ти твердо вирішив? — Старійшина Дуанму витримав довгий паузу, даючи юнаку можливість передумати. - Не на кілька місяців. Увесь наступний час ви будете розподілятись згідно з вашим поточним рішенням. Я повернуся перевірити ваші успіхи лише через сім років. Це означає, що всі сім років ви будете вивчати вибрані камені. Якщо тільки хтось не погодиться на обмін добровільно, але в твоєму випадку і Юнь, боюся, що людей не буде. Останній раз я запитую: ти підтверджуєш свій вибір?
Після того як старійшина сказав це, його погляди знову почали змінюватися. Сім років! Випробування в храмі Лошень тривало лише 18 років, і сім з них — це величезний період, найважливіший етап для закладки фундаменту. Не жартуйте, якщо Камені Божественного Демона будуть порожні і Юнь викине сім років життя на вітер. Без перебільшення можна сказати, що це рішення визначить всі його майбутні досягнення.
Багато хто чекав, що Юнь відступить, але він не вагаючись ні секунди кивнув:
- Старший Дуаньму, я впевнений!
Брови старійшини поповзли вгору, в очах промайнуло невдоволення, але він все ж записав ім'я І Юня. У храмі Лошень кожен мав право вибирати, але також відповідальність за наслідки лягає на плечі обранця. Крім того, хоча Юнь і виявив себе, він не був тим, на кого Дуаньма сподівався найбільше.
Старійшини були головним фаворитом. За сотню випробувань у храмі Лошень вдачі вважали виховувати хоча б одного дійсно видатного генія, і Цзяньчжу коштував того, щоб вкладати в нього сили. Решта були лише приємним доповненням. Якщо Юнь так уперто висловлюється, то старійшина не буде заохочувати його далі.
Коли І Юнь повернувся в будівництво, Рань Сюее, навпаки, рішуче заїхав до туману Хаоса. Його обличчя сяяло, і це стало для нього подарунком неба. І цей "подарок" дістався йому на цілих сім років!
— Молодший брат і Юнь, хоч я й знаю, що ти зробив це не заради мене, я все одно вдячний тобі, - розплився в усмішку Рань Сюе.
І Юнь чудово розумів, що у того на думці. Висловлюючи свої почуття, я вважаю його останнім дурнем. Не бажаючи витрачати час на лицемірні люб’язні, Юнь просто мовчав і зробив вигляд, що не чує. Це не зачепило рану Сюе́, а він у чудовому місці відправлявся вибирати каміння.
Як і очікувалося, він вибрав Камінь Семі Зірки та Зоряну Точку. Інші також полізли в туман. Двадцять сім кам’яних божественних демонів були розбиті миттєво, навіть якщо вони мали розмір з кулаком, то не залишилося часу для споглядання.
Сам факт потрапити в початковий простір вже був величезним удач. Навіть у крихітних каменях було запечатано справжню аура Божественного демона. Але більшість тих, хто прийняв таке випробування, залишилися без нічого: їм довелося задовольнятися зовнішніми залами храму Лошена і вивчати каміння стародавніх Фей. Її якість була набагато гірша.
- Що ж, ви зробили свій вибір. Тепер, як сказав старійшина Дуаньму і легким рухом пальців, крихітні сірі зернятка завбільшки з рисове зерно. - Я посаджу тут Дику орхідею. Коли на ній розпуститься сім квіток, я повернуся, щоб оцінити ваші плоди!
На очах здивованих учнів насіння Дикої орхідеї пустило коріння в порожньо і дало паростки. Це була чудова рослина, яка могла жити у відкритому космосі. Воно розпускало по одному квітці на рік, так що сім квітів точно відміряли сім років.
— Ті, хто ще не бачив каміння, можуть тимчасово покинути початковий простір. У храмі Лошень для вас підготовлені покої, поруч з якими розташовані масиви для тренування і перевірки сил. Крім того, континент, на якому стоїть храм, є величезний. Чим глибше ви будете йти в його землі, тим більш первинними і хаотичними стануть закони природи. Якщо ви захочете зрозуміти їх, можете піти глибоко в початковий простір. Але будьте обережні: там дуже небезпечно, ви можете зіткнутися з будь-чим. Розраховуйте свої сили і не заходьте надто далеко, інакше ризикнете повернутися. В історії випробувань храму Лошань не раз бувало, що учні зникали безвісти і іноді навіть від них не знаходили кісток. Бережіть себе!
З цими словами старійшина Дуаньму забрав тих, хто не вперше побачив себе в натовпі. Незабаром у початковому просторі залишилося лише двадцять вісім осіб. Двадцять сім каменів були призначені для двадцяти семи учнів, а Юнь став перед трьома особливими брилами.
Масив телепортації тимчасово затих. У всьому просторі не залишилося ні звуку, так ніби цей світ був навіки забутий. Пустельна орхідея мовчазно росла, а двадцять сім сірих Кам’яних демонів тихо ширяли в тумані, нагадуючи таємничі надгробки.
Принцеса Білих Ліс першою підійшла до Печатки Трьох Богів. Вона занурила свою свідомість у камінь, зв’язуючи з трьома потоками аури Божественного демона. Вона стояла в порожньому, застигши як витончений статуе: білі одягу злегка колихалися, довге волосся підрогували, а між прядами проскакували іскорки блискавків. Вона трохи підняла голову, ніби вслухувалася у далеку музику і була свідком бездоганної лінії шиї.
Побачивши, що принцеса почала медитацію, Цзяньчжу теж влаштувався перед Камнем, який пронизує зорі. Інші люди наслідували їхній приклад. Місце І Юня було в найглибшому тумані.
Спочатку простір був наповнений енергією Хаоса — первосвященим диханням, з якого народився всесвіт. Але зрозуміти щось безпосередньо з цього туману було неймовірно важко; ніхто із присутніх геніїв, включаючи І Юню, ще не досяг такого рівня.
І Юнь сів, схрестивши ноги перед каменем Пурпурного Кристала. Поруч з ним була дівчина із Племені Ліс, якій дістався двадцять сьомий камінь. Дивлячись на свій крихітний і жалюгідний на вигляд осколок, вона пригнічено пробурмотіла:
Мій камінь зовсім маленький.
Її звали Лан Сяомо. Невисокий зріст, з волоссям морської синії - це вирізняло її від чистокровних представників Племені Ліса зі своїм білим волосом і говорила про змішану кров. Під час минулих випробувань вона ледве вигризла своє право увійти в початковий простір.
Але ж... Порівняно з камінням І Юню, її вибір здавався не таким вже поганим. Лан Сяомо не втрималась і глянула на сусіда. Піддавшись допитливості, вона обережно направила тонку нитку сприйняття до чорного кубу зліва від І Юня. Результат не змусив себе чекати, що вона нічого не відчула. Камінь здавався порожнім, ніби всередині нього була лише бездонна діра.
« І що в такій залозі можна побачити?» — Лан Сяомо захлинулася очима. Вона ніяк не могла взяти в тому, на що розраховує цей хлопець. На вигляд І Юнь зовсім не здавався дурнем.
« Надійне, — незабаром він здасться. Ніхто не може довго п’ятися в порожній булижній. Сім років, звичайно, будуть втрачені, але він завжди може відправитися вглиб континенту, щоб відчути закони природи. Хоча це і набагато повільніше, ніж споглядання Кам'яного Демона, але все ж краще за нічого.
З цими думками Лан Сямо занурила свідомість у свій камінь розміром з кулак і впала в медитацію.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv