Територія імператорського палацу Клана Ло була колосальною. Палацами і спорудами були лише невеликі ділянки будівлі. Зон, що пролягав через житлові ділянки, розкинувся на великі землі, вкриті священними горами та місцями сили. Ці гори були точками зосередження енергії Юань Неба і Землі, як ідеальні місця для вдосконалення.
— Ми вже у задній частині комплексу палаців. Тут лежало десять тисяч священних гір. Чим глибше, тим щільнішою є енергія Юань, але тим сильніше заборона. Навіть матуся не має права входити до найзапекліших частин гірських хребтів, — розповідає Ло - Хоер, супроводжуючи І Юню.
— Ось як? — И Юнь сражал. — Заборонена зона, куди не може ввійти навіть держава Сюань?
- Саме так. Сам імператорський палац Клана Ло був побудований на найбільшому у світі середовище духовного. Власне, через це місце і було вибрано розташування столиці. У горах за подвір’ям стоять троє шанованих Клана Ло. Серед них є справжній правитель нашого клана, третього Імператорського Великого дядька. Він перебуває у закритій медитації вже сто тисяч років, і за весь цей час тільки мій батько-імператор міг передавати йому повідомлення.
Третій Імператорський Великий Дядя!
І Юнь тихо видихнув. Він знав, що ця людина займає найвище становище в ієрархії Клана Ло. Імператора можна було змінити — будь то Ло Хоер або Принц Чісіо, для Клана Ло в цілому це не мало б критичного значення. Але третій Імператорський Великий дядько був душею і втіхою усього роду. Він не підтримував жодного кандидата на трон, інакше Принц Чісіо і Ло Хоер просто не за що боротися.
Ло Хоер вела І Юню все глибше в гори, поки вони не зупинилися у широкому ущелині. На його околиці стояли на посту гвардейці імператорського палацу. Побачивши жтон ЛоГор, вони схилили коліна і пропустили І Юнью всередину.
Саме тут лежав Масив Небесного Убивства Клана Ло. Він міг імітувати поле бою Асур. Увійти в цей масив означало поринути у тривалу низку боїв, загарбуючи свою волю і доводячи себе до кінця. І хоча в основі цієї системи була ілюзорна форма, сам процес бою був цілком реальним. Вороги всередині не були просто привидами, вони існували насправді.
« Десятиріччями війни між Кланом Ло та Сектей Демонічних Привидів дозволили значно наповнювати Масив Небесної Вбивства », — заговорила Ло Хоер, і в її очах промайнула рідка для неї холодна рішучість. — Багато демонських володарів з Секти демонів, як молодих, так і старих, після того як їх позбавляли сил та захопили в полон, зазнали загарбки душ. Їх запечатували всередині масиву, перетворюючи на трупних маріонеток-стражів! Сяо Юнь-цзи, ввійшовши в Масив Небесного Убивства, ти битимешся саме з цими породами темряви із Секти демонів Привидів!
Заколювати живих у масивний спосіб — це далеко не милосердний метод. Однак коли на кону стоїть потреба в расовому вирі, то не може бути й мови про жалість до ворога. У моменти великих шоків потрібно бути жорстоким. Використання в’язнів ворожих сект у ролі тренажерів дало змогу учням Клану Ло на практиці вивчати прийоми ворога і готуватися до дій.
І Юнь не сподівався, що так скоро зіткнеться з майстрами секти демонічних Примар. Його серце наповнювалося нетерпінням. Ця конфесія була дуже різною від методів Клану Ло, а вивчення різних шкіл та бойових стилів світу завжди йде на користь Юні.
Масив спалахнув, і Юнь ступив в коло формування ...
***
У німецькому місті Клана Ло була вулиця, що називалась « Локій ». Вона не була прямою, а вигиналася, як ріка, за яку отримала своє ім’я. Вулиця Лошуй була надзвичайно заможною, а тут вона цінувалася на вагу золота — крихітна лавочка площею в один квадратний чжан коштувала десятки тисяч світових каменів.
Біля входу на вулицю Лошуй височів знаменитий ресторан — Павільйон Лахай. Для простого чоловіка не було достатньо грошей, щоб попасти сюди. Ціни тут були захаращені, а місця на сьомому поверсі — лише для найбільш почесних гостей. Звичайний обід обходився в тисячу світових каменів, і за столами зазвичай можна було побачити представників великих родин або навіть принцес та інших людей.
На сьомому поверсі Павільйона Лошуй за великим столом, виставленим вишуканою стравою з небесних скарбів і нектарами Юань.
- Наступний набір учнів Шей-цзюнем, подія справді безпрецедентна. Він тільки висловив намір, ще нічого не вирішено остаточно, а весь союз вже прийшов в рух. У ті дні до столиці Клана Ло звідусіль стікаються таланти, і ніхто не хоче пропустити такий шанс.
Якби І Юнь був тут, він би відразу впізнав його. Це був Принц Піннань, той самий що рекомендував його для випробувань у Храмі Лошень. Хоча він не був сином країни Сюань, але належав до її фракцій. Його заслуги в пошуку талантів для Ло Хоер були великі, а за приваблення І Юна він і зовсім отримав високу похвалу від Держави Сюань.
Поруч з ним сиділи люди, чий статус у світі бойових мистецтв перевершував його власний: Цзяньчжу, учень Шанованого Гуланя, і Уфан, геній із Племені Лісс. У світі воїнів повага визначалась силою, і навіть титул принца означав небагато перед справжніми майстрами.
- Всі вони тільки створюють масову. Якщо запитати їх чесно, чи вірять вони у те, що стануть учнями Божественного Монарха, то більшість з них визнає, ніби ні — похитав головою Уфана. - На мою думку, серед тих, кому немає ста років, найбільші шанси у Принцеси Цзилін та Принцесси Сюер. Якщо додати ще одного, то це І Юнь. Серед тих, кому від ста до трьохсот років, теж багато сильних претендентів, наприклад, Чаюн-цзянь або Ліня Сюаньцзі... Але це тільки наші люди. В інших великих кланах також багато геніїв. Важко сказати, який наш реальний шанс на перемогу.
Уфрен вважав, що божественний Монарх навряд чи братиме учнів понад триста років: у дорослому віці розуміння законів вже закостеніє і буде важко виховувати такого учня під собою.
— Принцеса Сюейер и Принцесса Цзилін? Цікаво. Але я боюся, що ймовірність вашої перемоги буде до вподоби нулю. Раптом почувся легкий жіночий голос з сумом.
Ті, хто сидить за столом Цзяньчжу і Утен обернулися. Неподалік стоїть компанія з чотирьох чоловік. Зліва сиділа дівчина з пшеничною шкірою і привабливою, дикою красою. Праворуч - могутній чоловік з голим торсом, вкритий шрамами, чиї м'язи здавалися вилими зі сталі. Його зброя, довга бойова секіра, стояла поруч.
Між ними сидів молодий чоловік у простих зелених одягах. Його зовнішність була винятковою — у світі воїнів, де Юань обмиває тіла і робить людей гарними, він виглядав білою вороною. Однак його погляд був гострішим від меча, а зіниці мали незвичайний червоний колір. Поруч з ним сидів старий у кінічній капелюсі, повністю вкутаний в плащ. Він виглядав похмуро і таємничо, і хоча стіл був повний їжі, його прилади залишалися недоторканими.
Вона говорила саме ту гарячу дівчину. Однак вона була лише ватажка, що був з червоними зірочками.
- Хто ви такі? — Нахмурився Уфэн. Він був прихильником Принцеси Сюер, і зневажливо тон незнайомки при згадці її імені привів його в лють.
— Мене звати Чі Чжуйюнь. Я з Демонічного царства Тяньюй спокійно відповів червону око. Його голос був чистий і твердий, наче спис об щит.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv