« Бум! Бум! Бум!"
Пожерливий Небо потопний дракон і примарна форма чорної ша вчепилися один до одного. Два дракони влаштували справжній хаос на сьомому ярусі Ущелини Чорного Ветра: куди б вони не неслися, скелі розлетілись удребезги, а чорні вихори туману застелили все навколо.
Пожираючий Небо потопний дракон був страшним. Його тіло, яке виткане наче з цицького диму, тало в собі шалену силу. Кожна його атака пробуджувала силу небес і землі; здавалося, саме місце в якому стояв дракон, ставало джерелом цієї первісної енергії.
Роздався різкий кришталь!
Пожираючий Небо потопний Дракон впився зубами дракона чорна ша. Звук зіткнення нагадував удар металу про метал. Дракон чорної ша здіймав від болю, а його лапи були повністю ізольовані.
Чишучи розліталася в сторони, кров бризкала фонтаном. Дракон чорної ша люто ричав, але він вже не міг продовжувати бій. Він не зважав на важкі рани і намагався втекти в найглибших глибинах Чорного Відра.
- Куди зібрався! — В очах І Юня спалахнув холодний блиск.
Хоча цей дракон був лише подоба справжнього змія, він вбрав у себе величезну кількість есенції чорного туману сьомого яруса. Така здобич була надзвичайно корисною як для Пожираючого Небо потопного дракона, так і для самого І Юня.
« Залишайся тут!» — сказав Юнь.
Бум!
Хвост Пожираючий Небо потопного дракона впав, наче та руїна на небі, і з усієї сили вдарив противника. Роздався гучний тріск ламаючих кісток, схожий на грому. Від цього удару голить дракона чорною ша був перебитий навпіл.
На перший погляд Пожираючий Небо потопний дракон здавався лише примарним димом, але навіть тоненька струмка цього « подиху» могла розчавити гірський пасет. Його удар був подібний до ваги божественної гори, і дракон чорної ша просто не міг йому протистояти.
Вжух!
Переможець широко розкрив пащу, і в ній знову з’явився чорний водоворот. Ця воронка іскрувала сам простір, затягуючи чорні містичні тумани з усіх боків.
Закони поглинання!
Згідно з легендами, правдивий стародавній Фей, який пожирав Небо потопний дракон, міг проковтнути цілий світ і зробити його ім’я. Невідомо, чи це правда, але зараз примарний образ для І Юна був більш ніж достатньо сильним, щоб поглинути дракона чорною шатою.
Той відчайдушно опирався, але все було марно. Зрештою Пожираючий Небо потопний дракон повністю заковтнув його.
Р-р-ра-а!
Проковтнувши здобич живцем, дракон видав задоволений низький рик. Ессенція дракона - чорної ша була повністю перероблена на чисту енергію, яка живила його сутність. Завдяки цьому примарне тіло дракона нарешті стало трохи щільнішим.
У цей самий момент Юнь, який стояв позаду свого вірного звіра, раптом відчув кров у його жилах. Все його тіло відреагувало серією різких пластівців і щілин, схожих на барабани. Більшість енергії була поглинута драконом, але мала її частина все ж хлинула в тіло І Юня.
Буйна сила вривалася у його меридіани, шалено б’ючи по стінках каналів. Після того як Юнь проковтнув кістку стародавнього Фея, його меридіани розширилися декілька разів і стали надзвичайно міцними. Якби вони були такими, Юнь не витримав би такого тиску і був би змушений спочатку придушити енергію за допомогою Пурпурного Крістала. Але навіщо повільно засвоювати силу через кристал, коли можна було б отримати прямий вплив енергії на тіло і просуватися через своє власне хрещення?
- Як же добре! — Вызовил И Юнь. Він стиснув кулаки, відчуваючи, як його тіло наповнюється безмежною силою, яка накотила хвилі за хвилями, наче нескінченний океанський приплив.
— И Юнь... Він з'їв дракона чорної ша сьомого ярусу!
Учні Клана Ло могли лише плескати очима, дивлячись на зміну аура І Юню та кров, яка бурчала в його тілі. Усі вони бачили, наскільки сильним був дракон чорної шати, а тепер його проковтнули живцем. І нехай більшість з'їдала Пожираючий Небо потопний дракон, вигіда, яку отримав Юнь як господар, була просто величезна.
Учні з Области Огнених Хмари і Хмасті Фен’ю горіли від заздрості. Вони всі проходили одне і те ж випробування в Ущельї Чорного Відра, але їм діставалися тільки об'їдки, тоді як Юнь забирав собі все « м"ясо».
Поглинавши дракона, Юнь сів у позу медитації прямо на сьомому ярусі, щоб відновити дихання і почати засвоєння сили. Два його Тотема Аватари — Цзюїн і Трихнога Золота Крука, також отримали свою частку енергії й почали загоїти рани. Їхні пошкодження були несерйозними, так що відновлення не мало тривати багато часу.
Отже, Юнь почав культивувати себе на сьомому ярусі Ущелини Чорного Відра. Колись люди вважали, що його тіло надто слабке і він зможе закріпитися лише на п’ятому ярусі. А в ліпшому випадку — ненадовго спуститися на шосту. Але тепер він з упевненістю оселився на сьомому і неквапливо тренувався.
Найбільш іронічним було те, що їхні колишні здогадки виявилися вірними: фізична фортеця І Юня була дійсно недостатньою. Але якщо у вас є такий жахливий родовід, то яке значення мала фортеця тіла? І Юню не потрібно було підставляти тіло під удари тіней чорної ша.
У цей час Ло Тянь все ще стояв навпроти І Юню. Він почувався, наче дерев’яний стовп на сьомому ярусі. Раніше він був на піку своєї слави і перебував у центрі уваги, а тепер навіть не знав, що йому робити.
« Як І Юнь зміг до такої міри засвоїти кістку стародавнього Фея?» — Ло Тяни ніяк не міг цього зрозуміти. І Юнь був людиною, але в поглинанні кістки стародавнього Фея він перевершив навіть генія у імперській столиці Клана Ло. У цьому місці вони покладалися на пробудження крові Небесних демонів, щоб протистояти туману. Хіба тут можна було порівнювати? Це були рівні зовсім різних порядку!
Коли Ло Тяньу було важко знаходитись на сьомому ярусі, він мусив повернутися в шостий.
Тим часом на сьомому ярусі знову почали з’являтися істоти чорної ша. Вони стікалися з усіх боків, намагаючись зайняти територію. Колись тут був один-одний дракон чорної ша, який через свою величезну силу встановив тут свої порядки. Тепер, коли тенденція стала великою, почався хаос. Але ці привиди навіть не сміялися наближатися до І Юна. Вони бачили, як дракон чорної ша, який був у багато разів сильніший за них, з'їв живцем І Юнем і його змієм. Для них наближатися до нього означало добровільно стати кормом.
І Юнь спокійно сидів на сьомому ярусі, і жодна тінь чорної ша не наважувалася його турбувати.
Час минув, і Юнь зрозумів вже більшу частину сили дракона чорна ша, як раптом...
Вжух!
У глибині густого чорного туману мигнула яскраве світло. Він, як і рибка юркою, швидко ковзав крізь голку.
Медитуючий І Юнь раптово відкрив очі і втупився на цей алий проблиск.
Духовна кров Змія!
Порівняно з нею, цінність дракона чорної ша була мізерною. Якщо вдасться зловити цю змію, її тіло підніметься на новий рівень! І оскільки розвиток Ці тісно пов'язаний з фізичним станом, загальна міць і Юня безсумнівно виконає якісний стрибок.
І Юнь глибоко зітхнув і повільно піднявся на ноги.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv