Група Кан О увійшла в каньйон Туру.
Земля всередині каньйону була сухою та потрісканою. На стіні каньйону височіла висічена в скелі статуя заввишки приблизно 20 метрів.
Статуя була виконана просто: розрізнити можна було лише очі, ніс і рот. В обох руках вона тримала посох у формі знака питання.
Інших прикметних рис не було. Попри свої розміри, вона не виглядала як витвір мистецтва.
"Це статуя Туру. В пустелі Баритон Туру відомий як бог мудрості" - пояснив Грано.
"Він один із народних богів пустелі Баритон, як бог дощу Далла?" - запитав Кан О.
"Він набагато давніший за Даллу. Люди пустелі Баритон вірять, що Туру і сама пустеля з'явилися одночасно."
"Зрозуміло."
Група Кан О спішилася. Вони ляснули верблюдів по крупах, змусивши їх покинути каньйон і зникнути.
"Будь ласка, йдіть за мною."
Грано пішов попереду до статуї Туру.
Між ступнями статуї був вхід, що вів усередину скелі.
"Це тут."
Група Кан О увійшла всередину.
Грано дістав зі свого підпростору флуоресцентний камінь.
"Люмінесцентний камінь" - промовив він заклинання, і камінь почав випромінювати світло.
Його форма та яскравість випромінюваного світла були точнісінько як у лампочки.
Грано змусив камінь за допомогою магії зависнути в повітрі. Завдяки йому вони змогли розгледіти внутрішню частину скелі.
Це був природний тунель кольору червоної глини. Стіни явно складалися з міцної породи.
Проте на них були викарбувані нечитабельні літери.
"Це що?"
Кан О провів рукою по стінах. Він міг відчути форму незнайомих літер кінчиками пальців.
"Це давні літери пустелі Баритон" - сказав Грано.
"Ви можете їх прочитати?" - запитав Кан О.
"Так, можу."
Грано безумовно був провідним експертом з пустелі Баритон. Зрештою, він був здатний розшифрувати давню писемність цих земель.
"Що там написано?" - Едер запитав те, що було на думці у Кан О.
"Це загадки, створені богом мудрості Туру, щоб випробувати людський розум."
"Загадки?" - перепитав Едер.
"Там, де ви торкаєтеся, пане Кан О, написано таке: 'Що є у людини, чого немає у бога?'" - сказав Грано.
"Що є у людини, чого немає у бога?"
Кан О замислився над запитанням.
Йому спало на думку кілька варіантів, але жоден не здався правильним.
"Хтось відповів — смерть" - сказав Грано.
Кан О та Едер кивнули. Справді, люди вмирають, а боги — ні.
"Інший відповів — мати."
"Мати?"
Кан О нахилив голову.
Навіть у богів були матері. У грецькій міфології боги народжувалися від інших богів. Наприклад, Зевс народився від своєї матері Реї.
Тоді чому вони стверджували, що у богів немає матерів?
Кан О не міг цього збагнути.
"Боги пустелі не народжувалися. Люди пустелі вірять, що вони існували від самого початку створення цього світу." - пояснив Грано.
"Хм. Зрозуміло."
Кан О видав "О, ясно" і рушив далі.
"То яка ж відповідь правильна: смерть чи мати?" - запитав Едер.
"Бог мудрості Туру — єдиний, хто знає відповідь, оскільки правильний варіант тут не вказано." - з усмішкою відповів Грано.
"Ех. Ми побачили загадку і варіанти відповідей, тож не знати, яка з них правильна — досить ніяково."
Едер скривився.
Якщо вже загадуєте загадку, то майте совість сказати, яка відповідь правильна!
"Тут є одна загадка, відповідь на яку можна перевірити." - сказав Грано.
"О, справді?"
Едер і Грано виглядали задоволеними. Час переходити від нерозгаданих таємниць!
"Так. І ця загадка — наш кінцевий пункт призначення."
***
Група Кан О йшла за Грано все глибше і глибше в тунель.
Зрештою вони дійшли до кінця.
"Це..."
Перед ними стояли дві гігантські кам'яні чаші.
Кан О підійшов до них.
Одна з чаш була заповнена однаковими камінцями розміром з великий палець.
Кан О підняв один із них. На ньому була викарбувана одна давня літера.
Він оглянув і інші камінці.
"На кожному викарбувано щось інше."
Усі камінці були ідентичними за розміром та формою, але викарбувана літера на кожному була своєю.
"Хм."
Кан О поклав камінь на місце і оглянув іншу чашу.
Друга чаша була абсолютно порожньою. Проте на її дні були викарбувані давні літери.
"Що тут написано?" - запитав Кан О.
"'Як моє ім'я?'" - сказав Грано.
"Перепрошую?" - перепитав Кан О, думаючи, що недочув.
"На дні чаші викарбуване запитання: 'Як моє ім'я?'"
"Справді?"
Кан О посміхнувся.
"Так, справді."
"То ми маємо відповісти на загадку за допомогою цих камінців?"
Кан О оглянув камінь, який тримав.
"Так. Вам просто потрібно покласти камінці з відповідними літерами в порожню чашу." - пояснив Грано.
"То нам просто треба викласти власне ім'я камінцями? Подивимося..."
Едер вдав, ніби перебирає камінці.
"Ви справді думаєте, що зможете викласти своє ім'я цими літерами?"
Грано посміхнувся.
"Як я і думав. Це не правильна відповідь, чи не так?"
Едер припинив пошуки і посміхнувся у відповідь.
"Це загадка, яку неможливо розв'язати, не знаючи давньої писемності регіону Баритон." - сказав Едер.
Щоб розв'язати загадку, потрібно було не лише прочитати запитання, а й вибрати правильні літери.
"Це не зовсім так." - заперечив Грано.
"Чому?"
"Тому що її створив бог мудрості Туру. Навіть якщо ви не вмієте читати літери, ви повинні бути в змозі розв'язати загадку."
"Справді?"
Едер виглядав шокованим.
"Так. Хочете спробувати?" - запитав Грано.
У цей момент Кан О підняв руку.
"Я спробую."
Кан О хотів перевірити, чи зможе він вибрати правильні камінці за допомогою своєї Гіперінтуїції.
"Гаразд. Прошу."
Грано та Едер зробили два кроки назад від чаші.
Кан О почав оглядати кожен камінь.
"Як і очікувалося..." - Грано спостерігав за Кан О, злегка кивнув і пробурмотів.
"Хм."
Кожного разу, коли Кан О брав камінь і нічого не відчував, він негайно переходив до наступного.
- О, як і очікувалося!
У той момент, коли він схопив один із камінців, його Гіперінтуїція спалахнула.
Це було відчуття, що в цьому камені є щось особливе! Ні, точніше буде назвати це передчуттям.
Кан О поклав цей камінь у порожню чашу.
"О-о."
Грано побачив, яку літеру вибрав Кан О, і міг лише дивитися з захватом.
Камінь, який він вибрав, належав до правильної відповіді.
Кан О відклав неправильні камінці вбік і продовжив пошуки.
- Другий.
Кан О невдовзі знайшов другий камінь за допомогою Гіперінтуїції. Він поклав його до першого.
- Третій.
Він так само легко знайшов і третій камінь і поклав його в порожню чашу.
Але щойно він це зробив, чаша почала злегка нахилятися.
"Га?"
Кан О припинив оглядати камінці та почав спостерігати.
Клац.
Він почув, як щось спрацювало всередині, і побачив, як у стіні утворився отвір.
Людина могла б пройти крізь нього, якби пригнулася.
[Ви виявили приховане підземелля — Випробувальний майданчик Мудрості.]
[Ви відкрили його першим.]
[Слава зросла.]
[Під час полювання на Випробувальному майданчику Мудрості ви отримуєте у 2 рази більше досвіду. Шанс випадіння предметів також подвоєно.]
Отвір у стіні був входом до прихованого підземелля. І він знайшов його першим!
"Ого. Як вам це вдалося...?" - запитав Едер у Кан О.
"Ну, це..."
- Завдяки моєму чуттю, Гіперінтуїції!
Кан О збирався пояснити, що використав свою інтуїцію, щоб розгадати загадку. Зрештою, це була правда.
Проте Грано втрутився саме в цей момент.
"Це тому, що вага камінців відрізнялася" - сказав Грано.
"Перепрошую? Вага?"
Едер широко розплющив очі.
"Серед усіх цих камінців є три, які важчі за інші. Це і є правильна відповідь. Чи не так, пане Кан О?"
Кан О лише почухав ніс.
- Якщо ви вже згадали про це, то камінці, які я вибрав, дійсно здавалися важчими за решту... Ну, гадаю, це не має значення.
Розв'язання загадки за допомогою ваги, а не інтуїції, виглядало тут більш логічним поясненням.
"Саме так."
Кан О ніяково посміхнувся і кивнув.
"А-а, ось чому ви сказали, що загадку можна розв'язати, навіть не знаючи, що на них написано."
Едер ляснув себе по долоні.
"Хух, ви дивовижний, пане Грано. Як ви про це здогадалися?"
Едер дивився на Грано очима, сповненими захвату та поваги.
Грано почав: "Коли я вперше прийшов сюди, я не зміг знайти потрібні камінці. Я намагався і намагався скласти якісь слова з них, але нічого не відбувалося."
Він на мить перевів подих.
"Я сів, розмірковуючи над тим, якою може бути правильна відповідь, і раптом знайшов рішення."
"І яке ж?" - запитав Едер.
Він виглядав так, ніби казав: 'Швидше кажіть. У мене вже голова обертом йде'.
"Що не має значення, в якому порядку ви кладете камінці. Іншими словами, все, що вам потрібно зробити, — це покласти правильні камінці в чашу."
"А-а."
Едер кивнув.
Кан О мовчав і слухав із великим зацікавленням.
"Ось так я зрозумів, що повинна бути якась різниця між правильними камінцями та неправильними. І зрештою виявив, що хоча вони були ідентичними за розміром і формою, деякі з камінців були важчими за решту." - закінчив своє пояснення Грано.
"Як і очікувалося! Я захоплююся вами, пане Грано."
Едер схопив Грано за руки, а його очі іскрилися.
Характер та інтелект Грано були на вищому рівні. На відміну від декого іншого, кого він знав.
"Пан Кан О зміг здогадатися про це після того, як почув мою підказку, що не обов'язково вміти читати літери. Чи не так?" - запитав Грано.
"Так, саме так."
Мета виправдовує засоби. Не мало значення, розв'язав він загадку завдяки інтуїції чи вазі.
"Кхм. Ви теж досить вражаючий, пане Кан О."
Едер не міг заперечити досягнення Кан О і показав йому великий палець.
"Це дрібниці." - гордо сказав Кан О.
"Але що саме складають ці літери?" - запитав Едер, вказуючи на три камінці в порожній чаші.
Тепер він знав спосіб розв'язання, тож хотів дізнатися, якою була сама відповідь.
"Вони не мають значення" - сказав Грано.
"Не мають значення?" - перепитав Едер.
"Так. Неважливо, як ви комбінуєте ці літери; вони не складають жодного слова" - відповів Грано.
"Оце так, вони справді намагалися нас підловити на цьому" - з усмішкою зауважив Кан О.
Бог мудрості змусив тих, хто проходив випробування, надмірно зосередитися на запитанні 'Як моє ім'я?', хоча три правильні літери не утворювали жодного зрозумілого слова.
Іншими словами, яке б слово людина не вибрала — вона б не вгадала.
"Ця загадка означає, що той, хто досить розумний, щоб бачити далі літер і помічати невидиме, володіє справжньою мудрістю." - сказав Грано.
"Мабуть, це правда."
Кан О коротко кивнув.
Потім він подивився на вхід до прихованого підземелля.
"Хай там як, із загадкою ми закінчили, тож чи не зосередитися нам тепер на прихованому підземеллі? Гей, Едере. Поклади вже камінці." - сказав Кан О.
Едер тримав правильний камінь в одній руці, а неправильний в іншій, порівнюючи їхню вагу.
"Гаразд."
Едер поклав камінці та підійшов до Кан О.
"Пане Грано, ви вже бували в цьому підземеллі раніше?" - запитав Кан О.
"Так, бував."
"Тоді, будь ласка, розкажіть нам про монстрів та боса."
"Якщо я правильно пам'ятаю, всередині немає монстрів."
"У підземеллі немає монстрів?"
Тоді яке ж це підземелля?
"Так. Щойно ви увійдете, ви опинитеся в кімнаті боса і вам доведеться відразу з ним битися."
"А-а. Тобто це підземелля з босом, але без монстрів."
Бувають найрізноманітніші підземелля. Цілком могло існувати й таке, де є лише бос.
Що ж, це непогано.
Адже він міг би вбити боса негайно і забрати всі скарби.
"А що за бос?" - запитав Кан О.
"Голем. Кам'яний голем."