Він серйозно думав, чи варто йому просто позбутися цієї дивної пантери.
- Гей, дай відповідь на моє запитання, хіба не знаєш, що грубіти старшим невежливо! - сказала вона гордим тоном. Її поведінка змінилася після того, як вона дізналася, що він дитина.
– Ты... Зовсім безсоромна, так? - Нарешті Асаф відповів змученим голосом.
Імані підійшла до нього і грюкала по спині.
- Слухай, малюке, схоже ніхто не цінував твої манери, відтепер ти можеш називати мене вчите ... Ні, зви мене майстер, я збираюся навчити тебе всьому, що знаю! - сказала вона з новонабутою гордістю.
Зрештою, вона є старшою тут і тому мусить бути терпеливою, щоб не звертати уваги на погану поведінку дитини.
Асаф просто стояв, злегка затулив рота від її наглого...
- Асафа, ти тут? - Раптом почувся голос Пумби, а за ним підійшли Тімон і Сімба.
Інстинктивно Імані готувалася боротися за своє життя, бо подумала, що Асаф дійсно обманув її і його, так звана банда.
- Так і думала, ти обдурив мене... А? У нас з'явилась доставка їжі? - Вона змінила тон, побачивши жирну та соковиту страву "Пубрези", подана з гарніром Тімон.
І Тімон, і Пумба відчували інстинктивний страх за своє життя, коли побачили чорну пантеру, що стояла поряд з Асафом.
- Вони не їжа, а мої друзі! - Казав Асафа, куснувши її лапою по голові, щоб збити її хижий склад розуму.
- А-а-сафа, що це за милий, зовсім не голодний на вигляд песик? - тремтливим голосом запитав Тімон.
- Забрати двох левів, врешті-решт було поганою ідеєю! - Прошепотів Пумба з тремтячими ногами.
- Який потворний лев! - сказав Симба.
- ЯК ГРУБО, СУПЛЯК, ПІДНІМАТИ СВОЇ ЛАПИ НА МАСТІРА! ХОЧЕш, ЩОБИ Я ТЕБ'Я ІЗБІЛА? - Імані з гнівом закричала на Асафа.
- Боже, заспокойтеся всі... Це Пумба, Тімон і Сімба, моя сім'я, а це, хлопці, Імані, дивна незнайомка! - Уявив їх Асафа, щоб не з'явилось ще більше непорозумінь.
- А, так ось воно що! - Тимофіон заговорив, коли до нього дійшло.
- Він сказав сім'ї! - Він сказав Пумба зі сльозами на очах.
Сімба все ще виглядав безтурботним.
- Ми хвилювалися, малюке! - Пумба пояснив.
— Тоді вертаймося, — з зітханням відповів Асаф.
Через кілька метрів Пумба здригнувся. Оглянувшись назад, його серце майже зупинилося.
За ними слідувала чорна пантера.
- А-асафа, твоя подруга... - Він не зміг продовжити заплановану промову.
- Гей, чому ти все ще переслідуєш мене? - Асаф не міг викликати свого роздратування.
- Тепер я твій майстер, тому мені потрібно стежити за тобою, — сказала вона, відводячи погляд.
– ...
– ...
– ...
– ... Добре, але якщо ти спробуєш з'їсти нас, Асафа і Симба покажуть тобі справжню левову силу! - Сказав зі сміливістю Тімон.
- Ти теж лев? Я думала, ти бездоганний леопард! - Вона сказала, радісно підходячи до Симбе, щоб спостерігати за ним.
- Леопонг? - Перепитав Симба.
- Ну він на лева схожий ще, але з плямами і тому подібне! - Тімон використав свої знання і спробував пояснити.
– О...
З якоїсь причини Імані також приєдналася до їхньої групи, і вона була непохитною в тому, щоб навчати Асафа, хоча він жодного разу не погодився.
Майже через два роки вони стали п’ятероми, які нагадують справжню сім’ю. Кожного разу Імані забиралась нагору і спала на одній з гілок дерева, під яким спали інші.
Асаф мав здатність до лазання, тому почав копіювати її і завдяки своїй вищій силі вже міг змагатися з нею.
Сімби, хоча він і міг лазити по деревах, але не так добре.
- А де Асаф? - Імані запитала, прокинувшись і виявивши, що у трійці чергове змагання.
— Він пішов ще на тиждень, — відповів Сімба.
– Е-е, знову? Чому мені не сказав? - Нарікала вона.
Асаф почав зникати кожного місяця на тиждень. Він був так вже п'ятий місяць, і ніхто не знав куди.
- Тц, схоже мені доведеться навчити його манерами, коли він повернеться! - Роздратований пантера.
Але насправді Асаф повертався в землю прайд. Від постійного почуття провини, що б'є по ньому, він не зміг втриматися. І справи ставали все гіршими. Всього за три роки все було нижче, ніж він міг собі уявити.
У гніві він таємно прослідкував за групою гієн-розвідників і напав на них.
Він не досяг максимальних розмірів у силу віку, але був на рівні вже зі дорослим самцем. Це дало йому змогу провести бій з п’ятьма гієнами.
У той час він серйозно постраждав і отримав маленький шрам на лапі, але йому вдалося розправитися з ними перед тим, як утекти.
І коли він повернувся, то зрозуміла справа, товариші хвилювалися. Асаф не розповів про те, що сталося.
З того часу він повертався в прайд і полював на гієн, навіть не підозрюючи, як розвивалася його вправність у мисливстві.
Ропоаре!
- Ще один напад? Які ж ви марні! - Заричав Шрам на зустрічах левів і гієн.
Ніхто не відповідав, адже це мало наслідки.
- Принаймні з'ясували... Хто стоїть за цими нападами? - Шрам заспокоївся і поставив питання левів.
- Це лев через межі прайду, але ми не знаємо хто конкретно ... - Сарабі сказала.
- ... Збільшіть кількість розвідників і переконайтеся, що краще охороняти територію, – Шрам говорив з жахливою спокійністю.
- Так, мій король! - Заговорили гієни.
Коли Асаф знову прибув у прайд, то був здивований, коли побачив запах левів невдовзі після того, як він там опинився.
Це виглядало дивним, адже вони зазвичай не забиралися так далеко.
Молодий лев вжив запобіжних заходів і вибрав довгу стежку, де йому було легше приховати свої сліди.
Коли він підійшов до центральних земель прайд, то почав вишукувати гієн.
Але, на ще більше здивування, їхня група подвоїлась. Здавалося, ніби стали побоюватися його.
Асаф, сховавшись на високому дереві, мовчав до групи гієн.
- Ахахах, Шрам так розлютився, страшно-страдно! - Викрала одну з гієн.
- Найкраща частина в тому, що... Ти бачив морди левів, гвахха, хіба тобі не хочеться просто вбити їх усіх?
Асаф просто слухав, як вони жартували і мовчки спостерігали за ними.
Він закрив очі і спробував прислухатися, щоб побачити, чи є ще хто-небудь поблизу, але більше нікого не виявив.
Коли він знову відкрив очі, його хижий погляд не відходив від найбільшої гієни.