Він, мабуть, мав на увазі покарання Джейка та Хє Йон.
"Ви праві. Це було досить захопливо."
Соль Хі посміхнулася очима.
"Я не мав би цього казати, але сподіваюся, що наступного разу інша команда провалиться."
Сон Гук розплився в посмішці.
"Ви не можете такого казати, пане Сон Гук! А тепер, усі наші учасники та учасниці 'Підкорювача підземель', будь ласка, працюйте ще старанніше, щоб не бути покараними!" — сказала Соль Хі.
"Наступного разу ми покажемо вам ще одну захопливу серію. Будь ласка, чекайте на неї."
"Будь ласка, чекайте на неї!" — мило закінчила Соль Хі, завершуючи зйомку.
"Знято!"
Персонал забігав навколо, а учасники попрощалися і підвелися. У цей момент Юн Се Хва підійшла до Су А.
"Ти!"
Юн Се Хва хотіла виплеснути всю свою лють.
Однак Су А заговорила першою.
"Хороша робота. Побачимося наступного разу. Бережи себе. Оппа, пішли попрощаємося з паном Джин Чхолем."
Су А потягла Чже У геть.
"Ти! Ану стій!"
Вони почули крики Юн Се Хва, але Чже У та Су А не мали наміру виконувати її бажання.
Вони не зупинялися.
Можливо тому, що вона сказала, що вони підуть до Джин Чхоля, але Юн Се Хва не пішла за ними.
Натомість Чже У відчув колючий погляд за спиною, тому злегка обернувся.
Він побачив розлючену Юн Се Хва.
"Хоо, хоо. Вона справді розлючена, чи не так?"
Су А розплилася в посмішці.
"Схоже на те."
"Цього разу я спробувала інший підхід. Я просто в лоб проігнорувала її."
"Хороша робота."
Чже У показав їй великий палець.
Третю зйомку програми «Підкорювач підземель» було завершено.
***
Особняк Едера...
Минуло чимало часу з того часу, як він востаннє бачився з Сефіро.
"Де предмет?" — запитав Сефіро.
Він виглядав досить схвильованим.
Кан О дістав з інвентарю фіолетову стрілу.
Це була стріла, яку він отримав від Воїна-Ведмедя Рудобородого розбійника, Хаміра — "Фіолетовий наконечник стріли з викарбуваним символом родини Роуз".
"Ооо," — вигукнув Сефіро, побачивши стрілу.
- Це справді одна зі стріл родини Роуз!
Родина Роуз створила стріли семи різних кольорів.
Але якщо зібрати всі сім, то можна отримати квест на вивчення таємної майстерності родини Роуз.
Як лучник, Сефіро дуже хотів цю стрілу.
"Я чув, що шанс випадання цієї стріли з монстра, який її використовує, дуже низький... Де ти її взяв?" — запитав Сефіро, тримаючи стрілу обома руками.
"Я отримав її від іменованого монстра, Воїна-Ведмедя Хаміра," — відповів Кан О.
"Хм. Зрозуміло," — сказав Сефіро, проте його очі залишалися прикутими до стріли.
"Обміняємося?" — сказав Кан О.
"Кхем."
Слово "обмін" вивело Сефіро зі заціпеніння.
-Я не можу показувати йому слабкість! — заприсягнувся Сефіро.
"Пане Сефіро, я дещо дізнався про цю стрілу і виявив, що вона пов'язана з таємною навичкою стрільби з лука."
Кан О зв'язався з Сефіро з наміром продати стрілу.
Спочатку Сефіро не був зацікавлений, але щойно почув назву стріли, одразу змінив думку і вирішив зустрітися.
Кан О не був упевнений, наскільки цінною була стріла, тому провів дослідження.
В результаті він дізнався історії про стріли родини Роуз.
Коли він вперше побачив стрілу, його Гіперінтуїція не спрацювала, тож історії, ймовірно, були правдивими.
Але правдивість цих тверджень не мала великого значення.
Важливо було те, що...
- Сефіро хоче її.
Якщо так, то він міг обміняти предмет на стільки, на скільки забажає.
"Дійсно."
Сефіро кивнув головою.
"За скільки ви її купите?" — запитав Кан О.
"Спочатку назви свою ціну," — відповів Сефіро.
"10 000 золотих."
"Кхе-кхе."
Почувши це, Сефіро сторопів і закашлявся.
"Я не буду її купувати!" — сказав Сефіро з абсолютно червоним обличчям.
"Чому? Хіба це занадто дорого?" — не соромлячись запитав Кан О.
"Ти не вважаєш, що це дорого!?"
Сефіро витріщився на Кан О. - Яке нахабство у цього хлопця!
"Ходять чутки, що це пов'язано з таємною навичкою, тому їх немає на ринку; я не знаю, яка ринкова ціна... Хіба я не можу продати її за стільки, за скільки забажаю?"
Кан О зберігав незворушний вираз обличчя.
"Я також можу вибрати не купувати її," — парирував Сефіро.
"Тоді, можливо, купите її за свій час?"
"Час?"
"Так. Якщо ви будете полювати зі мною протягом місяця, я віддам вам цю стрілу."
На даний момент Кан О не потребував грошей; йому потрібна була хороша робоча сила. Адже йому потрібно було якомога швидше підвищити рівень і стати сильнішим.
"Один місяць — це занадто багато," — не погодився Сефіро.
"Тоді я віддам вам стрілу і скорочу на один кількість разів, коли вам потрібно мені допомогти."
Він все ще міг просити Сефіро про допомогу сім разів.
Якби він запропонував скоротити кількість на один в обмін на його допомогу протягом місяця, Сефіро б відмовився в будь-якому випадку. Або попросив би скоротити кількість на три чи чотири.
Ось чому Кан О зробив таку пропозицію.
"Хм."
Сефіро обміркував це.
"Зараз я полюю на Рудобородих на горі Хельм. Після цього я попрямую до Великого Лісу."
"До Великого Лісу?"
Великий Ліс був відповідним місцем для такого гравця, як він, 220-го рівня, для полювання.
Іншими словами, допомога йому протягом місяця не була б цілковитою тратою часу.
"Так."
Кан О посміхнувся.
Підземний лабіринт Пармарл знаходився десь у Великому Лісі, і саме там він мав знайти інший демонічний меч.
Кан О планував полювати на Рудобородих розбійників протягом 2 тижнів, а потім попрямувати до Великого Лісу, коли достатньо підвищить рівень.
- Я буду полювати і шукати його одночасно.
Йому потрібен був Сефіро, щоб знайти Підземний лабіринт Пармарл. Великий Ліс був надзвичайно небезпечним, тому чим більше у нього було високорівневих членів групи, тим краще.
Зрештою Сефіро прийняв рішення.
"Я згоден."
"Тоді підпишемо контракт?" — сказав Кан О, змусивши Сефіро здригнутися.
"К-контракт — це трохи..."
Кан О посміхнувся його реакції.
"Цього разу я тебе відпущу... Тримай, бери стрілу," — "щедро" сказав Кан О.
"Д-дякую."
"Але, будь ласка, старайся щосили."
"Зрозумів!"
"Хоо, хоо."
Поплічник №2, Сефіро, повернувся.