Імператорський палац.
- Схоже, мій імператорський дядько ще на щось здатний, — Посміхнувся імператор Сюань.
Се Линь сидів внизу, дивлячись на свої руки і думаючи про своє серце, та й не відповідав, роблячи вигляд, що нічого не чув.
Хоча імператор Сюань не любив принца Ань Хуаня і навіть хотів скинути його, він таки був членом імператорської сім’ї.
На щастя, імператор Сюань і не очікував відповіді, він просто хотів вилити свої емоції.
- Заради пам'яті покійного імператора я хотів зберегти йому життя, але тепер він сам шукає смерті, так що нехай не звинувачує мене, « Очі імператора Сюань відразу стали гострими, і в них з’явилась сильна спрага до вбивства.
— Раз так, давайте зіграємо за його правилами.
*
Після того як вони покинули палац Ганьде, настала ніч.
Се Линь підняв голову і подивився на небо. На небі не було видно жодної зірки, тільки туманний півмісяць висів у нічному повітрі.
— Дорога темна і слизька, пан Се, будьте обережні в дорозі, — Сказав скопець Децзи, який стояв біля імператора Сюань з усмішкою.
Се Лінь кивнув і відповів:
- Так, пане Де, можете повертатися.
Сказавши це, він повернувся і сів у свою карету, яка чекала його біля воріт палацу.
Теперішній світ і процвітання далися нелегко, і він ні за що не дозволить нікому зруйнувати їх через особисту вигоду.
У минулому імператор Сюань був занадто м'який і, незважаючи на його та Юнь Суй заперечення, пощадив життя принца Аня Хуя. Цього разу він не дасть йому жодного шансу.
Через три дні.
— Ваша Величносте, стара принцеса нездорова, і послала чоловіка доповісти, що хотіла б, щоб ви відвідали її, — Сказав Сяо Децзи, входячи у двері і підійшовши до імператора Суаню.
Імператор Сюань нахмурився:
- Хуаян захворіла? Як її стан? Чи імператори запрошували до себе лікаря, щоб оглянути його?
- Ваша Величність, це... Раб не знає, - Сяо Децзи виглядав дивно.
— Я особисто піду в резиденцію Хуаян, щоб подивитися. Сяо Децзи, візьми з собою кілька людей і підемо зі мною. — Повелїв імператор Сюань.
— Да, — Слуга вклонився і відповів.
Імператор Сюань вирушив у цю подорож, щоб вийти з палацу і розлучатися; відвідування резиденції принцеси було лише приводом. Тому він узяв із собою лише кількох особистих слуг і двох охоронців.
Група покинула палац і попрямувала прямо до резиденції принцеси. Хоча візит був привідомим, все ж потрібно було координації пристойності.
- Де ваша пані?
- Раби вітають Ваша Величносте, нехай живе Імператор! — хором поклонилися служниці.
Імператор Сюань махнув рукою і сказав:
— Не потрібно церемоній, встаньте. Відведіть мене до вашої пані.
— Да, — Відказала одна з дівчат. — Ваша Величність, сюди, будь ласка, принцеса чекає на вас у павільйоні Ханьдань.
Як тільки імператор Сюань пішов за служницею і підійшов до входу в павільйон Ханьдань, він зустрів Хуаян.
— Брат-імператор прийшов досить швидко, — Хуян злегка усміхнулась.
— Кхм, — імператор Сюань почувався незручно під її поглядом і посміхнувся: - Брат-імператор адже турбується про твоє здоров'я.
Хуян легко фирнула, але не почала відкривати його справжніх намірів.
— Пошли. Люди в стайні вже приготували екіпаж, а місця в ресторані я уже зареєструвала заздалегідь. - Хуян спокійно сказала.
Почувши це, імператор Сюань зрадів:
- Все-таки Хуаян, ти розумієш свого старшого брата.
Ресторан Чживей.
- Прошу вас, панове, проходьте всередину.
Як тільки імператор Сюань і Хуаян вийшли з екіпажу, слуга біля входу щиро привітав їх.
— Номер один у небесному залі, — З легкою посмішкою сказала Цінзі слуге.
Усмішка на обличчі слуги не змінилася, він як і раніше був веселий, але не підоборонний:
- Прошу вас, панове, прошу за мною.
Вся група пішла за слугою на другий поверх.
— Ось меню, панове, подивіться що б ви хотіли замовити? — Слуга подав імператору Сюаню і Хуяйн меню.
Ці двоє явно були господарями, а їх аура відрізнялася від інших.
Імператор Сюань взяв меню і, тільки відкривши першу сторінку, був здивований.
Це меню відрізнялося від того, що він бачив раніше. У попередньому меню були лише назви страв, а в цьому меню малюнки і кожна страва була зображена дуже живо.
Не дивно, що цей ресторан має такий добрий бізнес і винахідливість власника перевершила всіх інших.
- Принесіть нам Гого Утка-мандаринку, потрохи всіх овочів, з закусок ось це і ось ці рибні кульки, креветки Лявіна голова, — імператор Сюань серйозно робив замовлення.
Слуга слухає, як цей нібито дуже заможний гість робить замовлення, таємно ахнув. Стільки всього, чи зможе він це з'їсти?
- Кхм, пане, в нашому заведенні є одне правило, « Коли гість бачить, що він не збирається зупинятись, слуга набрався сміливості і перервав його ».
Є правила? Цей ресторан з Хого дуже цікавий.
— М? Кажи, — імператор Сюань з цікавістю підпер щоку і подивився на слугу.
Офіціант вибачаюче посміхнувся і сказав:
- Гості, не гнівайтеся. Наш господар, щоб гості не переплавили їжі і щоб її менше викидали, встановив правило: якщо страви не доїдають, то за решту треба заплатити стільки ж грошей.
- Що?
Імператор Сюань подумав, що почув.
За їжу, яку він сам замовив, якщо не доест, потрібно буде заплатити ще раз?
Хуаян, навпаки, сприйняла це спокійно, наче це було щось, що ця людина могла б зробити.
— Ці кілька страв не потрібні, а цих достатньо по одній порції. — Хуян поглянула на приголомшеного імператора Сюаня, вказала пальцем на меню і сказала офіціанту.
— Добре, гості, почекайте трохи, гарячий Хого зараз принесуть, - офіціант налив імператору Сюаню і Хуяйн чай, взяв меню й вийшов.
Хуаян покинула погляд на охоронців і сказала:
- Ви йдіть до сусідньої кімнати, тут достатньо двох слуг.
— Це...
Один з охоронців глянув на імператора Сюаня, і йому було важко.
— Уступіться. — імператор Сюань, невідомо коли прийшов у себе.
Охоронець склав руки в уклоні і сказав:
- Слухаюсь.
Почекавши деякий час, але так і не дожидаючи, поки принесуть їжу, імператор Сюань нахмурився і досить повільно сказав:
- Сяо Децзи, вийди і подивися.
- Слухаюсь.
Слуга шанобливо відповів, потім вклонився і вийшов з окремої кімнати. Коли двері зачинилися, в очах Давида все зникло, його почуття було дуже холодним.