Ці двоє хлопців — один товстий, інший худорлявий — з’явилися неввічливість і йшли за І Юнем по п’ятах, наче вовки, які відчували запах свіжого м’яса.
Невдовзі люди почали помічати, що методи цієї пари були підлі й безсоромні. Усередині Варта Моросячого Додя скрізь відчувалася сильний опір, але ці двоє рухалися на диво спритно. Їхні рухи були плавними і природними, наче текли по небу хмари або тукюча вода; здавалося, вони ідеально пристосувалися до оточення та все ще мали особливий запас сил.
В одному з цих випадків вони вже значно переважали Тяньа Хаоєм!
— Звідки, чорт візьми, взялися ці двоє? — Люди не приховували свого подиву.
За межами Альянса Шести Королівств на просторах Імператорських Небес Ван'яо існувало безліч великих фракцій, але істинні генії вищого порядку все ж не росли на кожному кроці. Той самий Тянья Гаоюй, покинувши Альянса і заткнувшись до іншої сили, безперечно був би видатним талантом для старших. Але тут, у Ворота Моросячого Дощу, він раптово опинився серед усіх. Чи ці дві молоді люди мали такий високий вроджений талант з гарним виглядом?
Особливим пригніченням були представники Секти Тяньї. Найкращий представник їхніх молодих поколінь був з легкістю затьмарений якимись вискочками.
— Дева Ніншуан, хто ж вони такі?. - Не витримав, подав голос один з старійшин внутрішнього кола Секти Тяньє, що знаходився в палаці-древі.
Судячи з виразу обличчя Шуй Ніншуан, вона знала їхнє походження. Спочатку Секти Тяньї не турбувалися цим, але після того як один з них наглухнув траву біля Теня Хаоа і повністю перевершив це вміння, він більше не міг сидіти склавши руки.
Вона трохи нахмурилась, наче в пам’яті нещасливі спогади.
Іншим також було цікаво. Невже секта, яка виховала цих хлопців ворогує з Шиєм-цзюнем? Якщо так, то як їхні учні посміяли з’явитися сюди для того, щоб пройти випробування на роль номінального учня? Чи це не самогубство?
Після довгого мовчання Шуй Ніншуан заговорила:
- Дивлячись на технології, які вони використовують, можу сказати, що вони з Секти Сіаньюй. Це секта мого пана.
— Секта Сіаньюй? Секта Шия-цзюня? — Присутні були вражені.
Шій-цзюнь ніколи не ґрунтував своєї секти або демонської держави. Чи це означало, що Секта Сіаньюй була місцем, де він виріс ще до того, як став Божественним Монархом?
— Секта Сіаньюй? Вибачте, але старий ніколи про неї не чув, — зізнався старійшина Секти Тянья.
— Секта Сіаньюй є прихованою організацією, тому у вашому невіданні немає нічого дивного. Мій пан виріс там, він був сином голови цієї секти. Але тепер пан і Секту Сіаньюй більше нічого не зв’язують.
Шуй Ніншуан не хотіла вдаватися у подробиці. Насправді в дитинстві талант Шия-цзюня не вважався видатним. У Секті Сіані була жорстока конкуренція, і навіть будучи сином голови, дитина мала талант до насилля.
Стан сина голови прихованої секти не завжди був благословенням. Могутні майстри бойових мистецтв жили дуже довго і мали багато відходів, тому діти з наложниць часто не мають жодної ваги в сім’ї. За таких обставин почуття між батьком і сином були дуже холодними. Якщо у дитини не було таланту, на її смерть дивилися крізь пальці, ніхто і не думав горювати.
Від самого початку Шій-цзюнь не мав теплих почуттів до Секте Сіані, а подальші події відібрали його від рідного будинку. Секта Сіан’юй вела справи холодно і жорстоко. Зрештою стався інцидент, що став останньою краплею, після якого Шій-цзюнь повністю розірвав всі зв'язки з сектою.
- О, так от в чому справа! - Хоча Шуй Ніншуан була трохи незрозумілою, лідери великих фракцій в палаці-древові почали будувати власні здогадки.
Шій-цзюнь почав мандрувати по Імператорському небесах Ван'яо дуже давно; ймовірно, саме тоді він і покинув Секту Сіані. Мабуть, вони й не уявляли собі, що після розриву стосунків він поступово виросте в могутнього божества Монарха!
Хоч би якою сильною була Секта Сіаньюй, наявність у рядах Божественного Монарха зробило б їх незаперечним стовпом влади. Як вони могли не каятись? Більш того, Шій-цзюнь володів фрагментами Священного Канона Ван'яо!
Звичайно, коли Шій-цзюнь досяг свого теперішнього величі, Секта Сіаніуя спробувала відновити відносини, але зробити це було вкрай нелегко. Навіть без пояснень Шуй Ніншуан люди могли здогадатися, що відбулося далі.
Секта Сіаньюй все ще намагається переманити Шия-цзюня назад, але як така горда і незалежна людина могла погодитись?
— Не дивно... Новина про те, що Шій-цзюнь набирав номінальних учнів, поширювалася в основному всередині Альянса. Ми не очікували побачити тут чужинців, але якщо це Секта Сіаньюй, яка роками стежить за кожним кроком Шия-цзюня, то в них немає нічого дивного - пробурмотів правитель Демонічного царства Тян'ю.
Йому, звичайно, не подобалися ці двоє учнів Секти Сіаньюй, але врешті-решт, це була колиска Шім'ю-цзюня. Пам'ять про ті роки, які вони провели в дитинстві, навряд чи полагодив би перешкоди молодшим. Отже, їхня заява у ряди номінальних учнів була цілком ймовірною.
— У Секте Сіан’юй, мабуть, вивчають закони дощу. Тож не дивно, що їхні рухи у воротах Моросючого Дощу здаються настільки природними. Справді, середовище тамотехніки ідеально підходить їм для демонстрації своїх навичок, — зауважив старійшина іншої великої фракції.
— Більше того, вони вже майже сформували плід Дао, а рівень культивації значно вищий, ніж у І Юні!
Учні великої прихованої секти, спокушені в законах дощу, почувалися у Воріт Моросливого Дощу як риби у воді. За таких обставин вони мали надзвичайну перевагу перед І Юнем!
І тепер, поки Юнь шукав трави, вони неквапно слідували за ним, економили сили і вичекаючи зручного моменту. Тільки коли Юнь уважно дослідив якесь місце, вони ліниво наближалися і перевіряли його ще раз.
Така поведінка викликала огиду.
Звичайно, І Юнь не чув обговорення в палаці-древі. Він не знав ні сили, ані походження цієї пари. Брак інформації став для нього дуже неприємним.
Старійшина Ші і старійшина Дуаньму з Клана Ло почали дуже непокоїтися.
— Шестилепестковий квіток Семи Сердец вже був непоганою знахідкою. Треба було зірвати його відразу, як тільки побачив! Невже навіть у такій ситуації І Юнь все ще сподівається знайти десятитисярічний квіток Семи Сердец? — Засмучений бормотів старійшина Ші.
Сам же винуватець цих хвилювань, здавалося, нічого не помічав і продовжував наполегливо шукати цілющі трави.
Губи Сан Ученья справили на людей сильне враження. Хоча нові діючі особи йому теж були не за вдачею, він був би тільки радий, якби вони змусили І Юня по-крутному провалитися.
У цей момент І Юнь зупинився. Цього разу він застиг на одному місці надовго.
Учень, на якому він стояв, не був чимось особливим. Його оточували невеликі камені, а під ногами І Юня лежала чорна скеля площею близько одного квадратного метра. Вона визирнула на стародавню і дуже важку.
Сан Учень злегка підхопив брову, але не надав цьому значення. Він думав, що Юнь от-ось піде, але той продовжував кружляти навколо великого чорного каменю. Не було жодного сумніву, що саме він намагається виявити, але це тривало вже 30 хвилин.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv