Ло Куй почав діяти. Хоча його противник був нікчемним, Ло Куй все одно викладався на повну. Просто розчавити І Юня йому було вже не цікаво, його метою було створення саріри, яка наблизилася б до чудового, щоб потрясти всіх присутніх.
Ло Куй кинув кістку Фей прямо в Котел Пожиранія Сонця і одним махом витягнув з неї всю енергію!
Бум!
Тіло Ло Куя окутало синє полум'я, а за його спиною в небо змітнувся примарний образ гігантської блакитної тисячної багатоніжки! Ця множина сягала 40 метрів заввишки і впиралася прямо у склепіння залу.
Тисяча демона множина — це дух крові Ло Куя. Коли вона з’явилася, то швидко пірнула у виставлений Котел Пожиранія Сонця!
Це викликало нарікання серед натовпу. Невже Ло Куй збирається загарбати силу своєї крові Давнього Фея разом з кісткою? Хоча всі знали, що він не стане жертвувати своїм родоводом заради однієї саріри, вид запечатаної в котлі багатоніжки все одно надихає благоговіння.
« Зовсім ні », — сказав один із присутніх Майстри Астральних Небес. — Тисячі демонських множини належать до рідкісних комах у стародавньому Фей. Вона несе смертельну отруту: у стародавні часи її дотик змусив тіло великих майстрів загнивати живцем до самих кісток. Ці багатоніжки люблять поїдати всілякі дорогоцінні трави і отруйні субстанції. У них можуть бути перероблені і сплавовані навіть ті компоненти та енергії, які в буквальному середовищі абсолютно несумісні.
- Тому в давнину така множина була надзвичайно цінною. Завдяки цілющим властивостям, які накопичуються в її тілі, вона могла стати основою для того, щоб створити пілюль найвищої якості.
Після цього пояснення глядачі прозріли. Раз тисячоногий демонічна множина може всмоктувати кістки та трави, очищуючи їхню енергію, отже Ло Куй використовував свій родовід як допоміжний інструмент для створення ідеальної сарарі! Завдяки цьому результат справді обіцяв бути видатним.
— Не дивно, що Ло Куй вирішив стати майстром Астральних Небесних зборів і не гаючи часу на навчання. Виявляється, у нього кров тисячожерного демонічної багатоніжки!
- І справді, з таким даром не займатися мистецтвом Астральним Небес було б просто злочином.
Люди перешіптувалися, з відтінком заздрості позираючи на Ло Куя. З таким підмогом його чекали великі досягнення. У Клані Ло стану Майстри Астральних Небес був надзвичайно високий. Багато хто, що поліпшився з усіх Імператорських Небес Ван'яо, часто навідалися до Клана Ло, пропонуючи величезні суми за одну-єдину саріру. Наприклад, третій Імператорський дядько тепер був Майстром Астроальних Небес рівня Почесненого. Навіть сьогоднішній імператор Ло під час зустрічі з ним виконував усі церемонії, що були прийнятними для молодшого. Якби не його усамітнення, можна було б сміливо сказати, що одного з цих слів вистачило б для того, щоб призначити наступного спадкоємця престолу без жодних боїв!
Тим часом Лоу Куй кинув у казан ще кілька шматочків трави.
Дзинь!
Кришку Котла Пожиранія Сонця з гуркотом опустилася, запечатуючи допоміжні складники всередині. Зоряні таланти в залі помітили, що ці добавки зовсім не були дешеві. Деякі з них навіть переважали першість Фей третього рангу, яку він дістав на початку. Допоміжні матеріали цінніші за основи! Здається, Ло Куй твердо вирішив створити шедевр.
По суті, цей метод — використання дорогих добавок для примусового підвищення якості низькорівної сарарі — вважався чимось на зразок кількох штучних виробів. Правдиві майстри пишалися тим, що могли створити щось чудове з посередництва. Але це було занадто складно. Ло Куй вивчав мистецтво Астральних Небес приблизно десять років, і те, що він демонстрував зараз, було вже надзвичайним успіхом.
— Ло Куй використовує стільки добавок, це не зовсім чесно, - зауважив хтось. — І Юнь взяв лише одну кістку і більше нічого.
це вже не змагання, а особиста промова Ло Куя! Я сам трохи розумію мистецтво Астральні Небес. І Юнь використовує масив для мистецтва Астральних Небес, все на увазі, і друку, які він накладає, видно як на долоні. З такими технологіями неможливо отримати хорошу саріру, не кажучи вже про перемогу. Крім того, навіть найпростіші символи він формує не ідеально. Мабуть, одна кістка була б достатньою для виготовлення. Про яку чесність тут говорити?
Це сказав один з учнів астральних майстрів, і його слова були не позбавлені логіки. Можливо, І Юн мав талант, але він був замолодий — вдвічі молодший від Ло Куя. Ремесло астрального майстра вимагало десятиліть практики, але з огляду на те, що Юнь ніколи не стикався із технічними прийомами Імператорського Небеса Ван’яо, результат був наперед визначений.
У цей момент навіть Ло Хоер почала нервуватись. Вона була впевнена, що І Юнь не дасть себе в образу і у нього є якийсь козир, раз він викликався на суперечку. Але тепер саріра І Юню була готова вже на сімдесят відсотків, а жодного чуда так і не сталося!
Ло Хоер знала краще за всіх, бо знає і техніки Ван'яо, і методи нижнього світу. Вона чітко бачила, що на виході з Юнь вийде лише « найнижча якість»! Це як будувати хатину з каміння - навіть найвеличніший архітектор не зможе перетворити її на величний палац в той момент, коли будівельна споруда вже наближається до кінця.
Подивившись на Ло Куя з його першокласним котлом, горою добавок і силою крові багатоніжки, Лові Хоер прикинула, що його результат буде десь між чудовим і очищеним якості. Між ними та Юнем була як між небом і землею. До того ж Ло Куй працював швидше: поки І Юнь закінчив на сімдесят відсотків, у Ло Куха готовність була вже на дев’яносто! Максимум через десять хвилин все буде скінчено.
Однак ЛоГер помітила, що на останньому етапі Ло Куй почав здавати. Оперувати таку кількість енергії було колосальною вантажем на ментальні сили, і його друку стали втрачати колишню бездоганність. Це означало, що його чудові риси навряд чи будуть бачитися — лише очищені.
Час минув. І Юнь продовжував накладати один за одним печатки, не виказуючи жодної поспіху. У той же час він активував енергетичний зір. Те, що приховував від решти корпус котла, для І Юня було як на долоні.
Всередині Котла Пожирання Сонця фантом багатоніжки був уже на межі. Це був не справжній звір, а лише проекція крові; поковтнувши надто багато енергії за раз, вона не встигала її перетравити. Її тіло роздулося так сильно, ніби ось-ось мало лопнути. Енергетичні відтиски, створені Ло Куєм, стягували докупи і готувалися перетворитись на сарару.
Як і зауважила Ло Хоер, у цих відтисках були вади. Звичайно, людина не бачила б їх, але Юнь бачив усю недосконалість і точно знав скільки. Він не знав тонкостей тутешнього мистецтва, але завдяки Пурпурному Кристалу він знав як має виглядати ідеальна форма енергії.
Ці « шквальности» поступово накопичувалися і збільшувалися. У момент формування сарарі вони повинні були злитися разом. Ло Куй хотів примусово придушити їх машинами завершення, запечатавши всередині. В результаті вони б залишилися в сарарі у вигляді « струмочок витіку енергії, що знизило би підсумкову оцінку якості.
Момент злиття сотень енергетичних відбитків є найболіснішим і найнебезпечнішим періодом, який вимагає надзвичайної концентрації. Найменша помилка тут фатальна.
Ло Куй був на крок від успіху. Його лоб покрилася іспанкою. Хоча це була лише саріра третьої ранги, спроби вичавити з неї найкращу якість з такою кількістю добавок виснажили його до краю.
« Сливись!» — наказав Ло Куй подумки, відкинувши всі зайві думки. Усі залишки його ментальній сили кинулися в котел. Сотні печаток спалахнули яскравими, наче сонце, і стали зближуватися одні з одними. І саме в цю мить...
Невловима, безлотна примха втрутилася у процес. Вона не мала ні ваги, ні форми. Здавалося, що вона походить від самого Джерела, який існував ще з початку часів. Ні Ло Куй, ні навіть Імператриця Сюань або держава Ло нічого не відчували.
Всі погляди були прикуті до котлу Ло Куя, на І Юні ніхто не дивився. А він, продовжуючи ліниво складати друк за допомогою Пурпурного Кристала зробив ледь помітний « поштовх» в напрямку енергетичних структур ворога. Цей крихітний імпульс прийшов на найбільш вразливу точку злиття — ту саму, де Ло Куй намагався придушити всі дефекти.
Це було як іскра, що попалась у пороховій погребі. Хрупка рівновага була порушена. Ло Куй, який був на межі виснаження, помітив обурення лише через мить. У процесі формування саріри одна хвилина — це вічність. І ця затримка стала фатальною.
« Плохо!» — очі Ло Куя розширилися, наливаючись кров’ю. Він зревів, і сила його крові спалахнула з новою силою. Тисячі демонських множин у котлі широко розкривали пащу, намагаючись спалювати пошкоджені енергетичні печатки — він був готовий пожертвувати якістю, щоб врятувати сариру від знищення.
Але багатоніжка сама була роздута до межі і ледве трималася. Як вона могла досягти успіху? І Юнь, не гаючи часу, наніс другий « удар» через Пурпурний Крістал по наступному вузлу.
Край став неминучим!
Бум!
Розбилося оглушливе полум’я. Котел Пожиранія Сонця здригнувся, важку кришку зірвало і підкинуло вгору. Вона з гуркотом врізалась у стелю залу, роздмухуючи один із декоративних каменів в крихту!
У-ух!
Осліплива куля синього полум’я змила до склепіння. Всередині цього вогню в агонії звивався примарний силует багатоніжки. Незважаючи на силу родоводу стародавнього Фей, епіцентр вибуху в замкнутому просторі котла був у дуже вразливій ситуації.
Ло Куй, зв’язаний з духом крові невидимою ниткою, був глухий. Його відкинуло назад, він впав на підлогу, поблудивши як полотно. З його вух потекли дві струмки темної крові — це приклад того, що ударна хвиля від удару котла розтрощила стінку і завдала йому серйозного руйнуванню. На відновлення енергії Юань підуть місяці.
Бам!
Котел важко впав на бік. З нього висипалася кучка чорного попелу. Ло Куй сидів зовсім розчавлений, дивлячись на порожній судина остеклеєним оком. Він не міг повірити. Вибух кокла? Він, один з кращих, дозволив вибух... І де? На очах у Держави Ло, Імператриці Сюань, усіх геніїв імперії та свого майбутнього захисника — Принца Чісіо. Серце Ло Куя тремтіло від страху.
— Це... — Молоді таланти в залі застигли з відкритими ротами. У когось з рук випав кубок, розплешивши вино. Лише мить тому всі чекали тріумфу Ло Куя, а тепер на місці сарарі лишилася лише кілька попелу. Переходи від очікуваного шедевру до повного провалу був занадто різким. Багато хто зрозумів, що це може породити в Ло Куя сердечного демона і поставити хрест на його майбутнє як астрального майстра.
Поки всі перебували в шоку, знайшовся один чоловік, якого подія ні краплі не змутила. И Юнь. Коли люди прийшли в себе і подивилися в його сторону, вони побачили, що він все так само спокійно маніпулює своїм простим масивом. Він працював з таким методом, ніби не сару варіл. З одного боку — це руїни й катастрофа, а з другого — цілковита спокійність. Контраст був розведений.
Зрештою, І Юнь склав останній друк і закінчив. Жодних висівок — це груба, примітивна техніка нижнього світу.
Тук.
Сіра, непримітна саріра скочилася з масиву прямо в руку І Юню. Високоякісні сарі зазвичай сяяли і були прозорими, як дорогоцінні камені. Це ж виробляло, наче всередині нього повно нечистот. Зовнішність повністю узгоджувалася з змістом.
Вердикт: низька якість.
І Юнь помітив на сарарі трохи пилу, недбало витер її рукавом і поклав нанос служниці, роблячи знак піднести подарунок державної Ло.
— Ваша Величність, я закінчив. Оскільки я займаюся мистецтвом Астральних Небес всього місяця чотири-п'ять, результат у вигляді цієї сарарі третього рангу мене цілком влаштовує. Будь ласка.
Весь зал обшарпано спостерігав, як служниця несе цю невзорну сіру « зрошину» до держави.
"Чорт візьми, невже це означає, що І Юнь переміг?!" Це ідея почала приходити до присутніх. Один казан злетів на повітря, а інший, нехай і створив сміття, але все ж дістав справу до кінця.
Принц Чисьо почувався так, наче його серце пронесло стадо брудних копит стародавніх звірів. Він відчував себе повним ідіотом, який розіграв комедію разом з іншим дурнем - Ло Куєм. Завтра ж уся імперська столиця буде з нього сміятися. А Юнь, якого всі вважали недалеким, вийшов переможцем.
"Займаюсь лише чотири-п'ять місяців..."
"Впевнена, що...."
Озираючись назад, Принц Чісіо був готовий вбити стіну. Як же такий недотепа міг виграти? Або він весь цей час прикидався свинею, щоб з'їсти тигра? Але принц, який мав тисячі років досвіду, уважно стежив за процесом і не помітив підвоху. Звідки малюки мають такі здібності?
— Ха-ха-хо! — Почувся дзвоник, наче дзвіночок, сміх. Ло Хоер не витримала. З природи вона була осоромленою дитиною і лише змушувала себе поводитися пристойно заради банку, але така ситуація була вищою за її силу. Помітивши на собі погляд принца Чісьо, вона поспішно кашляла і прикрила рот хусткою, намагаючись повернути до себе серйозний вид. Але це ще більше роздратувало принца, бо він був упевнений, що насміхаються саме над ним.
— Ваше Високість, я... Я не згоден! — Раптом схопився Ло Куй, рятуючись від заціпеніння. Він не міг змиритися. У його очах це була лише випадкова помилка при накладення печаток. — Дайте мені ще один шанс! Ще раз, і я створимо кращу саріру!
Принц Чісіо помер ще більше. Посміхаючись, вона відповіла:
- Ло Куй, ти сам це сказав. Провалитися на сарарі третього рангу — яке ж тут змагання? Зараз ти пробив дірку в даху, а якщо спробуєш знову, то і весь Дворець Лоцин рознесеш по кам'яницях?
Вона вертала в руках хустинок, і її слова били не в брову, а в око. Палац Лоцин не був призначений для небезпечних експериментів, і коли вона прилетіла до стелі кришка котла є прикладом цього.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv