Середній рейтинг переглядів трансляції Бою проти ста чоловік був 5.32%.
Чже У отримав додаткові 2 мільйони вон за перевищення 5% переглядів, тож загалом отримав 12 мільйонів вон від GBS.
І з 1000 золота Едера, яке він обміняв на готівку, у нього було 22 мільйони вон.
"Я хочу виплатити 20 мільйонів вон."
Чже У планував спочатку виплатити борг сім'ї. Зрештою, це була така марна трата — платити банку щомісячні відсотки.
"Так, так."
Працівник, відповідальний за борги, яскраво посміхнувся.
"Будь ласка, продовжіть термін погашення. Ви ж не можете знизити відсоткову ставку, чи не так?" — запитав Чже У.
"Хвилинку, сер."
Працівник подивився на монітор і перевірив інформацію сім'ї Чже У.
"У вас хороша кредитна історія, і ви ніколи не спізнювалися з відсотками. Гадаю, я можу продовжити термін викупу на 1 рік. Хочете це зробити?"
"Так."
"Термін погашення продовжено на рік, але я не можу знизити вашу відсоткову ставку," — сказав працівник, зберігаючи професійну посмішку.
"Зрозумів."
Чже У виплатив 20 мільйонів вон боргу прямо на місці.
***
По дорозі додому Чже У завітав до магазину косметики.
"Ласкаво просимо."
"Будь ласка, дайте мені крем проти зморшок."
Він купив крем проти зморшок за 200 000 вон у подарунок для матері.
"5 порцій асорті суші, будь ласка."
"Коли справа доходить до торта, ніщо не зрівняється з шоколадним."
Чже У навіть купив суші та торт для своїх сестер, пішов додому і чекав на повернення матері.
Була восьма година вечора.
Передні двері відчинилися; мама повернулася додому.
Зазвичай вона приходила близько дванадцятої, але в ці дні поверталася раніше.
"З поверненням!"
Чже У та його сестри привітали матір.
Стіл у вітальні був накритий суші, тортом, омлетними рулетами, які приготувала ЮРа, чапче* тощо.
"Що це все означає?" — запитала мати з подивом.
"У мене є хороші новини" — сказав Чже У.
"Хороші новини?"
"Я заробив чимало грошей, тому виплатив частину нашого боргу."
"Це справді гарна новина." - Мати просяяла.
Так почалася їхня проста і затишна вечірка. Уся родина сиділа навколо столу.
"Мамо, будь ласка, користуйся цим."
Чже У передав їй косметичний крем для обличчя.
"Тобі не обов'язково було витрачати на мене всі ці гроші."
"Кажуть, він позбавить тебе зморшок."
"Я буду ним користуватися."
"А де моє?" — запитала МинА, і Чже У вказав на асорті суші, ніби кажучи "просто їж".
"Тц."
"Схоже, ЮРа доїсть усе сама."
Всупереч тому, якою стрункою вона виглядала, ЮРа була великою ласункою і поглинала суші зі швидкою швидкістю.
Черевце тунця, зникло!
"Ах."
МинА втрутилася і швидко почала їсти суші.
ЮРа, яка закінчила з тортом на десерт, задоволено посміхалася і потирала живіт.
Тим часом МинА з розчаруванням смоктала свої палички.
"А тепер давайте всі підемо спати" — сказала їхня мати.
На цьому завіса їхньої сімейної вечірки опустилася.
***
"Що?" - Кан О насупив брови.
"Це..." - Едер вагався.
"Скажи мені ще раз."
"Я не зміг знайти жодної підказки" — сказав Едер, і Кан О люто подивився на нього.
"Ти нічого не зміг знайти?"
"Так. Я прочитав Хроніки Локсії від початку до кінця, але там нічого не було написано про Демонічний меч."
"Ти прочитав це належним чином чи знову просто переглянув побіжно?"
Кан О підозріло подивився на нього.
"Ні, я точно прочитав усе до кінця." - Едер відчайдушно замахав руками.
Його Гіперінтуїція не подавала жодних сигналів тривоги, тож цього разу він нічого не вигадував.
"Ти абсолютно впевнений, що там немає нічого щодо Демонічного меча?"
"Так, я абсолютно впевнений."
Едер відчайдушно перечитував Хроніки Локсії, щоб знайти хоч якусь підказку щодо Демонічного меча.
Однак підказок не знайшлося.
"Мм."
Вираз обличчя Кан О розслабився після слів Едера. Зрештою, він не міг просити його знайти те, чого не існувало.
"Там кілька разів згадуються мечі тут і там, але не було нічого, що б конкретно говорило про Демонічний меч" — сказав Едер.
"Він міг бути згаданий як таємничий або зловісний меч, а не як Демонічний меч" — сказав Кан О.
Зрештою, чоловік середнього віку в Гільдії Авантюристів або Тіно не називали його Демонічним мечем.
"Так. Я мав це на увазі під час читання, але згадок про нього не було."
"Тоді чи було там щось стосовно дивних предметів, які мали великі або успішні люди?"
"Сім'я Локсія була неймовірно відомою, тому... з цієї родини походить кілька відомих або великих особистостей, проте не було нічого, що відповідало б вашому опису, пане Кан О."
Судячи з його поведінки, було ясно, що Едер прочитав усю книгу.
Також було правдою, що ніяких явних згадок чи підказок щодо Демонічного меча не було.
Якщо так, то йому потрібно було знайти іншу підказку, крім книги.
- Чи варто мені притиснути Тіно?
Він згадав Тіно, старого, який випив ту дорогу медову воду.
"Чому б вам не спробувати запитати когось, хто причетний безпосередньо?" — раптом запропонував Едер.
"Де ти збираєшся знайти людей із розореного дому?" — запитав Кан О.
"Ви не знайдете людей; ви знайдете привидів" — сказав Едер.
"Що ти сказав?"
"Оскільки сім'я Локсія була однією з чотирьох великих лицарських родин імперії Алтейн, там має бути один або два з них, які перетворилися на Лицарів-Привидів" — сказав Едер.
"Тобто ти кажеш, що я можу просто зробити те саме, що ми робимо зараз: піти, знайти одного з лицарів Локсія і запитати їх?"
"Так."
"Де мені знайти Лицарів-Привидів?"
"Я чув, що кілька Лицарів-Привидів збираються в замку Таксен."
Оскільки Едер сам був привидом, він був обізнаний у цій темі.
"Справді? Тоді, думаю, мені доведеться піти туди, щоб знайти більше підказок."
Кан О також знав про замок Таксен.
Замок Таксен був мисливським угіддям, де мешкали Лицарі-Привиди від 60 до 80 рівня.
Це було якраз відповідне місце полювання для нього з його Демонічним мечем, що нищить привидів.
"Я також зможу там підвищити рівень."
Він знайде підказки і одночасно полюватиме на монстрів.
Це було справді привабливо для Кан О.
Він знайшов собі заняття, тож не було причини гаяти час. Він негайно встав.
Але Едер схопив його.
"Може бути важко розмовляти з ними, якщо ви підете без плану" — сказав Едер.
У минулому Лицарі-Привиди були NPC, але тепер вони безперечно були монстрами.
Як Едер!
Отже, розмова була можливою, але йому було потрібно щось, що дозволило б йому заговорити з ними.
"Не хвилюйся. У мене є план. Ти залишайся тут і прочитай Хроніки Локсії ще раз" — сказав Кан О.
"Прошу вибачення?"
Прочитати всі 1500 сторінок цього знову?
"Цього разу читай повільно. Коли будеш робити перерву, читай те, що тобі цікаво."
Він вирішив бути щедрим до Едера, оскільки той придумав блискучий план.
"Я розумію."
Едер кивнув головою; він відклав кілька книг з медицини і вчора лише поглянув на них.
"Я піду."
Кан О вийшов із центральної бібліотеки.
***
Біля Центральної бібліотеки Алтейну була майстерня кравчині.
Дерев'яна вивіска з написом "Маріанна Ганель" рипіла.
"Ласкаво просимо."
Кан О відчинив двері й увійшов всередину.
Його привітала молода кравчиня.
"Я хотів би плащ з цим зображенням, чітко видимим спереду та ззаду."
Кан О передав папір із малюнком леопарда, що кусає меч.
"Ми в Маріанни Ганель завжди робимо все можливе, щоб виконати запити наших клієнтів і зберегти їхню довіру до нас. Ваш запит, звісно, є нашим пріоритетом."
Кравчиня професійно посміхнулася.
"Будь ласка, зробіть його з найдешевшого матеріалу! Головне, щоб зображення було чітким" — сказав Кан О.
"Пане, ми щойно отримали партію високоякісного хутра Срібного Вовка, тож поки ми за це взялися..."
"Ні, дякую. Будь ласка, зробіть його згідно з моїми вимогами."
"Мм. Я розумію."
Він щойно закінчив замовляти дешевий рекламний плащ, який не мав абсолютно ніякої практичної користі чи естетичної цінності.
"Я готовий."
Отримавши плащ, Кан О попрямував до міжміської брами телепортації.
Брама, по суті, була просто великим магічним колом, накресленим на мармуровій підлозі.
Магічне коло світилося переливчастим кольором.
Кан О увійшов у магічне коло.
Оскільки він уже був зареєстрований як Авантюрист, він міг подорожувати куди завгодно, доки сплачував мито.
"Харотон!" — вигукнув Кан О.
І його огорнув переливчастий стовп світла.
[Ви заплатили 5 золотих за використання брами. Чим більша відстань, тим дорожча вартість.]
Кан О відчув себе так, ніби він щойно проїхав у ліфті, піднявшись на самий верх будівлі, а потім спустившись до самого низу.
Після цього стовп світла зник, і його привітав вигляд охайного містечка.
Харотон був затишним маленьким місцевим містечком з невеликою кількістю NPC та інших користувачів.
Кан О вийшов із міста і заграв на свистку, що виглядав як голова коня.
З лісу вибіг чорний кінь.
Він купив цього коня на кінному ярмарку.
Він міг прикликати Земляного Павука за допомогою Намиста Аліші, який спеціалізувався на лазінні по стелях або стінах, але той був повільним.
Ось чому він придбав коня, який був одночасно сильним і швидким.
"Но-о!"
Кан О напружив стегна і штовхнув боки коня ногами.
Коли кінь почав бігти, Кан О зустрів освіжаючий вітерець.
Наскільки ж він насолоджувався цим вітром.
"Ось воно."
Він бачив його здалеку; старий замок стояв між гострими скелями та каньйонами.
Це був замок Таксен.
***
Кінь повернувся до лісу, щойно він плеснув його по крупу.
Він не хвилювався; він прийде, коли б він не заграв на свистку. Так працювала система.
"Виглядає круто."
Кан О подивився на чорний замок перед собою.
Замок Таксен.
Скелі, каньйони та високі чорні вали, здавалося, закривали будь-кому вхід.
Здавалося, що лучники були напоготові всередині стін, а над ними пліч-о-пліч стояли солдати зі своїми списами.
У минулому, за часів імперії Алтейн, це була велика фортеця, яка захищала Імперію, тому тут було дислоковано незліченну кількість солдатів.
Таким чином, це був досить величний замок. Проте це було не більше ніж його минула слава.
Тепер це було місце полювання, куди приходили і йшли імениті Лицарі-Привиди.
"Почнемо?"
Кан О одягнув плащ і підняв меч.
Він пройшов через ворота, які служили і дверима, і мостом, розташованим над глибоким ровом.
"Прийми клинок лицаря Фон Гейха, який бився у великій битві під Фаталоу!"
Раптом налетів клинок!
Кан О зреагував негайно.
Клинок зустрів клинок. Однак звуку їхнього зіткнення не почулося.
Це було очевидно.
Оскільки супротивником Кан О був привид!
Все ж, це не означало, що нічого не відбувалося.
Свіш!
Демонічний меч пройшов наскрізь, розсікаючи зелений клинок самозваного Фон Гейха.
"Ні!" — закричав лицар-привид, побачивши свій зламаний клинок.
І Кан О рубав зверху вниз своїм Демонічним мечем.
"Я-як таке може бути..."
Лицар недовірливо подивився на Кан О.
Це було природно. Оскільки тіло привида, яке може проходити крізь стіни, було розрізане навпіл і розсіювалося в повітрі.
[Ви перемогли Лицаря-Привида Фон Гейха.]
Зазвичай з монстрами-привидами було неймовірно важко мати справу, оскільки фізичні атаки були проти них неефективними, і вони літали в повітрі.
Більше того, монстри в замку Таксен були всі іменитими лицарями, тож вони були ще сильнішими.
Але всього за два замахи Кан О вбив одного з них.
Справді була причина, чому Едер боявся цього меча.
Лезо Безодні!
Сила розсікати привидів!
Це була надпотужна здатність, яка дозволяла йому різати привидів, навіть якщо вони були імунні до фізичних атак.
Різати привидів було як різати воду; так, це було можливо, але Лезо Безодні дозволяло йому різати привидів так, ніби вода була кімчі з редьки.
"Рау Ганнес. Я частина доблесного лицарського ордену!"
Щойно він закінчив із Фон Гейхом, сусідні Лицарі-Привиди почали скупчуватися навколо нього.
Однак їхня доля була такою ж, як і у Фон Гейха.
Свіш.
Саксак.
Одним помахом його Демонічного меча клинки Лицарів-Привидів були розрубані на шматки.
Їхні руки, ноги, груди та голови не були винятком; усі вони були посічені.
Це була одностороння різанина!
[Ви підвищили рівень.]
- Як добре.
Кан О був задоволений великою кількістю очок досвіду, які він отримував.
І...
Не можна забувати про пошук підказок щодо місцезнаходження Демонічного меча.
"Бийся зі мною, майстром залізної булави, Гастофом."
Тоді на нього помчав величний лицар з булавою.
"Я останній нащадок родини Локсія, Кан О!" — голосно вигукнув Кан О.
Це був момент, коли з'явився ніколи раніше не бачений нащадок родини Локсія.
______
Чапче (잡채, чапчхе) — це традиційна корейська святкова страва, популярна закуска або гарнір, що складається з прозорої крохмальної (бататової) локшини (фунчози), обсмаженої з овочами (морква, шпинат, цибуля, гриби), м'ясом (зазвичай яловичина) та приправлена соєвим соусом, кунжутною олією і кунжутним насінням. Її можна подавати як гарячою, так і холодною.
