***
Демонічний Бог у Чорних Доспеках був некерований. Його м’язи зіткнулися з цим мечем, розчавлюючи удари Ліні Сінтун у друзки. Його чорний спис націлився на неї, швидко наближаючись!
У той же час, Божа Башта була заблокована просторовою силою демонічного Бога. Він дуже боявся цієї божественної башти і під час битви з Юном та Лінь Сінтун змушений був витрачати величезну частину енергії, щоб утримувати її. Інакше Юнь і Ліні Сінтун могли в будь - який момент сховатися всередині, а тоді довелося б витрачати величезні запаси сил на життя, щоб виснажити енергію захисного масиву башти.
Приймаючи меча на себе, він продовжував виснажувати своє життя попри тяжкі рани. Але він був сповнений рішучості вбити Лінь Сінтун одним махом! Коли хтось з них впав у пащу, його можна було б розчавити.
Але хіба міг Юнь не дивитись на вбивство Ліні Сінтун?
Роздався пронизливий крик!
Золотий Крук закричав, і І Юнь, верхи на ньому, кинувся вперед. Тейське тепло з справжнього золота було поранене, і Юнь забрав його у свій Дантян. Тепер він сам, стискаючи в руці сломанний меч чистого Ян, попрямував обстрілювку на демонічного Бога у Чорних Доспеках!
І Юнь і Ліня Сінтун не йшли на пряме зіткнення. Вони діяли в ідеальній гармонії між собою, зберігаючи ворогів і прикриваючи одні одних.
— Хм! — Холодно хмикнув демонічний Бог.
Він розумів задум І Юні: той хотів цим ударом змусити його повернутися до оборони і врятувати Лінь Сінтун. Демонічний Бог знав, що коли він зараз припинить атаку, то Лінь Сінтун буде в безпеці і біль від ударів, які йому нападають, не матиме сенсу.
Лінь Сінтун сама по собі не була такою страшною, але з підтримкою Вежі Приходження Бога, І Юна та його втілення, залишити її в живих означало приректи себе на нескінченні проблеми.
« Якщо я отримаю удар від І Юна, то мушу вбити її! » — Демонічний Бог прийняв рішення і чорний спис не забарився.
Побачивши це, воїни Раси людей і Роза Пустоти, особливо члени сім’ї Лінь, відчували, як їхні серця стискалися. Демонічний Бог постановив покінчити з Линею Сінтун. Як меч І Юня може розчавити ворога? Він не зможе врятувати її і навряд чи завдасть смертельної рани демонічному Богові!
Демонічний Бог повністю ігнорував І Юнью. Але тоді, коли життя Ліні Сінтун повисло на волосинці і Юнь затамував подих. У його очах спалахнули видіння: зріст усього сухого, розквіту та в’янування трави й дерев.
Свисток!
З Даньян і Юня вилетіла суха гілка — Дресвісіна Мертвої Душі! Вона змила в небо, і за спиною І Юня зіткнувся примарний образ божественного дерева. Спочатку воно було пишним і зеленим, але в одну мить висохло й незліченне листя закрутилося у повітрі, наче метелик смерті.
Ув'яжання... Огидні листя — це в’яне коріння, сухе дерево є зів’яною.
І Юнь вклав правдивий намір Увічнення, яке йому в Дворце меча Чистого Ян, у цей удар. Це був перший меч Дао!
Одне меч — в’яне!
Обстрілення меча І Юня було спрямовано прямо в міжбрів’я демонів. У цій атакі танув сенс смерті і висушення, але зовні все виглядало повсякденно. Навіть Ці мечі були спокійними і тихими, здавалося, вони не мали жодної руйнівної сили.
— Хм? Ти думаєш ранити мене, навіть не використовуючи намір меча Цін'ян-цзюня? — Демонічний Бог люто захитався. Десятки мільйонів років тому він був майже знищений одним ударом Цін'ян-цзюня, і найбільше на світі він боявся саме його сили. Що ж стосується власного Дао І Юню, він його ні в копій не ставив.
Бум!
Ці меча Лінь Сінтун було остаточно розчавлено списом. Її тендітне тіло здригнулося, обличчя поблуднело. Було видно, як шторм піднятий чорним списом готовий повністю розірвати її на шматки. У цей момент меч І Юня торкнувся голови демонічного Бога. Обстрія лише злегка мазнуто по міжбрав’ю — удар, здавалося б, не має сили.
Вж-жух!
Правдивий намір Ув’яття активувався, наче похмуре осіннє. Воно вдерлося через міжбраття демонічного Бога прямо у його Океан душі. Ця, на перший погляд, слабка енергія проникла всередину і змусило Божих життєвих сил швидко зійти!
« Що?» — Бог захворів на демонів.
Його океан душі і так був на межі знищення, він перебував у стані крайнього виснаження. Його життя було таке ж слабке, як те в’яне дерево. У цей момент Демонічний Бог порівнював сухосто — і удар, який несе в’яне, завдав йому величезної шкоди. Це був дуже рідкісний намір, створений особисто І Юнем. Навіть Божий демонічний Бог ніколи не стикався з подібними ситуаціями і не знав, як протистояти їм.
Духовна сила швидко таяла, а Океан душі висихав і з’їдався. Від нестерпного болю демонічний Бог видав дикий крик:
— А-а-А!
Він схопився за голову і відлетів назад, наче падаючий метеорит. Він відчайдушно намагався придушити і вигнати правдивий намір Ув’ядання, яке впало у його душу.
Тим часом лютий шторм все ще бушував перед Лінею Сінтун! Він втратив свою енергетичну підтримку від демонів, і тепер він дуже ослаб. Але Лінь Сінтун сам не міг витримати цього самотужки.
І Юнь, зібрав залишки енергії Юань, покликав зі свого Дантя поранене втілення з істинного золота Тай-ї. Дев'ятсот дев’яносто 9 літаючих ножів пронеслися крізь порожнечу, Домен тисячі Сніжинок накрив простір, створюючи вихор з клинків!
У цей момент Лінь Сінтун прикусила кінчик язика і, використовуючи Сутру Серду Великої Імператриці, за допомогою сили ударив мечем. Домен тисяч Сніжин злився з її технологією літає Снега. Вони об’єднались, щоб знищити залишки шторму Божого демонічного.
Основне тіло І Юня використовувалося моментом і підхопило Лінь Сінтун за талію. Одним ривком вони змістилися в сторону, нарешті вирвавшись з епіцентру вибуху.
Гуркот!
Шторм сдетонував. І Юнь і Ліня Сінтун вже були далеко. Хоча вони й були уражені ударною хвилею, але вціліли від серйозних травм. А втім, демонічне Бога було жахливою справою — навіть замінивши всі наявні засоби, вони ледве вижили на межі смерті.
— Демонічний Бог у Чорних Доспеках...
І Юнь подивився на ворога. Той однією рукою стискав спис, а іншою тримався за голову і виглядав зовсім божевільним! Ув’яжіння, яке почалося в Океані душі, означало знищення самої душі. Для нелюдського організму, який майже зовсім втратив сили, це було мукою для людей.
Біль від самої душі був нестерпним. Колись славетні ремісники Раси людей, чиї душі поглинав демонічний Бог, відчували це на собі. Тепер же прийшов його черга.
— А-а! — Бог, який знешкодив демонічний, помахнув списом. Залишки кривавих хмар в небі були затягнені у цей удар, в тучах завів вітер і запляли електричні змії.
Увесь світ здригнувся, гірські хребти руйнувалися один за одним. Захисний масив Раси Пустоти розлетівся в щіпки, наче паперовий. Ті воїни Раси людей і Роза Пустоти, що опинилися занадто близько, були миттєво розорені штормом у клучику. Перед лицем такої потужності слабі життя були не більше, ніж мурашками.
— Синьтун, атакуємо разом!
Поки ворог ослаблений, треба позбутися його. У цей момент І Юнь не міг піклуватися про молодих воїнів, що попали під удар. Океан душі Божого демонічного був у хаосі, і після цього нищівного удару списом його сили були в найнижчій точці — стара енергія вичерпалася, а нова не зародилась. Це був кращий шанс вбити його!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv