- Що відбувається? - Вона запитала іншого антилопа, коли вони помітили, що земля тремтить.
Можливо, стався землетрус.
- Подивися туди! - сказала інша, дивлячись в сторону горизонту, де вони побачили важкий дим заповнив небо, - все це виходило від виверження вулкана, що лежав далеко від антилоп.
- Поспішаємо геть! - Дихаючи, вона сказала антилопу. Навіть якщо стихійне лихо було далеко, його лякав кожен, хто дивився на нього.
А посеред вулкана по невідомій стежці йшов лев. Сімба розділилася зі своїм братом, і йому довелося вибрати довгу подорож довкола гори. Лава вже майже досягла його і текла дуже швидко.
Сімба майже нічого не бачив перед собою через дим, а його лапи почали горіти, тому що вулкан нагрівався.
Він не знав, яким шляхом йому йти. Адже це було далеко від місця їхнього перебування і сподівався тільки на краще.
Коли він біг, то побачив, що стежка, якою спускався, веде в долину на горі. Йому нічого не залишалось, як продовжити шлях.
Сімба, проживши кілька років, відчула, що температура стала ще більшою. Оглянувшись назад, він виявив, що лава тече ще швидше через вибраний їм шлях в долину, вона наближалася до нього, і йому нічого не залишалось, як бігти ще скоріше, хоча він ледве бачив, куди біжить.
Коли він втік з усіх сил, його лапа спіткнулася об камінь, і він впав у долину, яка стала дуже крутою.
Він намагався встояти на ногах, але не встиг зупинити своє падіння, як долина розверзлася, і він опинився на скелі і кувиркнувся вниз.
Симба тільки відчув, як його тіло котиться і падає вниз, а земля під ним раптово зникла, і під йому виявився лише повітря, коли він падав з скелі.
Коли він впав, то інстинктивно заричав. Могутній рев лева можна почути на відстані 8 км. Його могутній рев відлунням рознісся по всій горі.
Його падіння було понад 9 метрів, і він врізався у невелике дерево відламав його.
Сімба і всі троє впали на вершину великої скелі. Коли він впав, то вдарився головою і Сімба знепритомнів.
Лава продовжувала текти, поки не досягла скелі на яку впав Сімба, і потекла вниз, як водоспад. Від скелі відкололася велика скеля і впала на багато частин.
На щастя, він потрапив у хвіст лише тоді, коли осколок скелі завбільшки з баскетбольний м’яч пронісся по небі до Сімби.
Осколок скелі вдарився об його хвіст з такою силою, що 70 відсотків хвоста Сімби було відрізано.
Лава почала стікатися, наче водоспад, заповнюючи все довкола і незабаром лава знову стікала з гори, як потоп.
Великий камінь, на який Сімба впав без свідомості, раптом розколовся на дві частини через жару лави. Одна половина залишилася на місці і незабаром була поглинута лавою.
А друга половина великої скелі, на якій лежав Сімба, почала плисти вниз по горі разом з річкою лави.
Гора, на якій лежав Сімба, повільно поглиналася лавою в міру того, як вона пливла вниз.
За кілька кілометрів від місця, де Сімба впав зі скелі, Асаф утік з усіх сил і сподівався знову зустрітися з братом.
Коли він утік, то невдовзі почув крики й зойк Тімона та інших.
Асафа чув, як вони втікають вниз і звуть його та свого брата.
Невдовзі він наздогнав їх.
Хаму сидів на Пумбі і кричав, а Тімон був на Імані як коні. Обидва кричали, кличаючи Симбу або Асафа, сподіваючись, що з ними все гаразд.
Асаф чув, як їхні голоси тривожаться.
- БУТТРЕЄ, БАТЬКИ! - Асафу, що втікав поруч з ними, і вони знайшли його неушкодженим та живим.
Тімон якраз збирався запитати його про це, але помітив у ньому схвильований і неспокійний вигляд Асафа.
Від темного диму, через який вони втекли, всі стали чорними або сірими. А Асафові дісталося більше за всіх, бо він був попереду усіх від вулкана.
Коли вони втекли, Хам раптом впав з голови Пумби і спіткнувся об землю. Хаму було важко втриматися на вершині Пумби, адже він не мав рук.
Пумба вже збирався зупинитися і підхопити його, але Асафа, який був далі всіх, крикнув йому, щоб він продовжував.
- ТАК, ДАЛІДАЙ! НЕ ОБРАЩАЙ НА МЕНІ ВНИМ! ЩО МИ ОБА! - Він кричав Хаму, готовий віддати своє життя за те, щоб інший вижив.
На жаль, його героїчний дух був зламаний, коли Асаф підійшов до Хама, підхопив його ротом і побіг далі.
- А, НЕВАЖНО, Я ВИЖЕВУ З ТОБОЮ! - Поправив себе Хаму.
Раптом усі почули сильний рев. Всі зрозуміли, що це лев’ячий рев, і він звучав дуже стривожено.
Цей рев змусив всіх зупинитися і озирнутися, всі були дуже стривожені.
Асаф завмер, згадавши про те, що він бачив того дня... У той день, коли його батько впав зі скелі, його рев тоді був моторошно схожий на той, що пролунав зараз.
- Асафа! - Помітив Тімон, ніби в тумані.
Пумба і Тімон стурбовані, коли подивилися одне на одного.
Він знову закричав, намагаючись повернути Асафу здоровий глузд, але здавалося, що Асаф потрапив у ментальний лабіринт.
Імані підійшла до Асафа і відвісила йому велику полоху.
- Зараз не час хвилюватися, нам треба бігти або ми помремо! - Вона сердито сказала, дивлячись на найближчу лаву.
Здається, що це вплинуло на Асафа, бо він повернувся до реальності і побіг уперед.
- Симба... Краще б з тобою все було в порядку, - подумав він, і хоча здавалося, що він зосереджений на бігу, у грудях у нього все стискалося і трудилося.