***
— У-у...
У підземному світі, укриттям під товстою жовтих пісків, і Юнь відчував, як йому в обличчя б'ють пориви гарячого вітру, від яких все його тіло, здавалося, ось-ось спалахне. Навіть коли Юнь долав Закони чистого Ян, то це було непросто, адже тут була енергія Йоаньго Ян.
І Юнь все спускався і спускався. Він пролетів вниз не одну десятку тисяч жанів, але дна провалу так і не було видно. Лише на глибині 100 000 він бачить велетенське підземне озеро.
Сама природа озера під пустелями вважалася неймовірними. Але коли Юнь придивився до його води, то поспішав. Вода в озері була темно-червоною, а від поверхні накотували потужні хвилі жару. Подивившись ближче, Юнь зрозумів, що це не вода, а розтоплений метал. Річка, що впадає в озеро, так само несла рідке залізо.
« Цікаво, якщо з такої річки та озера розплавлене залізо почне випаруватися, чи піде дощ із залізного піску? » — проминула в його голові ідея. Він був мимовільно вражений примхом цього світу.
У цей момент серце І Юня здригнулося: спину обдала холодною спиною. Він обернувся і побачив, як з підповерхоносної річки рідкого заліза викинула голову. Пара порожніх, безжиттєвих очей пильно дивилася прямо на нього.
« Що це за створіння? »
І Юнь миттєво насторився. Голова розміром з умивальний таз виглядала жахливо, бо риси обличчя випалили розплавленим залізом і залишили тільки багнюки.
З пліснем створіння вистрибувало з річки рідкого заліза, на всі боки розпилювалися краплі. Це було гуманоїдне створіння заввишки 3 м. Його накачані руки товщиною не поступалися бедрам І Юню, а міцні м'язи виглядали неймовірно потужно. Розмаїтий ланцюг, який домальовується в руках завісою з широким лезом у зріст людини. При кожному кроці по його шкірі стікало рідке залізо, яке перетворювалося на темно-червоні сталеві кульки.
« Дикий звір чи людина?» — і Юнь не сподівався зустріти в підземному світі таку потворну тварюку, де змішалися людські та примарні істоти.
Гуркот! Гуркот!
Гуманоїдна весна була жахливою, оскільки кожен крок залишав глибокий слід на землі. Але ще більше І Юнья вразила його аура - неймовірно потужна, не поступаючись своєю власною, а то й вищою від неї.
Гуркот!
Іскореірнув вперед. Змозивши ногами землю, воно навалило І Юня удар своєї саблі. Ні закони, ні наміри саблі в цьому ударі не було, але це була колосальна швидкість і неймовірна сила!
І Юнь здригнувся. Удар виявився занадто швидким, його швидкість в кілька разів перевищувала швидкість самого І Юня!
Меч Трех Чи Часу!
Якщо не вистачало швидкості, залишалось компенсувати її закони!
І Юнь помахнув мечем, перетворюючи простір і час та створюючи тимчасову клітину. Але вона не встигла замкнутися, як це сталося через те, що з’явилася руйнівна сила! Коли майстер бойових мистецтв досягає межі, вона здатна зруйнувати порожнечу — саме така і виявилася атака саблею.
Хруст!
Сила часу і простору миттєво розлетілася на шматки. У І Юня не залишилося іншого вибору, крім як прийняти цей удар на Сломанний меч чистого Ян.
Дзінь!
Під час зіткнення саблі і меча потужна вибухна хвиля прокотилася по всьому тілу І Юні. Руки оніміли, тіло здригнулося, а долоня між великим і вказівним пальцями миттєво розірвалася до крові. Він глуха стогне, з кутка його рота проковтнулася тонка струйка крові.
« Що за неймовірна сила? »
І Юнь був приголомшений. Він навіть не встиг зрозуміти, що перед ним за створіння, як на нього обрушилася ця раптова і шалена атака. Простої ударної сили, але коли швидкість і сила доведені до абсолюта, вони набувають настільки страхітливу силу.
Ледве І Юнь ледве витримав удар саблі, як істота вже мітнуло в нього свою розкачену ланцюг! Залізний ланцюг зі свистом розсікав повітря, ніби хотів розрубати простір надвоє. Зіниці І Юня звузилися, і він різко відпрягнув назад.
Він добре розумів, що не можна блокувати ланцюг мечем: якщо вона обмотується навколо Сломанного меча чистого Ян, то вирує зброю у нього з рук.
Відкинувшись на кілька десятків чожанів, Юнь зрештою відновив рівновагу. Закріплений Сломанним мечем Чистого Ян, він помер. Про силу атаки цього твору і говорити не доводилося, та її захист напевно була вражаючою. Коли Юні вступила у бій, він не наважувався йти напроломою — це була б смертельна помилка у цьому сповненому небезпеки та незнаності підземного світу. Залишалося тільки перемогти силу хитрощами.
"Розум монстра не повинен бути високим, доведеться діяти розумом..."
І Юнь непомітно простяг руку, і в його руці закрутилося маленьке чорне колесо. Він вирішив вичекати момент і вгнати Колесо Житті та смерті Десяти тисяч Демони прямо у тіло гуманоїдної істоти. Якщо ви досягнете успіху, то не матимете жодної користі з захисту ворога.
Однак... Мало і Юнь зібрався діяти, як замер. Щойно сформоване в його руці Колесо життя і смерті Десяти тисяч демонів розсіялося.
Від побаченого жаху піднявся від самої п’ят до макашки.
Після скутих ланцюгів створіння з повільної річки розплавленого заліза одна за одною почали з'являтися ще сім або вісім голів. Кожна була розміром з таз, які були випалені пустими очицями і впаливами замість обличчя.
А слідом за ними, прямо посеред цих семи або восьми істот, зросла ще більша голова. На відміну від решти, її риси обличчя залишалися чоткими, а на голові навіть продивлялися сплавлені металеві пластини, схожі примітивний шолом.
Гуманоїдна істота в шоломі мала набагато сильнішу ауру — очевидно, вона була ватажком інших.
"Стільки?"
У І Юня гірко пересохло в роті. Йому і одному впоратися було б непросто, а тут відразу семеро або восьмо, та ще й сильний вожак!
Хто б міг подумати, що у цьому підземному світі живуть такі жуті створіння. Якщо таких тварів виявиться ще більше, вони можуть знищити навіть Дворец Дао Семи Зірки. І Юнь і раніше знав, що поховані в Піщаному Море Погребованого Сонця секрети неймовірні. Але тепер я зрозумів: все одно недооцінював небезпеку.
Бігти!
Якщо ти не можеш перемогти, то мусиш іти на вірну смерть.
Не задумуючись ні секунди, І Юнь розвернувся і кинувся навток. Він розвивав надзвичайну швидкість, одночасно застосовуючи закони часу і простору.
— Р-р-ре!
Гуманоїдні тварі видали глуха рика і кинулися в погоню за І Юнем! Напрягаючи всі м’язи, вони швидко літали по землі. Від сильних ударів їхніх ніг земля здригалася, а розжарений пісок простягався слідом за ними неначе довгий вогненний дракон.
І Юнь витискав максимум швидкості, але так і не міг відірватися від переслідувачів. Навпаки, вони підходили все ближче і ближче. Особливо вожак — цей чотириметровий гігант значно перевищував І Юня у швидкості!
« Зараз наздоженуть! »
І Юнь похолодив зсередини: варто їм наздогнати, і шансів вижити не залишиться!
Але саме в цей момент сталося те, що викликало його у повне розчарування. Коли він направив своє чуття вперед, то побачив, що вже дійшов до самого краю цього підземного світу! Хоча цей підземний світ був обшиний, Юнь спочатку опинився в його краї і тепер не може втекти.
"Невже небеса вирішили мене знищити?"
Думки І Юна швидко оберталися в пошуках хоч якогось шансу на порятунок у цій безвихідній пастці. І коли здавалося, що виходу немає зовсім, біля самого його вуха раптом пролунав злегка глухий старий голос:
— Иди к мне!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv