Шен Чжиї, йдучи за Цінзі, увійшла в кімнату і швидко озиралася.
Це було схоже на ті маленькі банкати, що вона бачила в дорамах у попередньому житті: поважні жінки сиділи на м'яких подушках за індивідуальними столиками, а в центрі було залишено вільний простір для виступів. У цей момент танцівниці вже граціозно кружляли під музику.
Але чому перший столик справа від старшої принцеси був порожній? Чи це її місце на сьогоднішній бенкеті?
Не може бути! Це місце, зазвичай, було призначене для шановної леді. Якщо вона, будучи простолюдинкою, займе його, скільки ж заздрісних поглядів вона на себе збере...
Однак слова Цінзі підтвердили догадку Шен Чжії.
- Пані Шень, місце праворуч від принцеси залишено для вас, будь ласка, сідайте. — тихо вимовила Цінзі. Під звуки музики, крім неї і Шень Чжиї, ніхто не міг цього почути.
Шень Чжиї фальшиво посміхнулася кутками губ і тихо відповіла:
— Да.
Цинсі задоволена, ледь помітним рухом, який, крім Шен Чжії, яка постійно стежила за нею, ніхто не помітив.
Шен Чжиї пішла за Цинзі до призначеного для неї місця, поклонилася старшій принцесі і тільки потім сіла.
Всі знамениті леді на банці, побачивши незнайому дівчину, яка сиділа на самому парному місці, були кілька здивовані. Вони переглянулися зі знайомими сусідками, і в очах кожного читали подив.
Ніхто не знав, хто це щойно належить. Невже це принцеса з іншої країни, яка прибувала для шлюбного союзу з імператором?
Хуаян сиділа на чолі столу, спостерігаючи за відомими дамами, чиї обличчя виражали різні емоції. У її серці не було ні найменшого хвилювання. Вона спокійно випила ковток чаю, очікуючи початку вистави.
Шен Чжиї сиділа знатною дамою герцога Яна. За логікою, вона повинна була зайняти місце Шень Чжиї, але несподівано, коли розсадилися принцеса сказала, що це місце зарезервовано для таємничого гостя і їй довелося сісти справа внизу.
У цей момент пані з сім'ї Ян, прикидаючись, що п"є чай, крадькома озиралася навпроти неї.
Риси обличчя були дуже красиві, на цьому обличчі не було жодних незбагненної деталі, особливо очі - чисті і живі, як у оленя в глибині лісу. Манера, з якою вона поклонилася і сіла, була надзвичайно витонченою, особливо її талія, така тонка, що здавалося, її можна обхопити самими пальцями. Ян Шюе подумала, що якщо докласти трохи зусиль, то можна її зламати.
Яка красуня! Цікаво, з якої вона сім'ї? Така чарівна, чому її раніше ніколи не бачили?
Інші знамениті жінки за столом теж роздивлялися Шен Чжія, і більшість з них поділяли думки Ян Шюе.
Поки всі розглядали Шень Чжія, служниці принцеси вже розбили закуски для сьогоднішнього маленького банка на маленьких столиках перед кожною господинею. Жінки, які люблять їсти смачну їжу, поступово прищеплюють увагу до жінок з високим рівнем апетиту. Усі почали розглядати незнайомі вишукані ягоди перед собою.
Ян Шюе з цікавістю озирнулася на столі. Блюд було багато, але кожна порція була дуже маленькою, не більше трьох укусів.
Золотисте піроподібне, розміром з кулак дитини, зовні не виглядало чимось особливим, але раз воно з'явилося на бенкеті принцеси, то в ньому є щось незвичайне?
Потім погляд Ян Шюе привернуло смарагдно-зелене, прозоре пирожне. Його шкірка була соковито-зелена, а всередині приховувалась ніжна, білосніжна олія. Можливо, через те, що кухар охолодив його в льодовику, від нього виходив легкий холодок. Коли Ян Шюе побачила такий прохолодний і освіжний обід у літній день, то відразу відчула її погаслий апетит.
Поруч з апетитним тістечком лежала тарілка із яскраво-червоними креветками. Креветки були вигнуті, наче маленькі коржі, і поклали стосом на блюдці, що надавало їм елегантного й чудового вигляду. Судячи з аромату, вони повинні були бути гострими і характерним запахом перцю чилі, який розбудив ще більший апетит у Ян Шюе.
Поки всі уважно розглядали страви сьогоднішньої вечері, принцеса заговорила.
— Спробуйте, гості, і скажіть, який смак угоду я спеціально приготувала для вас. — Почала принцеса з легкою посмішкою на губах.
Говорячи це, вона мигцем поглянула на Шень Чжиї.
Шан Чжиї опустила очі і вдавала скромність, думаючи про себе:
« Якщо мене вже не назвали по імені, я зроблю вигляд, що нічого не бачу».
— Да, — хором відповіли вельможні дами. Тільки після того, як принцеса взяла палички, інші також почали їсти смачну страву.
Ян Шюе взяла паличками той обід, який прийняла раніше - це найпрозоріше пироцтво.
На смак воно виявилося солодким і м’яким, з легкою пружністю тіста, який обгорнений навколо тяжучого масла. Ян Шюе відчув холодну вдачу, і це принесло велике задоволення.
Смачно!
Цього прийому було всього три штуки, і Ян Шюе з'їла їх всі.
Після пиріжки Ян Шюе поглянула на напій, який був неподалік. Як же таке витончене напоєння могло поєднуватися з таким грубим?
Промокнувши губи чистим, м’яким хустком, Ян Шюе звернулася до принцеси.
- Ваше Високість, сьогоднішні обіди були прекрасні. У Шауе є одне скромне прохання, — сказала Ян Шюе, злегка поклонившись принцесці.
Почувши це, Хуаян трохи підняла брову:
— О? Яке ж у вас просте прохання? Розкажи.
Ян Шюе повільно сказала:
— Кажуть, що в палаці старшої принцеси є лікер фруктового смаку. Його смак настільки приємний, щоб сам імператор не перестав його хвалити. Цікаво, чи сьогоднішні обіди будуть подібні до ліккера старшої принцеси?
Вона вже давно мріяла скуштувати фруктовий лікер з палацу старшу принцесу, але принцеса дуже дорожила ним і не видавала його напоказ. Вона сподівалася, що сьогодні їй вдасться скористатися з цієї нагоди.
Хоча це називали фруктовим лікером, насправді то був фруктовий сік з рисовим вином із палацу старшої принцеси. Кажуть, що після того як принцеса вперше спробувала його скуштувати, вона була дуже задоволена і рясно нагородила виноробство. Можливо, фруктовий лікер був занадто приголомшливим і хоча пізніше інші винороби також готували непогані фрукти, вони вже не були такими видатними в порівнянні з першим.
Старша принцеса не очікувала, що Ян Шюе висуне таку вимогу. Вона подивилася на неї на мить і ліниво сказала:
- Якщо вже я рідко влаштую для вас банкет, сьогодні буде по-твоєму. Цинзі, принеси кілька глеків мого фруктового лікеру, охолоди їх і налий усім благородним дамам.
— Да, — Відказала Цінзі й усунулася.