***
— Синьтун!
Сила тяжіння чорної діри була нищівною і безшумною. І Юнь мертвою рация вчепився у руку Лінь Сінтун!
Розуміння законів простору Лінь Сінтун було слабшим, ніж у І Юна, так що вона тим більше не могла протистояти цій силі. Вони потрапили в глухий кут. Сховатися в Башні Божа воля також означало вірну смерть, їх разом з вежіми затягне до безодні.
— І Юнь, нас затягує назад! — У розпачі вигукнула Лінь Сінтун.
У цей момент їй залишалось лише безперервно передавати всю свою енергію Юань до тіла І Юна, об'єднавши їх сили з його розумінням Закону простору, щоб вирватися з пут чорної діри.
На межі життя і смерті думки І Юно гарячково металися. Вони були наче плавці у бурхливому потоці, за спиною яких ревував водоспад: течія нескладно їх дригала і як би вони не гребли, то лише зносилась назад. Це не могло тривати вічно. І Юнь стиснув зуби. Ще десять вдихів — і чорна діра повністю затягне їх, не залишивши ні шансу!
« А що, коли... Знову розірвати порожнечу?»
Ця думка розбудила його розум, немов блискавка. Зараз вони були в просторій турбулентності, але тут можна було розоряти простір. Але коло чорної діри структура простору виявилася до межі спотворення, і Юнь зовсім не міг передбачити, що призведе розрив пустоти в такому місці.
Але вибір не був рискований.
- Синтун, віддай мені всю свою силу! Всю до краплі! — зревёл И Юнь.
Ліня Сінтун не втратила мужності. Вона відразу ж задіювала Сутру Серця Великої Імператриці, і вся її енергія Юань, як прорвану дамбу води, вирушила до тіла І Юня!
І Юню здалося, що його Даніель роздувся до межі і ось-ось вибухне.
Розчулий крик! Примарні силуети Золотого Крука і Цзюіна одночасно виникли за його спиною. У той же момент І Юнь закликав маріонетку демонів Бога в Чорних Доспеках і втілення істинного золота Тай-ї!
Зосередившись на втіленнях, маріонетки, Лінь Сінтун і свою власну, І Юнь обрушив вперед Башню Пришестя Бога!
— Подави!
Божа Башта врізалась у порожнечу — це був найбільший удар І Юня!
Хруст!
Простір навколо чорної діри був насичений жахливою енергією. Якби вони були в Мірі Тянь, то удар І Юню вже розніс би порожнечу удребезги. Але тепер утворилась лише невелика кількість тріщин, які почали швидко затягуватися.
— Марионетка демонічного Бога! — рявк И Юнь.
Маріонетка, хоч з неї вже витягнули колосальний об’єм сил, стала вперед зі списом наперевіску і врізалася у простір!
Треск!
Мережа тріщин розрослася, але простір так і не розгорнулося остаточно. Зірки І Юня звузилися. У мить він різко вкусив кінчик язика і виплюнув згусток есенції крові, що спалахнула жарким полум’ям.
— Подави!
Божа Башта нанесла другий удар, який приніс у собі всю силу Есенції крові та Юні. Часу катастрофічно не вистачало, і Юнь, втілення істинного золота Тай-і та маріонетка демонів за лічені мигня виклали більше енергії, ніж їхні тіла могли витримати.
Гуркот!
Простір нарешті розлетівся на дрібні уламки, і назовні вирвався шалений просторовий шторм. Згорнувши руку Лінь Сінтун, Юнь з усіх сил рився в цю просторову турбулентність!
Що чекало їх за межі, і Юнь не відав, але це було тисячно раз краще падіння у чорну діру. Шторм шаленів; і Юнь стиснув зуби, відчуваючи, як його тіло буквально розривається на частини. Він поспішно відкликав втілення Тай-і і марионетку демонічного Бога.
Тай-і рухався виключно за волею І Юна, і якби його свідомість згасла, то втілення істинного золота Таї стало б непотрібним. Що стосується маріонетки демонічного Бога, її тіло було неймовірно міцною і навіть після перенесеного удару вона тримала рухомість. Але І Юнь не смів залишати її підле себе. Маріонеткою керувала Зловаюча енергія, а в стані крайньої слабкості і Юнь не зміг би тримати її під контролем. Він мав прибрати маріонетку в Дантян, і запечатати зловісну енергію у Пурпурному Крісталі — тільки так було безпечно.
І Юнь відчайдушно стискав ніжну ручку Лінь Сінтун. Він відчував себе сухим листом, несимовим ураганним вітром. Шторм ставав все жорстокішим, енергія в його тілі швидко таяла. Зовсім недавно він спалив багато крові, його життєві сили вичерпались і більше не міг протистояти цій жахливій силі.
Свідомість згасає. І Юнь прикусился мова, намагаючись болем повернути чіткість думки, але ... Він не міг впоратися з цією стихійною любов'ю світобудови...
...
І Юнь не знав, скільки пройшло часу. Йому здавалося, ніби він бачив довгий, збивчий сон. Він не міг повністю розплющити очі, бо ледве розмикав свинцем повіки.
Зір залишався розмитим. Здавалося, він все ще тремтів у невагомі порожньому пустоті, без відчуття ваги власного тіла. У цій півдремі-півзуті І Юню раптово охопив липкий жах; очі широко розкрилися, а по спині котився холодний піт.
Його рука була порожня!
— Синьтун! Синьтун!
І Юнь інстинктивно простягнув руку, але пальці сомкнулися на порожнечі. Ліню Сінтун, яку він з усіх сил тримав перед втратим свідомості!
Мені було важко повернути шию, і Юнь озирнувся навколо. Але хоч би куди він подивився, всюди простягалася лише густа чорна темрява. Тут нічого не було. Вони з Лінь Сінтун розлучились!
Затягнуті у вихору і без свідомості, вони неминуче були розкидані хаотичними силами простору. Де тепер шукати сліди Сінтун в цій безмежній порожньо?
Крім того, тіло його було в жахливому стані: внутрішні органи були пошкоджені, багато меридіанів розорені, а енергія у тілі практично вичерпана до дна. Тепер йому було важко навіть летіти, не кажучи вже про розрив пустоти.
Це безкрає море зірок було надзвичайно далеко від будь - якого світу. Для І Юня в його нинішньому положенні перетнути зоряний океан і дістатися до будь-якого Великого світу було майже неможливою справою.
Ця думка у І Юня все похолодило всередині. Зараз мова не про пошуки Ліні Сінтун, його власне виживання і втечу з цього простору лабіринту опинилися під великим питанням.
І Юня охопила розчарування. Чорні діри, сховані в безодні, були дуже рідкісним явищем у масштабах безмежного космосу і треба було його невезіння дійти до того, щоб натрапити на одну з них!
Коли вона потрапила в гравітаційну пастку чорної діри, з цим нічого не можна було вдіяти. Не те що він - навіть культиватори з 12-річної Імператорської церкви по облашності склали б тут голови!
Втративши Лінь Сінтун і отримав важкі поранення від просторової турбулентності, він безпорадно дрейфував у порожнеті. Єдина військова одиниця, яка зберегла силу, залишалася маріонетка демонічного Бога, але Юнь не смів покликати її з побоювання, що Зловісна енергія вирветься із-під контролю.
Єдине, що міг зробити Юнь з огляду на цю ситуацію — Пурпурного Крісталу всмоктувати мізерну енергію Юрь із навколишнього середовища, щоб хоч трохи поповнити вичерпані резерви.
Але проблема полягала в тому, що його меридіани та точки акупунктури тепер нагадували решіто. Дев’яносто дев'ять відсотків енергії з усієї впіченої енергії відразу витікали.
Щоб утримати енергію, потрібно було вилікувати меридіани і ще більше енергії для зцілення. Утворився замкнуте коло. І Юнь поняття не мав, скільки часу піде на відновлення тіла в таких умовах.
Йому потрібно було потрапити в який-небудь благословенний обитель з високою концентрацією енергії Юань Неба і Землі, щоб поступово йти на поправку. Але де в цій глушині знайти таке місце?
І саме в той момент, коли Юнь відчув повне розчарування, загрозив алий силует, що швидко наближався до нього. Він подивився на духовний корабель...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv