"Я заберу ці скарби замість скрижалі" - пообіцяв собі Кан О.
Він забере скарби з собою, незважаючи ні на що.
"Спочатку нам потрібно перемогти Моніка" - сказав Едер.
"Так."
Кан О кивнув.
"Будь ласка, зважте на моє попередження. Навіть не думайте тікати зі скарбами. Божественна кара — це справді жахливо."
Голос Едера був сповнений щирості. Це було цілком природно. Зрештою, його покарала сама Богиня Смерті.
"Нам просто потрібно вбити Моніка чи як там його звати. Навіщо мені тікати зі скарбами?"
Кан О подивився на Едера з виразом обличчя, який ніби говорив: "За кого ти мене маєш!?"
"Я просто кажу це для вашого ж блага. Якщо ми не зможемо перемогти Моніка, нам варто просто залишити скарби тут і тікати."
"Цього не станеться. У цьому світі немає 'непереможних' монстрів" - заявив Кан О.
"Дійсно" - погодився Грано.
"Є монстри, з якими неможливо впоратися відразу..." - зауважив Едер.
"З нами все буде добре, адже ми знаємо його слабкість."
Кан О розплився в посмішці.
У битві з монстром найпростіша стратегія — з'ясувати його слабкі місця та використати їх.
"Ви маєте на увазі святу воду?" - сказав Грано.
"Пане Грано, ви можете використовувати святу воду з оазису у своїх водних заклинаннях?" - запитав Кан О.
"Можу."
"Чудово."
Кан О виглядав задоволеним.
Грано міг використовувати святу воду оазису для своїх заклинань, що робило його найбільшим ворогом Моніка!
"Але мені потрібно залишатися близько до оазису, щоб використовувати цю воду." - додав Грано.
"Хм. Тоді нам просто потрібно заманити його до оазису." - сказав Кан О.
"Ви справді думаєте, що він прийде до оазису, знаючи, що свята вода — його слабкість?" - запитав Едер.
"Ми маємо змусити його це зробити."
"Як?"
"Кіт ніколи не пройде повз рибу!"
***
Вхід до Вежі Мудрості зачинився, щойно група Кан О вийшла назовні.
Вони не могли знову відчинити двері, оскільки більше не мали Скрижалі Туру.
"Ех. Я справді хотів прочитати <Подорожній щоденник Гранжоля>."
На обличчі Едера з'явився жаль.
"У вас ще буде шанс пізніше." - втішив його Грано.
"Мабуть."
Едер кивнув.
Залишивши Вежу Мудрості позаду, група Кан О попрямувала до оазису.
Це не зайняло багато часу, оскільки оазис був прямо поруч із вежею.
"Хе" - засміявся Кан О.
По всьому оазису були розкидані скарби! Якщо він переможе Моніка, усе це багатство належатиме йому.
Грано дістав кілька пляшок зі свого підпростору.
"Ось."
Кан О та Едер взяли порожні пляшки і почали наповнювати їх святою водою.
Хоча Кан О та Едер не могли вплітати святу воду в заклинання, як Грано, вони могли оббризкувати нею Моніка або змащувати свою зброю.
"Готово."
Кан О поклав повні пляшки до свого інвентарю.
"Я теж закінчив."
Едер не мав ні інвентарю, ні підпростору, тому він поклав пляшки зі святою водою в сумку, що висіла на поясі.
"Наступний крок."
Кан О почав діставати скарби з оазису, а Грано та Едер наслідували його приклад.
Платиновий кубок, золота статуетка слона, діамантове намисто тощо.
Кілька коштовностей, які можна було б дорого продати ювелірним крамницям або багатіям, тепер лежали купою біля оазису.
"Думаю, цього достатньо" - сказав Грано.
"Згоден. Давайте спробуємо покликати Моніка."
Кан О підняв золотий кубок.
"Ого, яка вишукана робота. Я маю забрати це з собою." - голосно промовив Кан О.
Потім він поклав кубок до інвентарю.
"О, діамантове намисто. Це теж візьму."
Кан О почав складати один скарб за іншим до свого інвентарю.
І тоді...
Пісок почав підніматися, утворюючи невеликий пагорб.
Через свій жовтий колір його було легко відрізнити від навколишнього сірого піску.
Піщана маса ринула на них, наче гігантське цунамі.
У цьому цунамі сформувалися дві руки та людське обличчя.
Куа-а-анг!
Піщане обличчя закричало.
[Ви виявили Жадібного Моніка.]
[Ви першим знайшли його.]
"Будьте напоготові!"
Кан О дістав свій демонічний меч і змастив його святою водою.
Едер так само вчинив зі своєю булавою та чотириколірним черепним щитом.
Грано, який залишився в оазисі, почав читати заклинання спокійним голосом.
Куа-а-а!
Гігантські піщані руки Моніка полетіли в їхній бік: одна мала намір схопити Кан О, інша — Едера.
Кан О кинувся назустріч піщаній руці й атакував, відмовившись від будь-яких спроб ухилитися чи заблокувати удар.
"Ха-ап!"
Кан О змахнув мечем зверху вниз.
Свист!
Його демонічний меч розсік піщану руку Моніка.
Точніше, здавалося, що розсік.
Через руку Моніка дійсно пройшла довга лінія розрізу.
Однак!
- Я нічого не відчув.
Він взагалі нічого не відчув; це було наче удар по повітрю.
Пісок заповнив пошкоджене місце, миттєво залікувавши рану.
Піщана рука стиснулася в кулак, намагаючись схопити Кан О.
Кан О відчув знайомий холодок по всьому тілу і швидко перекотився по землі.
Хвать!
Він ухилився від руки лише на волосину; Монік схопив порожнечу.
Якби він був хоч на секунду повільнішим, то на власному досвіді відчув би, що таке потрапити в зибучі піски.
"Ху-ап."
Кан О змахнув мечем знизу вгору, залишивши рану на тильній стороні піщаної руки Моніка.
Але і цього разу він нічого не відчув.
Не було схоже, що він завдав Моніку хоч якоїсь шкоди, адже жодного осколка світла не вилетіло.
- Це ж...
Насправді його меч ні разу не торкнувся тіла Моніка. Коли лезо мало ось-ось увійти в контакт, пісок розступався сам по собі.
Едеру щастило не більше.
Він ухилився від піщаної руки і вдарив булавою зверху вниз.
Проте пісок розсіявся в місці удару, і булава пройшла крізь повітря.
"Прокляття!"
Едер швидко перейшов до наступної атаки.
Але пісок безперервно змінював форму, наче жива істота, і змащена святою водою булава Едера так і не змогла його зачепити.
Більше того, Едер відкрився, і Монік скористався цим шансом.
З руки Моніка висунулося піщане шило.
Едер швидко підняв щит. Свята вода змусила його замерехтіти.
Піщане шило на мить наблизилося до Едера, але потім зупинилося і втягнулося назад.
"Пане Кан О. Пісок може рухатися вільно. Складно влучити в нього" - крикнув Едер.
"Продовжуйте атакувати!" - Кан О кілька разів змахнув мечем і вигукнув у відповідь.
У цей момент Грано випустив своє заклинання.
Водяна куля!
Двадцять сфер зі святої води полетіли в Моніка!
Коли кулі наблизилися, Монік пронизав своє тіло отворами, дозволяючи сферам безперешкодно пролетіти крізь них.
Очі Кан О потьмяніли.
- Тц. У нього дратуюча здатність.
Вільно маніпулюючи своїм піщаним тілом, Монік з легкістю ухилявся від атак групи.
- Взагалі-то ухиляння — це моя спеціалізація.
Кан О ухилився від піщаного шила, що летіло в нього, і змахнув мечем настільки швидко, наскільки міг.
Це була максимальна швидкість, яку він міг розвинути без використання Обжерливості чи Диявольського тригера.
Проте це нічого не дало.
"Хм."
Кан О замислився, чи варто використовувати Обжерливість. З її допомогою атаки стали б швидшими та потужнішими.
Але Модун та його люди чекали на них зовні, тому він хотів приберегти Обжерливість, якщо це можливо.
Кан О вирішив поки що почекати. Тим часом Грано збирався прочитати ще одне заклинання.
Сфера Грано закрутилася.
Бульбашки зі святої води злетіли в повітря.
Вибухова крапля!
Якби бульбашки з чимось зіткнулися, стався б невеликий вибух. Проте заклинач не міг керувати їхнім рухом.
Незліченні бульбашки полетіли в бік Моніка, підхоплені вітром.
Завдяки вітру швидкість і напрямок бульбашок змінювалися; до того ж вони гойдалися в різні боки.
- Він же не зможе ухилитися від усього цього, правда?
Кан О спостерігав за ситуацією.
Однак!
Трохи знань — небезпечна річ. Монік був здатний на неможливе.
Його тіло, знову поцятковане дірками, наче базальт, дозволило бульбашкам пролетіти крізь нього, не торкнувшись поверхні.
"Неможливо!" - шоковано вигукнув Едер.
Це було настільки вражаюче, що навіть очі Грано здригнулися, хоча зазвичай він залишався спокійним.
- Так, це неможливо.
Очі Кан О блиснули.
Здатність Моніка ухилятися була абсурдною. Здавалося, він влаштований так, що по ньому не можна влучити.
"Едере, заходь у воду. Ми відступаємо" - наказав Кан О.
Не варто було продовжувати бій без плану; їм потрібно було розробити нову стратегію боротьби з Моніком.
"Зрозумів."
Едер відступив до оазису, прикриваючись щитом.
"Пане Грано. Будь ласка, подбайте про скарби за межами оазису" - сказав Кан О.
"Добре."
Грано прочитав заклинання, змусивши святу воду оазису омити скарби.
Потім Кан О відступив, не зводячи очей з Моніка.
Зрештою, Монік не зміг продовжувати переслідування, щойно вони зайшли у воду.
Куанг!
Піщане обличчя Моніка ще якийсь час ревіло.
Однак він не міг зашкодити групі Кан О самим лише криком.
Врешті-решт Монік зник у сірому піску.
Перша половина битви закінчилася нічиєю.
***
"Що нам тепер робити?"
Едер подивився на Кан О.
"Ми не зможемо перемогти його звичайними методами."
Під час бою з Моніком він дещо відчув. Цей противник не був схожий на інших монстрів; його не можна було здолати просто атакуючи та переважаючи силою.
"Згоден." - сказав Грано.
Коли він побачив, як Монік ухиляється від бульбашок, він також зрозумів, що звичайними методами його не подолати.
"Тоді як?"
"Дайте мені секунду. Дозвольте подумати."
Кан О прикрив рот рукою і замислився над тим, як йому перемогти Моніка.
- Його слабкість — свята вода, але... немає способу влучити нею в нього.
Іншими словами, їм потрібно було щось зробити, щоб вразити ядро Моніка святою водою.
- Схоже, атакувати швидше або збільшувати кількість ударів безглуздо... У такому разі нам потрібно відволікти його увагу, щоб він не зміг скористатися своєю особливою здатністю... Точно. Скарби.
Він відчув, що прийшов до правильного висновку.
Якщо вони кидатимуть у Моніка скарби і атакуватимуть, поки його увага буде розділена, хіба їхні атаки не спрацюють?
Проблема була в тому...!
- Якщо ми використаємо цей метод, я зможу забрати додому менше скарбів. А якщо це не спрацює, ми просто змарнуємо багатство.
Тому Кан О намагався придумати інші ідеї. Проте нічого не спадало на думку.
У цей момент Грано сказав: "Свята вода — не єдина слабкість Моніка."
"А що ще?" - запитав Едер.
"Його жадібність. Якщо ми використаємо цю жадібність на свою користь, вона стане його слабкістю." - пояснив Грано.
"А, он воно як? Як він відреагує, якщо ми кинемо в нього купу скарбів (вимочених у святій воді)?"
Хіба його жага до скарбів і страх перед святою водою не зіткнуться між собою? Якщо так, він обов'язково відкриється.
"Має бути інший спосіб, окрім використання скарбів" - сказав Кан О.
"Якби він був, я впевнений, ви б уже про нього подумали, пане Кан О" - зауважив Грано.
"Кхм."
Він мав рацію.
"Це може не спрацювати."
Це була остання спроба Кан О виправдатися.
"Але є шанс, що спрацює."
Грано продовжував влучати в саму суть.
"Фух. Тоді давайте зробимо це."
Зрештою Кан О погодився на план: використати скарби, щоб перемогти Моніка.
"Гаразд. Тоді давайте обговоримо деталі." - сказав Грано, посміхаючись.
Кан О не міг змусити себе посміхнутися.
Трохи згодом...
Вони розпочали другу половину битви з Моніком.