***
Відтоді як Юня затягла в інший вимір, минуло три місяці.
Весь цей час на місці його зникнення постійно чергували люди, сподіваючись, що він і Лінь Сінтун зможуть вирватися. Але дні йшли за днями, небо було спокійним і не з’явилось ні одної просторової брижі.
Криваві хмари, які колись щільно закривали небосвода, вже давно розсіялися. Углиблені гори й великі Топі знову знайшли спокій, і тільки руїни — величезні вершини гір та велетенський кратер діаметром у десятки років тому — нагадували про шалену битву три місяці тому.
На дні цього кратера все ще пливла лава, перетворюючи її у вигляді жерла вулкана. Однак, Божий прихід у Башню вже встиг добратися в це озеро.
Позбавившись управління І Юню, Вежа Божа Пришестя впала до трьох метрів заввишки. Вона почала автоматично поглинати енергію Юань Неба і Землі, відновлюючи сили на великій битві.
Рози Пустоти витягли вежу і помістили її на зберігання в Королівський палац. Без І Юна ніхто не міг привести її в дію. Роза Пустота від усього серця сподівалася, що через двадцять років і Юнь щасливо повернеться, знову візьме під контроль Башню Божу Пришестя й допоможе цьому світові остаточно пережити велике лихо. Однак усі знали, що такий результат буде справжнім чудом.
У цей день чета з острова Інчжоу разом із загострою Раси людей планувала покинути Божевільну пустелю. Роза Пустоти вже виділила двох Монархів, щоб ті відвели їх назад у світ Тяньюань.
Після війни з демонами у Чорних Доспехах славетні майстри та Раси Пустота отримали важкі поранення, які підірвали основу. Багато з них навіть втратили рівень культивації. Двадцяти років, що залишилися до наступного приходу ворога, навряд чи вистачить їм навіть на просте відновлення. Це передбачало, що друга катастрофа буде ще більш кривавою і лютішою.
У цьому старійшини відчували безсилля. У глибині душі вони усвідомлювали, що навіть коли повернуться у піку, це нічого не змінить. Перед лицем демонічного Бога у Чорних Доспеках різниця між ними була лише в тому, чи він розчавить маленьку мурашку або мураху трохи більшою. Це була справді гірка безнадійність.
— Бережіть себе, Голову острова! — Попередня Королева Пустоші разом зі старшими Раси пусти проводжувала чету з острова Інчджоу. У цій битві три місяці тому люди також зазнали великих жертв. Якщо б не вони, то втрати Раси Пустота були б набагато серйознішими: у критичний момент люди втрутилися б і послабили тиск демонів.
— І ви, Ваша Величносте, — зітхнув Голова острова Інчжоу. Йому було дуже важко. Він був засуджений на смерть у двадцять років... Що станеться з цим світом на той час?
Поки Голова острова надихався цим похмурим думками, раптово...
Бум!
Королівський палац Раси Пустоти підхопив сильний вибух. Могутній потік чорної енергії Юань зминувся прямо в небо. Люди жахнулися, бо на палац напали!
Що відбувається?
Серце попереджущої Королеви Пустоші екли. Вона швидко зірвалася з місця вибуху, і чета пішла за Інчжоу.
Через мить вони були на місці. Цей палац лежав у руїнах, зруйнований вибухом енергії. Серед руїн у лузі крові лежав старійшина Раси Пустоти, який був розташований в Сфері відкриття Істока. Його меридіани були розірвані в клочику, данину знищено. Він був мертвий.
— Старійшина Цін'юе! — Попередня Королева Пустоші спалахнула від люті та тривоги. Оглянувшись, вона побачила тільки порожнечу.
— Башта Божа! Хтось вкрав Башню Приступи Бога!
Обличчя Королеви Пустоші миттєво побльєло. Саме в цьому павільйоні зберігається башта. Хтось серед білого дня вдерся у Святу святиню палацу, вбив старійшину і викрав скарб!
- Що ви сказали? — Чета з острова Інчжоу, почувши це, теж розлютилася. — Юначе пан І ризикував собою в битві з демонічним Богом, щоб врятувати людей і Расу Пустоти. Його доля зараз невідома, а хтось скористався моментом щоб вкрасти його скарб?
Варто було пам’ятати, що воїни вкладають своє божественне почуття в особисті артефакти. Якщо немає господаря, а скарб потрапляє в чужі руки, його можна поступово переплавити і стерти. Врешті-решт, окремий фрагмент божественного почуття не міг довго протистояти напору майстра.
При думці, що хтось намагається насильно стерти мітку І Юна в Башнші Божа пришестя поки той запечатаний, старші чоловіки і Раси Пустоти закинулися від гніву. Тепер Юнь був відокремлений від башти бар'єром, що було дуже слабким. Таке мародерство було найлагідніше.
— Треба розділитися і переслідувати його. Ми не можемо дозволити злодіям піти, — гнівно вигукнув Голова острова Інчжоу. У нього було туманне підозри, що це справа рук когось з людей. У Раси пустити була єдина влада і віра в Духа Святого, вони були набагато згуртованіші. Ймовірність зради серед своїх була надзвичайно мала. І те, що люди скоїли в такий момент, викликало ще більше обурення у Голови острова.
— У погоню!
Першим зірвався Пастушок. Його тіло перетворилося на зламаний промінь бірюзового світла, що мчав із надзвичайною швидкістю. Він міг відчувати найменші коливання енергії Юань Неба і Землі, що дало йому можливість вистежити втікача. Той, хто зміг відразу вбити старійшину Сфери відкриття Істока, безсумнівно, був сильним майстром Царства Пізденних Небес. А такий майстер, коли швидко рухався, неминуче залишав за собою енергетичний слід.
Слідом за Пастушком кинулися інші сильні світу цього. Незважаючи на рани від боротьби з демонізмом, вони рухалися дуже швидко. Вони подолали кілька тисяч чи більше, але наслідки енергії ставали дедалі слабшими, поки остаточно не розчинився в повітрі.
Старійшини побачили, що Пастушок, який вирвав у пустинній темряві, завмер. Тут слід викрадача Вежі Бог зовсім обірвався.
— Колекції енергії Юань перериваються на цьому місці, хмурившись і вимовив Пастушок.
Обличчя Ґлави острова Інчжоу нарешті похрило.
- Яка зухвалість!
У минулому, коли багато майстрів ухилялися від боротьби з демонізмом, чета на острові Інчжоу не звинувачувала їх — кожного свого переконання, і для багатьох людей іти на вірну смерть у Гори Глибокі гори та Великі Топі здавалося беззмістовним. У них було право піти. Але зараз... Хтось прямо у них під носом вкрав залишену І Юнем Башню Божу Прихід. Це було за межею підлості!
— Цей чоловік дуже сильний, я не зміг його наздогнати, похитав головою Пастушок. Йому було прикро, що Юнь врятував Расу Пустоти, врятував Цзян Сяжу, а він не зміг уберегти навіть залишену ним річ. Якщо вежу не повернути, Пастер відчував, що йому буде соромно дивитися І Юну в очі, живий той чи мертвий.
- Мабуть, це зробив хтось з наших. Мені без кінця соромно... Я обіцяю, що дам вам відповідь у цій справі — зітхнувши сказав Голова острова Інчжоу. Насправді в нього були певні здогадки про особу злодія, але він не був впевнений до кінця.
— Тоді покладаймося на вас, Голову острова. Божа Башта дуже важлива, прошу вас, прикладіть всі сили. Попередня Королева пустиш нічого не могла вдіяти і була змушена просити про допомогу. Але вона розуміла, що чета з острова Інчжоу поранена, їхні сили підірвані і за двадцять років вони можуть навіть не повернутися до свого стану. Пошуки Божої Втіхи в безмежному мирі Тяньєнька буде надзвичайно важкою.
- Ваша Величносте, не варто надто турбуватися. Хоча скарби, відокремлені від господаря, легко втрачають свою мітку, все ж « Башта Божа пришестя » не є звичайною артефакцією. Хто б не був злодій, стерти слід молодого пана І буде зовсім не так просто.
З цими словами Голова острова Інчжоу попрощався з Расою Пустота і поїхав у зворотний шлях до світу Тяньйона...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv