Боженяча пустиш, Глудокие Гори і Великі Топі!
Відколи чета з Інчжоу і група видатних майстрів людства оселилися в Глубочних горах та Великих Топах, все більше сильних воїнів Раси людей прибували сюди через Божевільну пустелю. Це місце перетворилось на передовий табір, де об’єднані сили людей і Раси пустилися проти Бога - демонів у Чорних Доспеках.
Знаючи, що через 10 -20 років демонічний Бог знову з’явиться у світі в Чорних Доспеках, люди та представники Раси Пустоти не збиралися покірно чекати смерті.
Сонце ще не зійшло, і Глибокі гори та Великі Топі були оповиті густим туманом. Над безліччю ставків за ніч піднялися щільні випари, які покривалися величними вершинами і глибокими долинами. Під цим шаром туману на сотні розтяглися ланцюги палаців і печерних осель — тимчасові домівки для воїнів.
У минулому в горах і Великих Топях не було нічого, але спільними зусиллями майстрів двох рас за кілька місяців тут виріс цілий комплекс храму, захищений багатьма потужними формами. Завдяки цим масивним силам Юань Неба і Землі в радіусі десятків тисяч лилася до табору, підтримуючи воїнів у їх культивації.
Крім того, Раса Пустоти відродила захисний бар’єр і стала центром Алтари з Божественних кісток. Ця форма окутала все Глибокі гори і Великі Топі. Коли вона була активована, то почала накопичувати енергію: якщо ворог нападе, масив миттєво випустить весь зібраний запас могутності. Звичайно, було важко сказати, наскільки ефективними будуть такі засоби проти Божого демонів у Чорних Доспеках.
Багато воїнів і їхніх робіт потребували величезних ресурсів. Щодня група високорангових майстрів Астральних Небес працювала над створенням різних шарир, постійно постачаючи їм союзну армію.
Коли зійшло сонце, густий туман раптово розсіявся. Перед палацовим комплексом аура тренуються бійці, наче урагани, розвіюючи хмари на 100 років. З зникненням димки з’явився на горі Глибок і Великі Топі, тисячі знаків формій були вставлені у землю Божествною пустинею. На стародавньому дереві виднілися різьблені знаки, а полотнища люто плескали на сильного вітру. Щоб слабким протистояти сильному, потрібно було лише покладатися на силу форм і об’єднати сили багатьох людей в один кулак.
— Хей! Хей!
У долині знову лунали ревіння. Коли війська Раси людей і Роза Пустоти розбилися на групи, то вели навчальні битви за допомогою своїх бойових побудови. Усе яскраве сяйво, шаленіло енергетичними бурями — все Глубоке Гори та велике Топі були приголомшені цією силою.
Така форма діяльності вражала величезну кількість ресурсів та кулір. Але тепер, коли мир Тянь і божественна пустиня стояли на межі життя й смерті, великі сили людства та Раса Пустоти перестали зберігати свої секретні запаси. Мільйонні багатства витрачалися без озирання на ціну, щоб підготувати воїнів.
— Слабо! Занадто слабо! Чим ви займаєтеся? Десять формацій за мить спалили десять тисяч шарир, а ефективність використання енергії Юань у ваших атаках не досягає і половини! — Пастушок ширяв високо в небі, суворо дивлячись на тренування внизу. На ньому були прості зелені одяги. У ці дні він відповідав за щоденне навчання об’єднаних сил.
Протягом минулого часу навіть серед людей визнавалася влада Пасташка. Незважаючи на напружені стосунки між расами, майстри поважали силу. Пастушок був обдарований своїм талантом та силою і заслужив глибоку повагу до еліти людства.
Раптом Пастушка тремтіла. Він швидко спикав вниз і приземлився на вершині однієї з гір. Там стояв палац, біля дверей якого була бліда дівчина в багряному одязі. Це була Цзян Сіожу. З тих пір як Король Ночі зачерпнув темну мітку в її океан душі, Цзян Сіяжу постійно боролася з цією силою, що пожирає її життєву енергію. Біль від знищення океану душі був нестерпний, і ці муки тривали майже рік.
Протягом цього року Цзян Сяожоу піддалась терзанню. Чета з острова Інчжоу була безсила проти цієї темної енергії. Спочатку вони вважали, що життя дівчини буде поступово згасати, ослабнути і зрештою вона прикута до ліжка. Однак, незважаючи на всі сподівання, Цзян Сяожо вистояла. Крім того, її родовід і життєва сила вели неперервну боротьбу з загарбницькою енергією.
Через те, що вона була під впливом темної мітки, її рівень культивації за рік не виріс, але сила крові та міць душі повільно збільшувалися. Темна енергія не зламала Цзян Сіяжу. Якщо енергія, залишена Королем Ночі, була наче важкій валуну, то сама Цзян Сяжу була немов упорна трава: придатлена каменем, вона все одно находила щілину і вперто простягалася до світла, продовжуючи рости.
— Це Королева Расы Пустоти! - Воїни-люди, які тренувалися в долині теж помітили Цзян Сяожоу.
Вони виявляли до неї глибоку повагу. Усі чули про темної мітки, накладену майстром на піку середньої стадії Царства Презоюденних Небес. Те, що тендітна дівчина змогла витримати це і навіть стати сильнішою, здавалось справжнім чудом. І якщо Цзян Сяжу зробила чудо, то чи ж вони мали нагоду воювати з демонічним Богом через двадцять років?
« Тренуватися! Тільки тренуватися!» - проносилося в їхніх розумах. Навіть усвідомлюючи силу демонічного Бога в Чорних Доспеках і розуміючи, що їхній бій може стати спробою розбити камінь яйцем, вони були готові викластися на повну. Можливо, більшість з них після двадцяти років посту і зусиль загинуть у перший же момент на полі бою, навіть не встигнути торкнутися зброї ворога. Але заради цього єдиного миттю вони готові були віддати все.
Крім того, всі знали про зрадника — королеву Ночі, який зібрав навколо себе безліч послідовників і міг розв’язати внутрішню війну ще до пробудження демонів. Було надзвичайно прикро, що перед лицем великої загрози люди мусили вражати одні одних.
Двадцять років... Їхня доля вирішиться в ці двадцять років. Якщо віддати все сили, можливо залишиться один шанс з десяти тисяч. Якщо ні, то немає жодної надії.
— Продовжуйте! - Викрикнув Пастушок. Кожна активація цих масивів коштувала колосальних витрат, і вони були зобов'язані цінувати кожну можливість, інакше навіть найбагатші запаси двох рас вичерпаються.
Як тільки Пастушок промовив ці слова, воїни почали концентрувати енергію, готуючись випустити в небо два колосальних стовпи енергії Юань на горизонті раптово промайнув чорно-червоний промінь. Швидкість цього спалаху була неймовірною, навіть Пастушок з його глибокою культивацією помітив її лише на мить раніше молодих воїнів.
Чорний промінь миттєво досяг місця тренування!
Роздався гуркіт, простір спотворено. У цьому променю людей було важко розпізнати. Їхня могутня аура буквально пронизала порожнечу, і два гігантських стовпи енергії Юань, створені воїнами, були перебиті на середині цієї невидимої хвилі! Через політ цих невідомих енергії Юань Неба і Землі над формами була практично миттєво висмоктана досуха.
А це була енергія, яку зібрали десятки тисяч елітних бійців двох рас! І все ж вона не витримала простого напору аури цих трьох. Це була лише аура польоту, а не бойова сила!
Хто ж це... Хто це міг бути?
Пастушок змінився в обличчя, а еліта двох рас приготувалася до гіршого. Вони знали, що така сила існує лише завдяки демонам — Богові в Чорних Доспеках! Але хіба він не мав з’явитися лише через двадцять років?
Люди затамували подих, озираючись на небо. Коли вони нарешті роздивилися фігури, на їхніх обличчях відбивалося глибоке здивування і вираз став складнішим за візерунки на прапорах.
Серед трьох чоловіків, які прибули найпочеснішим і помітним був великий чоловік з оголеними торсами та довгим списом. Це був він... Демонічний Бог у Чорних Доспеках!
— Демонічний Бог?
Воїни збліднули. Незважаючи на готовність померти в бою, ніхто не очікував несподіваного приходу ворога. Демонічний Бог прийшов менше ніж через рік, і лише аури польоту вистачило, щоб перервати їхні могутні форми. Сила цього ворога перевершувала всю уяву, і навіть тверда рішучість почала вагатися.
Але невдовзі сталося щось ще більш вражаюче. Попереду Божого демонічного льоту молодий чоловік у чорному й таємничій дівчині в білому. Побачивши їх, люди втратили дар мови. Їхні почуття вчинили різкий стрибок від відчаю до шоку... Це були І Юнь і Лінь Сінтун!
Вони живі? І чому вони... Разом з Демоничним Богом у Чорних Доспехах!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv