Головний будинок сім’ї Йоцуба
Вітальня
Через тиждень після прощання у Твердині Цушіма.
Тацуя виїхав рано в день битви, тож він знав про те, як завершилася ця битва, не більше, ніж те, що було оприлюднено. Зустріч з Кадзамою тут була гарною нагодою поставити кілька запитань, але здавалося, що навіть Кадзама багато чого не знав.
Після обміну інформацією з ним – хоча вся інформація, яку Тацуя міг надати, підпадала під категорію чуток – вони обмінювалися гіпотезами, коли раптом він обернувся до дверей.
У Міюкі пробіг мороз по спині. Вона знала з власного досвіду, що це означає.
І ось, нарешті…
— Вибачте, будь ласка.
Після формального стуку двері відчинилися, не чекаючи на відповідь людини по той бік.
Старший дворецький шанобливо вклонився. На відміну від попереднього хлопця, це був чоловік у похилому віці з високим становищем, про що можна було судити, лише глянувши на нього.
Але він не заговорив далі – хоча просту роботу з відчинення дверей не варто було б доручати цьому старому чоловікові.
Але ні Тацуя, ні Міюкі, ні Кадзама не вважали це дивним. Насправді вони всі думали про одне й те ж: цей старий був єдиним, хто міг виконати це завдання.
— Вибачте, що довелося чекати.
За його спиною промовила господарка резиденції.
*
— Я щиро перепрошую, — почала Мая. — Мої останні гості забрали багато часу… Ми вийшли за рамки запланованого часу, але я не могла їх прогнати…
— Будь ласка, не переймайтеся цим, — відповів Кадзама. — Ми знаємо, що ви дуже зайняті.
Зрештою вони вдвох сіли.
— Міюкі, ти теж можеш сісти, — запропонувала вона.
Міюкі повільно зробила це.
Проте Мая не заговорила до Тацуї. Він залишився стояти поруч з Міюкі, коли вона сіла на диван. Це було симетричне, дзеркальне зображення, з дворецьким, який також стояв збоку від Маї.
Перед ними стояли три білі порцелянові чашки. Для Маї, Кадзами та Міюкі, звісно. Мая жестом запропонувала їм випити чорного чаю, а після того, як сама зробила ковток, почала.
— Я покликала вас сюди сьогодні, бо хочу, щоб ви дещо знали про низку військових дій, які почалися з інциденту в Йокогамі на днях.
— Включно зі мною, мем?
Цілком природно, що Кадзама виглядав невпевненим у цьому питанні. Мая була аутсайдером у військових і бойових справах, на відміну від нього, солдата. Але вона мала для нього повідомлення, а не запитання.
— Так, і Тацуя з Міюкі теж, — сказала Мая, багатозначно посміхнувшись. Хоча вона сказала «теж», з її виразу обличчя було зрозуміло, що Тацуя і Міюкі були тими, кому вона справді хотіла щось сказати. — Міжнародна Магічна Асоціація дійшла висновку, що вибух, який стався тиждень тому у військово‑морському порту Чінхе, не був викликаний радіоактивною зброєю, як це визначено у статуті.
Зброя, що містить радіоактивні речовини, забруднює навколишнє середовище через радіоактивність її залишкових матеріалів. Цей термін в основному використовувався Міжнародною Магічною Асоціацією та асоціаціями окремих країн‑учасниць, оскільки всі вони ставили собі за мету запобігти використанню зброї, яка б спричиняла залишкове радіоактивне забруднення. Термін стосувався зброї, але також охоплював і магію, яка також спричиняла радіоактивне забруднення. Цей термін не був дуже відомим за межами асоціативних кіл, але, будучи магом – хоча і традиційним – Кадзама, звичайно, розумів це.
— Своїм рішенням вони відхилили клопотання про дисциплінарні заходи, запропоновані асоціацією.
Обличчя Міюкі на мить сильно напружилося, а потім змінилося на зітхання полегшення.
— Я не знав, що мова йшла про дисциплінарні заходи, — зізнався Кадзама рівним голосом. Втім, одна справа Міюкі; Кадзама неодмінно додумався б до такої можливості. Ніхто про це не згадував.
— Ви досить спокійно до цього ставитеся, так? Здається, ви впевнені, що вони не вишлють дисциплінарний підрозділ, — припустила Мая, натомість цього разу перейшовши на відвертість.
Маги були національним скарбом, національною зброєю і національним надбанням. Навіть цивільним магам не дозволялося діяти проти інтересів держави. Через це, в глобальному сенсі, права людей‑магів були обмежені сильніше, ніж права людей, які не є магами.
Через це Міжнародна Магічна Асоціація не мала власної військової сили. До асоціації належало недостатньо магів, щоб її можна було утворити.
Натомість вона могла організувати багатонаціональну команду, яка слугувала активною одиницею, закликаючи до підтримки країн‑членів. Якби вони створили дисциплінарний підрозділ у відповідь на цей загадковий супервибух, то всі країни, яким була вигідна втрата Японією національної могутності, надіслали б туди сильних магів. Для Кадзами, людини, пов'язаної з військовою справою, це було б життєво важливим питанням.
— Ми знали, що вони не виявлять жодних радіоактивних залишків, — відповів Кадзама. Він не сказав «Впевнений, знали і ви». У цьому не було необхідності, і він добре знав, що якби сказав, вона б викрутилася.
Як і очікувалося, Мая просто змінила тему.
— Йдемо далі. Ви знаєте, що вони стали свідками загибелі генерала Тремтячого неба, який був зі знищеним ворожим флотом?
— Юнь‑Де Лю мертвий? — перепитав Кадзама, його покерне обличчя розчинилося в новинах від Маї. Його повторення питання не було грою. Його очі широко розплющилися.
— Так, — сказала Мая. — Один з тринадцяти стратегічних магів, яких їхні уряди оприлюднили на міжнародному рівні, Юнь‑Де Лю, помер. Звичайно, Великий Азійський Альянс, здається, запровадив дуже жорсткі інформаційні обмеження щодо цього, — вона посміхнулася. — Зрештою, стратегічні маги практично не мають приватного життя.
Окремий стратегічний маг мав достатньо сили, щоб конкурувати зі стратегічною зброєю, тому, як вона сказала, вони були об'єктами інтересу для великих світових держав. І, що важливіше, для магів з цих держав. У нинішньому світі з магами доводилося боротися за допомогою магів, якщо тільки не використовувати якісь хитрощі на кшталт антиніту. Зупинка стратегічних магів була важливою місією для будь‑якого мага, залученого до військової справи.
Найбільші світові держави для підняття свого національного престижу виставили на показ тринадцять стратегічних магів. Цих магів також називали Тринадцятьма апостолами, і єдиним успішним випадком, коли нація змогла приховати дії одного з них, був випадок з Енджі Сіріус з СШПА.
Японія, звичайно, не була винятком. Шпигунська діяльність, спрямована на вивчення дій Тринадцяти апостолів, виявила лише її ім'я – точніше, її прізвисько і кодове ім'я – і той факт, що вона була неповнолітня. Нічого про особистість не було відомо. Весь збір інформації в цьому ключі був сферою діяльності Десяти головних кланів, які докладали до цього значних зусиль.
— Це означає, що Тринадцять апостолів стали Дванадцятьма апостолами, — усього в кількох простих словах Мая підсумувала причину серйозної зміни в міжнародному балансі військових сил.
А потім вона поділилася ще однією секретною інформацією, якої Кадзама не знав.
— Схоже на те, що наш уряд користується можливістю витягнути Великий Азійський Альянс на серйозні переговори, — пояснила вона. — Начальник штабу попросив сім'ю Іцува мобілізуватися, і вони погодилися. Міо супроводжує флот, який вони організували в Сасебо.
— Вона сіла на військовий корабель? — перепитала Міюкі, незважаючи на те, що виконувала роль слухача, знаючи свою позицію в цій ситуації.
— Так, — Мая не стала її критикувати. Іншими словами, ця новина була настільки несподіваною, що не було нічого дивного в тому, що вона забулася.
Міо Іцува була єдиним стратегічним магом в Японії, якого уряд оприлюднив – іншими словами, однією з Тринадцяти апостолів. За підтвердженими даними розвідки, вона була єдиною людиною в Японії, окрім Тацуї, яка могла використовувати стратегічну магію. Іншими словами, вона була козирем військових.
Її заклинання «Безодня» могло надати поверхні води напівсферичну форму, яка могла охоплювати територію радіусом від кількох десятків метрів до кількох кілометрів. Воно класифікувалося як магія управління рідиною, підгрупа магії переміщення. Будь‑які кораблі на поверхні, що потрапляли в зону дії її заклинання, сповзали вниз по крутому схилу води, або просто падали, або перекидалися, або знаходили водяну могилу у гігантських хвилях, викликаних тим, що поверхня води поверталася до нормального стану після закінчення заклинання. «Безодня» завширшки в один кілометр могла створити напівсферичну поверхню глибиною в один кілометр, легко поглинувши будь‑які підводні човни, що перебували під поверхнею.
Ця здатність, яка теоретично могла знищити цілі флоти за одну атаку, була визначена як стратегічна магія. Однак, націлившись на підземні джерела води для створення «Безодні», вона також могла використовувати її для знесення груп будівель на твердих поверхнях.
— …Але хіба це не буде надмірним навантаженням для її тіла? — занепокоєно запитала Міюкі.
— Я впевнена, що вони врахували це, коли приймали рішення – і персонал, і сім'я Іцува, — відповіла Мая, виглядаючи безтурботною. — Вони мають вірити, що ця нагода того варта.
На відміну від своїх величезних магічних здібностей, Міо Іцува була досить слабкою фізично.
Очевидно, це не було так погано для неї, коли їй було близько п'ятнадцяти, але з двадцяти років вона пересувалася в електричному інвалідному візку. Ходити їй заважала не хвороба ніг, а необхідність якомога менше виснажувати свою витривалість. Ходили чутки, що після закінчення університету вона майже не виходила з дому сім'ї Іцува.
Наразі Іцува були однією з сімей у Десяти головних кланів, але здебільшого їхнє становище пояснювалося наявністю стратегічного мага в лиці Міо. Хоча це було б відносно недалеко від місця, де вона жила, перебувати на бойовому кораблі протягом декількох днів було, в деякому роді, авантюрою.
— Так само, як ми отримали інформацію про Юнь‑Де Лю, вони, ймовірно, знають, що Міо пішла на фронт. Крім того, це непідтверджена інформація, але у нас є відомості, що доктор Бєзобразов увійшов до Владивостока.
Вираз обличчя Кадзами знову змінився, коли він почув це ім'я.
— …Ви маєте на увазі Підпалювача, Ігоря Андрєєвіча Бєзобразова?
— Так, того самого. Побачивши результати битви на південному краю Корейського півострова, кращі військові фахівці світу, схоже, переоцінюють ефективність масштабної магії.
Він не випадково промовив це, але Тацуя був здивований і цим.
Ігорь Андрєєвіч Бєзобразов був науковим співробітником Совєтської академії наук, і водночас він був стратегічним магом під командуванням Нового Совєтського Союзу. Він не був прихованим стратегічним магом, як Тацуя; він, як і Міо, був одним з Тринадцяти апостолів, національно визнаних стратегічних магів. Його стратегічна магія, «Туман‑бомба», за потужністю була на крок позаду Енджі Сіріус та «Важкого металевого вибуху» СШПА, але масштаб її руйнувань, як кажуть, був найбільшим серед усіх Тринадцяти.
Досі жодна з націй не мобілізувала стратегічних магів для справжнього бою, використовуючи їх лише для демонстрації сили. Але це означало, що нещодавня битва змусила мобілізуватися чотирьох стратегічних магів, включно з Тацуєю.
— Великий Азійський Альянс, певно, має таку ж інформацію…
— Ви маєте на увазі, що найближчими днями можливе укладення миру?
— Так, це мій скромний прогноз, — сказала Мая, з посмішкою дивлячись на Кадзаму. Як для людини у віці близько сорока років, її посмішка мала юнацьку обеззброюючу сторону в поєднанні зі зрілою спокусливістю. Вона часто виглядала молодшою за тридцять.
Однак така привабливість ніколи б не спрацювала з Кадзамою. Він мовчки чекав її наступних слів.
— …На цьому наша доля, що почалася три роки тому, завершиться, — навряд чи можна було назвати ілюзією те, що Тацуя відчув, коли Мая продовжила з того місця, на якому зупинилася, її обличчя забарвилося легким незадоволенням, ніби вона не влучила в ціль. — Однак, кілька країн зараз звертають на нас увагу через знищення військово‑морського порту Чінхе. Здається, деякі з них здогадалися, що атака була стратегічним заклинанням, і почнуть шукати того, хто його застосував. Кілька груп, вірогідно, зрозуміють паралелі між знищенням флоту ВАА та битвою за Окінаву і використають це як зачіпку. Однак, якщо особистість Тацуї буде розкрита, що ж… це буде вкрай небажана ситуація для мене.
— Я дуже добре вас розумію, — кивнув Кадзама.
Мая природно – так природно, що й не скажеш, що це була гра – пом'якшила вираз обличчя. А може, вона й справді посміхнулася від щирого задоволення.
— Я рада, що ви розумієте. Однак, щоб бути певною, я б хотіла, щоб ви деякий час утрималися від контактів з Тацуєю.
*
Переговори з Кадзамою закінчилися задовільно для Маї і, в свою чергу, для Йоцуба. Сказати, що вона обвела його навколо пальця, було б перебільшенням, але обіцянка не залучати Тацую до майбутніх бойових дій проти Великого Азійського Альянсу, безсумнівно, була зроблена у власному темпі Маї.
Звісно, чи планував він дотриматись цієї усної обіцянки, і чи вірила вона в неї на всі сто відсотків – це питання із зірочкою.
І ось Мая і Тацуя знову зустрілися у вітальні. Кадзама, звісно, пішов, коли вони закінчили свої справи – він і сам був зайнятою людиною, – але Мая твердо наказала навіть Міюкі залишити їх.
І, навіть змусивши власну прислугу вийти з кімнати, Мая не поспішала починати розмову.
Зрештою, коли вона, здавалося, незадоволено дивилася на свою порожню чашку з чаєм, Тацуя мовчки сів навпроти неї. Мовчки – і не питаючи її дозволу. Відкинувшись на спинку стільця і чекаючи, що вона заговорить, він не виражав ні напруги, ні трепету, ні страху на своєму обличчі.
Мая подивилася на нього, а потім повернула чашку на блюдце.
— Минуло вже три роки, відколи ми так сиділи поряд один з одним.
Її голос і вираз обличчя не виказували жодних ознак осуду його зухвалості.
— Це перший раз, коли ви так зі мною спілкуєтесь, тітко.
— Справді?
Замість поваги, у повітрі навколо Тацуї панував цинізм – як і завжди, в певному сенсі. На противагу цьому, тон Маї став набагато буденнішим ніж раніше.
— Якщо подумати, — сказала вона, — то ми вперше розмовляємо наодинці, чи не так?
— Так.
Проте прикметник «ласкава» не підійшов би до цієї розмови. Світло в їхніх очах було надто сильним для цього.
— Про що ви хотіли поговорити?
— Не поспішай так. Хочеш чаю?
— А ваші приятелі не піднімуть галасу, якщо ви самі заварите чай і принесете його?
Мая розсміялася від такого відвертого зауваження Тацуї.
— Знаєш, чесність не завжди є чеснотою.
— А слова турботи про інших часто боляче чути.
Швидка, відповідна контратака.
Мая не виглядала розгніваною – навпаки, вона вражено кивнула.
— Приємно час від часу говорити з кимось, хто не стримується.
— Я вам чимось не догодив?
— Ми ж тітка і племінник. Тобі не варто перейматися цим, — сказала вона, і з її тону важко було зрозуміти, чи говорила вона це щиро, чи обманювала. Вона простягнула руку до дзвінка на столі.
Стіни та двері кімнати були недостатньо тонкими, щоб м'який дзвін дзвіночка міг проникнути крізь них.
Проте, не минуло й хвилини, як у двері постукали. Мабуть, вони стежили за кімнатою якимось іншим способом, але Тацуя не збирався розгублено підводитися.
— Ви кликали, міледі?
З'явився дворецький, що був уже немолодий. Він побачив, що Тацуя зручно вмостився навпроти своєї володарки, але й оком не змигнув.
— Хаямо, принеси мені ще чаю. І принеси ще чаю для Тацуї.
— Звичайно, міледі.
Якби це був хтось на кшталт Аокі, він би почервонів і накричав на Тацую, забувши, що перед ним Мая. Але якщо вона довірила йому підслуховувати розмову своєї володарки, незалежно від того, яку причину чи форму вона мала, він ніколи не зробив би чогось настільки жалюгідного. Тацуя не розхвилювався, бо заздалегідь передбачив це.
Звісно, він також вирішив, що в будь‑якому разі немає сенсу пристойно виглядати. Будь‑хто, хто мав хоч трохи проникливості, зрозумів би, що Тацуя не з покірних.
Поки вони чекали на чай, Мая не відкривала рота. Тацуя теж не намагався її підганяти. Коли вона запитала, чи не хоче він чаю, вона мала на увазі їхню розмову. Він не був настільки тупим, щоб не зрозуміти такої простої речі, і не був настільки інфантильним, щоб не чекати так довго.
Коли вона піднесла чашку, яку приніс Хаяма, до губ, то нарешті, схоже, захотіла заговорити.
— Цього разу ти зробив немало, Тацуя.
Майже ніхто не сприйняв би її тон чи слова за чисту монету.
— Це було небагато.
Тацуя також не думав, що вона хвалить його.
— Але для Йоцуба ти зробив дещо проблематичне.
— Я прошу вибачення.
Тітка театрально зітхнула і, як і очікувалося, висловила свою скаргу, а Тацуя офіційно вибачився. Проте він не мав ані найменшого наміру принижуватися чи притискатися лобом до столу у вибаченні.
— …Ну, я знаю, що ти просто виконував наказ. Я хотіла розпитати майора Кадзаму, чи дійсно варто було заходити так далеко, але… немає сенсу хвилюватись через те, що вже зроблено.
— Я дуже вдячний.
Цього разу в його словах прозвучало трохи щирості. Не беручи до уваги, чи було це правильно, чи неправильно, навіть Тацуя подумав, що зайшов трохи задалеко. Звичайно, було б применшенням назвати безпрецедентні масштабні руйнування перебором.
— Питання в тому, що відбувається зараз, — сказала Мая.
— Чи виникне якась конкретна проблема?
Мая не відразу відповіла на запитання. Вона заплющила очі, зробила ковток чаю і повільно підняла голову. Вона глянула прямо в очі Тацуї.
Тацуя, зі свого боку, не озирався – він підніс чашку до рота так само, як це робила його тітка.
— «Зірки» рухаються.
Слова, які вона промовила, коли він не дивився на неї, були достатньо вражаючими, щоб змусити його на мить завмерти.
— Це означає, що й сама Америка почала операцію?
У цей момент погляди Маї і Тацуї нарешті зустрілися.
Їхні тягарі були незрівнянні. Мая, на плечах якої стояла могутня організація в лиці сім'ї Йоцуба, і Тацуя, якому не потрібно було захищати нікого, крім сестри.
Але світло в очах Тацуї нічим не поступалося тиску погляду Маї.
— Наразі «Зірки» лише розпочали незалежне розслідування, — пояснила вона. — Але вони вже знають, що вибух був спричинений заклинанням, яке перетворило масу на енергію. Вони суттєво звузили коло підозрюваних – навіть виділили вас з Міюкі як окремих підозрюваних.
Тацуя похитав головою на новину Маї.
— …Здатність збирати інформацію просто неймовірна.
— Вони не дарма називають себе найсильнішим у світі магічним підрозділом.
— Ні, я мав на увазі ваших людей, тітко Мая.
Він не отримав відповіді. Мая мовчала, наче її застали зненацька.
Тацуя не зробив особливо веселого обличчя, натомість відкрив рота, щоб заповнити тишу.
— «Зірки» СШПА називають себе найсильнішим магічним підрозділом у світі, і все ж ви відкопали результати їхньої розвідувальної діяльності майже в реальному часі. У вас там є шпигуни?
— …На жаль, не можу сказати.
— Ні, авжеж, ні, — сказав Тацуя, кивнувши з удаваною серйозністю на відповідь, яку йому вдалося витиснути з Маї.
Мая на мить зробила гіркий вираз обличчя, але одразу ж прикрила його посмішкою – такою ж гіркою.
— У будь‑якому разі, будь обережним у своєму оточенні, — сказала вона йому. — «Зірки» не схожі на людей, з якими ти стикався в минулому. Якщо вони вирішать, що ти завдав удару по домінуванню Америки, вони прийдуть з реальною силою, щоб усунути тебе.
— І якщо виникне можливість, що полум'я перекинеться на сім'ю Йоцуба, то окремо буде засланий убивця. Я матиму це на увазі.
Тітка і племінник втупилися одне в одного.
На їхніх обличчях більше не було навіть сліду посмішки.
— Якщо ти стільки розумієш, то це буде швидко.
— Ви змусили Міюкі вийти з кімнати, бо думали, що я знайду відповідь прямо тут, чи не так?
Тон Тацуї трохи змінився.
Його тітка не відповіла на запитання. Відповідь була в її очах, коли їхні погляди знову перетнулися.
— Тацуя, я хочу, щоб ти кинув школу.
Те, що вона сказала, було не відповіддю, а наказом.
— Що ви хочете, щоб я зробив? — запитав він.
— Залишайся тут і поводься чемно деякий час. Я пришлю іншого хранителя для Міюкі.
— Я думав, що вибір хранителя – це виключно рішення об'єкта під охороною.
— У кожного правила є винятки.
— Це правда, але… я мушу відмовити.
Якби хтось інший був присутній при цьому, він би здригнувся, наче температура в кімнаті раптово різко впала. Але це не було фізичною зміною температури, це було від підвищеного відчуття напруги в повітрі.
— Якщо я зараз раптово піду зі школи, — продовжував він, — то вважаю, що це буде все одно, що сказати світові, що я – той самий маг, який знищив флот ВАА.
— Я можу дати будь‑яку причину для цього, яка нам тільки знадобиться.
— Справді?
Вирази зникли з їхніх облич.
— Ти хочеш сказати, що не підкоришся моєму наказу?
— Міюкі – єдина, хто може віддавати мені накази.
Напруга в кімнаті досягла свого апогею.
Серед нервового повітря здавалося, що час зупинився.
А потім світ накрила ніч.
Не темрява.
Безліч яскраво сяючих зірок, що зависли в темряві.
Стеля вітальні перетворилася на безмісячне, зоряне нічне небо.
Зірки рухалися, перетворюючись на промені світла…
…і по кімнаті рознісся запах крові.
А за мить,
без жодного звуку,
ніч, що заповнювала кімнату, розлетілася на друзки.
Ніщо в кімнаті не змінилося; тітка і племінник дивилися одне на одного.
Але відчуття напруги, що заповнювало простір між ними, зникло разом з руйнуванням ночі.
— …Здається, ви досить легко обійшлися зі мною.
— Звісно, що так. Ти ж мій улюблений племінник, як‑не‑як, — з посмішкою відповіла Мая.
Ніхто з них не був поранений, і запах крові в кімнаті більше не відчувався.
— Що ж, навіть з урахуванням усього, ти був на висоті, — сказала вона. — Цього разу я дозволю тобі робити те, що ти вважаєш за потрібне.
— Дякую, — сказав Тацуя, вставши без слів і злегка вклонившись їй.
— Нема за що, — відповіла вона, махнувши рукою. — Це лише маленька винагорода за те, що ти зруйнував мою магію.
Тацуя вийшов з вітальні. Жоден голос не зупинив його.
***
Після того, як Тацуя вийшов з вітальні, Мая на деякий час поринула у власні думки. Зрештою, вона важко зітхнула і подзвонила у дзвіночок на столі.
— …Ви кликали, міледі? — запитав дворецький Хаяма, який одразу ж з'явився.
— Я міняю місце. Приготуй, будь ласка, чай для солярію і відведи туди Міюкі, — доручила Мая.
— Слухаюсь, міледі, — Хаяма вклонився і спритно прибрав використані чашки, не зустрічаючись зі своєю володаркою поглядом.
Потім, коли він уже збирався вийти з кімнати і виконати наказ Маї, вона зупинила його.
— Зачекай, — сказала вона. — Хаямо, хіба ти не хочеш мене про щось запитати?
Поглянувши на свою володарку, Хаяма шанобливо вклонився.
— Я дуже вдячний, міледі. Якщо ви дозволите мені запитати…
Хаяма був визначною фігурою в родині Йоцуба, служив як попередньому главі, так і нинішній. На вигляд він був у передпенсійному віці, але насправді йому було більше сімдесяти.
У цьому маєтку панувала атмосфера, в якій йому дозволяли говорити те, що інші боялися навіть припустити.
— Чи справді мудро залишити майстра Тацую на самоплив, міледі?
І на відміну від інших, Хаяма ніколи не висміював фальшивий статус Тацуї. Його власні магічні здібності були не на дуже високому рівні, але він бачив багато магів за ці роки. Завдяки своєму досвіду він високо оцінював Тацую.
Як мага, з яким слід бути обережним.
— Це не має значення. О, і гадаю, я досить добре розумію, чим ти стурбований. І ти маєш рацію. Він може зрадити Йоцуба в будь‑який момент.
— Дуже вдячний, міледі.
— І як я підтвердила раніше, моя магія слабо сумісна з його здібностями. Якби ми билися по‑справжньому, є велика ймовірність, що я програла б.
Заклинання Маї було названо «Метеоритний рій» японською мовою за його візуальні характеристики. Однак його англійська назва – «Метеорна лінія» – більш точно відображала його властивості.
Це було заклинання, яке закріпило за Маєю славу однієї з найсильніших магів у всьому світі, дало їй прізвиська Демониця Сходу і Королева ночі. Форма магії конвергенції, яка викривляла розподіл світла в зоні своєї дії, мала особливо велику силу в закритих просторах, таких як кімнати та тунелі.
Візуально процес заклинання виглядав так: спершу воно закривало цільову область темною бульбашкою, поцяткованою незліченною кількістю крихітних зірочок, а по‑друге, перетворювало ці фотосфери на систему променів, які пронизували ціль. Зовнішньо це виглядало так, ніби вона атакувала зливою лазерів, але не було жодного зв'язку між потужністю атаки «Метеорної лінії» та власною енергією світла. Навіть кількість світла не мала значення.
Суть цього заклинання полягала в двох речах. По‑перше, в тому, наскільки сильним воно було у викривленні розподілу світла, а по‑друге, в тому, як воно задавало координати світла у вигляді маленьких куль і тонких ліній.
Воно визначило простір, через який мало проходити світло. Цей простір, разом з будь‑якими об'єктами, що складали цей простір, був перетворений у світлопроникний стан. В результаті, неважливо, чи мішень була органічною, неорганічною, твердою, м'якою, термостійкою, пластиковою чи еластичною – в ній свердлилися отвори, щоб світло могло пройти крізь неї. Навіть надпрозоре скло не було прозорим на 100 відсотків; навіть прозорі предмети не змогли б уникнути змін, спричинених заклинанням. Заклинання просто перетворило б їх на світлопроникні, а це все одно, що просвердлити в них дірку.
Якщо поглянути на логічний бік, а не на візуальне явище, то заклинання втручалося в структурну інформацію об'єкта за допомогою розподілу світла. Потім воно безпосередньо випаровувало тверді тіла та рідини, незалежно від їхньої температури чи тиску. Іншими словами, його можна назвати різновидом демонтажної магії, оскільки воно переводило цілі в газоподібний стан. Самі промені також мали викривлений розподіл світла, що робило їх непідвладними відображенню, заломленню чи перехопленню. Навіть якщо ви оточили себе сферичним щитом, заклинання все одно створило б лінію, через яку могло б пройти 100 відсотків світла, незалежно від руху фотонів, і просто пробило б в ній дірку.
Не лише магія, яка втручалася у фізичні явища, була безсилою блокувати «Метеорну лінію», але й більшість антимагії також була безсилою. «Зонне втручання» було суто духовним методом захисту; оскільки «Метеорна лінія» подорожувала крізь фізичне середовище – світло – зупинити активацію заклинання з його допомогою було неймовірно складно. Треба було мати силу впливу на єдиний елемент – розподіл світла, що перевищувала силу Маї, інакше ви не могли б це зупинити. Мая володіла здатністю впливати на розподіл світла від народження, тож це була нездоланна перешкода. І як тільки вона активувалася, ви не могли протистояти, використовуючи там «Зонне втручання». Явище – перезапис зі спотвореним розподілом світла – вже було б задане там як заздалегідь встановлений факт.
Її не могли зупинити ні антифізичний захист, ні антимагічний захист, ні «Фаланга» сім'ї Джюмонджі, яка одночасно включала і той, і інший захист. Саме тому Мая вважалась непереможною в битві магів і однією з найсильніших магів у світі.
Однак… оскільки «Метеорна лінія» опосередковано втручалася в конструктивну інформацію обмеженого простору, що включала в себе об'єкт як складову частину, вона катастрофічно не підходила для заклинання Тацуї, яке безпосередньо втручалося в конструктивну інформацію. Пряме втручання в просторову конструкцію легко зруйнувало б обмежене поле ночі, яке створювалося шляхом втручання в просторову конструкцію за допомогою світла.
— І мушу сказати, що існує велика ймовірність того, що він мене вб'є. Але навіть якщо Тацуя може зрадити рід Йоцуба, Міюкі не зможе. І Міюкі ніколи не сприйматиме Йоцуба як ворога.
— Однак, леді Міюкі, схоже, глибоко залежить від майстра Тацуї. Якщо він підніме прапор повстання проти сім'ї, я не думаю, що вона зможе піти проти його волі, — зауважив Хаяма, серйозно нахмуривши брови.
Однак не було жодних ознак того, що цей контраргумент розлютив Маю.
— Все буде добре. Не треба промивати комусь мізки, щоб вплинути на його свідомість. Я ж не мушу тобі багато пояснювати, правда ж, Хаямо?
Різка посмішка Маї була забарвлена жалем.
— Міюкі ніколи не зможе уникнути відповідальності, яку на неї поклали. Так її виховала моя сестра. І Тацуя ніколи не зможе зробити щось, що змусить Міюкі страждати.
— …Але зробити це, міледі…
— Так. Це ганьба для інших дітей, які претендують на цю посаду, але наступною главою сім'ї буде Міюкі, щоб не перетворити Тацую, цього монстра, на ворога.
— Тоді ми за будь‑яку ціну маємо зробити так, щоб леді Міюкі стала главою сім'ї.
— Не хвилюйся, Хаямо. У мене є план і на цей випадок, — сказала Мая, її усмішка була абсолютно розслабленою.
Хаяма глибоко вклонився, висловлюючи найбільшу повагу, і цього разу вийшов з вітальні.
*
Для широких верств населення Йокогамський інцидент 2095 року нашої ери був природним продовженням битви за Окінаву 2092 року і спробою помститися за поразку три роки тому – або, можливо, за невдалу місію.
Але це також можна назвати лише історичною іронією, що серія військових дій, які призвели до операції вторгнення в Йокогаму, закінчилася так само, як і битва за Окінаву.
Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі. Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!
Також заходь у мій телеграм, там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub