Подібна мірка, яку ми колись запечатали, залишається в межах світу Тянь’юань, але ніхто не може знайти її тільки тоді, коли його розуміння простору перевищує майстерність Бога у Чорних Доспеках. Однак у Мірі Тяньюань таких людей не могло бути. Навіть ті, що просунулись у вивченні Закону дальше за всіх, не зрозуміли й одної десятитисячної частки знання демонів.
Через поглинання зловісної енергії океан душі демонічного Бога в Чорних Доспеках остаточно впав. Йому потрібно негайно зануритися в глибокий сон, але перед цим він збирався увійти у цей прихований простір і запечатати себе в ньому, щоб захистити своє тіло. Ці нікчемні люди зможуть ще якийсь час влатати своє жалюгідне існування, поки він буде спати.
- Ти відправишся в друк разом зі мною! — Демонічний Бог у Чорних Доспеках, не допускав безладу в думках. Він різко витягнув велику руку, намагаючись схопити І Юню.
Простір тріщина за спиною демонічного Бога розрослася, наче велетенський пащ, сковуючи все довкола. У цей момент І Юнь і Демонічний Бог були прямо над лавовим озером, аж раптом він відчув себе ув’язненим у просторі. Його поранлене тіло не могло вирватися з цієї пастки — знання демонів у Чорних Доспеках в законах, багато разів перевершували можливості І Юня.
Розлом швидко розширився, готовий пожерти свою жертву. Втекти було нікуди. І Юнь похолодив від жаху: у нинішньому стані він не міг залучити Башню Пришестя Бога, а літаючі ножі тисячі Сніжок були безсилими проти простору трясини; в його тілі залишилося замало енергії.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках осяявся, дивлячись на І Юна. З Раси людей йому було байдуже, коли він прокинеться, вони стануть для нього лише кривавою їжею. Але І Юнь був іншим. Спочатку демонічний Бог вважав цього наступника Цін'ян-цзюня лише зухвалим хлопчиком, але під час битви І Юнь показав стільки прихованих прийомів, що змусив ворога визнати його потенціал. Демонічний Бог у Чорних Доспеках не міг дозволити цьому противнику продовжувати рости і розвиватися.
Він мав спати кілька десятиліть. Хто знає, можливо до моменту його пробудження і Юнь стане досить сильним, щоб битися з ним на рівних? Він не міг допустити такого ризику. Демонічний Бог вирішив запечатати себе разом з Юном. У ізольованому просторі енергія Юань Неба і Землі буде повністю відсічена — без її крихти й І Юнь не зможуть культивувати, а навіть загоїти рани. Коли океан душі демонів відновиться, то він без жодних труднощів прикінчить юнака. Залишившись на вершині, він повернеться в світ Тяньюань і відновить сили до піку. Тоді лише Лінь Сінтун не буде для нього небезпеки.
Простір розломом вже був готовий поглинути І Юня. Це сталося надто швидко, і багато хто з жахом засоромився через те, що юнак потягнувся до чорноти.
— Юнь-ер! — вскрикнула Цзян Сяожоу. Обличчя її зблідло, але вона була занадто далеко і не могла нічого зробити.
— И Юнь!
Лінь Сінтун була найближчою. Вона нанесла стрімкий удар мечем, сподіваючись розрубати кайдани просторої сили, але світло клинка просто зник у трясовину не завдаючи їй шкоди. Бачачи, що І Юня ось-ось поглине чорну діру, вона не вагаючись кинулась до нього і міцно схопила за руку.
— Синтун, ты... — И Юнь здригнул. Він хотів відштовхнути її, але Лінь Сінтун тримала його мертвою чергою, намагаючись витягнути назовні. Однак її рани були навіть важчими, ніж у нього.
— Ха-ха-хо! « Бог у Чорних Доспіхах полюбляв демонів, хоча його обличчя й далі віддзеркалювалося муками і божевіллям. — Ще одна сама стрибнула в мережу! Яка дурниця! Але так навіть краще - ви обоє будете запечатані. Через двадцять років я вб'ю вас, і тоді в цьому світі не залишиться нікого, хто міг би поранити мене хоч на волосинку!
Голос Бога демонів перетворювався у бурю, коли його фігура відступила вглиб розлому. Хлинула кривава ци, прогрівся гром і чорна діра миттєво згорнулась у крихітну точку в небі. Фігури І Юня і Лінь Сінтун зникли разом з нею.
— Синьтун! — Стара Матріарха та інші члени сім’ї Лінь змінилися в обличчя. Вони могли тільки безпорадно спостерігати, як двоє найбільш обдарованих молодих людей Раси людини зникають у просторому друку і залишають свою долю випадково.
Небо знову стало чистим і безтурботним. Якби не розгублена земля, яка пам'ятала про кінець світу, ця тиша могла б навести на думку, що нічого не сталося, і все це було лише кошмаром. Молоді генії Раси людей відреставровано дивилися вгору, раптово відчувши, як сили залишають їх тіла.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках, охоплений жахом і прагненням вбивства, розтрощив великі форми Раси Пустоти та Раса людей, важко поранивши Монархів. В якийсь момент, коли їхні товариші перетворюються на кривавий туман, вони впали в розпач, думаючи, що смерть неминуча. Але вони й подумати не могли, що Юнь - їхній одноліток - зможе зійтися з цим чудовиськом в такій лютій схопі і деякий час боротися майже на рівних.
Вони не до кінця зрозуміли, що їм нічого відомо про зловісну енергію і про те, як Бог відкрив інший вимір для захисту свого сну. Вони тільки бачили, як Юнь і Лінь Сінтун зникли разом з ним... і ніхто не знав, чи призначено їм повернутися.
На острові Інчжоу та інших Монархі були охоплені невимовною тривогою. Але з огляду на теперішній рівень сил, спроба прорвати порожнечу і розшукати зниклих була не більш ніж нездійсненою мрією.
— Що Бог сказав демонічний перед тим, як його було знищено? — запитав один із старійшин Раси людей. Демоційний Бог розмовляв стародавніми мовами, і вони могли розібрати лише окремі склади. Якщо ворог міг читати їхні думки через ментальні коливання, то вони розуміли його мову дуже важко.
— Він сказав, що Лінь Сінтун сама стрибнула у пастку. Він запечатав їх обох і через двадцять років вб’є, після чого ніхто у світі не залишиться проти нього. Від його слів по спинах присутніх пробіг холод.
Більшість з них спочатку не збагнули масштаби катастрофи, але тепер вони зрозуміли, що ця в’язниця була створена Богом навмисно і Юнь та Лінін Сінтун опинилися у пастці. Що тепер робити? Все йшло за планом ворога. Якщо через двадцять років демонічний Бог у Чорних Доспеках знову з’явиться в цей світ... Вони навіть боялися думати про це.
Молодий пан І і Лінь-гунян - справжні дракони та фенікс серед людей. Вони не загинуть так просто, — сказали подружжя з острова Інчжоу, дивлячись у порожнечу. Це було скоріше їхньою надією, ніж тверезим розрахунком, і їх слова навряд чи могли когось потішити. Останній удар був ініціалізований демонічним Богом, а Юнь з Лінею Сінтун потрапили в пастку. В іншому вимірі, на території ворога, який досконало володіє законами простору, чи є у них шанс на перемогу?
Перед напівзруйнованим палацом Раси Пустоти Цзіян Сяжу підняла голову, дивлячись в ту точку, де зник І Юнь.
— Юнь-ер...
Її обличчя було білим як полотно. Вона вдивлялася у порожнечу, наче намагалася проколоти її поглядом. Вітер завив над істерзаною землею, здіймаючи пісок, але погляд Цзян Сяжу був прикутий до неба. У лавовому озері все ще самотньо височіла Башта Приходячі Бога. В останній момент, коли сили І Юня були на виході, а сам він зав'язав у просторій трясіні, він навіть не встиг забрати її з собою. Втративши Башню Божу Пришестя і бувши зовсім незнайомим виміром, як Юнь зможе протистояти демонам?
Серце Цзян Сяжу повільно стискалося від болю. Попередня Королева Пустоші подивилася на неї зі співчуттям.
— Вони повернуться живими, — рішуче сказала вона.
- Обов'язково... — Я повторила Цзян Сяожоу, ніби намагався переконати себе.
Монархи Раси людей, молоді таланти і воїни Роза Пустоти — усі вони дивилися в небо попри походження та статус. Їхні спогади назавжди закарбовуються в образах Іуна та Ліні Сінтун, які воювали з демонічним Богом.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv