Кан О прийшов до Холізею.
Дійшовши туди, він спустився на підземну арену, де його зустрів знайомий чоловік.
"О, кого ми бачимо?"
Кан О підняв руку.
Як тільки він його впізнав, обличчя красивого молодого джентльмена скривилося.
Вираз «як Даріон» все ще був популярним мемом на сайті спільноти Арт — Артсторі.
Це був Даріон, родоначальник того самого мему! Він стояв прямо перед його очима.
Кан О підійшов до Даріона і ляснув його по плечу.
"Гей, як справи?" - запитав Кан О.
"...Давно не бачилися" - сказав Даріон прибрав руку Кан О.
"Схоже, ти став набагато сильнішим" - сказав Кан О.
Кан О оглянув його з голови до ніг. Він точно виглядав інакше.
Здавалося, у нього стало більше м'язів, ніж раніше, і спорядження також було кращим.
"Я не байдикував" - різко відповів Даріон.
"Давно не бачилися, тож чому б нам не побитися на бажання?" - дражливо сказав Кан О, торкнувшись кулаком грудей Даріона.
Вираз обличчя Даріона миттєво змінився.
У нього раптом виникли флешбеки про поразку від Кан О, а також про подальший рабський контракт, усі знущання, які йому довелося витерпіти, і те, як він працював як проклятий.
"Я зараз трохи зайнятий" - сказав Даріон.
Він не міг знову потрапити в лапи цього демона.
Даріон швидко спробував утекти, але Кан О схопив його.
"Даріоне".
"Що таке?"
"Мені потрібен придатний найманець. Хочеш знову на мене попрацювати?"
Кан О пустотливо посміхнувся.
"Категорично ні".
"Хм. Тоді мені просто варто попросити Буркана позичити мені тебе..."
Перш ніж він встиг закінчити, Даріон схопив Кан О за руки.
"Будь ласка, не треба!"
Кан О чув відчай у його голосі.
"Ми давно не бачилися, тож принаймні вдай, що радий мене бачити. Перестань бути таким грубим" - сказав Кан О з серйозним виглядом.
"Я зрозумів".
Даріон змусив себе посміхнутися.
"Старайся більше".
Кан О стиснув плече Даріона рукою.
"Так, сер!" - відповів Даріон.
"Добре, то який у тебе рівень?" - запитав Кан О.
"Я виміряв свій рівень у храмі, і він виявився 95-м".
В Арті було кілька різних богів, кожному з яких були присвячені храми. Однією з функцій цих храмів було вимірювання рівня NPC.
"Лише 95-й?"
У минулому Даріон був не дуже корисним, але зараз він виглядав ще менш корисним, ніж раніше. Було очевидно, що він лише сповільнюватиме його.
"Що значить «лише»? Майстер Буркан хвалив мій швидкий ріст" - образився Даріон.
"Ну, добре, як бажаєте. Де Буркан?" - запитав Кан О.
"Йдіть прямо по коридору, поки не знайдете смугасті двері. Він буде прямо за ними".
"Відведи мене до нього".
"Прошу?"
"Я сказав — відведи мене до нього".
"Я?" - перепитав Даріон, оскільки не міг просто сказати «ні».
"Якщо не хочеш, то без проблем. Я просто попрошу Буркана позичити мені тебе" - сказав Кан О.
"Звісно... я відведу вас до нього. Будь ласка, йдіть за мною".
Ставлення Даріона миттєво змінилося. Він пішов попереду.
- От засранець.
Кан О склав руки за спиною, наче аристократ, і пішов за Даріоном розважливою ходою.
***
"Він всередині".
Даріон вказав на двері.
"Йди".
Кан О жестом наказав йому йти.
"Так. Тоді займайтеся своїми справами".
Закінчивши, Даріон швидко зник у глибині коридору.
Тук-тук.
Як тільки він постукав, Кан О почув голос Буркана з-за дверей.
"Увійдіть".
Кан О відчинив двері й увійшов.
Інтер'єр кімнати був простим. Посеред кімнати стояли стіл і стілець, а з одного боку — повсякденні речі.
"Прийшов, молодший брате?"
Буркан сидів у своєму кріслі й вітав Кан О.
"Але ти прийшов один" - сказав він, зазирнувши за спину Кан О.
Буркан казав йому, що якщо він хоче добути адамантій, то йому потрібно привезти сюди майстра-шахтаря.
"Я прийшов сьогодні не за адамантієм".
"Тоді навіщо ти прийшов?" - запитав Буркан.
"Справа в тому..."
Він детально описав, де побував: на безлюдному острові, зустрівся з водним племенем, Лупенією, а також відвідав їхню базу, Кришталевий палац Лупен. Кан О також розповів, як Валан переміг Морське Лихо, Гуректурана.
"Ого".
Буркан слухав Кан О з цікавістю на обличчі.
"Я хотів би, щоб ви передали майстру Валану повідомлення від королеви Лупенії: вона хоче знову його побачити" - пояснив Кан О.
"У мене теж немає способу зв'язатися з майстром Валаном" - Буркан знизав плечима.
"Будь ласка, скажіть йому, якщо він раптом завітає до вас" - попросив Кан О.
"Думаю, це я можу зробити. Гаразд" - погодився Буркан.
Він виконав прохання Роан, тож більше справ тут не мав.
"Остерігайся темних доріг вночі" - Буркан махнув рукою на прощання.
Кан О покинув Холізей.
Грано та Едер чекали на нього.
"Ти виконав бажання королеви Роан?" - запитав Едер.
"Так. Тепер нам залишається лише вирушити до пустелі Баритон" - відповів Кан О.
"Тоді, пішли?" - запитав Грано.
"Ходімо!"
Кан О підняв кулак у повітря.
Вони нарешті прямували до пустелі Баритон.
***
Під палючим сонцем розкинулося безкрає море піщаних дюн.
Кан О, Едер і Грано їхали кожен на верблюді, що м'яко ступав по дюнах.
Оскільки в пустелі Баритон не було жодного міста, про яке варто було б згадувати, вони не могли скористатися брамою Алтейна, щоб перенестися туди.
Тому група Кан О перенеслася до найближчого до пустелі Баритон міста і поїхала крізь пустелю на верблюдах.
Однак існувала різниця між пустелею у віртуальній реальності та пустелею у справжньому житті.
По-перше, у пустелі з'являлися монстри.
Як-от зараз!
Сірі ящірки вискочили з піску.
"Це Піщані Алігатори" - сказав уродженець пустелі Баритон, Грано.
Піщані Алігатори були корінними мешканцями пустелі Баритон. Як випливало з їхньої назви, вони були точнісінько такими ж, як справжні алігатори, за винятком розміру; вони були меншими за справжніх алігаторів.
- Думаю, рівень Піщаних Алігаторів близько 100-го.
Кан О пригадав свою інформацію про Піщаних Алігаторів.
"Едер, подбай про них".
Це був лише один монстр 100-го рівня. Кан О не потрібно було втручатися.
Вони всі були в одній групі, тож він отримував досвід незалежно від того, вбив він монстра чи ні.
"Я зрозумів".
Едер зліз зі свого верблюда і напав на алігатора.
"Хаап!"
Його булава, що випускала зелений дим, ударила по тілу алігатора.
Грано допоміг Едеру. Все ще сидячи на верблюді, він вимовив заклинання води.
Його сфера засяяла і вистрілила водяною кулею в Піщаного Алігатора.
Водяна куля!
Піщаний Алігатор не зміг довго захищатися від спільних атак Едера та Грано і невдовзі помер.
Після цього група Кан О зіткнулася з різноманітними монстрами, що мешкали в пустелі Баритон.
Вони зустріли групу Чорних Скорпіонів, які були завбільшки з людське передпліччя, а також Пустельних Змій, які вважалися корисними для витривалості. Гірше того, їм навіть трапилися монстри у формі кактусів, що ходять.
З усіх загроз монстрами, яких група в результаті вбила найбільше, були Сандуріони..
Сандуріони, монстри, що їдять пісок!
Це були сірі щипавки. Проте вони були більшими за 1 метр і виглядали набагато лютішими, ніж звичайна щипавка.
Вони не лише харчувалися піском, але й мали схильність до агресії та нападали на будь-яку живу істоту, яку бачили, що робило їх дуже схожими на бандитів.
Вони були близько 100-го рівня, але їх було важко перемогти через міцний панцир та грізні клешні.
Однак групі Кан О не було про що хвилюватися.
Кан О, Едер і Грано без вагань вбивали Сандуріонів (які з'являлися групами по 10 осіб).
Кан О вбивав Сандуріонів просто, але ефективно, використовуючи свій меч.
Едер блокував їхні клешні своїм щитом, і після того, як накладав на них прокляття, зосереджував удари булавою на одному місці на їхній спині.
Грано, який без обмежень використовував свою магію води, був неймовірно могутнім.
Водяна куля, Потік, Водяний вихор тощо.
Під натиском усіх цих водяних заклинань, обрушених на них, Сандуріони не мали іншого вибору, окрім як перекинутися і померти.
"Хм. Це дивно. Зазвичай у пустелі Баритон важко навіть побачити Сандуріонів, але ми постійно їх зустрічаємо" - сказав Грано.
"Ну, це полегшує виконання квесту, тож у цьому є свій плюс" - сказав Кан О.
Кан О отримав квест від Гільдії Шукачів Пригод на вбивство 200 Сандуріонів.
Це було дуже легко для нього, оскільки йому не потрібно було їх шукати; вони самі приходили до нього.
За таких темпів він виконає квест миттєво.
"Мені варто розслідувати це пізніше..." - пробурмотів Грано.
"Хух, скільки ще до оази Хапдала?" - запитав Едер.
Вони планували поки що залишитися в пустелі Баритон.
Їм, очевидно, потрібна була база для операцій, тому вони обрали рідне місто Грано, оазу Хапдала.
"Якщо ми просто пройдемо цю дюну, а потім ще три за нею, то маємо прибути."
Грано вказав на піщану дюну перед ними.
"Нам було б важко без вас, пане Грано" - сказав Кан О.
У пустелі не було ні знаків, ні доріг.
Тому Кан О дивувався здатності Грано так легко вести їх крізь пустелю.
Грано лише посміхнувся у відповідь.
Їхня подорож пустелею проходила гладко завдяки допомозі Грано, який був найбільшим знавцем пустелі Баритон.
***
Група Кан О прибула до оази Хапдала.
Оаза Хапдала була розташована між піщаними дюнами, наче острів посеред океану.
"Вона набагато більша, ніж я очікував."
Вона не тільки була набагато більшою, ніж він очікував, але й тут було набагато більше, ніж він очікував, юрт, а також людей.
"Оаза Хапдала спочатку була досить великою, і тут також проходить чимало людей."
Грано так довго не повертався додому, що він практично світився.
"Давайте спочатку знайдемо житло."
Грано повів групу Кан О до юрти.
"Будь ласка, зачекайте тут секунду."
Грано попросив Кан О та Едера зачекати зовні, поки він увійде до юрти.
"Бабусю Тріша."
Грано розплився в усмішці перед сивочолою старою жінкою.
"О, Грано, це ти?" - Тріша привітала Грано.
"Так. Давно не бачилися. У вас все добре?"
"Звісно!"
Грано та Тріша обмінялися приємними привітаннями, а також поділилися новинами одне з одним.
"Я прийшов сюди з групою. Чи можемо ми скористатися порожньою юртою поруч із вашою, бабусю?"
Грано перейшов одразу до справи.
"Користуйтеся нею, як забажаєте."
"Дуже вам дякую. Тоді дозвольте представити вам мою групу."
Грано покликав Кан О та Едера, які чекали зовні.
"Мене звати Кан О."
"Я Едер."
"Я Тріша. Відпочивайте з комфортом, перш ніж підете."
Кан О та Едер привіталися з Трішею і вийшли з її юрти.
Потім вони увійшли до порожньої юрти поруч із її.
Вона була побудована просто. Посередині була жаровня, а навколо неї лежав зручний килим, подушки для сидіння та подушки для сну.
Грано сів на одну з подушок, схрестивши ноги.
Кан О та Едер також знайшли свої місця і сіли.
"Вона порожня, проте добре доглянута."
Кан О озирнувся навколо. Загалом, вона була чистою та затишною.
"Її діти використовують її, коли приїжджають провідати її. Ось чому вона завжди тримає її в чистоті."
"Тоді ми можемо залишатися тут відтепер?"
Едер погладив свою подушку, ніби це місце було йому до душі.
"Так."
"Хух, хух. Ще раз переконуюся, що це добре, що ми пішли з вами, пане Грано" - сказав Кан О.
"Саме так!" - запекло погодився Едер.
"Та нічого особливого" - сказав Грано.
"Який наш план на майбутнє?" - запитав Кан О.
"Ось план, який я склав. Спершу я хотів би протестувати пристрій для створення дощу. Потім ми підкоримо приховане підземелля, а після цього знайдемо приховану оазу."
Грано пояснив план, який він склав заздалегідь.
"Ви починаєте з того, у чому впевнені найбільше."
Кан О бачив його наміри наскрізь. Він починав з того, у чому мав абсолютну впевненість.
"Ви маєте рацію."
"У мене немає проблем з вашим планом. Едер, у тебе теж немає, чи не так?"
"Очевидно, що ні."
"Добре. Тоді, як і планувалося, підемо і випробуємо пристрій для створення дощу?"
Голос Грано затремтів, а обличчя засяяло.
"Так."
"Ходімо!"
Група Кан О покинула юрту.