***
- Це і є те Божествене Дерево? — Питал И Юнь. Він і раніше чув багато легенд про Божестя Великого світу Лазурного Лісу, але сьогодні вперше його побачив.
— Молода пані, ви впевнені, що це Боженьке Дерево? Чому його коріння опинилися тут? У наших стародавніх книгах про це нічого не сказано, — пробурмоти стару Інь. Їй було важко змиритися з тим, що старі сувої секти раптово стали непотрібними.
— Це точно воно, — відповіла вона. Будучи наслідницею Секти Божественного Дерева, вона відчувала тонку й ледь вловену зв'язок між своєю життєвою силою і диханням Божествного Древа. Завдяки цьому зв'язку її інтуїція не могла підвести. — Підійдемо ближче і оглянемося.
Згідно з переказами, Божестя Великого світу Лазурного Лісу було посаджене своєю рукою незрівнянної діви на стародавньому сувої. Одне з цих дерев стримувало долю цілого світу, але ще десятки мільйонів років тому цей світ почав в’янути. Хоча Цзін Юша добре розуміла, що смерть Великого світу Лазурного Лісу вже не можна відвернути, вона все одно хотіла зробити хоч щось. Якби вона змогла наблизитися до кореневої системи Божественного Дерева, з якою раніше не стикалася, то її б чекала неймовірна знахідка.
І Юнь згідно кивнув. Це Божественне дерево, яке прожили незліченні мільярди років і якому здавалося справжнім чудом життя. Порівняно з ним, навіть Дрейо Дау три тисячі великих Дао, яке І Юнь бачив у Дворце меча Чистого Ян в величі.
Усі троє пішли до нефілім. Хоча вони здавалися зовсім близько, з якоїсь невідомої причини подорожні йшли досить довго, але відстань до гігантського дерева не скорочувалась. У цих таємничих і небезпечних Ворітах Тридцяти Трех Небес, пускай навколо й не було явної загрози, ніхто не наважувався використовувати техніки пересування, щоб летіти на високій швидкості. Вони були дуже обережними.
Непомітно для них небо злегка потемніло. І Юнь підняв голову і побачив, як на небізводі проступають ледь помітні зірки, а через усю висять тьмяна, але невимовно красива та яскрава зоряна річка. Це спантеличило І Юню. Великий Лазурний Ліс був ізольованим світом, так як вони могли бачити безмежний Чумацький Шлях? Чи, може, це небо на яке вони дивилися не було частиною Великого Лазурного лісу?
У якийсь момент почав підніматися нічний туман. Він був дуже рідкісним і не завадив оглядові, але примусив подорожніх бути обережними. Старуха Інь інстинктивно сповільнювала крок. Проживши довге життя, вона мала незрозумілим трохи на можливі небезпеки.
- Хлопче, повільніше. Мені здається, тут щось не так, - просто вимовила стара Інь. Хоча нічна туман і досі виднілася величною зіркою, але велетенські корені Божественного Дерева, подібні до гірських хребтів, вже сховалися далеко. Вони розчинилися в легкому тумані.
І Юнь задіяв енергетичний зір, але не помітив нічого дивного. Однак він також сповільнився.
Раптом його слух донісся ледь помітний, приглушений шум поточної води. Через туман І Юнь не міг зрозуміти, річка це або щось інше. Сам туман теж поводив себе дивно: попереду все заволавлявся щільною димкою, роблячи обриси розмитими, але якщо опинилось назад, туман здавався абсолютно прозорим і шлях, яким вони прийшли, переглядався до найменших деталей.
- Чому мені здається, що ми заблукали... — И Юнь. Судячи з зірок на небі, вони весь час йшли в одному напрямку, і коріння Божественного Дерева мали знаходитися прямо перед ними. Але його почуття постійно погіршувалося, хоча через енергетичний зір він все ще нічого не бачив. Відсутність будь-яких загроз в енергетичному спектрі зазвичай тішило, але повна порожнеча у такому місці здавалася занадто підозрілою.
Цін Юша з усіх сил намагалася згадати записи із книг Секти Божественного Дерева. Вона якраз збиралася щось сказати, як раптом відчула, що по її спині пробіг холодок, від якого волосинки на тілі встали дибом.
Цзин Юша різко обернулася, і її обличчя миттєво зблідло.
І Юнь здригнувся і теж поспішив озирнувся, але в туманному тумані нічого не було.
- Що сталося?
І Юнь помітив, як побледнела Цзин Юеша, і зрозумів, що вона напевно тільки щось побачила.
- Очі... Я бачила пару блідо-червоних очей розміром з чашу. Ці очі, наче примарна тінь, кружляли за нами і спостерігали. Але варто було мені повернутися, як вони зникли, — Цін Юша подумки клала себе за слабкість. Вона була практикою бойових мистецтв і, що б не побачила, не повинна було так легко піддатися паніці. Якби зараз пішла атака, через страх вона навряд чи змогла б вивільнити навіть половину своєї бойової сили.
"Глаза?" — і Юнь нутрое здригнувся. Він не думав, що Цін Юше це поміркувало. Мабуть, хтось переховувався в тумані. Його енергетичний зір не вловлював абсолютно нічого. Енергія не була всесильною, вона бачила тільки енергію. А що, коли якась невидима істота взагалі не випромінювала енергії?
Від думки про творіння, здатної безшумно підкрастися до нього зі спини, у І Юня кров стила в жилах. У будь - якому випадку слід бути дуже обережними. Небезпека всередині Воріт Тридцяти Трьох Небес перевершувала уяву. Те, що він так легко подолав Криваву пустелю, було лише випадковим: смертоносні пастки пустелі за щастям були показані в його енергетичній рингу.
Перелякуючись несподіваного нападу ззаду, Цін Юеша озиралася майже на кожен крок. Коли вони просунулися вперед, то нерозгаданий шум води ставав дедалі чіткішим. Розсунувши нічну яму, вони нарешті побачили джерело звуку.
Перед ними з’явилася чорна річка, яка впадає в гірську лощину. Там вода закручувалася в зловісний водоворот, що виходить, здавалося, глибоко під землю. Річкова вода була густою, важкою і чорною, як туша. Річка була неширочкою, але один її вид викликав незрозумілий жах.
Але найбільше І Юнья тремтів від того, що у воді смутно виднілися білі кістки. Вони пливли, то падали на дно, аж поки зовсім не зникли в безводному водорості.
Пишна трава, що росла неподалік, доходила і до берега чорної річки, але тут вона була зовсім чорною. Під корінням лежав шар сірково-білого порошку. І Юнь пригадав те, що бачив на Кремні Білих кістках — порох. Він був поживним середовищем для бур’янів.
— Небезпечно! Йдемо швидше! — Наче нічна сова, раптово пронизливо закричала стара Інь.
І Юнь, навіть не задумуючись, кинувся бігти слідом за нею.
Старша Інь однією рукою схопила і Юню, а іншою — Цін Юшу.
І Юнь інстинктивно озирнувся назад і побачив, як чорна трава на березі зашевелися, немов танцюючі змії. Земля розверзлася, піднявши хмари пороху. І Юнь не знав, що сталося б, залишайся вони там хоч на секунду довше.
Старуха Інь на одному диханні подолала відстань в тисячу чженів. І раптом попереду вона помітила групу силуетів. Старуха Інь злякалася і хотіла відступити, але придивившись до нього, усвідомила, що це ті, хто вижив у Секти Боженого Дерева, серед яких були Ція, старий в пурпурному халаті та інші.
Цим людям вдалося вибратися з Кривавої пустелі, хоч і ціною дорогих втрат.
— Хм? Це ви! — У очах Ція спалахнув холодний блиск. У Кривавій пустелі він натерпівся сповна і тепер прагнув звести рахунки.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv