Пані Шень, будь ласка, дайте мені більше смажених паличок з тіста, менше соусу чилі і більше нарізаної зеленого цибуля та гірчиці.
Цей відвідувач, мабуть, з тих, хто любить гостру їжу, але не дуже добре з нею справляється.
*
Багато відвідувачів вишикувались у чергу, щоб замовити цзяньбін. Майже кожен відвідувач перед кіоським замовляв собі по одному млинцеві. Шен Чжій була зайнята приготуванням цзяньбін, тушкованих страв та крижаної желі для відвідувачів, які замовляли іншу їжу. Якийсь час вона була дуже зайнята.
Сяо Шітоу був ще малим, тому він міг тільки допомагати збирати гроші і мити посуд - більше нічого. Шен Чжиї мусив робити все сама. Незабаром у неї почали боліти руки, а обличчя почервоніло від жару печі.
« Завтра я піду на ринок рабів купувати людей! » — вигукнула Шен Чжі.
Як тільки Се Лінь підійшов до прилавка Шен Чжі, він побачив її милу зовнішність з рум'яними щічками і мокрими від поту волосся.
Якби Шен Чжиї знала, що Се Лінь в даний момент вважає її дуже милою, вона б напевно запідозрила що з його естетичним почуттям щось не так, адже зараз вона виглядала такою нещасною!
Шен Чжі, задоволений вітанням покупців, не помітила наближення Се Ліня. Вона лише вчула знайомий аромат, але довгий час перед кіоском не давала їй можливості зрозуміти звідки взялася ця знайома атмосфера.
Се Линь деякий час спостерігав, а потім раптово підійшов до Шен Чжії, взяв кухонний ніж з роздягною дошку і почав різати тушковане м'ясо.
Він тільки що почув, як відвідувач замовляє порцію тушеної свинини і блін. Шен Чжия якраз готувала млинці, тому, якби він хотів допомогти, йому довелося б тільки розрізати тушкіру свинину.
Тонкими білі руки тримали рукояти ножа. Спочатку він був ще недосвідчений у різанині, але поступово навчився це мистецтво. Ломти тушеного м'яса, які він нарізав, були однаковою товщини і розміру та мало чим відрізнялися від тих, що нарізала Шен Чжиї.
Се Линь не очікував, що він має талант до нарізання продуктів.
Після того як Шен Чжиї закінчила готувати млинці, вона повернулася і вже збиралася зайнятися тушеним м’ясом, коли помітила, що до неї підійшов пан Се з шматком тушкового м'яса на роздрібній дошці.
Невже це те, про що вона думала? Се Линь допомагав їй різати тушковане м'ясо... різати тушковане м'ясо... Тушене м'ясо...
Шен Чжиї виглядала переляканою, її очі розширилися від шоку.
Відвідувачі вже давно помітили Се Ліна, і все частіше дивились на нього через його привроду. Хоч би якою вродливою була людина, вона не зрівняється з вишуканою їжею.
Хоч би якою вродливою була людина, вона не має права їсти. Смачна їжа — це те, що дійсно може зробити людину щасливою. Любов до їжі, яку живлять жителі країн з великою кількістю овочів, є неперевершеною.
- Чому ти витаєш у хмарах? Гості чекають твоєї їжі- м'яко нагадав Се Линь.
Шен Чжи прийшла в себе, перемішала тушковане м'ясо, роздала млинці і тьмяне м"ясо відвідувачам та тихенько запитала:
— Ви щойно порізали все це тушене м'ясо?
Хоча тон її був легким, вона не могла приховати свого подиву.
Се Линь спокійно кивнув:
— Да.
Почувши ствердну відповідь Се Ліня, Шен Чжія щойно заспокоєна і знову збуджена. Достойний пан з храму Далі, чоловік із поважної родини, різав для неї тушне м'ясо. Невже небо зараз розв'яжеться?
З хвилюванням і тремтячими руками Шень Чжія злякалась у своєму серці, прошепотіла:
— Пане, ви думаєте про те, щоб помити руки і продовжити мені допомагати?
Почувши це, Се Лин підняв брови і запитав з напівусмібкою:
— А що думаєте ви?
« Що я думаю? Думаю, що так!» - подумки відповіла Шень Чжиї, але не подала виду. Вона не відповіла на запитання, а просто з усмішкою сказала:
- Дякую за допомогу, сер. Коли я відкрию магазин, обов’язково пригощу вас!
Немає такої проблеми, яку можна було б вирішити за допомогою їжі. Якщо одного прийому їжі недостатньо, то можна покуштувати і двома обідами!
Се Лінь нічого не відповів і зосередився на тому, що було під тушком м’яса.
Хоча ці двоє мовчали тихо, їхні руки не переставали рухатися.
Шен Чжій майстерно готувала млинці, а Се Лінь вправно нарізав тушковане м’ясо. Побачивши, як Се Лінь нарізає тушковане м’ясо, щоб задовольнити потреби клієнтів, Шен Чжі тепер зосередився лише на готуванні млинців.
Хоча їм вперше довелося працювати разом, вони мали чудову взаєморозуміння і ввічливо вітали відвідувачів.
Продавши останні залишки їжі на прилавку, Шень Чжії вибачилася перед покупцями, які нічого не купили:
— Сьогодні вся їжа розпродена. Приходьте завтра раніше. Мені дуже шкода.
Відвідувачі висловили своє розуміння. Всі знали, що у її кіоску завжди був хороший попит, і якщо ти прийдеш надто пізно, то насправді не зможеш купити їжу. Почувши це, вони не стали наполягати і розійшлися групами по три-чотири людини.
Зазвичай тут було не так багато метушні, як сьогодні. Шен Чжиї впала прямо на холостянку Сяо Шитоу.
— Сестра, выпей чаю.
Сяо Шитоу налив чашку ароматного чаю з чайника, який стояв поруч із ним, і простягнув її Шань Чжиї.
Шен Чжиї з полегшенням доторкнулася макашки Сяо Шитоу, ще раз переконавшись, що прийняла правильне рішення, усиновивши цю дитину.
- Дякую, брате.
Се Линь сидів поруч з Шен Чжії, спостерігаючи за її спілкуванням із Сіо Шітоу. Вона з радістю посміхнулася, коли Сяо Шітоу налив їй чай, і Се Лінь подумав про себе:
« Це так легко для мене".
— Гарний брат, тобі теж варто випити чаю. — Сяо Шитоу налив ще чашку і простягнув її Се Ліню.
Се Лінь взяв чай і на мить поспішав, наче зрозумівши чому Шен Чжії так тішилася, адже це був лише чай.
Її робило щасливою не те, що хтось налив їй чай, а відчуття, ніби інші про неї пам'ятають і піклуються, це було чудове почуття.
— Дякую, Сяо Шитоу.
Се Лін також наслідував приклад Шень Чжії і подякував Сяо Шітоу.
Вони пили чай і трохи відпочили. Відновивши силу, вони встали і почали збирати речі, готуючись до повернення додому.