Шен Чжий налила всім у магазині по чаші, і всі втішились цим свіжим напійом. На здивування Шені Чжі, найбільше напій з кислих слив сподобався Лі Сяо Шітоу.
Однак, трохи подумавши, вона зрозуміла, що кисло-солодкі напої більше подобаються дівчатам.
— Господиня, цей напій з кислих слив втамовує спрагу і відсвіжує. Більшість відвідувачів, які приходять до магазину з вулиці, відчувають спрагу, і одна миска цього прохолодного та освіжний напій повинна принести їм велике задоволення. - Лі Сюань похвалила. Здавалося, що вона вже думала про те, як напій з кислих слив буде використовуватися великим попитом у магазині.
Шень Чжиї з глибоким почуттям кивнула:
Звісно.
Глиняний горщик з напоєм із кислих слив стояв біля прилавка, який був прихований новою тонкою білою бавовняною тканиною, яка захищала від пилу і уповільнювала танення льоду в горшці. У ньому було багато льоду, що приблизно відповідало крижаному погребі і тому температура в залі була набагато прохолоднішою та комфортною.
— Ого, господиня Шень, чому у вас в магазині так прохолодно? — Прийшов постійний клієнт.
Шен Чжиї подумала:
"Хіба може бути не прохолодно, якщо тут стоїть глиняний горщик з льодом?"
— У магазині щойно приготували новий кисло-солодкий напій, який смакніший за охолоджену форму. У горщику багато льоду, тому в магазині прохолодніше, — сказала Шень Чжія, вказуючи на глиняний горщик.
— Холодний напій? Що це? Принесіть мені чашу.
Гість, що знепритомнів від спеки і спраги, почувши від Шен Чжії, яке в її лавці щойно приготували крижаний напій, та ще й кисло-сладкий, тут же відчув, як у нього потекли слинки.
Прийшов клієнт! Шан Чжиї з усмішкою відповіла:
— Пане, почекайте трохи, зараз принесу вам чашу.
Лі Цянь приніс з кухні чисту чашу і подав гостю напій.
Напій в білій порцеляновій чашці був дуже темного кольору, не схожий на ті, що він пив раніше, які були блідими. На перший погляд він нагадував лікарський відвар, але підійшовши, можна було вловити легкий аромат Османтусу. Гість обережно зробив ковток.
Він був прохолодним і погашував жар, викликаний літньою духотою, затонув спрагу та викликав слини. Зробивши один ковток, чоловік не міг зробити другий. Випивши декілька великих ковток, гість глибоко зітхнув і відразу відчув сильний голод. Апетит, пригнічений жаром, повернувся.
— Господиня Шен, що у вас є на обід? І принесіть мені ще одну чашку цього напою, він дуже смачний.
Гість вибрав місце ближче до глиняного горщика і приготувався зробити замовлення.
У спекотний літній день, зайшовши на прохолодну лавку з можливістю випити крижаного напою, гість був дуже задоволений і вирішив обідати тут і надалі.
— Цей напій називається "Суанмейтан" (попиток з кислої сливи). На обід є фрикадельки, свинина « Днупо», смажені баранья чірки та смажена курка, а також свіжі овочі. Що б ви хотіли замовити?
Шен Чжий перерахувала страви з меню своєї крамниці.
- Що таке "Ливові голови" і свинина "Дунпо"? — Нерозумно запитав гість. Він дійсно ніколи не чув про ці дві страви і не міг здогадатися з назви.
Шен Чжиї не знала, як пояснити. Одна страва отримала свою назву через схожість з головою лева, а інша - на честь кухаря, який його приготував.
Шен Чжий, подумавши:
— Пане, почекайте небагато. Лі Цянь, принеси з кухні "Ливові голови" і свинину « Дунпо», щоб гість міг подивитися.
Отримавши вказівку, Лі Цянь швидко пішов на кухню і приніс одну "Лювінову голову" та шматок свинини « Дунпо» для показу гостю.
Фрутті в чашечці розміром з жіночий кулак, полита соусом і апетитний аромат. В іншій чаші свинина "Дунпо" була яскраво-червоним кольором, з блискучою шкіркою, що виглядає дуже м'якою, ніжною і смачною.
Голодний гість, відчувши сильний аромат м'ясної страви, мимовільно сковтнув слину:
- Мені обидва ці страви, і ще одну порцію салату.
- Скільки фрикаделек ви хочете? Свину велику чи маленьку порцію? Велика порція - вісім шматків м'яса, п'ятдесят монет; маленька пурция — чотири куски м"ясо, двадцять пять монет, — Шен Чжия.
Оскільки літо, і більшість людей мають поганий апетит, Шень Чжії боялися, що порція буде занадто великою. Тому вона встановила різні ціни за різну порцію, щоб гість міг вибрати сам.
— Дві фрикадельки "Лювіна голова" і велика порція свинини « Дунпо".
Порівнявши дві страви, гість все ж зрадив свинину.
— Добре, почекайте трохи, салат зараз принесуть.
Шен Чжиї підмигнула Лі Цяню, щоб той пішов на кухню готувати закуски.
- Приємного апетиту, якщо щось знадобиться, покличте мене. — усміхнулась Шен Чжиї.
Поки Шен Чжі та Лі Цянь були зайняті на кухні, Лі Сюань вже вилила гостю чашу сливового напою.
Лі Цянь швидко приготував і подав закуску: холодний салат з бамбукової соломи та квашеної капусти, наповнений оцтом. Він був призначений для збудження апетиту і знімання жиру.
Свініна "Дунпо" була солоною і запашною, з легкою солодкістю, шкіра була м'якою та клейкою. Гість був вражений, що зі свинини можна приготувати таку смачну страву, і з'їв кілька шматків підряд, перш ніж уповільнитися і почати смакувати смак.
Після кількох великих шматків свинини, яка все ж була досить жирною стравою, у роті було відчуття ситості. У цей момент, взявши паличками трохи закуски і випиваючи ковток кисло-сладкого напою, гість позбувся жиру і знову збудив апетит.
Після того як гість спробував свинину, він взяв маленьку ложку для експерименту з «Лювиною головою». Господиня закладу, подаючи страву, спеціально сказала, що фрикаделька ніжна як тофу і є лише ложкою.
Один укус — м’ясо було приємним, солодким і приємнішим. На відміну від насиченого смаку свинини, «Лювинна голова» була свіжішою і легшою за смак. Гість з'їв цілу "Ливу голову" і не відчув приторності.
Наситившись, гість задоволено зітхнув:
— Господиня Шень, ваша кулина вправності стає все краще.
- Якщо пану подобається, приходьте частіше. — З усмішкою відповіла Шен Чжиї.
Звісно. Господиня Шень, рахунок.
— Всього вісімдесят пять вень. — Шен Чжии трохи подумала. Гостей, які їли в заїзді, рис давали безкоштовно і вимагали лише їжі.
Коли Шень Чжия дивилась на готеля, що віддаляється, то сказала:
— Щасливої дороги.
Один прийом їжі коштував майже сто веней. Якщо б у загоні було більше гостей, то можна було б заробити кілька лянов срібла на день.
Шен Чжиї сиділа біля прилавка, підперши підборіддя, і уявляла собі чудові дні, коли вона буде заробляти цілі стани.
— Господиня Шен, давно не бачилися, не очікував, що ти відкрила закусочну, вітаю.
Шен Чжия повернулася до щойно вошем гостю, злегка здивована.