***
Духовний корабель летів крізь зоряне небо. Хоча швидкість була величезною, на тлі безмежного космосу рух здавався непомітним. Корабель нагадував суху гілку, яка тихо дрейфує у спокійній воді.
І Юнь був на борту вже кілька годин. Коли він повернувся до тями, то побачив, що лежить на м’якій кушетці. Під ним був товстий матрац, набитий неймовірно ніжними пір'ям якоїсь духовної істоти. Зверху воно було захищене теплою шовковою ковдрою.
До цього моменту свідомість І Юня повністю прояснилося, але його тіло все ще залишалося вкрай слабким. Спочатку він спалив кров, потім застосував силу, яку його тіло не могла витримати, через що постраждав від зворотної енергії, а наостанок його затягнуло в простірну бурю. Майже всі його меридіани були розірвані. Сьогоднішнє становище юнака можна було описати лише словом « оплату ».
Якщо б простий воїн опинився на його місці, то цілком видужав би. Мабуть, травми залишили б незгладимий слід — назавжди закривши шлях до вершин бойових мистецтв.
Але І Юня був Пурпурний Крісталл Істока, здатний постійно поглинати силу Неба і Землі для зцілення тіла. Крім того, він мав досконале тіло чистого Яна і тому розоровані меридіани обов’язково відновляться — не було варто турбуватися про це.
І все ж слабкість буде переслідувати його ще довго.
У данні І Юню його аватар з істинного золота Тай-і і марионетка бога-демона постраждали набагато менше. Особливо маріонетка бога-демона, чия життєва сила була неймовірно сильною; її бойова міць майже не постраждала. За підрахунками І Юня, як тільки він відновить хоча б 30-сорок своєї сили, він зможе керувати зловісною енергією. Тоді він зможе закликати маріонетку бога-демона, не боячись втратити над нею контроль. Це дасть йому хоч якийсь засіб захисту.
І Юнь тепер найбільше турбувався про Лінь Сінтун. Після того як вони затягли в просторовий водоворот, невідомо куди її скинуло.
- Ой, ти прокинувся?
У цей момент в кімнату, де відпочивав і Юнь, увійшла круглолицова дівчинка років тринадцяти-чотиринадцаті. Вона мала білу шкіру і рум’яні щічки, що зробило її дуже милою.
Вона несла чайник. Судячи з того, що вона була маленькою служницею. Звичайно, чай був призначений не для І Юна.
— Так, прокинувся... Дякую, що врятували мене.
Якби не цей духовний корабель, то він міг би дройфувати в космосі сім чи вісім років і повільно відновлювати рани за рахунок вичерпаної енергії Юань Неба та Землі. Хоча сім-сім років - це мізерний термін для тривалості життя воїна, на початку бойового шляху час цінувався на вагу золота.
Тривалість життя воїнів величезна — десятки тисяч або навіть мільйони років. Але саме в молодості вони мають найбільший потенціал, а швидкість до культивації є найшвидшою. На одному диханні багато воїнів прориваються на найвищі вершини. Але варто їм вичерпати свій потенціал на якомусь етапі або зіткнутися з нездоланним бар'єром, як вони можуть застроїти там на сотні тисяч років і протягом решти життя просунутися від сили ще на одну велику сферу, якщо тільки їм не посміхнеться неймовірна доля.
І Юнь не міг дозволити собі втратити ці сім-сім років.
Почувши його слова, служниця розсміялася:
- Ти так кумедно говориш!
Вона ніби знайшла забавну іграшку. І Юнь тільки прибув у світ 12-річного Імператора, і ще не встиг повністю вивчити місцеву мову. Він говорив, покладаючись на обривні спогади про мову Цін'ян-цзюня з Тайного царства Великої Імператріці, тому його мова звучала преривисто і незграбніше, що й забажав прямої дівчинки.
— Якщо хочеш подякувати, дякуй нашій молодій пані, це вона тебе врятувала, — сказала служниця і раптом щось згадала: - Мене звати Тао-ер. Відпочивай поки тут. Наш духовний корабель лягає на зворотний курс лише через чотири-п'ять днів.
Побачивши, що служниця йде з чайником, Юнь поспішно гукнув її:
— Погоди... Сетриця Тао-ер, не могла б ти сказати, де зараз твоя пані? Я хотів би побачитися з нею і особисто висловити свою вдячність.
Оскільки його врятували, особиста подяка була питанням елементарної ввічливості. Але головне... І Юнь відчайдушно хотів дізнатися хоч щось про Линю Сінтун.
Після того як вони з Лінь Сінтун почали культивовуватися на третій шар сури Сердця Великої Імператриці, між ними виникла тонка ментальна зв’язок. На близькій відстані вони могли несприятливі відчувати присутність один одного.
Однак тепер Юнь нічого не відчував. Без сумніву, Лінь Сінтун не було на цьому кораблі. Однак він сподівався попросити пані Сінтун, згадану служницею, щоб дізнатися про місце свого перебування.
« Не забивай собі головою, — зухвало помахала дівчинка. - Чесно кажучи, хоча наша панянка врятувала тебе, для неї це ніщо. Вона навіть не згадає про це. Бареня постійно зайнята культивацією, у неї повно важливих справ. Думаю, у неї просто не знайдеться часу для зустрічі з тобою.
З цими словами служниця хіхикувала і вийшла з кімнати.
Коли двері зачинилися, І Юнь тихо зітхнув. Насправді, зараз він виглядав як жалюгідний біженець, на якому живого місця не залишилося. Пані врятувала його лише за милістю душевною. Нерозумно було очікувати, що вона придасть цьому значення.
За ті кілька днів, що корабель проведе в дорозі, ще невідомо, чи вдасться йому взагалі зустрітися з цією господинею. І якщо зустрінеться, то вона навряд чи допоможе йому знайти Лінь Сінтун.
« Синьтун... Тільки б з тобою все було добре".
Хоча Лінь Сінтун поступалася йому в розумінні законів, її рівень культивації був подібний до його власного. Якщо вже він зміг пережити просторову бурю, то і вона повинна бути в порядку...
Заспокоївши себе цими думками, Юнь закрив очі і зосередився на медитації. Травми були занадто серйозними, і потрібно було використовувати кожну хвилину для лікування.
Духовний корабель продовжував ширяти в бездонному космосі. Клан Ло, здається, виконував важливу місію і кожен день люди то покидали корабель, то поверталися на нього. У гостях Юнь не наважувався шпигувати за чужими справами. Він залишався у своїй кімнаті, майже забутий усіма. За всі дні тільки Тао-ер час від часу заглядала до нього, щоб забрати якісь речі або принести поживну духовну поживу.
Поступово Юнь зблизився з цією служницею.
Хоча Тао-ер було всього чотирнадцять-п'ятнадцять років, вона вже знаходилася на піку стадії Пурпурної Крові і ось-ось мала здійснити прорив до заснування Юань. Її рівень перевищував молодих геніїв Божественного Царства Тайської.
Дівчинка не мала прихованих думок, і в розмовах вона ділилася з гостем безлічі речей. Завдяки цим розмовам І Юнь почав розуміти, що́ робить світ 12-річним імператором. Принаймні тепер він точно знав, на яких небесах опинився.
Коли Юнь тільки планував здійснити подорож у цей світ, він найбільше хотів потрапити на Імператорські небеса Яншеня.
Імператорські небеса Яншеня були батьківщиною Ціньєян-цзюні. Там він прославився, ставши одним з Сімдесят двох Божественних Монарха, але згодом був відданий коханій жінці, втратив титул і отримав важкі рани та майже всю культивацію. Можна сказати, він втратив все.
Імператорські небеса Яншеня стали кладовищем амбіцій Ціньян-цзюню і його вічним болем. Навіть зустрівши Велику Імператрицю, він так і не зміг повністю відпустити своє минуле на Імператорських небесах Яншеня. Він розумів марноту своїх прагнень лише перед самою смертю.
Але коли Цін'ян-цзюнь злегка привідкрив друк World Tunьюань, обнаживши рідкісні просторові вузли, ці проходи вели зовсім не на Імператорські небеса Яншеня, а на ...
Імператорські небеса Ван'яо!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv