Через рік після відставки Асафа в землі прайд став набагато спокійнішим.
Асаф переміг 60 ворогів самотужки, і ніхто більше не наважувався вторгатися в ці землі. Мохату правил справедливо, і багато хто з довгожителів вважали його більш схожим на Муфаса, ніж Асафа.
Щодо колишнього короля, то він стояв за скелею гордості в озері і відпочивав зі своїми друзями.
- Ось це життя! - Сказав Тімон, нарешті відчувши, що вони знову разом, вся команда... - Він подумав, проводячи Аяну, Налу і Захару смердючим поглядом.
Ті сиділи поодаль, відчуваючи відразу до того, що збиралася зробити команда.
- Не звертай на них уваги, Тімон, вони ніколи не зрозуміють Хакуна Матата!
Потім він підхопив ще одну залитку і проковтнув її!
- Асафу, не думай, що зможеш перемогти цього разу!
Аяна відчула, що її нудить і відійшла подалі.
- Слабкі кішки, ось якою повинна бути справжня жінка!
- Колись я був королем, дозвольте мені показати вам чому це так! - Сімба сказав, що вплетає 4 равлики.
- Ну, я був королем!
- Ну, я король! На жаль, це було занадто для нього і він мало не помер. Тімону довелося виштовхувати слимаків, натискаючи на груди.
- Хахааха. - Вони всі сміялися.
Але Асаф почувався пригніченим, бо з кожним тижням зменшувався кількість слимаків, які всі могли їсти.
Асаф бачив, що Тімон і Пумба старіють. Те саме можна сказати про Імані.
Хаму був до повноліття і не виглядав порушеним.
- Знаєш... Ми хвилювалися за тебе. - Раптом сказав Тімон, дивлячись в небо.
- Я? - Перепитав Асафа.
– Так... Щоразу, коли ти приходив, у тебе були тривожні очі... Але тобі довелося повернутися через свої обов'язки. - Тімон сказав.
Асафа посміхнувся, він не думав, що хтось це помітив, але схоже, ті, з ким він ріс, знали його краще, ніж він вважав.
- Чому ти ніколи нічого не говорив? - З цікавістю запитав Асафа.
- Хіба це не ускладнило б тебе? - запитав Тімон.
Асаф здивувався. Якщо б його команда попросила провести їй більше часу, коли в нього немає цього брата, він би почувався дуже погано. Схоже, в останні кілька років не тільки він стримував себе.
- Дякую, без вас я б нічого не зміг зробити. - Казав Асафа.
- Ні, ти використав свою змію і створив армію левів, думаю, що ти б справився й без нас. - Хаму говорив, не розуміючи атмосфери.
Асафа ніяково відвернулися.
Коли він встав, зі скелі прайд спустилася левиця, за якою радісно слідував одне дитинча.
- Дідусюа, я сумував за тобою! - Крикнув лев'ятко і стрибнув у озеро назустріч Асафу.
Асаф запаникував і підхопив внука, який не вмів плавати.
- Обережно, Зубери! - З гнівом сказав Асафа.
- Я знав, що ти врятуєш мене, дідусь! - З радістю сказав дитинча.
Асафа зітхнув: його онуку було вже шість місяців, і він був наслідним принцом... але він був нерозсудливий.
Мохату успадкував його працьовиті гени і запліднив чотири самки. Це був його первісток, інші ще не народилися.
Але Асафа турбувало, кронпринц був занадто безстрашний...
- Ах, ти повернувся, маленький маля! Цього разу я навчу тебе, як не судити про книгу за її обкладинки, і чому завжди потрібно довіряти незнайомцям! - Тімон сказав.
- Тімон, якщо ти не хочеш перетворитися на шашлик, будь ласка, помовч... - Казав Асафа.
Зрештою Асаф зрозумів, звідки Зубери взяв свої погані звички.
- Тесть, я залишу його у вас на ніч. - сказала молода жінка, повертаючись.
Це стало звичним явищем, бо Асаф і команда любили Зубери.
- Бідний Зубері, тут він здобуде ще більше поганих звичок... - Зітхнувши, сказав Сімба.
Асаф подивився на нього і подумав, чи не так само відчувала себе їхня мертва мати, коли її діти були малятами.
Він посміхнувся при згадці про свою матір. Вона померла через кілька днів після виходу Асафа на пенсію, і останні дні свого життя вони провели разом.
Асаф взяв на руки Зубері, ім’я якого було вибрано в пам’ять про Сарабі, бо вони звучали схоже.
Асаф усміхнувся, подумавши про циклічне життя
Всі вони пройшли до спального місця і поступилися на свої місця.
- А-а, як же я за цим сумував! - Сказав Тімон, вкладаючись у гриву Асафи.
Асаф усміхнувся, бо теж це пропустив.
Це була його історія, історія короля Асафа.
Від підлітків до дорослого життя.
Від юного малята до молодого, вільного дорослого чоловіка без жодних обов'язків, до молодшого короля з великою відповідальністю за відродження свого прайду і землі, перед батьком та вчителем... Зрештою, старійшина, який вийшов на пенсію і отримує задоволення від своєї важкої праці.
Історія короля Асафа, сина Муфаси та великого правителя землі прайд.