Повернувшись додому, Шен Чжиї штовхнула двері внутрішньої кімнати, де її батьки відпочивали перед нею.
Вона не знала, де знаходяться документи на будинок, але місця для чогось подібного було не так вже й багато, отже здогадатися було просто.
Спочатку вона заглянула в шафу, але нічого не знайшла; потім вона гляне під ліжко, та й там не було нічого.
Де ж вони зберігалися? Шен Чжиї стояла в кімнаті, її погляд дюйм за дюймом оглядав обстановку, і нарешті, погляд зупинився на знімальному ліжку.
Це місце було явно чистіше інших місць. Напевно, документи тут.
Шень Чжиї присіла, зігнула вказівний паличок і постукала по цьому місці, звук підтвердив її догадку.
Розібравши цеглу на поверхні, вона знайшла яму з невеликим залізним ящиком всередині.
Вона дістала коробку, відкрила її і побачила кілька акуратно складених паперів. Шен Чжиї розгорнула їх і прочитала зміст. Так, це були документи на будинок і землю.
Поклавши документи назад у залізну скриньку, вона знову зачинила яму і повернула цеглу в первинний стан, Шен Чжі повернулася й вийшла з дому на шляху до будинку старости села.
Як тільки вона підійшла до дверей будинку старости, вона почула кілька старіших голосів, що говорять про щось. Оскільки вона була досить далеко, то не могла чітко розголошувати що ж вони говорили.
— Кузина.
Позаду Шень Чжиї пролунав чоловічий голос. Вона обернулася, щоб подивитися на джерело голосу. Це був другий син старости села, який колись збирався зробити їй пропозицію.
— Троюрідний брат, — Шен Чжия ввічливо відповіла.
У молодості, до того як перша господиня тіла потрапила в бідність, у них були хороші стосунки з сім'єю старости. До того ж пращури села Шенцзя були родичами, хоча й невідомо в якому поколінні. У дитинстві Шень Чжия деякий час називала Шайаня «братом ».
Згодом її сім’я знепритомніла і обидві родини перестали спілкуватися. Врешті-решт, староста вважався з її двоюрідним дядьком, так що їй слід було б ввічливо називати Шеня Шайна "троюрідним братом", вірно?
— Ты... в порядке? — обережно запитав Шень Шаойань.
Він любив свою маленьку кузину з дитинства. Вона завжди була гарною, доброю і з усмішкою говорила. Після того, як сім'я дядька Байа збідніла, маленька кузина стала рідко виходити з дому, і він довго її не бачив.
Він і раніше думав про те, щоб попросити батьків піти до неї додому та зробити їй пропозицію. Але перш ніж він встиг вибачитися, батьки зрозуміли його думки й без жодних вагань сказали, що для них двох це неможливо.
Коли він знову побачив свою кузину, його переповнювали змішані почуття. Він мав на увазі багато речей, але після довгих вагань лише кілька слів видав з себе.
Завдяки пам'яті своєї попередникки Шен Чжиї все ще пам"ятала цього троюрідного брата. Дивлячись на палаючі очі молодої людини, Шен Чжия без сумніву зрозуміла, що він як і раніше її любить.
— Дякую за турботу, троюрідний брат. Я в порядке. Троюрідний дядько та інші все ще чекають мене. Я піду першоюШен Чжиї увійшла до головної кімнати.
Вона хотіла тільки заробити грошей і не знала про любов цих молодих людей. Їй ледве вистачало грошей на їжу, так звідки ж взятися силою на любов? До того ж, Шень Шаойань її зовсім не цікавився.
Коли Шень Чжія увійшла в кімнату, Шін Шаомань нехтувався тим, що дивився їй слід.
Ма Цуйлань не могла відірвати очей. Вона підійшла до свого безглуздого сина і тихо, розчаровано сказала:
— Ти що, дерев'яний? А? Ти все ще дивишся їй слідом коли вона вже давно пішла. Вам двом не призначено бути разом. Просто заспокойся. Я піду до твоєї майбутньої дружини, щоб зробити пропозицію після того, як закінчиться сільський сезон.
— Розумію, мамо. — Шень Шаомань опустив голову, наче баклажан, уражений морозом, слухаючи гнів своєї матері.
— що ти це зрозумів. Йди всередину і читай. Не стій зовні і не ганьби мене, — Ма Цуйлань сказала з напускною суворістю, відштовхнувши свого дурного хлопчика.
Шень Шаоман слухняно повернувся до своєї кімнати, дістав книжку і почав дуже ретельно її вивчати.
А Шень Чжі, ввійшовши в дім, віддала Шані Фену залізну скриньку з документами на землю і вдома.
— Другий дядько, документи на будинок і землю знаходяться в цьому залізному ящику, — прошепотіла Шен Чжиї.
Шень Фен кивнув, показуючи, що він зрозумів.
У кімнаті були троє старших чоловіків з сивим волоссям і бородами. Це, мабуть, були старійшини клану, яких Шень Чжан попросив запросити Шаоманія. Один з них написав щось, і Шень Чжиї здогадалася, що це свідчення про право власності на новий будинок.
Щелк!
Старійшина, який написав листа, поклав пензля на перодержальник і взяв папір зі столу та подув її, щоб чорнила не розтікали.
— Це документ про право власності після передачі. Обидві ваші сім'ї можуть його переглянути. Якщо немає заперечень, обидві сторони можуть підписати і скріпити її печаткою., — недавно організований документ про право власності Шен Чжану був переданий старший Клана.
Прочитавши його, Шень Чжан сказав:
- У мене немає заперечень. Сяои и брат Фэн пожнуть.
Шень Фен взяв новий документ про право власності на будинок, переданий Шані Чжаном, спочатку оглянув його сам, не знайшов ніяких помилок, а потім показав його стоячій поруч з ним Шень Чжі.
— Немає проблем, Сяоі, перевір, чи немає будь-яких неточностей, — Тихо сказав Шень Фэн.
Шен Чжи поглянула на документ. Суть його полягала в тому, що у такому році і місяць вона продала будинок Шень Чжану за певну суму срібла. Свідок виказав такий-то, і жодна з трьох сторін не заперечувала, тому передача будинку була встановлена.
— У мене немає питань, — Сеньйон Чжія сказала, і повернула старійшині щойно сформульовану документацію на будинок.
— Оскільки заперечень немає, підійдіть, запишіть і поставте друк: Старійшини були дуже задоволені, і їхні голоси значно пом’якшилися.
Шен Чжанґ і Чен Чжия розписалися та поставили відбитки пальців. Після цього Шень Чжан дістав гаманець і поклав його в руку Шане Чжії.
— Це гроші за придбання будинку. Будь ласка, перевір суму, — сказав Шень Чжан з усмішкою.
Почувши це, Шен Чжиї негайно відкрила гаманець і висипала його срібло.
— Добре, кількість срібла вірно. Сяои, можеш залишити срібло собі, — Старійшини виглядали задоволеними і люб’язно сказали.