Коли божественне почуття І Юня повністю злилося з божественним Деревом, він глибоко відчув його безмежну і невичергову життєву енергію. Вона нагадувала безкрайний океан, перед обличчям якого І Юнь здавався крихітним човном у бурхливих водах. Він був замалий.
І Юнь відчував, що Пурпуровий Крістал в його тілі вже став єдиним цілим з Богом-римом. Здавалося, він торкнувся самої душі дерева. Однак... Дерево, яке існувало мільярди років, було в дуже глибокому сні. Його джерело дрімав, і хоча Пурпуровий Кристал злився з ним, І Юнь як його господар не міг розбудити цю давню силу.
Він подумав: « Невже мені бракує сил? »
І Юнь відчував Камінь Міра, оповите масивною кореневою системою. Тільки пробудити Божевоподібне дерево, і його колосальна життєва енергія хлинула б через ці корені прямо в Камінь Світу. Але зараз від каменю продовжувала осипатися крихта - він був на грані повного руйнування, а Юнь все ще не міг розбудити дерево.
Серце І Юня стискувалося від тривоги. Шия-цзюнь зовні бився не на життя, а на смерть, і вся надія покладалась тільки на нього, але Божественне Дерево не відгукувалося.
Глибоко зітхнувши, Юнь зосередив свою духовну енергію. Він намагався пробитися крізь густі ворота, наче удари по масивних брамах. Але Боже божественне дерево залишалося без навчання.
- Ще! Цього недостатньо!
І Юнь з усіх сил приймав віддачу від кожного удару, яка відгукувалась болем у його душі та серці. По чолі градом котився піт.
Ті, що стояли поряд з Цін Юіша і Чу Хе бачили щось непередбачене. Хоча тіло І Юня сяяло божественним світлом, але його ментальний зв’язок з деревом був очевидний, саме Божество аж ніяк не відреагувало. Якщо так піде і далі, сили І Юню вичерпаються - ніхто не зміг би витримати такі величезні витрати духовної енергії. І чим менше часу він мав, тим більше шансів досягнути успіху.
- Сестерка, що ж нам робити... — Прошепотіла Чу Хэ. Вона вже знала від Цін Юеші суть цієї події і бачила, як обличчя І Юня поступово стає мертвим.
Цін Юша впала на коліна і почала щиро молитися Божественному Дереву. Будучи Святою дівкою Секти Божественного Дерева, зараз вона нічим не могла допомогти.
Мільярд років тому Свята дівка минулого змогла розбудити Божевільне Дерево, тихо заговорила вона сама з собою і її серце йшло в п'ятки. « Але тепер Великий Світ Лазурного лісу набагато ближче до остаточного знищення, і сон Божествого Дерева став дедалі глибшим. Розбудити його тепер, ймовірно, у багато разів складніше, ніж тоді ...
Сила тієї Святої діви перевершила можливості І Юна. Цін Юша почала сумніватися, чи її віра в успіх хлопця була лише наївною мрією.
***
Тим часом зовні почувся оглушливий рев бронзового велетня. Його масивний сокира впав, стикаючись з декількома спалахами божественного світла. Даос Юмін та інші, що пораховані з Демонічних Привидів, зі сльозами на криках, були вбиті з неба і впали на землю. Перед цим бронзовим гігантом вони виглядали, наче мурашники.
Монарха Демонічний Око та інші воїни стали дуже похмурими.
- Цей бронзовий гігант постійно поглинає Води Річки мертвих, і кайдани Божественного Дерева стримують його все слабкіше. Ми починаємо втрачати перевагу! — Вызовила Ши Сюанцзи.
Колись четверо Божественних Монархів ледве стримували велетня, але тепер вони почали відчувати себе сильнішими. Найменша необережність могла призвести до серйозних поранень.
— Ші Юй, твій учень вже увійшов у таємне місце, вірно? Чому досі немає новин? — запитала Ши Сюаньцзі, повернувшись до Ші-дзюн.
— Хм! У гніві кинув божественний Монарх Демонічного Око, бо надія спасіння на воїна — це лише півкуля до Конденсації Дао. Він все ще не міг змиритися з тим, що не зміг викликати сувій.
- Жалоби зараз нічим не допоможуть. Нам залишається тільки стримувати бронзового гіганта, щоб виграти час для І Юна - холодно відповів Шій-цзюнь.
— Ми не протримаємося довго. Якщо твій учень не проведе Боже ім’я, нам доведеться кинути цього гіганта і шукати інших шляхів порятунку — з суворим обличчям Бога Монарх Демонічний Око.
Шия-цзюнь нахмурився, його погляд зачепив:
- Демонічний Око, що ти несеш? Мій учень увійшов до серця Божевільного Дерева, він знаходиться практично під самим носом у цього велетня! Якщо ми відступимо зараз, що буде з ним? Він пішов на такий ризик, щоб знайти вихід для всіх нас, а ти пропонуєш кинути його на розшарування цієї тварюки?
Шій-цзюнь розумів, що таємне місце в серці дерева, ймовірно, є окремим малим світом, відокремленим від Воріт Тридцяті Трех Небес, але навіть це не гарантувало І Юню безпеки. Хоч би ким був цей бронзовий гігант, він здатний зрубати саме Боже дерево. Навіть у малому світі Юнь міг бути вбитий одним відголосом сокири!
— Ха! (Сміх) Твій учень недостатньо сильний, щоб збудити дерево, а винен у цьому я? Крім того, хто знає, навіщо він туди пішов — може, просто подерся на скарби таємного місця? Не треба будувати з нього героя! — Виплюнув Божественний Монарх Демонічний Око.
Його слова змусили багатьох учнів Секти демонічних Привидів засміятися. Бойові побудови стали менш міцними, кожен почав думати про збереження власної шкіри.
Шия-цзюнь був у люті, але зробити нічого не міг. Його божественне почуття вже давно втратило слід І Юню, і він поняття не мав, через що зараз проходить його учень. У цей момент навіть в серце Шій-цзюня закрадалися сумніви.
Це нефілім, дерево спалило на розтрісканій землі, і незалежно від геніальності І Юнь, його рівень культивації був занадто малий. Чи він справді зможе розбудити його? Якщо найближчим часом нічого не зміниться, Демонічний Око обов’язково втече і Юнь буде приречений на неминучу смерть.
***
Звуки шаленої енергії та битви, що трясе гори й моря, не проникли у маленький світ Божественного Дерева.
І Юнь продовжував свої спроби. У своїй свідомості він раз у разом йшов на атаку. Після кожного зіткнення йому здавалося, що в наступну секунду його власна свідомість буде поглинута і він стане лише частиною цього стародавнього сповіді назавжди втративши своє « я». Але під захистом Пурпурного Крістала його Океан душі і дух витримали ці удари, зберігши останню ясність.
Поступово Юнь відчув, як сили залишають його. Виснаження було занадто великим. Він не знав, скільки ще зможе протриматися. Хоча надія на пробудження дерева таяла, і Юнь відчував, як його дух у цій боротьбі стає все більш загартованим, а енергія Юань в тілі ущільнюється. Колосальна сила Божественного Дерева обмивала його, наче шматок заліза в гірському схилі. Кожен удар молота перетворював на гострий клинок.
Духовна енергія І Юня знову розсипалася іскри. Він приглушено застонав, його обличчя стало блідим як полотно.
— Ще раз! — Викрикнув він, розкриваючи Домен Дао Розвали. Могутня аура, здатна розбити небо і землю, вирвалася з його тіла!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv