- Муфаса не мій син... Він мій батько. - Казав Асафа, витріщаючись на мавпу.
- Але що, якби Муфаса був твоїм сином... - Мавпа говорила повільно, ніби хотіла відкрити щось принципово нове.
- Ти б зненавидів його, якби він потрапив у біду і тобі довелося б рятувати його навіть ціною свого життя? - Рафіці запитав серйозному тоном, вперше за весь час дивлячись прямо в очі Асафа.
- Ні, це моя відповідальність як його батька захищати його навіть якщо я помру. Якби це був мій син... - Раптом очі Асафа розширилися, і він щось зрозумів.
У цей момент Асаф зрозумів, що каже йому батько... - Що б ти не відчував за собою, це не має значення, ти мій син, і померти, щоб захистити тебе, - це моя відповідальність, І я ніколи не покладаю на тебе відповідальності за це. Ти мій син! - Ось що казав йому батько.
Батько розумів, що Асаф відчуває провину за свою смерть. Але це не було важливо навіть тоді, коли він справді помер першим чоловіком, а батько ніколи не звинувачує свого сина.
- Я його син... - Прошепотів Асафа, але він занурився у роздуми і здавався трохи не в собі.
Рафи посміхнувся і подивився на небо.
- Так ось який подарунок ти залишив Рафіці! Гарний подарунок, старий друже! - Рафі сказав, що він дуже вдоволений.
Асаф навіть не помітив, що Рафічі кричав у небо.
« Я Асафа, син Муфаси », — впевнено сказав Асафу, не відчуваючи відповідальності за смерть батька.
Якби я помер, захищаючи Симбу, я б ніколи не відчував, що це його вина, як би безглуздо Сімба себе ні вів... Бо він мій брат. - Батько ніколи не відчуватиме вини за те, що я його син... Асаф з усмішкою подумав.
Піднявшись, він помітив мавпу в медитації.
- Мавпа, дякую тобі! - Сказав Асафа, зрозумівши, що бабуїн насправді не такий вже й божевільний, як здається.
- Мене звати Рафікі, я друг твого батька. - Рафікі говорив з закритими очима.
- Я так і зрозумів.
- І що ж ти тепер робитимеш, мій король? - Рафіні сказав, що відкривши одне око.
- Спочатку я повинен повернути те, що належить мені... - Він впевнено сказав Асафа.
Рафи кивнув.
- Тоді я забороняю всім божевільним бабуїнам ступати на територію прайдлендів! - Сказав Асафа і повернувся, збираючись йти.
*Віш*
Асаф почув звук удару і втік від палиці, якою Рафізі замахнувся ззаду.
- Відмінно, хороші рефлекси! - Рафікі сказав, дуже вражений.
Асаф усміхнувся до нього, продовжуючи йти.
Його довго не було, а коли він повернувся, то виявив, що вся його банда щось обговорює.
Схоже, вони теж не могли заснути.
- Зрозуміло, значить його дядько - злий король. - Сказав Пумба.
- Нарешті до тебе дійшло! - З укором сказала Аяна.
- Але як я можу бути його дядьком, якщо я змія? - Хаму здавалося ще більш спантеличеним.
- Як... Як ти дійшов висновку, що ти його дядько? - Аяна мало не втратила почуттів, почувши це.
- Ти сказав, що його дядько король, а я - король цього Форреста, значить, я його дядька? - Хаму використав свою суперлогіку.
Нала і Аяна втупилися на нього з розпухними ротами.
- Так, у цьому є сенс! - Імані підтвердила гіпотезу Хамові, підперши лапою підборіддя, поки він глибоко обмірковував свої слова.
- Ні, ні! У його дядька є шрам? - Сказав Пумба.
- Ні, послухайте. Дядя Асафи, лев, став злим королем Прайдлендів. Тепер нам потрібно, щоб Асаф повернувся і врятував прайдленди! - сказала Нала, відчуваючи, що її сестра скоро почне вбивати.
- Ооо, чому ти цього не сказала! - Сказав Тімон, зрозумівши це.
- МИ СКАЗАЛИ! х2
- Стривайте, так я правильно зрозумів, Асафа дійсно король? - Імані запитала, коли до неї дійшло.
- Так! - Нала теж поволі здавалася.
Очі Імані розширилися...
Вона раптом обняла Тімона, Пумбу і Хаму і щось прошепотіла їм.
- Я думаю, ми повинні слідувати за Асафом і перемогти злого короля зі шрамом! - Прошепотіла вона команді.
- Ви збожеволіли? Хіба ви не чули її? Це сутичка між левами та гієнами, і ті й інші хочуть нас з'їсти! - Тімон не погодився
- Крім того, їм допомагає їхній дядько, який може перемогти злого короля! - Хаму вніс свою частку
- Ні-ні, хлопці, послухайте, якщо Асафа стане королем... Тільки уявіть собі, яке у нас буде королівське життя! - Імані пояснила свої аргументи.
- Почекайте, у мене з'явилася ідея! Якщо Асаф стане королем, а ми будемо його найближчими друзями, уявіть собі розкішні умови життя з безліччю левів, які захищатимуть нас! - Тімону прийшла в голову блискуча ідея.
Всі вони раптом занурилися в роздуми. Життя тут, у Форесті, було гарне, але королівське життя? Це ще краще.
- Ех, я думаю, як найближчі друзі Асафа, ми повинні бути безкорисливими і допомагати йому, коли він цього потребує! - Голосно і сміливо сказав Хаму.
- Згоден!
- Згоден!
- Згоден!
Нала і Аяна дивилися один на одного і відчували, що щось не так. Вони не чули, про що шепотилися члени команди, але трохи підказало їм, що ці хлопці зараз ведуть себе просто безсоромно.
- Для мене буде багато значити, якщо ви підете за мною! - Сказав Асафа, почувши їхні останні слова, коли він прийшов сюди.
Вони всі повернулися до нього.
- Я не хотів просити вас залишити своє життя тут заради мене, але те, що ви готові йти за мною, значить для мене все!
- Ваша високість!
- У нас так не прийнято! - Сказав Асафа, махаючи лапою.
Хаамму теж вклонився, і тоді він зрозумів, що таке важливість... Як він, суперзмея, король Фореста, міг кланятися іншим? У гіршому випадку він був рівним Асафові, а в кращому — суперкоролем і вищим від звичайного царювання Асафа.
- Ти мене обдурив. - Роздратовано сказав Хаму.
Асафа проігнорував і почав йти до спального місця, бо хотів спати. Йому треба було відпочити, бо завтра вони відправляться у дорогу.
- Не ігноруй мене, скажи мені правду: ти хочеш послабити мій захист, щоб узурпувати мій трон! - Сказав Хаму, вказуючи хвостом на Асафа, але той помітив, що всі його ігнорують і почав йти до свого спального місця.
– Ха... Він не хоче моєї корони? Ні, ви мене не обманюєте! - Він крикнув і неохоче намагався наздогнати їх, бо найкраще місце для сну - це м'яка й затишна грива Асафи, і якщо Тімон прийде туди першим, він може зайняти його улюблене місце.
- Божевілля, ви обдурили мене, щоб зайняти моє місце! - Заволив Хаму, доганяючи його, але всі вони вже встигли зайняти свої спальні місця.