***
Внутрішній зал Дворца Хуаюнь. І Юнь сидів за традиційним квадратним столом і неквапливо перебирав речі у своєму просторовому кільце.
Там лежав жетон, на лівому боці якого було вирізано п’ять ієрогліфів: « Жетон Земного Пламіна Огнового Облака» і зворотній - символ Lo" (Старого письма 12-го) Імператорів. Поруч лежали прості одяги — форма одягу, яку носили учні Залу Земного Пламені Клана Ло.
Всі ці речі не були собою нічого особливого, але ось круглий камінь привернув пильну увагу І Юню. Цей камінь був кришталево прозорим і випромінював дивні коливання енергії. Варто було взяти його в руку, як меридіани І Юню почали злегка реагувати на цей ритм.
« Міновий камінь?» — подумки промовив Юнь.
Він добре пам’ятав ці камені. Ще в Місті Тяньу брат і сестра, А-Ню та А Юй намагалися продати подібний світовий камінь у Секті Ліхо, але ті спробували обманути їх. Тоді Юнь втрутився і викупив камінь, через що у нього й розгорівся конфлікт з цією сектою.
Світові камені були рудою, яка залишилась від створення всесвіту і світу.
Спочатку всесвіт перебував у первісному місті Гаосе, яке і було справжнім джерелом всієї енергії. Хаос поділився на Інь та Ян, а ті у свою чергу породили п’ять стихій Усин. Відтоді небо відділилося від землі, внаслідок чого з’являється вітер, дощ, гром, блискавка і все живе на світі. Але не вся хаотична енергія перетворилась на Інь, Ян і Усін. Її частково сконденсували, перетворившись у Камні Хаос.
Цінність Каміні Хаосу була справді колосальною, оскільки вони зберігали в собі траєкторію руху самої першої енергії від часу зародження всесвіту — найглибші закони Всесвіту.
Дощ нижче енергії Хаоса був світовим енергіям. Вона була розбавленою та поділена енергією Хаоса. Хоча вона вже відійшла від першоджерела, однак була надзвичайно цінною. Саме з цієї світової енергії сформувалося 12-ти Небесних Імператорів і три тисячі великих світів.
Так само не вся світова енергія пішла на створення матеріального світу і живих істот. З часом решта згущалася, формуючи світові камені. Хоча Кам’янам Хаосу і вдалася до їхньої цінності, вони все ще залишалися рідкісними скарбами Неба й Землі, незамінними для культивації.
У безмежному всесвіті, де було 12 небесних імператорів, існувало безліч світів. Народження кожного нового світу завжди супроводжувалося появою світових каменів. Крім того, навіть тепер у цій нескінченній безодні постійно зароджувалися нові світи, а старі руйнувались і гинули, перетворюючись на чисту енергію. З цієї причини засідачі світових каменів ніколи не вичерпались.
Дванадцять Небесних Імператорів, які жили на території світових каменів, були основними ресурсами, за якими вели запеклу боротьбу найбільші фракції. Ці камені були твердою валютою, якою можна було виміняти безцінні артефакти. Наприклад, коштовні сарарі, які створювали мистецтво астральних Небес у імперській столиці Клана Ло, заходили з аукціонів саме до світу.
У Хмарі вогнів кожному учневі видавали по одному мировому каменю як платню. За правилами Клана Ло, учні Залу Земного Пламіна отримували один такий камінь на рік.
« Цей світовий камінь перевершує те, що я знайшов у світі Тяньюань », — роздумував Юні. — У Мірі Тяньюань світовий камінь вважався рідкісним скарбом, про який більшість практик навіть не чули. Секти Ліхо навіть оценщик торгівельної крамниці не зміг відразу визнати його. Але тут, на 12-річній Небесні Імператори, їх незрівнянно більше. Великі світи народжуються і гинуть, залишаючи після себе цілі родовища. Тільки тому учням Зал Земного Пламені можуть видавати по штукі на рік."
Для тисяч учнів Зал Земного Пламіна потрібно було принаймні 1000 світових каменів на рік. А якщо додати до них учнів Зал Царства Небесного Пламені та старійшин, то щорічний кошт — понад десять тисяч каменів. Такі трати йшли тільки на підтримку філіалу Клана Ло в Області Огняних Хмар. Для нижнього світу такі масштаби видавалися чимось абсолютно немислимим. І все ж таки, світові камені становили тільки малу частину ресурсів, які споживав Клан Ло.
Утворивши такі ресурси, умови та спадщину, що переважали спадок нижніх світів у сотні разів, 12 небесних імператорів мали законне право на створення великих майстрів, які були могутні за межами розуміння звичайних людей.
З цими думками І Юнь прибрав світовий камінь і почав вивчати сувій з нефритового шовку. У ньому детально описувалися правила Залу Земенного Пламені, а також привілеї його учнів. Серед цих привілеїв був найважливіший дух земного Пламені.
Своєю назвою Зал Земного Пламіна став головним чином через те, що під його фундаментом був дух Зіменної полум’я. По суті, він був стародавньою вогняною суттю земного полум’я, яке тихо горіло в надрах головного піку Хмари Огняних хмар протягом незліченних мільйонів років.
"Дух Земного Пламені..."
Кожного року приблизно на два місяці у Духа Земного Пламіна наступав пік активності. У той час учні Залу Земного Пламені масових людей вирушали до нього, щоб закачувати свої тіла і меридіани його жаром та глибше зрозуміти закони подушливого вогню.
Раса демонів не поступилася расі людей в розумінні законів, але деякі високородні демони мали природжене походження до певних віршів. І родовод Клана Ло був тісно пов’язаний з законами вогню.
До початку піку діяльності святого Земного Пламені залишалося ще кілька днів, тому Юнь вирішив не марнувати часу. Він поклав перед собою світовий камінь і зробив глибокий вдих.
Камінь містив у собі чистійшу світову енергію. Завдяки Пурпурному кристалу в тілі І Юню швидкість поглинання цієї сили багато разів перевищувала можливості звичайних практик. Потоки енергії вливались у його тіло, повільно розширюючи основи Юань і харчуючи Насіння Дао та Древо Дау.
Минав час. Зрештою вся енергія світового каменю до останньої краплі була засвоєна І Юнем. Ця сила розлилася по його кінцівках і кістках, плавно циркулюючи за меридіанами.
- Молодий пане.
Нежний голос, що роздався через двері змусив І Юня відкрити очі. Хоча він був повністю зосереджений на медитації, але залишив частину свого божественного відчуття для спостереження за зовнішнім світом. Проекція його сприйняття вловила за дверима ауру Сфери Смертної Крові.
« Увійди », — відповів Юнь.
Двері відчинилися, і увійшла миловидна дівчина в зеленій сукні. Вона нічим не відрізнялася від людини, якщо не вважати пухнастого лосяго хвоста, який часто подергався за її спиною.
У І Юні була чудова пам'ять, і він одразу впізнав її - дівчину звали Гуер, вона була однією з його служниць.
— Молодий пан, аж до закінчення піку діяльності Духа Земенного Пламені залишилося лише десять днів. Ху'ер прийшла повідомити вам про це, як ви і наказали, - її голосок звучав тонко й м'яко. Незважаючи на свій юний вік, в ній вже пробуджувалася чарівність лосяного племені. Якби вона була в світі смертних, її чари легко змусили б будь - якого правителя забути про державні справи заради її усмішки. Тепер вона була лише маленькою лисичкою, але коли її сила зросте, навіть могутні майстри навряд чи зможуть встояти перед нею.
Однак такі чари не мали жодного впливу на І Юна.
— Зрозумів, — спокійно відповів Юнь. Ще перед тим, як почати поглинати світовий камінь, він подумки наказав своїм слугам стежити за діяльністю святого Зіменного Пламені.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv