— Ших! — Він почувся тихим і різким.
На літаючому нозі тисячі Сніжин раптово спалахнуло полум’я Чисте Ян, і пожираючий серце гу, видаючи пронизливий писк, миттєво обвугнувся.
Коли я побачив цю сцену, обличчя старого чоловіка в червоному одязі різко потьмяніло.
- Хто тут? — Викрикнула вона, різко погорнувши голову.
Її погляд кинувся на двері кімнати. Важкі двері з аквілярії, захищені бар’єрними формаціями, були пробуючим ножем наскрізь і в ній зіяло невеликий отвір.
Очевидно, людина, яка зробила кидок, навіть не бачила, що відбувалося всередині кімнати. Однак він умудрився направити ніж крізь бар’єру, і удар виявився неймовірно швидким та точним. Крім того, зброя була наготована силою чистого Ян, і це дало змогу одним махом знищити пожираючий серце гу. Здатність робити це свідчила про те, що ця людина мала трансцендентну якість сприйняття. Але хто в цих краях мав таку надзвичайну силу?
З тихим скрипом двері відчинилися. На порозі стояв Юнь, одягнений у форму торговельного союзу Шенцзі.
— Ты?. — Зіниці старухи в червоному звузилися, а на обличчі відображалося велике здивування. Вона не сподівалась, що цим таємничим майстром виявиться І Юнь. я недооцінювала тебе. Або ж ти вміло приховував свою справжню силу.
Старуха почала повільно наближатися до І Юні. Своїми рухами і ваговозом вона нагадувала стару смердючу сову, від якої шкіра покривалася мурашками.
І Юнь зробив легенький рух рукою, і літаючий ніж тисяча Сніжин, наче маючи власну волю, слухняно повернувся до нього в долоні. Нехтуючи зброєю між пальцями, юнак байдуже відповів:
- Я не повинен приховувати силу проти тебе. Просто ти сама виявилася неспроможною її розгледіти.
— Добре! Дуже добре! — Очі старохи спалахнули вбивством.
У цю саму мить Цзі Шуйянь раптово відіслала І Юню милуще повідомлення через передачу звуку: « И Юні, бережися! Вона знаходиться на четвертій стадії Царства Даогун і таємно зрощувала примарну тінь, яка служить її головним козирем!»
Хоча це була передача звуку за допомогою енергії Юань, стара жінка встигла накласти на Цзі Шуйянь обмежуючі печатки. До того ж її особисте божественне почуття було дуже сильним, так що вона розчула кожне слово.
— Дрянь, жити набридло? — Сморід виплюнула старуха.
У її очах спалахнула крижана блиск, і пара чорних демонських кігтів, які стискали Цзі Шуйянь, різко рванулася в різні сторони! З рівнем культивації дівчини такий ривок неминуче розірвав би її навпіл.
Але І Юнь зробив це миттєво. Він різко клеїв пальцями — свист! Свисток! Два літаючих ніжки, наче блискавкам, зірвався з його руки і встромилися прямо у демонічні кігті. Під впливом полум'я Чистого Ян примарні кігті миттєво звернулися в попіл.
Однак у ту ж секунду стара в червоному вже кинулась на І Юню. Вона попереджала, що юнак кинеться рятувати Цзі Шуйянь.
— Сдохни, щеня! — Зривала стара, занось когтисту лапу над головою І Юня. Цим нищівним ударом вона могла б з легкістю розбити навіть шматок божественного заліза.
Зіткнувшись з цією раптовою атакою, І Юнь не виказав ні краплі паніки. Він швидко відступив назад, і в його руці відразу з’явився зламаний меч. Цей молодий чоловік наніс цілком звичайний удар, цілуючись у зап’ясті старохи.
— Хм! — презирливо фирснула вона.
На її кігтях раптово клубами повалив чорний дим, що зірвався в потворну, гниту пащу голодного привида, яка з лютістю накинулася на Сломанний меч І Юня. Ця паща стирається на будь-який, навіть найбільш якісніший клинок, як смертоносна ци розкладання миттєво роз'їдає його. Самі ж примарні кігті старохи продовжували невблаганно тягнутися до макушки І Юня.
« Цей юний чоловік — це лише служба Царства Маніфестації Дао. Навіть якщо він і приховує крихти своєї сили, як він може тягатися зі мною, майстром четвертого етапу Царства Даогун? "
Хрусь!
Голодний привид намертво вчепився зубами у Сломанний меч І Юня. Стару внутрішню зброю, яку вона вкусила через привида, обов’язково знеохочувала. Що вже казати про цього Сломанного меча, який з першого погляду здавався купою безглуздого металобрухту? Чи міг він витримати такий удар?
Однак у неї застила вушка на обличчі, і так вона не могла повністю розлитися. Ледве зуби голодного привида торкнулися леза, як створіння видала істошний крик та спробувала в паніці відпрягнути назад. Але було пізно. На Сломанному мечі спалахнуло яскраве світло, подібне до палючого сонця, повністю окутавши голодного привида своїм нестерпним жаром. З моторошним визгом створіння звернулась в попіл, а Сломанний меч, спотворивши саму тканину простору, миттєво подолав розділений їх відстань і опинився прямо перед обличчям старохи.
Меч Трех Чи Часу, меч часу! Клинок і Юня швидко просувалися вперед, цілуючись у груди старохи.
Її мертво-бледні очі широко відчинилися від шоку. « Маленький хлопчик! Він не тільки осягнув Велику Дао Чистого Ян, але й замудрився надрукувати у своєму клині закони часу!»
Обличчя старих спотворилося від гніву і тривоги. Але це тільки зміцнило її рішучість у будь - якому разі знищити І Юню.
— Ну і що з того, що ти доторкнувся до Великого Дао? Невже ти думаєш, що з твоєю жалюгідною силою зможеш здолати мене? — Пронизливо закричала вона.
Старуха розинула свій сухий, зморщений рот, і з нього хлинув густий потік чорного туману. Ця мгла виходила назовні, як кімнату наповнували вузлуваті примарні крики та завивання. Клуби чорного диму стисувалися в сильний примарний силует. З диким візгом ця моторошна тінь кинулася напереріз Сломаному мечу І Юню.
"Хм?" - і Юнь відчув, як його клинок наче зав'язаний у в'язкому болоті. Якась невідома, колосальна сила неодолімо тягнула меч вниз, сковуючи кожен рух.
— И Юнь, бережись! Це її примарна тінь! Старуха понад десять тисяч років годувала її кров’ю, вона неймовірно сильна! — Не турбуючись про прихованість, то закричала Цзі Шуйянь.
— Паршивка! Як тільки розберуся з цим цуценям, я поставлю тебе пізнати муки десяти тисяч черв'яків, що пожирають серце! — Старуха обдарувала Цзі Шуйянь повним отрути і ненависті поглядом. Молода жінка, що лежала на підлозі, відчула, як її тіло розлилося холодним ледарем і позбавляло сили.
Через накладені на неї печатками вона не могла ні протистояти старійхе, ані прийти на допомогу І Юню. І Юнь кинувся рятувати її, але тепер вона щиро боялася, що він впаде від рук цієї зловісної карги. Якщо Юнь програє, їх обох чекали неймовірні тортури.
« Це примарна тінь...» — і Юнь чітко відчував, як ця істота жадібно поглинає його енергію Юань. Разом з тим його Мередіани немов почали покриватися льодом, через що циркуляція енергії всередині тіла ставала все повільнішою і зв'язкою. Якщо б таке було, то звичайна практика швидко втратила би будь - яку здатність протистояти їй. Стояв дух, який висмоктує всю енергію, так само як жертва перетворилася б на безпорадну ляльку, приречену на розрив.
« Поглинати мене? Ну спробуй, якщо міцний достатньо» - холодно посміхнувся про себе і Юнь.
У його тілі бурхливо всмоктала енергія Юань. У ладонах хлопець зіткнувся і почав повільно обертатися, як спритний диск - знак його Домена Дао Руйнії, відомої як Колесо Життєзі та смерті Десяти тисяч Демони!
У-у!
Усередині Колеса Життя і смерті Десяти тисяч Демони були спочатку запечатані безліччю проекції стародавніх божеств демонів. Ці нефілім, які несуть у собі первісну концепцію руйнування, були на абсолютно іншому рівні буття, ніж жалюгідна примарна тінь, зрощена старою. А перевага законів Великого розрушення над Законами шляху Привидів була абсолютною, придушуючи їх у всьому!
Після оглушливого демонічного реву в самому просторі з’явився гігантський чорний вихор. Тільки - но вона накинулась на І Юня примарна тінь, раптово опинилася в пастці непереборної сили розтоплення. Жахлива величність стародавнього бога демонів паралізувала її волю - примара відчував себе крихітною птикою перед лицем грізного орла, який не міг протистояти.
Бум!
Примарна тінь затягнулася у самий центр розбурханого вихору, де вона з сухим тріском вибухнула, розлітаючись на міріадові осколки!
Ця природа, яка годується протягом десяти тисяч років, вже знайшла власний розум і в останній момент вона видала жахливий крик, повний відчаю та болю. Старуха в червоному, будучи її творцем і господарем, була пов'язана з привидом на рівні свого Джерела життя. Вибух примарної тіні спричинив найсуворішу віддачу — це було те саме, що знищити частинки її власної душі. Її духовний та фізичний стан виявився величезним.
— Ты... Ты... Я посміяв знищити мою кровну тінь! А-а-А- а!
Старуха глухо застохала. Її сухе тіло відлетіла назад, і вона з силою впала на підлогу, випивши фонтан темної крові.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv