***
Як сам Цанман підтвердив це, інші учні Хмари Огнених хмар, які пильно тримаються І Юня, наповнилися ще більшою заздрістю.
Це ж дость Стародавнього Фея!
— Віддати цю кістку І Юню - це велике марнотратство. З людським тілом поглинути кістку стародавнього Фея без колосальних втрат неможливо. Ми можемо використати її з повною віддачею, якщо дістанемося комусь із нас. Який жаль! — Просвердлив зубами один з практик. Але ледве він договорив, як перед І Юнем знову спалахнула світловий екран.
— Це від башти Тайян Чжучжао!
— Ще одна нагорода!
Усі могли лише безпорадно спостерігати, як Юнь простягає руку і ловить світловий промінь.
Світловий екран опустився на долоню І Юня і, наче живий, кілька разів підстрибнув, після чого з шумом розсіявся, виявивши очі крихітному бутонового полум'я. Коли він побачив це полум'я поблизу всіх, Жань Юя зашевели волосся на голові, і йому довелося глибоко вдихнути, щоб придушити інстинктивне бажання відкопати назад.
Інші учасники випробувань також змінилися, і вони швидко віднесли свої погляди. Крихітне полум’я нагадувало мініатюрний золотий Крук, який незахищений очима. Навіть ті, хто стояв на кам'яному мосту в самому віддалі від Дреєра Дао Матінки-Землі, відчули, як їхні волоски почали тлювати від спеки.
Золотий Крук виблискував лише на мить і відразу зник, звернувшись до захисного талісмана. На перший погляд символ виглядав не дуже привабливо, але після побаченого у кожного складалося враження, що вся колосальна енергія була щільно стиснута всередині цієї тонкої пластинки, і це робило її ще небезпечнішою.
І Юнь також отримав талісман!
Жан Юй збився ще міцнішими кулаками. Це теж був талісман, але його характер явно перевищував особистість. Ще раніше цей талісман приніс Юю трохи потіхи, але тепер він розумів, що його нагорода не йде в жодне порівняння з тим, чого дістався І Юнь.
Очевидно, це був захисний талісман. Вежі стародавніх Фейв дала подібні речі, щоб захистити видатних геніїв від передчасної загибелі. Техніка закалки тіла, кістка Давнього Фея, а тепер ще й захисний талісман... Яка ж дивовижна турбота!
« Це І Юнь вічно отримує скарби, які абсолютно не відповідають його жалюгідній силі! » — з ненавистю подумав Жан Пей.
У цей момент І Юнь випадково переклав погляд на нього. Він з усмішкою сказав:
— Старший брат Жань, схоже, я теж посміхнулася.
Жан Юй відчув, як у грудях все закипіло від злості. Він холодно хмикнув:
— Удача справді непогана, але тільки скарби витрачені змарновано!
З рівнем культивації І Юню і його людським тілом скільки він зможе засвоїти з цієї кістки Стародавнього Фея? Для людей цей процес був набагато складнішим, ніж для раси демонів. Хоча позбутися звичайних ліків — це півбіди, проте перекласти кістку стародавнього Фея... Яка ж підступність!
Для того щоб талісман активувався, Юань потребував власної енергії. Чим більше практикувалось, тим користаючим був талісман; але мало користі від нього було менше. І за рівнем культивації, і фізичною силою і Юнь нескінченно поступався йому!
І так думав не тільки Жан Юй, але й інші учні Хмари Огняних хмар. У такому разі, навіть якщо Юнь зміцнить своє тіло, прогрес буде вкрай обмежений. Перед ними, які мали могутні тіла раси демонів, він все одно залишиться ніким.
Гуло своїм єдиним відкритим оком також постійно стежив за І Юнем. Тільки коли Юнь відчув на собі цей безнадійний погляд і подивився у відповідь, Гуло зрештою відвернувся.
Цанман з ледь помітним усмішкою обернув очі на кам’яних мостах учнів. Талант І Юня був дуже вражений тим, що він виявляв себе занадто яскраво. Будучи таким учасником тренувань, як і інші, І Юнь не тільки отримав найвищу оцінку та кращі скарби, але й був наймолодшим за віком і слабким по культивуванню. Чи могли ці зазвичай зарозумілі учні залишатися спокійними?
Заздрість і несправедливість були цілком природними, тож Цанман не хотів втручатися. Це суперництво збуджувалося в основному правилами випробування храму Лошень.
Генія ніколи не була рідкістю, але ще частіше вони гинули молодими. Лише ті, хто зміг вирости й зміцнитися, заслуговували подальшого росту та поваги. Ось тільки Юнь дійсно був замолодий, а його рівень культивації - занадто низький. Хоча скарби, які він отримав від нього, були чудовими, на жаль, йому зовсім не підходили в цей час.
Наприклад, якщо б і Юнь зміг поглинути її проповідуванням Царства Пресевіх Небес, то він все ще був би ліпшим. Але чи він доживе до прориву в Царство славетних небес? На той час І Юнь, ймовірно, вже вилетить з храму Лошень або взагалі загине...
При цій думці Цанман кинув ще один короткий погляд на обличчя Жань Юя. І Юнь, звичайно, затамував свій тріумф, але попереду його чекали дуже важкі часи.
Після І Юна нагороди останку вже нікого не цікавило. Невдовзі всі нагороди від стовпів Дванадцять божественних демонів перейшли в руки практик. Аж ось з безодні внизу раптом донісся гуркіт, подібний на бурхливе цунамі.
І Юнь здригнувся, а потім згадав, що внизу було жерло Безберого моря. Важко було уявити, який слинський морський звір щойно видав цей громоподібний звук...
— Час вийти, — наказав Цанман.
***
Коли вони покинули мікрокосм, до них відразу підійшов Бай Чен. Він виглядав неважливо. Побачити, як інші учасники одного за одним входять у мікрокосм, коли він змушений покірно чекати на зовнішнє випробування — це принесло йому глибокий смуток.
Помітивши І Юня ще здалека, Бай Чен підійшов ближче і запитав Ло Феннлін:
— Молодша сестра Фэнлін, які скарби тобі і молодшому братові І Юні?
На обличчі Ло Феннлін промайнуло справжнє захоплення.
— Мої трофеї не стоять згадки. А ось молодший брат І Юнь... Отримую кость Давнього Фэя...
- Що? Кость Давнього Фэя?
Вислухавши Ло Феннлін, Бай Чен подумав, що почув. Але помітивши, що інші учні Області Огнених Хмарів, включаючи Ло Фелін, мовчать і цим підтверджують почуте, він зрештою зрозумів реальність цього. На його обличчі проникла натягнена, вимучена усмішка, яка виглядала гірше за будь-які сльози.
— Вітаю, молодший брате І.
Бай Чен добре бачив, що вчення тих, хто виводив мікрокосму практику, постійно або мимовільно поверталися до І Юні. Хлопець зараз занадто сильно вирізнявся на загальному тлі.
« Мені до нього рости й зростати...» — Бей Чен похитав головою і, більше нічого не кажучи, відійшов. Залишатися поряд з І Юнем було для нього надто важко.
Ло Феннлін також відчувала змішані почуття. Вона збиралася підійти до І Юню, але той сам попрямував в її сторону.
- Молодший брат і Юнь... — Ло Фэнлін з подихом подивилася на нього.
Колись вона врятувала його з безкрайної космічної пустоти, вважаючи, що він зможе стати лише звичайним слугою-ученицею, і зовсім не приділяла йому уваги. Хто б міг подумати, що за такий короткий час І Юнь залишить її далеко позаду.
Однак Ло Феннлін була дуже гордою. Вона була повна фіаско, не тільки у Юні, але й серед відсталих. Все ж під час випробування храму Лошень вона твердо планувала викластися без залишку.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv