Раптом, за дверима однієї з окремих кімнат, вона почула таку розмову.
І це була не мова династії Далян, а саме така ж, як мова тієї країни, яку вона знала у своєму попередньому житті.
Ця розмова звучала так, ніби вони щось задумали, і це відчуття було дивно знайомим.
Точно, хіба це не сюжети з тих дорам її колишнього життя, де вони задумали заподіяти шкоду людям?
— Ого, виявляється в таких місцях дійсно обговорюють такі справи.
Шень Чжі була трохи вражена, але подумавши, що це логічно.
Найбезпечніше місце — найбезпечніше. У закусочних завжди багатолюдне, і публіка там найрізніша. Крім того, мова цих людей була настільки своєрідною, що звичайна людина не могла б зрозуміти її. Якби Шен Чжиї в минулому житті не вчила японської з анімації, вона б теж нічого не розібрала.
Просто тим японцям не пощастило, що вони зіткнулися з такою самою людиною, як Шен Чжій, яка випадково опинилася біля їхніх дверей у цей момент, та й мала гострий слух.
- Хто там зовні?
Люди в окремій кімнаті відчували чиюсь присутність за дверима і миттєво нас занепокоїлися.
Шен Чжія хотіла швидко злизнути, зробивши вигляд, що просто проходила повз нього, але не очікувала, щоб всередині були такі чуйні люди, які відразу помітили її.
Тепер піти було неможливо. Вона не вірила, що зможе втекти швидше, ніж її наздоженуть вбивці.
- Привіт, шановні гості. Я господиня цієї гарячої закусочної, прийшла дізнатися, як вам їсти.
Шен Чжиї міцно стиснула кулаки. Біль від нігтів, що впали в долоню, допоміг їй трохи заспокоїтись і зібратися.
Тепер головне — зберігати спокій, не видати себе нічим. Інакше вона закінчиться тут сьогодні.
Люди в кімнаті переглянулися. Один з них сказав:
— Ах, це господиня. Проходьте, будь ласка.
Вбивці чули про те, що в цій закусочній Гого прийнято так робити.
Господиня та офіціанти час від часу запитують думку гостей, щоб заохочувати їх до добрих учинків і негайно виправляти погане.
Тепер вони були налаштовані напівскептично і одноголосно вирішили впустити її, щоб з'ясувати, чи не підслухала вона розмову.
Жодна деталь не повинна проковтнутися назовні!
Шень Чжиї посміхнулася, піднявши кутки губ, і штовхнув двері в приватну кімнату.
У ту ж мить, як двері відчинилися, її погляд появився трьох чоловіків, що сиділи біля вікна.
Вони були непримітні, середнього зросту, одягнені дуже просто, такі що загублені в натовпі і їх не знайти.
Ось вони, справжні вбивці.
Красиві вбивці з серіалів просто не існують, хіба ні? З такою пам'ятною зовнішністю, як вони можуть ховатися? Як тільки оголосять нагороду, їх швидко зловлять.
- Привіт, шановні гості. — З усмішкою сказала Шен Чжиї.
— Добридень, господиня. Що ви хотіли запитати? — запитав один з трьох, що сидів зліва, окинувши Шень Чжія поглядом.
— Лише кілька невеликих запитань. Якщо гості не захочуть відповідати, я не буду наполягати, — Шен Чжі, відчуваючи себе дуже незручно під пристойними поглядами трьох чоловіків. Вона прожила два життя, і вперше зіткнулася з вбивцями.
Це не дора, це реальність.
— Нічого страшного, господиня, запитайте. — Усміхнувся той чоловік, але холод в його очах не зник.
- Тоді прошу вибачення за тривогу, — Шань Чжія усміхнулася ввічливо і почала питати: — Чи сьогоднішні інгредієнти свіжі?
- Свіжі.
— Який смак у бульйону? Не надто гострий або солоний? Чи занадто прісний? — Я продовжувала питати Шен Чжиї.
— Все чудово, ми їмо, і смак дуже хороший.
*
Шень Чжі поставила багато запитань, поки не відчула сухість у роті, і тільки тоді зупинилася.
- Я закінчила запитувати, чи є у вас шановні гості, ще якісь пропозиції для нашого закладу? — Шен Чжиї поглянула на них, усмішка на її обличчі не змінилася.
Той чоловік похитав головою:
— Ні, господиня, це заведення дуже хороше.
— Якби не ваш заклад, ми б не знали, скільки зусиль нам довелося докласти, щоб досягти свого.
— Тоді я не буду заважати вам, шановні гості, насолоджуватися їжею. Якщо щось знадобиться, просто скажіть.
— Добре, господиня, щасливої дороги.
- Старший брат, чому б не вбити її?
У той момент, коли Шень Чжиї повернулася, вона раптом почула ці слова, але її кроки не зупинилися, і навіть її фігура не здригнулася. Вона спокійно вийшла з окремої кімнати, закривши за собою двері.
- Здається, вона не чула нашої розмови.
— Старший брат, заспокойся, як люди з династії Далян можуть розуміти мову нашої династії?
але все ж краще бути обережним.
*
Вийшовши з приватної кімнати, Шень Чжия попрямувала вниз сходами. Звуки позаду неї ставали все тихіше і, нарешті, зовсім стихли.
Коли вона спустилася на перший поверх, до залу для гостей, Шень Чжия нарешті змогла видихнути. Тільки зараз вона усвідомила, що вся її спина промокла від холодного поту. Одяг, що прилипнув до шкіри, змусив її здригнутися від прохолодного вітру, який дув з відкритого вікна.
Чи їй вдалося уникнути лиха?
Шен Чжий довго дивилася на відкрите вікно. Мимо проходило багато людей, але вона не помічала їх. Раптом вона тяжко здула і поступово опритомніла.
Схоже, їй пощастило.
Згідно з повідомленням, хто пережив велику скорботу, це принесе йому велике щастя. Вона не просила про щастя, а лише хотіла мати в майбутньому спокій і безпеку.
Однак ця праця здавалась непростою, і Шен Чжія вирішила повідомити про це Се Ліню.
Що, якщо це були якісь втікачі? Крім того, вони були надто небезпечними. Їх слід зловити і не залишати на волі, щоб їх не викликати тривогу.
Шен Чжиї встала і залишила ресторан Чживей, прямуючи до Шанна Цзі.
У цей час Се Лінь вже мав прийти.