Ринок рабів.
Як тільки Шень Чжії і У Сун увійшли, хтось привітався їх.
- Ви двоє тут, щоб купити рабів?
Чоловік, одягнений у сіру лляну сукню, був смаглявим і бородатим. На перший погляд він виглядав трохи серйозним, але тепер, з теплою посмішкою на обличчі, він здавався досить товариським.
Шен Чжиї кивнула. Зазвичай сюди приходять ті, хто купує людей. Не обов’язково приховувати свої вимоги. Простіше купити раба, який відповідає вашим потребам, якщо ви чітко їх сформулюєте.
- Якого раба ви хочете? — Він знову бородатий чоловік.
- Хтось з кулінарними навичками, — Шень Чжия коротко виклала свої вимоги.
Бородатий чоловік зрадів, знаючи, що жінка щиро цікавиться купою раба і придбає будь - якого придатного. Найважче було, коли клієнти давали чіткі вказівки щодо своїх потреб.
— Юна пані, чому б вам не зайти і не поглянути на мій будинок? Нещодавно ми отримали нову партію рабів, двоє з яких вміють готувати. « Один бородатий чоловік відразу почав пропонувати свій товар.
Шан Чжиї було все одно, де купити рабів лише б знайти придатний. Оскільки продавець звернувся до неї першим, варто було б піти і подивитися.
— Будь ласка, проводите— Шен Чжия.
Продавець з радістю відповів:
— Так, сюди, юна пані.
Вони згорнули за кілька кутів і опинилися на території бородача.
У солом'яній хатині сиділо близько дюжини рабів, ще кілька сиділи зовні, вони не змогли поміститися всередині. Руки рабів були зв'язані мотузками, а обличчя покриті пилом; вони не занадто брудними, але й чистими.
- Пані, ці двоє рабів щось значать у кулінарії. Як ви вважаєте? — Поцікавив бородатого, показуючи на чоловіка зі шрамом на обличчі і низького худорлявого хлопця.
Чоловік розтягнувся від кутка ока до вуха, щоб додати дикості його звичайній особі, придаючи йому досить грізного вигляду.
- Підніміть голови, щоб клієнт вас бачив. Якщо ви сподобаєтеся паніці, то будете благословенні.
Бородатий підвівся і пнув і чоловіка зі шрамом, і низького худорлявого хлопця.
Оскільки дівчина, яка прийшла, купить одного з них, він не копали їх із звичайною силою. Якщо він зламає їм що-небудь і не зможе продати, йому буде гірше, бо тоді раби залишаться у нього.
Шен Чжій спостерігала за діями продавця з боку і нахмурилась. Вона знала, що рабів у той час не вважали за людей, і господарі могли бити їх на власний розсуд, але побачивши це своїми очима, вона все одно відчувала себе трохи незручно.
В минулому житті вона жила в мирну і демократичну епоху, де всі були рівні. Вона ніколи не була свідком такої сцени. Однак, беручи до уваги теперішній стан справ, вона не мала б багато чого говорити.
— Які у вас кулінові здібності? — запитала Шен Чжиї двох рабів.
Невисокий, худий чоловік, почувши питання Шен Чжії, швидко відповів:
— Я допомагав кухареві в будинку мого колишнього господаря.
Шен Чжиї мовчки глянула на низького, худого чоловіка. Потім, дивлячись на мовчазного чоловіка зі шрамом, вона запитала:
— А ты? Що ти вмієш?
Чоловік зі шрамом несподівано побачив погляд Шен Чжія і не відповів.
— Дівчина запитує, чому ти мовчиш?
Бородатий продавець, помітивши відсутність реакції чоловіка зі шрамом, підійшов і штовхнув його.
Натовп привів чоловіка з шрамом у відчуття, і він відповів:
— Я вмію готувати домашні страви.
- Як ти володієш ножем? — Знову запитала Шен Чжиї.
— Я вмію різати редиску, — відповів чоловік зі шрамом.
Шен Чжиї була задоволена. Він знав, як готувати та різати. Викупивши його, вона дасть йому кілька уроків і він зможе сам їх виконати. Нарешті їй не доведеться готувати поодинці.
Хоча Шень Чжі була задоволена, вона не висловила цього. Її обличчя було байдужим, і продавець не міг зрозуміти її намірів.
— Хто вам приглянувся? — обережно запитав продавець.
Не те щоб вона вибирала когось з них. У Лі Цяня був шрам на обличчі, і виглядав він загрозливо, тому ніхто не хотів його купувати. Нарешті, хтось все-таки його купив, але він наполягав на тому, щоб купили і його сестру, інакше він буде зовсім не поступливим.
Покупець купував раба, а не чоловіка, якого можна було б залишити собі як скарб. Тому чоловік не міг і поворухнутися. Продавець бив його, лаяв, але він залишався неввічливим, як дохла свиня, і бородатий чоловік нічого з ним не міг вдіяти.
Врешті-решт, він заплатив за нього, так що якщо з рабом щось трапиться, продавцю доведеться його лікувати.
Нарешті з’явилася дівчина, яка висловила бажання купити її. Бородач стиснув зуби і вирішив продати Лі Цяня, навіть якщо це не принесе йому прибутку. Він більше не міг його тримати.
- Тільки ці двоє? Більше нікого? — запитала Шен Чжиї замість відповіді.
Бородач був шокований. Невже її раби не сподобалися їй?
« Згідно з записами, тільки ці двоє мають досвід роботи на кухні. Хіба Лі Цянь не вміє готувати? Він ще й різати вміє. Вас це не влаштовує?
Продавці вели нагляд за своїми рабами, детально описуючи їхнє походження, вік і попередні заняття. Це робилося для зручності пошуку і управління, а також щоб було легше рекомендувати їх потенційним покупцям.
— Більше нікого? — На обличчі Шені Чжиї відбивалось почуття сорому. Нахмурившись, вона на мить задумалася, перш ніж показати чоловікові зі шрамом і сказати: - Тоді я купую його.
Бородатий чоловік, який спостерігав з боку, нахмурився, побоюючись, що вона скаже: « Тоді я його не куплю ». Він зітхнув з полегшенням, почувши, що вона хоче купити Лі Цяня. Нарешті він продав цього чоловіка.
— Пані, у цього Лі Цяня є молодша сестра. Хочете побачити і на неї? — Він обережно запитав бородатого чоловіка, спостерігаючи за виразом обличчя Шень Чжія.
Знаючи характер Лі Ціня, бородатий чоловік не чекав на бійку і сам заговорив про це.
Отже, чоловіка звали Лі Цянь і в нього була молодша сестра. На думку торговця Шена Чжія, Лі Цяни не зможуть продати, частково через його загрозливу зовнішність і навіть за молодшу сестру.
Коли Шень Чжії вперше побачила його і низького худорлявого чоловіка, вона помітив, що його погляд був ясним, в той час як погляду незначної стрункої чоловіки були трохи скептичним та слизьким. Саме тоді Шен Чжий схилилася до купування Лі Ціня.
Пізніше, коли Лі Цянь дізнається, що він вміє готувати і користуватися ножем, рішучість Шен Чжиї ще більше зміцнилася. Було важко знайти тих, хто мав добрі навики, а найняти кухарів було дорого. Якщо ціна не надто висока на цього раба і його сестру, то їй слід купити їх разом.
— Давайте подивимося, яка з них його сестра? — Кивнула Шен Чжиї.
Бородастий чоловік зайшов у солом’яну хатину і витягнув дівчину.
- Пані, це вона.
Обличчя дівчини було брудним, і риси її обличчя були непарками. Але її очі були прекрасні, ярки і чіткі, на відміну від очей інших невільниць, що сидять на краточках на землі, чиї погляди були тьмяними та сумними.
Шан Чжі має добре враження про сестру Лі Цяня.
— Непогано. Якщо я куплю їх обох, скільки срібла це буде коштувати?
Коли Лі Цянь і сестра Лі Ціня почули, що Шен Чжії збирається купити їх обох, перший трохи здивувався.
Чудово! Їй не доведеться розлучатися з братом, і ця дівчина не робила враження людини, яка буде поводитися з кимось грубо. Сестра Ліня, трохи схвильована, нахилила голову, щоб подивитися на брата.
Лі Цянь зустрівся поглядом з сестрою, побачивши в них радість. Він усміхнувся і відчув полегшення.
Якщо ця дівчина дійсно купить їх обох, він, Лі Цянь, буде працювати ще ретельніше, як раб, щоб відплатити їй.
Якби Шен Чжиї знала, про що думає Лі Цянь, то відповіла б: « Ти мій раб, чи не повинен ти працювати на мене як слуга? »
Однак існує різниця між примусу і бажанням.