"Їх лише двоє?" — запитав Малкольм, почувши доповідь віце-капітана.
"Так. У них лише два члени. Але Сефіро — один із членів."
"Сефіро?"
"Лучник Вітру й власник SS-рангового Лука Лассельпіно, Сефіро."
"Чому він..."
Він пропустив "оголосив гільдійську війну проти мене!".
"Я не зовсім впевнений..."
"Хто інший хлопець?"
"Його звати Кан О. Я вперше чую про нього."
"Хмм. Але чому вони називаються "Йдемо втрьох"?"
Це було дивно; їх лише двоє, але назвалися "Йдемо втрьох".
"Можливо, один із них пішов," — сказав віце-капітан.
"Ви сказали, що гільдію створили лише кілька годин тому. Думаєте, один пішов за такий короткий час?"
"Схоже, у них виникли розбіжності з приводу війни гільдій, і вони розійшлися."
"Гадаю, так." - Малкольм кивнув головою.
Він глибоко сів на трон, ніби його тривога трохи зникла.
"Ну, у будь-якому випадку, ми повинні бути обережними, тому що Сефіро — ранкер. Візьміть кількох хлопців і скажіть, щоб були готові."
Якщо щось станеться на території гільдії, то ті, хто на чергуванні, відразу вискочать, щоб розібратися з загрозою.
"Зрозумів. Але чому вони роблять щось таке божевільне?"
Дивно, що лише двоє кинули виклик у гільдійській війні. Чи вони встановили пастку, про яку вони не знають?
"Кому це важливо. Їх лише двоє, і гільдійська війна триватиме лише день."
"Все одно..."
"Я сказав, досить!" — гаркнув Малкольм.
У той момент віце-капітан отримав повідомлення від одного з підлеглих, що охороняли вхід.
⟨Троє людей ідуть до руїн. Це гільдія "Йдемо втрьох", що оголосила нам війну.⟩
Коли починається гільдійська війна, над головою гравця з'являється маркер гільдії та ім'я.
Саме тому Грабіжники могил біля входу в Руїни Ґрехема точно знали, хто йде.
⟨Двоє точно з гільдії "Йдемо втрьох", але той у масці з посмішкою — ні.⟩
"Президенте, вони тут. Але їх троє, не двоє," — сказав віце-капітан.
"Здається, вони взяли когось з іншої гільдії допомогти. Тому й Йдемо втрьох."
"Як діяти?" — запитав віце-капітан, і Малкольм перевірив час.
Залишилася лише одна година до респавну Арумоде. Вони мусили здолати цих трьох до того.
"Якщо вони увійдуть на нашу територію, то всі атакуємо разом."
Щойно троє увійдуть на їхню територію, їх одночасно атакують усі члени Смертельного Зілля.
"А Отрута Арумоде?"
"Отрута не потрібна. Не давайте її підлеглим. Якщо потрібно, я використаю сам."
Малкольм не довіряв підлеглим. Тож не мав наміру роздавати Отруту Арумоде.
Бо вони скажуть, що використали отруту в бою, а потім продадуть.
"Тоді я накажу зібратися відразу."
"Гаразд."
Віце-капітан поспіхом вийшов.
"Сподіваюся, Сефіро дропне Лук Лассельпіно!"
Їх лише троє.
Один може бути ранкером, але в них 50 членів гільдії.
Більше того, в них Отрута Арумоде.
Ця отрута не лікувалася травами чи рідкими антидотами на ринку.
Тож Малкольм вірив, що не може програти.
***
Двоє Грабіжники могил, що охороняли вхід у Руїни Ґрехема, зникли.
"Вони йдуть усередину," — сказав Едер.
"Вони хочуть битися всередині. Кажуть, що пси з'їдають половину їжі на подвір'ї, а потім ідуть усередину," — сказав Сефіро.
"Нам легше, якщо всі атакують одночасно," — байдуже сказав Кан О.
Група Кан О незабаром прибула до входу в замок Ґрехема.
Від дверей до столиці залишилася лише одна сторона, і навіть вона звисала, немов ось-ось мала відвалитися.
Кан О увійшов. Едер і Сефіро пішли за ним.
[Вхід у підземелля Руїни Ґрехема.]
Було тихо.
Через те, що Грабіжники могил нещодавно вбили нежить, тут не було монстрів.
Група Кан О мовчки продовжувала шлях до палацу.
Гуох.
Гууу.
Тим часом кілька мерців вирвалися з підлоги, закінчуючи тишу, але група Кан О ігнорувала їх.
"Вони чекають нас всередині," — сказав Кан О.
Як тільки він наблизився до палацу, він відчув присутність кількох людей.
"Ймовірно, оточать нас," — сказав Сефіро.
"Вони ті, хто в пастці. Едере!"
"Так."
"Щойно бій почнеться, накладіть кістяні стіни на двері, щоб ніхто не втік."
"Зрозумів."
Щойно група Кан О увійшла в зруйнований сад палацу Ґрехема, то побачила кількох членів гільдії Смертельне Зілля, що зібралися навколо.
Малкольм і віце-капітан були над ними на сходах до палацу.
"Навіщо ви прийшли?" — крикнув Малкольм.
Кан О глянув на Сефіро. Він ніби казав: "Спробуй поговорити з ним".
Сефіро зробив три кроки вперед.
"Хмпф. Гільдмайстре Смертельного Зілля, пане Малкольме. Мене звати Сефіро."
"Так, і? Навіщо Лучник Вітру тут?"
"Нам потрібне тіло Арумоде. Якщо віддасте його тіло лише раз, то все можна вирішити мирно," — сказав Сефіро.
Малкольм розлютився.
"Ви вже оголосили війну. Що за чорт ви кажете!?"
Спочатку мусили запропонувати, а потім оголосити війну, якщо не спрацює!
Звісно, Малкольм ніколи не прийняв би пропозицію Сефіро.
"Так він каже."
Сефіро подивився на Кан О.
Кан О ступив уперед.
"Слухай сюди," — покликав Кан О.
"Слухай сюди?" - насупився Малкольм.
"Ти надто дурний, щоб зрозуміти?"
Мова й тон Кан О дратували нерви.
"Що?"
"Ми провокуємо бійку. Бійку. Тож стулися й бийся."
Кан О розв'язав Демонічний меч за спиною.
Едер приготував заклинання, а Сефіро натягнув стрілу.
"Ви всі божевільні! Подумати тільки, що прийшли на нашу територію лише втрьох. Подивимося, наскільки ви зухвалі!" — крикнув Малкольм.
"Тц, тц. Ти справді дурний. Що робить вас особливими? Нас трьох більш ніж досить для таких, як ви."
Кан О цокнув язиком.
"Я вбиватиму вас і після закінчення гільдійської війни."
Малкольм стиснув зуби.
Тоді як вираз віце-капітана потемнів.
"Щось не так."
Суперник надто впевнений, навіть сильно поступаючись числом.
"Президенте. Спочатку нам треба..."
"Замовкни."
Віце-капітан хотів запропонувати спочатку перевірити, але Малкольм ігнорував його слова.
"Навіть якби ви були Числами, то не вижили б! Усі, атакуйте!"
Малкольм був не лише президентом майстерні й гільдмайстром, але й кредитором! Підлеглі виконували його накази без питань.
"Уаааахк!"
"Помріть!"
Грабіжники могил закричали й кинулися.
"Едере, блокуй двері."
Кан О говорив спокійно, ніби прогулювався.
"Так."
Едер простягнув обидві руки й кастував заклинання.
Він почав накладати кістяні стіни на двері, якими вони прийшли.
Сефіро випустив стрілу.
Бам!
Стріла влучила в чоло Грабіжника могил.
Хедшот!
Великі червоні осколки вирвалися, і Грабіжник могил похитнувся.
Сефіро швидко вистрілив ще чотири стріли, всі влучили.
Кан О дістав A-рангові обладунки, отримані від Карако.
Темрява, що виливалася з Демонічного меча, огорнула обладунки.
Хруст. Хруст.
Був тривожний звук металу, що дробиться.
[Демонічний меч Убіст поглинув Обладунки з Візерунком Крила Швидкості.]
[Це предмет A-рангу.]
[Вхід у режим Обжерливості.]
[Здібності Демонічного меча й персонажа потроєно на 10 хвилин.]
Темрява виливалася з усього тіла.
- Я збираюся прикінчити стільки ворогів, скільки зможу.
Якщо він вбиватиме своїх ворогів, поки активна Обжерливість, він зможе безумовно викрадати їхні характеристики.
Оскільки до цього часу він бився переважно з босами, йому не вдавалося сповна скористатися цим неймовірним ефектом, але цього разу все було інакше.
Кан О планував убити якомога більше ворожих гравців, щоб викрасти стільки очок характеристик, скільки тільки зможе.
Кухеонг!
Кан О заревів.
Рев Барамута!
Його тіло на 30 хвилин наповнилося енергією тигра.
Він поки не став використовувати Тригер Диявола.
"Я дозволю тобі наїстися досхочу!" - вигукнув Кан О.
Кан О помчав на Грабіжників могил, наче дикий звір.
***
3 проти 50.
Очевидно, сторона з 50 мала перевагу. Ні, переважну перевагу.
Однак реальність була іншою...
"Зупиніть його!"
"Допоможіть!"
"Цей монстр!"
"Ік! Будь ласка, помри!"
Грабіжники могил кричали голосно й відчайдушно намагалися битися.
Але марно.
Він був хижаком, що випромінював струменево-чорну енергію, темрява майоріла навколо, як плащ.
Доля Грабіжників могил — бути зжертими цим хижаком.
Свіш.
Бум!
Щоразу, коли Кан О замахувався мечем, Грабіжники могил падали, як сухе листя.
[Ви перемогли члена гільдії Смертельне Зілля Ґарума.]
[Обжерливість активна.]
[Характеристики викрадено.]
[Чуття +1]
[Ви перемогли члена гільдії Смертельне Зілля Лубу.]
[Обжерливість активна.]
[Характеристики викрадено.]
[Розум +1]
Тінг.
Сефіро вистрілив стрілою.
Він був досвідченим мисливцем.
Його стріли не промахувалися.
"Цей клятий лучник!"
"Помри!"
Деякі Грабіжники могил кинулися до Сефіро й замахнулися гаками.
Він не був у небезпеці. Чесно, вони були надто слабкими, щоб загрожувати.
- Пан Кан О мав рацію.
Вони були такими слабкими, що міг думати про інше під час бою.
Він згадав розмову з Кан О.
"Грабіжники могил просто маріонетки?" — запитав Сефіро.
"Вони більше схожі на машини, які знову і знову виконують призначене завдання (вбивство нежиті), тому у них немає належного бойового чуття або досвіду, необхідного для того, щоб добре битися."
Арт не був простою грою, де сила визначалася лише рівнем.
Рівень, характеристики й екіпіровка — лише основа. Бойовий досвід, відчуття, прийняття рішень, хоробрість, бойовий дух тощо — усе це мало значення.
Як і у реальному житті, існувало кілька факторів, що робили людину сильною.
Тому Кан О заявив, що ці робітники — маріонетки.
"Але вони всі 130-го рівня..."
Руїни Ґрехема — мисливські угіддя 120-го рівня.
Оскільки вони тут так довго, то мусили бути принаймні 130-го рівня.
Плюс їх 50. Вони точно не слабкі.
"Це маріонетки 130-го рівня," — відмахнувся Кан О.
"Хмм. А що з отрутою?"
Отрута Арумоде!
Ця смертельна отрута була обов'язковою для великомасштабних рейдів.
Бо завдавала високої шкоди босам потужною токсичністю.
Це не все.
Було кілька ранкерів, що постраждали від отрути й не змогли нічого зробити, окрім померти.
"Ну, це..." — почав Кан О.
У той момент...
"Угх, ви, ідіоти! Геть з дороги!"
Крики Малкольма перервали спогади Сефіро.
Грабіжники могил швидко втекли.
Кан О зарубав двох, що відступали, а Сефіро також добив двох з них.
Едер старанно кастував магію кісток, але прикро, його сила була наскільки слабка.
У будь-якому разі вороги, що відступали, зібралися біля Малкольма.
Після того, як останній Грабіжники могил підбіг до нього, Малкольм почав спускатися сходами.
Він носив плащ, досить довгий, щоб торкатися підлоги, тож він тихо шарудів сходами, спускаючись.
"Тц, тц."
Малкольм подивився на підлеглих з незадоволенням і цокнув язиком.
Тоді ступив уперед сам.
"Вважайте за честь, що помрете від найсмертельнішої отрути світу!"
Його рука, прихована плащем, показалася.
Вона тримала горщик, схожий на традиційний корейський глечик. Це був класовий предмет, створений алхімією.
Він почав робити загадкові жести вільною рукою до глечика.
Вилилася в'язка чорна смолоподібна рідина; довга й товста, як гігантський дощовий черв'як.
Це була Отрута Арумоде, наділена штучним життям завдяки здібностям Алхіміка.
"Ось і все!"
Малкольм простягнув руку до Кан О, і гігантський чорний дощовий черв'як атакував Кан О.