« Тепер, коли я відчуваю наближення заходу сонця, то залишаюся на самоті, щоб зрозуміти найвищий шлях Алхімії. Якщо тобі вдасться, то я зможу вирвати Сяосько з глибин жовтих джерел. Не ведаю, скільки років пролетить у затворі. Можливо, я вже ніколи не вийду звідси. Але померти там, де творилась алхімія - моє бажане упокоєння.
Прочитавши останній рядок, Юнь зрозумів: старший запечатав себе у великому масиві Піщаного Море Погребованого Сонця на смертельній самоті. Відтоді пройшли сотні мільйонів років. Усе навколо давно стало спустошенням, а сам майстер напевно довго повернувся до пороху.
« Один з тих, хто пішов на самоті, щоб врятувати свою дочку Лін Сяйосіо... Невже та дівчинка - це вона?»
І Юнь відклав сувій і підняв очі. Різна, наче порцеляна, дівчинка сиділа на кришці котла і підперла підборіддя ладонами та уважно спостерігала за ним.
І Юню було важко це вкласти у голову. Невже Лін Сяосяно після воскресіння залишилася тут одна-одиненька сотні мільйонів років? Чому ж вона не постаралася і не виросла за стільки років? Чи Бог створив Алхімії не тільки Пілюлю Воскові, але й Пилюлу Вічно Життя?
І Юнь покрутив головою. Вічне життя — це привілей вищої вершини бойового шляху. Дожити безсмертя за допомогою однієї пілюлі або саріра... Таке здавалося неможливим. Крім того, Бог Альхімії під кінець життя відмовився від Плюлі Вічного Життя і зосередив усі сили на Пілюле Воскренію, а навіть для неї потрібно було віків та грандіозної форми.
Достати чоловіка, який втратив життя десятки мільйонів років тому, з глибин річки часу — така сила межувала з силою правдивих богів!
Чи йому це вдалося? Чи пігулка лише недавно зварилася, і Лін Сяосяйо зовсім нещодавно воскресла?
Дівчинка продовжувала дивитися на нього з котла. Її очі сяяли, немов зірка або коштовний камінь у нічній темряві.
У цій кам'яній залі тільки Лін Сясьосяо ведала, де знаходиться божественний вогонь. Але коли полум’я було залишене Богом Альхіміо, воно по праву належало Лін Сяса. Посягання на нього було б нечесним і безсовічним. У Юня були свої принципи. Доля Лін Сяосяйо і без того була трагічною, та відбирати вогонь, залишений її батьком, не подобало благородній людині.
Поки Юнь думав, силует дівчинки тренув і її втягнуло всередину величезного алхімічного котла.
« Цей котел - це просторий артефакт, схожий на Башню Прихід Бога»
Здавалося, дівчинка запропонувала йому увійти за нею. І Юнь, похитнувся і підійшов до котла. Приклав руку до поверхні та направив потік енергії Юань. І зараз з'явився сильний всмоктуючий зусилля.
Не опираючись, він дозволив просторовій силі захопити себе. Коли спалах світла, І Юнь опинився перед величезним озером. Воно було схоже на затоку з водоспадом, який він бачив раніше. У озері бурили розжарене рідке залізо, але воно не було жаром і холодним.
І Юнь розумів, що це природа вираження іні на піку Ян. Самотній Ян не живе довго, а лише разом з Іном і Ян Закони Чистого Ян досягли досконалості.
У центрі озера на масиві стояла фігура. Це була Лін Сяосьйо. У її ніг тихо смоктав маленький попільно-червоний язичок полум'я.
Від нього виходила непередавана аура, яка викликала священний трепет — ніби перед лицем двох божественних демонів.
« Невжели... Це і є насіння полум'я лукавого Бога?!"
Затамувавши подих, Юнь боровся з тремтінням. Розум твердив, що вогонь належить дівчинці, але вид такого великого скарбу примушував серце битися частіше. Якщо поглинути такий божественний вогонь, то його неймовірна сила переповнить тіло і призведе до бурхливого розвитку. А дерево Міро швидко зростатиме! До яких висот тоді злетить його міць?
« Як же хочеться його отримати...»
І Юнь вів внутрішню суперечку. Відбирати вогонь він не стане, але міг би забрати Лін Сяосяо звідси. Одна в покинутому масиві їй дуже самотньо. У такому разі насіння полум’я лукавого Бога відреагує разом з нею. Навіть не маючи повного контролю над ними, він зміг би отримати частину його божественної сили і велику користь.
Коли Юнь зрозумів, що це хитрість проти дев’ятирічної дівчинки, то почувався незручно. Но... Чи вона справді має дев’ять або десять років? Чому вона стоїть серед вогню неушкодженою? І чому її занурення в водоспад Чистого Ян продемон демонстрував розуміння законів чийогось власного Яна?
Десятирічна дитина не могла володіти таким глибоким розумінням Закону! Чи вона відродилась тут і отримала благословення енергії чистого Ян?
Поки Юнь думав, що попільне насіння полум’я лукавого Бога відразу навернулося струменем світла до тіла Лін Сясьо і зникло.
Дівчинка навіть не здригнулася. Вона тільки продовжувала дивитися на нього очима-сапфірами.
І Юнь поспішав. Лін Сясько поглине насіння Божого лукавого!
Стрибок у водоспаді Чистого Яна вже був невірний, але злиття насіння полум’я лукавого Бога...
Якщо подумати, цей котел був наповнений енергією чистого Ян і безперервно горів сотні мільйонів років. Але всередині не було жодного інгредієнта! Якби Пілюля Воскренія зварилася за останні пару років, залишилися б хоча б шлаки і залишки трави!
Варити одну пілюль сотні мільйонів років... Будь - які дорогоцінні інгредієнти перетворилися б на порох! Хіба ж за таких обставин форма Божого імені могла врятувати його дочку? Які шанси, що масив спрацював через сотні мільйонів років?
З самого початку Юнь сліпо вирішив, що вона Лін Сяосяо. Но... Чи вона дійсно Лін Сяосьйо?
Відкинувшись на кілька кроків, Юнь краще оглянув масив під її ногами. Це була середовище формації — серце алхімічного котла. Котел, проказаний мільйони років у місті Предельного Ян, став найбільшим скарбом. Форма постійно вбирала енергію чистого Ян з усієї пустелі, і концентрація цієї сили була настільки висока, що навіть Юнь не наважився б торкнутися її.
Проте дівчинка спокійно прогулювалась по середовищех формації. Безкінченна сила Чистого Ян вільно пливла в її тіло і виходила назовні. І тут здогадка, подібна до спалаху блискавки, пронизила розум і Юню:
— Ти і є насінням полум’я лукавого Бога?
І Юнь швидко зрозумів: сіра іскорка на масиві для мистецтва Астральних Небес не була справжнім втіленням вогню. Хоча ця іскорка несла духу, подібного до енергії Хаоса на зорі всесвіту, вона була занадто слабкою. А потім вона вільно злилася з тілом дівчинки, після чого її присутність остаточно розчинилася.
Тільки безглуздий висновок був єдиний: ця дівчинка була суттю Пламіни лукавого Бога!
Тільки це пояснює, чому вона живе в масивному морі мільйонів років і залишається немовлятком, безсмертною та невіруючою. Тільки це пояснювало її невимушеність у розплавленій залозі.
І Юнь знав, що вищий божественний вогонь або найбільший небесний скарб можуть приймати людські чи демонічні образи, забравши ессенцію небес і землі впродовж вічності.
Дівчинка деякий час мовчки дивилася на І Юню, а потім дзвінким дитячим голоском сказала:
- Ти прийшов за мною? Хочеш заволодіти мною?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv